Постанова

від 06.03.2007 по справі 16/708

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/708

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06.03.07                                                                                 Справа № 16/708.

Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом  Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, м. Луганськ

до  Старобільської районної лікарні державної ветеринарної медицини, м. Старобільськ Луганської області

про  стягнення  14323 грн. 62 коп.,

при секретарі судового засідання Сумцовій С.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Нєдєлєнко Л.І., довіреність від 11.01.07. № 34-03/40;

                       Сердюков А.П., дов. від 09.01.07. №34-03/35;

від відповідача -  Рубан Л.В., дов. від 26.01.07. №6;

                            Хомутянський А.Д., дов. від29.01.07. №10,  

ВСТАНОВИВ:

          Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.12.06. згідно Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України,  вирішуються відповідним господарським  судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Тому,  та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі продовжено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суть спору: заявлена вимога про стягнення з відповідача суми економічних санкцій у розмірі 14323 грн. 62 коп. відповідно до рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 06.03.06р. № 24 за порушення державної дисципліни з порядку встановлення і застосування цін відповідно до правил ст.14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”.

          Відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що він має право встановлювати вільні ціни на послуги і у позивача відсутні повноваження по накладенню штрафних санкцій при застосуванні відповідачем вільних цін.  

          Позивач підтримав позов в частині стягнення 12323,62грн., повідомив заявою від 06.03.07. №34-03/868 про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з добровільною сплатою відповідачем 2000грн. економічних санкцій і зазначив про необхідність дотримання відповідачем встановленого прейскуранту цін і відсутність компетенції по встановленню вільних тарифів та цін на ветеринарні послуги без реєстрації змін до прейскуранту у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Перевіркою, проведеною позивачем в рамках своїх повноважень в Старобільській районній лікарні державної ветеринарної медицини  встановлено, що відповідачем в період з 10.01.05. по 01.02.06. необґрунтовано стягнено плату за видачу довідок про епізоотичне благополуччя тварин, тоді як довідка видається безкоштовно, за період з 01.01.05. по 30.10.06. завищено тариф на ветсанекспертизу тушок тварин, за період з 06.06.05. по 06.10.05. застосовано вільні ціни при наданні послуг з дезінфекції приміщень від 28грн. до 250грн. за 1000кв. м. при затвердженому тарифі 6,16грн. за 1000кв. м., що підтверджується актом перевірки від 24.02.06. №00395.

          Факти, встановлені позивачем при перевірці є порушенням відповідачем вимог ст.9 Закону України «Про молоко та молочні продукти», а також наказу Управління ветмедицини Луганської області від 25.09.00. №31 «Про затвердження прейскуранту на ветеринарні послуги».

Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” у вигляді вилучення необґрунтовано одержаної суми виручки у доход державного бюджету зі штрафом 200 відсотків.

Сума додаткової виручки, отриманої позивачем, склала 7661,81грн.  

Рішенням позивача від 06.03.06. №24 за це правопорушення на позивача накладено економічну санкцію у вигляді вилучення до Державного бюджету України необґрунтовано одержаної виручки в сумі 22985,43грн., у тому числі штраф в сумі 15323,62грн. (200 відсотків необґрунтовано одержаної суми виручки).

Вказане рішення було надіслано відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач добровільно перерахував штрафні санкції до держбюджету у сумі 10661,81грн. , у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду з вимогою до відповідача про стягнення штрафних санкцій у сумі 12323,62грн., при цьому повідомивши про те, що постановлене позивачем рішення не оскаржене у встановленому законом порядку і є чинним на день звернення з позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні доводи позивача заперечив частково і вказав, що він має право працювати за договірними (вільними) цінами при наданні ветеринарних послуг за договорами, укладеними з суб'єктами господарювання, а в частині стягнення плати за видачу безкоштовних довідок та застосування завищеного тарифу на ветсанекспертизу тушок тварин –відповідач проти позову не заперечив та визнав свої дії неправомірними.  

Правилами ст.ст. 116,117 Основного закону держави –Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики цін. Спеціальною нормою права –ст.4 Закону України “Про ціни та ціноутворення” –також визначено повноваження органу виконавчої влади в сфері державної політики цін та ціноутворення.  Згідно ст. 6 Закону України “Про ціни та ціноутворення” в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

          Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів (ст. 8 Закону України “Про ціни та ціноутворення”).Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України (ст. 9 Закону України “Про ціни та ціноутворення”).

          Відповідно до ст.ст.25, 26 Закону України “Про ветеринарну медицину»оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які займаються ветеринарною практикою, з виконання обов'язкових або вимушених протиепізоотичних заходів згідно з переліком, що затверджується КМУ, провадиться за рахунок коштів відповідних бюджетів. Таким чином, відповідач зобов'язаний був використовувати у своїй практиці, у тому числі і в роботі по наданню ветеринарних послуг за договорами, затверджений наказом Управління ветмедицини Луганської області від 25.09.00. №31 «Про затвердження прейскуранту на ветеринарні послуги» прейскурант цін на ветеринарні послуги.

Вказаний Закон є спеціальною нормою права, яка регулює правовідносини сторін по наданню ветеринарних послуг, і відповідач не мав права застосовувати при наданні послуг вільний тариф всупереч існуючим тарифам, мотивуючи наявність повноважень до цього підзаконними актами. Слід вказати, що і при укладенні договорів відповідач зобов'язаний враховувати вимоги  Закону України “Про ветеринарну медицину», а моніторинг витрат державного бюджету України не є компетенцією відповідача.          

При повному і об'єктивному дослідженні обставин справи суд встановив, що відповідач порушив  вимоги Закону України “Про ветеринарну медицину»і самовільно збільшив тариф при наданні послуг з дезінфекції приміщень  - від 28грн. до 250грн. за 1000кв. м. - при затвердженому тарифі 6,16грн. за 1000кв. м. Зміни до прейскуранту у встановленому законом порядку внесені не були, тому відповідач не мав права застосовувати підвищений тариф.  

За таких обставин, позов слід задовольнити у зменшеному розмірі і економічні санкції в сумі 12323,62грн. стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ст.94 п.4 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

                          Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

        На підставі викладеного, ст.ст.25,26 Закону України «Про ветеринарну медицину», ст.14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”. керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 157,158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

П О С Т А Н О В И В:

1.            Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з Старобільської районної лікарні державної ветеринарної медицини, м. Старобільськ Луганської області, вул.. «Рубіжна», 90,   ідентифікаційний код 00710405 на користь:

- Державного бюджету України економічні санкції за порушення законодавства про ціни та ціноутворення в сумі 12323,62грн.  Одержувач коштів: державний бюджет Старобільського району, код 24048483, р/р 31114106700331, МФО 804013, банк ГУДКУ в Луганській області, код виду платежу 21081100; виконавчий лист видати позивачу.

3. В решті вимог закрити провадження у справі.

       Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.03.07. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.           Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Р.М. Шеліхіна