Постанова

від 15.02.2010 по справі 11087/09/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 11087/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року м.Одеса

С

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.

при секретарі судового засідання: Коваленко І.І.

за участю сторін:

від позивача представники - ОСОБА_1 (по довіреності)

ОСОБА_2 (по довіреності)

від відповідача представники - ОСОБА_3 (по довіреності)

- ОСОБА_4 (по довіреності)

- ОСОБА_5 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лавар Імпорт»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2009 року № 0001412301/0, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося Приватне підприємство «Лавар Імпорт»з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2009 року № 0001412301/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 31 липня 2009 року по 20 серпня 2009 року ДПІ у м. Іллічівську була проведена планова перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки 26 серпня 2009 року було складено акт № 2376/23-0301/35603446, з висновками якого позивач був не згоден, у зв'язку з чим 28 серпня 2009 року ним було подано письмове заперечення. Відповідач не прийняв до уваги заперечення відповідача, про що надав письмову відповідь від 02.09.2009 року. На підставі вищезазначеного акту відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2009 року № 0001412301/0, з яким позивач не згоден, оскільки вважає, що з його боку не було допущено порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вартість договору оренди (який по своєї правовій природі є договір суборенди) була встановлена відповідно до цін, які склалися на місцевому ринку оренди складських приміщень на той період.

У судовому засіданні представники позивача підтримали свої позовні вимоги та просили задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти заявлених позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, зокрема на те, що в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем були визначені витрати на придбання товарів (послуг) за ціною вище звичайних цін, що діяли на дату придбання такого товару, а саме: звичайною ціною у даному випадку повинна бути орендна плата встановлена власником складських приміщень за договором оренди, а не за договором суборенди, укладеним з позивачем. Також посилаючись на положення ст.774 Цивільного кодексу України, згідно з яким до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення договору найма (оренди), а тому його строк та ціна не можуть перевищувати тих, що встановлені в договорі найма (оренди). З цих підстав представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників сторін, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську була проведена перевірка ПП «Лавар Імпорт»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року.

За результатами зазначеної перевірки посадовими особами відповідача 26 серпня 2009 року був складений акт № 2376/23-0301/35603446 (а.с. 23-42).

Згідно зі змістом вказаного акту посадовими особами під час проведення перевірки відповідача були виявлені порушення податкового законодавства з боку позивача, а саме: в порушення п.п.7.4.2, 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями) ПП «Лавар Імпорт»завищено валові витрати на загальну суму 323775 грн., у т.ч. за 4 квартал 2008р. на 203889 грн. та за 1 квартал 2009р. на 119886 грн., у зв'язку із віднесенням до валових витрат вартості послуг з оренди складських приміщень у осіб, які не є платниками податку на прибуток за ставкою встановленою статтею 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/9-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями), що в свою чергу привело до заниження прибутку в сумі 80 943 грн., у тому числі: за 4 квартал 2008 року в сумі 50972 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 29971 грн.

Згідно з наданими до перевірки бухгалтерськими документами: договорів, укладених з TOB "Транском-2" (код ЄДРПОУ 36120374), актів на отримання послуг, підприємство позивача відносило до валових витрат вартість послуг з оренди складських приміщень (складу №19 загальною площею 2067 кв. м, розташованого адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2), наданих TOB "Транском-2" в оренду у періоді за 4 квартал 2008р. на 248040 грн. та за 1 квартал 2009р. на 127327,2 грн.

Судом встановлено, що згідно з договором № 01/08 на оренду складської площі від 01.09.2008р., укладеним між ПП «Лавар Імпорт»та TOB "Транском-2" (а. с. 70-72), підприємство - позивач отримало в оренду складські приміщення (склад №19 загальною площею 2067 кв. м, розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2) за ціною 40 грн./кв. м за місяць, термін дії договору - до 31.12.2008р. Згідно з договором № 01/09 на оренду складської площі від 01.01.2009р., укладеного між ПП «Лавар Імпорт»та TOB "Транском-2" (а. с. 73-75), підприємство - позивач отримало в оренду складські приміщення (склад №19 загальною площею 2067 кв. м, розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2) за ціною 8 дол. США/кв. м за місяць, термін дії договору - до 28.02.2009р.

З акту перевірки вбачається, що позивачем були складені з TOB "Транском-2" наступні акти на отримання послуг оренди зазначених складських приміщень від 31.10.2008р. на суму 82680 грн. без ПДВ; від 28.11.2008р. на суму 82680 грн. без ПДВ; від 30.12.2008р. на суму 82680 грн. без ПДВ; 31.01.2009р. на суму 127327 грн. без ПДВ. Вказані акти надавалися під час перевірки та досліджувалися посадовими особами відповідача.

Також з акту перевірки вбачається, що за даними АРМу АІС "Податки" TOB "Транском-2" (код ЄДРПОУ 36120374) є платником єдиного податку за ставкою 10%.

Під час перевірки відповідачем було направлено запит від 07.08.2009р. №28178/10/35-0108 до TOB "Транском-2»щодо надання відомостей про власника складу №19 загальною площею 2067 кв.м, розташованого адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2. Згідно з відповіддю TOB "Транском-2" на цей запит встановлено, що власником зазначеного нерухомого майна є ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" (код за ЄДРПОУ 01860124).

Також судом встановлено, що згідно з договором № 08/29 на оренду складської площі від 01.09.2008р., укладеним між ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" та TOB "Транском-2" (а.с. 98-99), TOB "Транском-2" отримало в оренду складські приміщення (склад №19 загальною площею 2067 кв. м, розташований за адресою м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2) за ціною 7,12 грн./кв.м за місяць, термін дії договору - до 31.12.2008р. Згідно з договором №09/29 на оренду складської площі від 01.01.2009р., укладеним між ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" та TOB "Транском-2" (а.с. 100-101), TOB "Транском-2" отримало в оренду складські приміщення (склад №19 загальною площею 2067 кв. м розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2) за ціною 3,6 грн./кв. м за місяць, термін дії договору до 01.02.2009 року.

Таким чином, із викладених обставин випливає, що ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" є власником складських приміщень, TOB "Транском-2" є орендарем цих приміщень за договорами, укладеними із ЗАТ "Іллічівськзовніштранс", а ПП «Лавар Імпорт»є суборендарем цих приміщень за договорами, укладеними з TOB "Транском-2".

В акті перевірки зроблено висновок, що оскільки власник складських приміщень - ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" визначив розмір орендної плати у 4 кварталі 2008 року за ціною 7,12 грн. кв. м за місяць та у 1 кварталі 2009 р. за ціною 3,6 грн. кв. м за місяць, то саме така ціна є звичайною.

Під час перевірки відповідачем також було надано запит до позивача щодо обґрунтування рівня цін на оренду складських приміщень орендованих ПП «Лавар Імпорт»у ТОВ «Транском-2». Відповідь була надана 19.08.2009 року разом з копіями договорів оренди інших підприємств, що орендують складські приміщення за тією ж адресою (а.с. 8-22). Зазначені обставини не заперечувалися представниками відповідача.

За результатами перевірки було зроблено висновок, що позивачем було завищено валові витрати на загальну суму 323 775 грн., у т.ч. за 4 квартал 2008 року на 203889 грн. та за 1 квартал 2009 року на 119886 грн., оскільки згідно з п.п.7.4.2, 7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями) ПП «Лавар Імпорт»повинно було визначати витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Транском-2" виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, яка на думку відповідача є ціною визначеною у договорах оренди, укладених між ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" та TOB "Транском-2".

Позивач не погодився з висновками акта перевірки та 28 серпня 2009 року подав до відповідача письмові заперечення (а. с. 43-47).

02 вересня 2009 року Державна податкова інспекція у м. Іллічівську надала письмову відповідь на заперечення позивача (а.с. 48-50), в яких також зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат.

03 вересня 2009 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 (а.с. 51), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80 943 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 21 286 грн., яке на думку представників позивача підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3 - 5.7 цього Закону визначено вичерпаний перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат.

Відповідно до п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абзаців першого та другого п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін; справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Позивачем під час перевірки були надані відповідачу договір оренди № 01/08 на оренду складської площі від 01.09.2008р., укладений між ПП «Лавар Імпорт» та TOB "Транском-2" (а. с. 70-72), згідно з яким підприємство позивача отримало в оренду складські приміщення (склад №19 загальною площею 2067 кв. м, розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2) за ціною 40 грн./кв. м за місяць та договір № 01/09 на оренду складської площі в 01.01.2009р., укладений між ПП «Лавар Імпорт»та TOB "Транском-2" (а. с. 73-75), за яким підприємство позивача отримало в оренду складські приміщення (склад №19 загальною площею 2067 кв. м, розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2) за ціною 8 дол. США/кв. м за місяць.

Саме виходячи з ціни встановлених у вказаних договорах оренди, позивач і розраховував валові витрати, з розміром яких не згодна ДПІ у м. Іллічівськ.

Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача на те, що ціна договорів оренди, укладених між ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" та TOB "Транском-2" є звичайною ціною для договорів суборенди, укладених між ПП «Лавар Імпорт»та TOB "Транском-2" з наступних підстав.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначені рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Також спростовуючи помилкові міркування відповідача необхідно зазначити, що ст. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»визначає, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Позиція ж податкової інспекції про те, що ціна договору оренди є звичайною ціною для договору суборенди є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна складських приміщень отриманих позивачем по договорам суборенди є вищою ніж їх звичайна ціна.

Пунктом 1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідач направив запит до позивача щодо обґрунтування рівня цін на оренду складських приміщень, орендованих ПП «Лавар Імпорт»у ТОВ «Транском-2». Відповідь була надана 19.08.2009 року разом з копіями договорів оренди інших підприємств, що орендують складські приміщення за тією ж адресою (а.с. 8-22). Зазначені обставини не заперечувалися представниками відповідача. Ціна об'єкта оренди за вказаними договорами аналогічна ціні, що зазначена в договорах оренди, укладених між позивачем та ТОВ «Транском-2», а саме: дорівнює 8 у.е. або 40 грн. за кв. м. за місяць. Тому суд приходить до висновку, що підприємство позивача обґрунтувало рівень своїх договірних цін.

Суд не приймає до уваги доводи представників відповідача щодо того, що згідно зі ст. 774 ЦК України до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення договору найма (оренди), а тому його строк та ціна не можуть перевищувати тих, що встановлені в договорі найма (оренди).

Стаття 774 ЦК України регулює положення про договори піднайму, а саме: вказаною статтею передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Із умов договорів оренди, укладених між ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" та TOB "Транском-2" вбачається, що орендодавець - ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" надало право орендарю передавати об'єкт оренди у суборенду. При цьому у договорі оренди не передбачені особливі умови та будь-які обмеження у передачі об'єкта оренди у суборенду.

Ст. 774 ЦК України встановлює лише обмеження щодо строку договору піднайму, жодних обмежень щодо ціни вказана стаття не встановлює. Предметом розглядаємої справи є саме ціна договору суборенди, а не його строк.

Тому, виходячи із системного аналізу законодавства, що регулює положення про договори оренди та суборенди та умов договорів оренди, суд приходить до висновку, що посилання представників відповідача на ст. 774 ЦК України, як на доказ необхідності врахування звичайною ціною саме орендну плату за договорами оренди, укладеними між ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" та TOB "Транском-2", є безпідставним, оскільки договори оренди (суборенди), укладені між TOB "Транском-2" та ПП «Лавар-Імпорт» є окремими правочинами, сторони яких відповідно до ст. 627 ЦК України вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, у даному випадку вимог, встановлених для договорів найму та обмежень у строках договору, відповідно до ст. 774 ЦК України.

Одним із принципів господарювання, визначених у ст.6 ГК України є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Позивач надав під час перевірки усі документи на підтвердження витрат понесених за договорами оренди складських приміщень, що зазначено в акті те не заперечується представниками відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки встановлені в судовому засіданні обставини та факти та системний аналіз нормативно-правових норм, що регулюють спірні правовідносини спростовують висновки акту перевірки, і тому необхідно погодитись з тим, що понесені позивачем витрати в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) правомірно віднесені до валових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 5, 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», керуючись ст.ст. 2,4,71, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Лавар Імпорт»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2009 року № 0001412301/0 -задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області від 03 вересня 2009 року № 0001412301/0.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2010 року

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко