Постанова від 06.07.2009 по справі 30329/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м

Харківський

окружний адміністративний суд   61004 

м. Харків  вул. Мар'їнська,

18-Б-3   

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

 Харків 

 06 липня 2009 р.                                                                                

№ 30329/09/2070 

Харківський

окружний адміністративний суд  у складі

головуючого судді  Перцова Т.С.   при секретарі судового засідання Ульященко

Л.М. 

за

участю представників сторін:

позивача

- ОСОБА_1

відповідача

- ОСОБА_2

прокуратури

- Суходубової І.В. 

розглянувши

у відкритому судовому  засіданні

адміністративну справу за позовом

 ПП"Агролідер "  

до

 ДПІ в Комінтернівському р-ні  

про

 про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень ,

встановив:

        Позивач, Приватне підприємство

«Агролідер» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з

позовом до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просить суд

скасувати податкові повідомлення-рішення №0000332320/0 від 07.05.2008 р.,

№0000332320/1 від 09.06.2008 р., №0000332320/2 від 27.02.2008 р., 0000332320/3

від 11.12.2008 р., якими ПП «Агролідер» визначено суму податкового зобов'язання

з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 6810323,20 грн., з яких

: основний платіж - 3863041 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1931520,50

грн.;  №0000342320/0 від 07.05.2008 р.,

№0000342320/1 від 09.06.2008 р., №0000342320/2 від 27.02.2008 р., №0000342320/3

від 11.12.2008 р., якими ПП «Агролідер» визначено суму податкового зобов'язання

з податку на додану вартість у загальному розмірі 5794561,50 грн., з яких :

основний платіж - 3863041 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1931520,50 грн.);

№0000452320/1 від 09.06.2008 р., №0000452320/2 від 27.08.2008 р., якими

визначено ПП «Агролідер» суму фінансових санкцій у загальному розмірі

1931520,50 грн.,  №0000462320/1 від

09.06.2008 р., №0000462320/2 від 27.08.2008 р., якими визначено суму штрафних

(фінансових) санкцій у загальному розмірі 2436682,00 грн.

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та

просив суд їх задовольнити. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що суб'єкти

підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську

діяльність, що не суперечить законодавству, тому здійснення збиткової операції

не може вважатись порушенням п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» та п.7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також позивач вказує, що висновок відповідача про нікчемність правочинів,

вчинених ТОВ «Укрспецруда», ТОВ «Дардан 1» та ПП «Агролідер», суперечить змісту

ст. 19 Конституції України, а також нормам Законів України «Про оподаткування

прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про систему

оподаткування», які не передбачають обов'язку чи права одного платника податків

контролювати сплату чи несплату податку до бюджету іншим платником податків, а

також з'ясовувати виробника товару. Позивач посилається на наявність у платника

податку усіх необхідних первинних документів, які містять обов'язкові

реквізити, передбачені чинним законодавством України. Вважає, що заниження сум

податку на прибуток не відбулося, а відповідно спірні податкові повідомлення -

рішення є незаконними на його думку.

          Щодо порушення п. 5.9. Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з невідповідністю залишків

товарів на складі станом на 01.01.2007р. з даними бухгалтерського обліку на

суму 3517371,00 грн., позивач посилається на недоведеність висновків

відповідача, оскільки з п. 2.16 акту перевірки вбачається, що згідно наказу

директора ПП «Агролідер» від 01.10.2007 р. була проведена інвентаризація

залишків товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, нематеріальних

активів, бланків суворої звітності, грошових коштів в касі підприємства станом

на 01.10.2007 р. За результатами інвентаризації розбіжностей між даними

бухгалтерського обліку та фактичною наявністю не встановлено.

Відповідач,

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та її представники у судовому

засіданні з позовними вимогами не згодні, просять у позові відмовити, оскільки

вважають оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у

відповідності до вимог чинного податкового законодавства. В обґрунтування своєї

позиції посилається на те, що відповідно до вимог п. 1.32 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка

діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або

нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації

такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином,

підприємство,  здійснивши збиткову

операцію, не мало підстав відносити до складу валових витрат суму 317207,10

грн. - різницю між витратами на придбання та доходом від його подальшого

продажу, чим порушило а.1.32 та п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств».

Також

вказує,  що вжитими заходами встановлено,

що виявити виробника концентрату охолоджуючої рідини БОР К ВКЯ, встановити

рівень звичайної ціни на такий товар, факт «товарності проведених операцій»

неможливо. Тому правочини, вчинені ТОВ «Укрспецруда», ТОВ «Дардан 1» та ПП

«Агролідер» є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства та

вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і

суспільства.

Розглянувши

подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних

представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються

позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах

справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити

з таких підстав.

Як

свідчать матеріали справи, 18.04.2008 року на підставі направлення від

29.02.2008р. № 94 фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова була проведена

виїзна планова перевірка ПП „Агролідер” з питань дотримання вимог податкового,

валютного та іншого законодавства за період з 18.05.2005 року по 30.09.2007

року, про що було складено акт від 18.04.2008 року № 1241/23-206/33480148.

В

акті перевірки ДПІ було встановлено порушення п.5.1. ст. 5 та п. 1.32. ст. 1

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 7.4.1., 7.4.4

п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з

включенням ПП „Агролідер” до складу валових витрат у 3 кварталі 2007 р.

317207,10 грн. та до складу податкового кредиту у серпні 2007 р. 63441,42

грн.  внаслідок проведеної позивачем

збиткової операції купівлі - продажу дубленого хромованого напівфабрикату «вет-блу»

з шкір ВРХ у кількості 3435,580 кв.м.

На

підставі вищенаведених висновків акту перевірки 7 травня 2008 р. ДПІ у

Комінтернівському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення

№0000332320/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у

розмірі 6 810 320,00 грн. (в т.ч. 4 873 364,00 грн. - основний платіж, 1 936

959,00 грн. - штрафні санкції), а також податкове повідомлення - рішення

№0000342320/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану

вартість в сумі 5 794 561,50 грн. (в т.ч. основний платіж - 3 863 041,00 грн.,

штрафні санкції - 1 931 520,50 грн.).

Позивач

не погодився з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями і скориставшись

процедурою апеляційного оскарження послідовно оскаржив їх до ДПІ у

Комінтернівському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області та ДПА України.

          Після розгляду первинної та повторних

скарг, залишених без задоволення, позивач отримав податкові повідомлення

рішення №0000332320/1 від 09.06.2008 р., №0000332320/2 від 27.02.2008 р.,

0000332320/3 від 11.12.2008 р., а також №0000342320/1 від 09.06.2008 р.,

№0000342320/2 від 27.02.2008 р., №0000342320/3 від 11.12.2008 р.

За

наслідками розгляду первинної скарги, збільшено на 2436682,00 грн. штрафні

(фінансові) санкції з податку на прибуток та на 1931520,50 грн. штрафні

(фінансові) санкції з податку на додану вартість та направлено на адресу

позивача податкові повідомлення - рішення 

№0000452320/1 від 09.06.2008 р., №0000452320/2 від 27.08.2008 р., та  №0000462320/1 від 09.06.2008 р.,

№0000462320/2 від 27.08.2008 р.

Судом

встановлено, що 01.06.2007 р. між позивачем та ТОВ «Фірма «Вега» укладено

договір №01/07Т купівлі - продажу, а також додаток №9 від 28.08.2007 р.,

відповідно до якого ТОВ «Фірма «Вега» продало, а ПП «Агролідер» придбало товар

- дублений хромований напівфабрикат «вет-блу» з шкір ВРХ у кількості 3435,580

кв.м. на загальну суму 577301,12 грн., в т.ч. ПДВ 96216,85 грн.

Позивачем

в підтвердження факту придбання вказаного товару надані до матеріалів справи

копії податкової накладної №2096 від 31.08.2007 р., акта приймання - передачі

від 28.08.2007 р. та видаткової накладної №8/28-1 від 28.08.2007 р.

В

подальшому позивач продав вказаний товар ТОВ «Тім-трейд» на загальну суму

196652,60 грн., в т.ч. ПДВ - 32775,43 грн.

Відповідно

до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна,

ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що

здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення

економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно

ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі

вільного вибору видів підприємницької діяльності, вибору споживачів продукції,

що виробляється, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику. Тобто,

господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на основні

вільного вибору і на всій власник ризик, і лише має на меті отримання прибутку,

а відповідно господарська діяльність не завжди 

призводить до  позитивного  результату 

та до отримання прибутку.

          Закон України "Про оподаткування

прибутку підприємств" не містить жодних посилань на залежність права

платника на включення до витрат до складу валових та відображення податкового

кредиту від позитивного результату здійсненої господарської операції.

          На підставі викладеного, суд дійшов

висновку проте, що позивачем правомірно віднесені суми, сплачені у зв'язку зі

здійсненням позивачем збиткової операції купівлі - продажу дубленого

хромованого напівфабрикату «вет-блу» з шкір ВРХ у кількості 3435,580 кв.м. у

розмірі 317207,10 грн. до складу валових витрат у 3 кварталі 2007 р. та

63441,42 грн.  до складу податкового

кредиту у серпні 2007 р.

Також,

в акті перевірки зафіксовані порушення п.5.1, 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1., 7.4.4 п.7.4. ст. 7

Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з включенням до

складу валових витрат за 2 квартал 2007 р. суми витрат по придбанню у ТОВ

«Укрспецруда» концентрату охолоджуючої рідини БОР К ВКЯ на загальну суму

18998000,00 грн. та у червні 2007 р. до складу податкового кредиту сум ПДВ у

розмірі 3799600,00 грн.

Судом

з'ясовано, що 26.06.2007 р. між ТОВ «Укрспецруда» та ПП «Агролідер» було

укладено договір №26/6-07, відповідно до умов якого ТОВ «Укрспецруда» продало,

а ПП «Агролідер» придбало товар - концентрат рідини охолоджуючої БОР К ВКЯ у

кількості 5 т. на загальну суму 22 797 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 799 600,00

грн. Придбання позивачем вказаного товару підтверджується накладною №26/06-2007

від 26.06.2007 р., податковою накладною №74 від 26.06.2007 р.

Також,

25 червня 2007 р. між позивачем та ПНВП «Техінформ» було укладено договір

купівлі - продажу №25/06-1, згідно з яким позивач продав, а ПНВП «Техінформ»

придбало у власність концентрат рідини охолоджуючої БОР К ВКЯ у кількості 5 т.

на загальну суму 22 798 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 799 667,67 грн. Факт продажу

вказаного товару підтверджується також податковою накладною №1 від 26.06.2007

р. та видатковою накладною №РН-0000001 від 26.06.2007 р.

Щодо

наведених правочинів, вчинених ТОВ «Укрспецруда», ТОВ «Дардан 1» та ПП

«Агролідер» ДПІ у Комінтернівському районі в акті перевірки зроблено висновок

про те, що вони є нікчемними, оскільки є такими, що порушують публічних

порядок.

При

цьому в акті перевірки міститься посилання на ст. 228 ЦК України, відповідно до

якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був

спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,

знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим,

територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно

ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,

іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абз. 1 ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його

недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання

такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідачем

не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в

ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його

недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом

недійсним.

Стаття  215 ЦК України розрізняє нікчемні та

оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних

правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними,

такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може

бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому

порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні

правила) визнання правочину недійсним.

Відповідач,

використовуючи в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», не

звертає уваги на те, що згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є

правочин, недійсність якого встановлена законом.

Слід

відмітити, що приписами закону, які прямо передбачають  нікчемність правочину, є приписи, які

містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги

закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є

нікчемним ; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання

сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є

нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі

відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її

цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи  або одним з них, з ким вона проживає, або

опікуном, цей правочин є нікчемним; ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої

нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Правочин

вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на

порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення,

пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки

Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова

природа договорів купівлі - продажу (поставки) товарів (робіт, послуг) визначає

наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Продавця - на

отримання вартості поставленого товару (послуг), у Покупця - на отримання цього

товару (послуг), у Замовника - на отримання результатів певної роботи, у

Підрядника - на отримання оплати за виконану роботу. Ніякої іншої мети

(завдання збитків державі шляхом несплати податків з боку продавця та «штучне»

зменшення бази оподаткування з боку покупця) ці правочини не містять і містити

не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто,  після виконання договору внаслідок отримання

кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються.

Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини

вже з іншим суб'єктним складом: між покупцем і державою та продавцем і

державою. 

Вищезазначені

операції купівлі - продажу проводились належним чином зареєстрованими

суб'єктами підприємницької діяльності, всі учасники договорів на момент

здійснення вищевказаних операцій були платниками ПДВ та платниками податку на

прибуток на загальних підставах.

Відповідно

до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для господарської -

правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним

правопорушення у сфері господарювання. При цьому, обов'язковою ознакою

правопорушення є наявність вини і прямого причинного зв'язку між діями та

завданого шкодою.

Суд

зауважує, що згідно п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану

вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана

здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем,

або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники

податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г",

"д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності

та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його

внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону України «Про

податок на додану вартість»).

Таким

чином, чинне законодавство передбачає, що у разі невиконання контрагентом

платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету при фактичному

здійсненні господарської операції, негативні наслідки (відповідальність)

настають лише для нього.

В

акті перевірки зазначено, що виявити виробника концентрату охолоджуючої рідини

БОР К ВКЯ, встановити рівень звичайної ціни на такий товар, а також факт

«товарності» проведених операцій неможливо.

Однак,

ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Закон України

«Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на

включення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту звітного

періоду сум ПДВ з встановленням відомостей щодо виробництва товару (технічних

умов, виробника, його місцезнаходження), тому можливість чи неможливість

податковим органом встановити ці відомості не може служити підставою для

позбавлення добросовісного платника податків права на включення сум до складу

валових витрат та податкового кредиту за такими операціями.

Суд

погоджується з твердженням позивача, що права та обов'язки платника податку на

прибуток та податку на додану вартість передбачені нормами Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Закону

України «Про систему оподаткування». Вищезазначені закони не передбачають

обов'язку чи права одного платника податку контролювати під час віднесення до

складу валових витрат чи податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого)

податку достовірність інформації про виробника такого товару або з'ясовувати

походження такого товару, не передбачено також обов'язок платника податків

вимагати від інших осіб відомостей щодо виробництва такого товару, а також

контролювати сплату чи несплату продавцем, іншими особами сплату податку до

бюджету чи правильність ведення податкового обліку такими платниками.

Посилання

в акті перевірки на неможливість встановлення рівня звичайних цін на

відповідний товар також не може бути підставою для позбавлення платника

податків права на валові витрати чи податковий кредит, оскільки п. 1.20.1.

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо

цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт,

послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається,

що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Враховуючи,

що податковим органом не доведено зворотнього, з огляду на приписи п. 1.20.1

Закону, звичайною ціною для концентрату охолоджуючої рідини БОР К ВКЯ є ціна,

зазначена у відповідних угодах, укладених ПП «Агролідер».  

Ч. 2

ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та

органи  місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом

11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»

встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах

компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів

позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод

недійсними.

Згідно

з висновками Акту перевірки, угоди, укладені позивачем з контрагентами,

зазначеними в акті перевірки, є нікчемними. Проте, як вбачається з матеріалів

справи, питання їх відповідності вимогам чинного законодавствам відповідачем у

встановленому порядку не порушувалось.

Згідно

з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»,

органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у

порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та

позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і

сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного

законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими

відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно

до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних

планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та

іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005

р., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та

позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів

господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового,

валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт -

службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або

виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності

суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення

вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно

до п. 2.3.4 Порядку, не допускається відображення в акті перевірки

необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не

мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб

суб'єкта господарювання.

На

підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно

віднесені до складу валових витрат за 2 квартал 2007 р. суми витрат по

придбанню у ТОВ «Укрспецруда» концентрату охолоджуючої рідини БОР К ВКЯ на

загальну суму 18998000,00 грн. та до складу податкового кредиту сум ПДВ у

розмірі 3799600,00 грн. у червні 2007 р.

Крім

того, в акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.9. Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з невідповідністю залишків

товарів на складі станом на 01.01.2007 р. з даними бухгалтерського обліку на

суму 3517371,00 грн., що на думку відповідача призвело до заниження

скоригованого валового доходу за 3 квартал 2007 р. на суму 178400,00 грн.

В той

же час з акту перевірки не вбачається на підставі яких даних зроблено такий

висновок, а п. 2.16 акту перевірки місить відмості, що згідно наказу директора

ПП «Агролідер» від 01.10.2007 р. була проведена інвентаризація залишків

товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, нематеріальних активів,

бланків суворої звітності, грошових коштів в касі підприємства станом на

01.10.2007 р. За результатами інвентаризації розбіжностей між даними

бухгалтерського обліку та фактичною наявністю не встановлено.

Згідно

з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних

справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта 

владних  повноважень  обов'язок 

щодо доказування правомірності 

свого  рішення,  дії 

чи  бездіяльності покладається    на  

відповідача, якщо   він   заперечує  

проти адміністративного позову.

Таким

чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в

спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати

суду  всі матеріали, які свідчать про

його правомірні  дії.

Відповідач

правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином не

довів.

Висновки

перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені доказами і

носять характер суб'єктивних припущень.

За

таких умов, факти порушень, вказаних в акті перевірки, слід вважати

недоведеними.

З

огляду на це, суд дійшов  висновку про

відсутність у відповідача підстав для визначення  суми 

податкового  зобов'язання з

податку на прибуток у розмірі 6810323,20 грн. (з яких основний платіж - 3863041

грн., фінансові санкції - 1931520,50 грн.), визначених у податкових

повідомленнях - рішеннях №0000332320/0 від 07.05.2008 р., №0000332320/1 від

09.06.2008 р., №0000332320/2 від 27.02.2008 р., 0000332320/3 від 11.12.2008 р.,

суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5794561,50

грн. (з яких основний платіж - 3863041 грн., фінансові санкції - 1931520,50

грн.), визначених у податкових повідомленнях-рішеннях №0000342320/0 від

07.05.2008 р., №0000342320/1 від 09.06.2008 р., №0000342320/2 від 27.02.2008

р., №0000342320/3 від 11.12.2008 р., а також сум фінансових санкцій у розмірі

1931520,50 грн. та у розмірі 2436682,00 грн., визначених у податкових

повідомленнях - рішеннях №0000452320/1 від 09.06.2008 р., №0000452320/2 від

27.08.2008 р., №0000462320/1 від 09.06.2008 р., №0000462320/2 від 27.08.2008 р.

Тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають

скасуванню, що є підставою для задоволення судом позовних вимог ПП «Агролідер»

в повному обсязі.

Відповідно

до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони,

яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність

стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На

підставі ч.2 ст.89 КАС України, пп.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів

України „про державне мито” 21.01.1993р. № 7-93 суд повертає сплачене державне

мито у розмірі 3,40 грн.

Керуючись  ст.ст. 4, 7, 86, 94, ч.1 ст.158,

ст.ст.160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний

позов  ПП"Агролідер "  до  ДПІ

в Комінтернівському р-ні  про  про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень  

-задовольнити в повному обсязі.

 Визнати протиправними та скасувати податкові

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі

м. Харкова №0000332320/0 від 07.05.2008 р., №0000332320/1 від 09.06.2008 р.,

№0000332320/2 від 27.02.2008 р., 0000332320/3 від 11.12.2008 р., №0000342320/0

від 07.05.2008 р., №0000342320/1 від 09.06.2008 р., №0000342320/2 від

27.02.2008 р., №0000342320/3 від 11.12.2008 р., №0000452320/1 від 09.06.2008

р., №0000452320/2 від 27.08.2008 р., №0000462320/1 від 09.06.2008 р.,

№0000462320/2 від 27.08.2008 р.на загальну суму 16973087.20 

Стягнути

з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Агролідер”,

код 33480148 державне мито у розмірі 3 грн. 40 коп. 

Постанова

може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через

Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне

оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та

поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений

строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 .

             У повному обсязі постанова  виготовлена 

09.07.2009 року      

Суддя                                                                                                         

Перцова Т.С.