Постанова

від 16.09.2015 по справі 816/2820/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року 10:54м. ПолтаваСправа № 816/2820/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Зіноватного В.В., Касьяненко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аудиторська фірма "Практик Аудит" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2015 року Приватне підприємство "Аудиторська фірма "Практик Аудит" (надалі також - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24 червня 2015 року № 0006081700, № 0006071700, № 0006091700, а також визнання протиправними дій в частині винесення рішень від 24 червня 2015 року № 0006081700, № 0006071700, № 0006091700.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на порушення контролюючим органом вимог Податкового кодексу України, в частині визначення суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті до бюджету, без урахування понижуючого коефіцієнту. Зазначені обставини зумовили необґрунтовані висновки Кременчуцької ОДПІ під час проведення камеральної перевірки та призвели до прийняття спірних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24 червня 2015 року № 0006081700, № 0006071700, № 0006091700.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Надав суду заперечення проти позову, у яких позовні вимоги не визнав, спірні рішення вважає правомірними та обґрунтованими, посилаючись на відомості картки особового рахунка позивача (т. І а.с. 175).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ПП "Аудиторська фірма "Практик Аудит" (ідентифікаційний код 36324868) 17 липня 2009 року зареєстроване у якості суб'єкта господарювання, позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (т. І а.с.94-95).

10 червня 2015 року відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт від 10 червня 2015 року № 164/16-08-217 (т. І а.с.71-72), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 9 статті 9 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого допущено несвоєчасну сплату єдиного внеску.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24 червня 2015 року:

№ 0006091700 (т. І а.с. 68), яким до позивача застосовано штраф у розмірі 300,20 грн. та нараховано пеню в розмірі 18,01 грн за період з 21 березня 2015 року по 01 квітня 2015 року

№ 0006071700 (т. І а.с. 70), яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1915,26 грн. та нараховано пеню в розмірі 123,22 грн за період з 21 квітня 2015 року по 15 травня 2015 року

№ 0006081700 (т. І а.с. 69), яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1665,21 грн. та нараховано пеню в розмірі 141,27 грн за період з 21 травня 2015 року по 15 червня 2015 року .

Позивач, вважаючи висновки, викладені в акті камеральної перевірки від 10 червня 2015 року № 164/16-08-217, упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24 червня 2015 року № 0006081700, № 0006071700, № 0006091700, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24 червня 2015 року № 0006081700, № 0006071700, № 0006091700, суд виходив з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати єдиного внеску контролюючим органом здійснено на підставі відомостей облікової картки ПП "Аудиторська фірма "Практик Аудит", а також пов'язується з порушенням платником податків строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із підпунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Частиною восьмою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" врегульовано, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

На виконання вимог пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачем у червні та липні 2015 року подано звітність про нарахування єдиного внеску за травень та червень 2015року із застосуванням понижуючого коефіцієнту до ставки єдиного внеску.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року № 77 (далі за текстом - Закон від 28 грудня 2014 року № 77).

Положеннями зазначеного Закону платникам єдиного внеску надано право на зменшення навантаження на фонд оплати праці, шляхом застосування роботодавцем коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску.

Законом України Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року № N 219-VIII (далі за текстом - Закон від 02 березня 2015 року № 219), що набрав чинності 13 березня 2015 року, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9 5 , згідно з яким страхувальникам при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами надано право застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску - за дотриманням певних умов.

При цьому Законом від 02 березня 2015 року № 219 встановлено втрату чинності пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 28 грудня 2014 року № 77.

До набрання чинності Законом № від 02 березня 2015 року № 219 розрахунок понижуючого коефіцієнта здійснювався відповідно до вимог Закону від 28 грудня 2014 року № 77.

Відповідно до приписів частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

ПП "Аудиторська фірма "Практик Аудит" скористалось правом, наданим вищевказаними нормативно-правовими актами щодо застосування понижуючих коефіцієнтів до ставки єдиного внеску.

Разом із тим, станом на дату формування та подання податкової звітності, версія програмного забезпечення, за допомогою якого позивач здійснює оформлення та передачу звітності до контролюючого органу в електронній формі, не була адаптована до нововведень, передбачених законодавством, та виключала можливість коригування звітів в електронній формі, що у свою чергу унеможливило відображення використаного платником права на застосування понижуючих коефіцієнтів єдиного внеску у "Звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів" за лютий, березень та квітень 2015 року.

Пунктом 9 5 "Прикінцевих положень та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

ПП "Аудиторська фірма "Практик Аудит" розрахувало понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску у лютому 2015 року згідно Закону від 28 грудня 2014 року № 77, виходячи з наступного: середньомісячна база нарахування єдиного внеску за 2014 рік склала 17573,84 грн. (т. І а.с. 215-250, т. ІІ а.с. 1-58), у штаті перебуває п'ять застрахованих осіб, середня зарплата за 2014 рік склала 3514,77 грн. на одну застраховану особу.

Загальна база нарахування єдиного внеску платника за лютий 2015 року склала 34415,75 грн на чотирьох застрахованих осіб, що більше середньомісячної бази нарахування єдиного внеску за 2014 рік (14059,07 грн. на чотирьох застрахованих осіб) у 2,45 рази.

Виконання умов необхідних для застосування понижуючого коефіцієнта у лютому:

- середня зарплата на одну застраховану особу за лютий склала 8603,94 грн, що більше за середню зарплату за 2014 рік (3514,77 грн.) на 40,85%;

- середня зарплата за лютий 8603,94 грн більше трьох мінімальних заробітних плат (3654,00 грн);

- середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта становить 1423,65 грн., що перевищує 700,00 грн.

Розрахунок коефіцієнту: 14059,07 грн : 34415,75 грн = 0,409.

Підприємство застосувало понижуючий коефіцієнт 0,450

Відтак, ставка єдиного внеску у лютому 2015 складає: 36,77% х 0,450 = 16,5465%.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з урахуванням понижуючого коефіцієнта 16,5465% сплатив єдиний соціальний внесок у строки та у розмірах, визначених чинним законодавством (т. І а.с. 47-47а).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, у сформованому за допомогою програми "Медок" звіті за лютий 2015 року помилково відображено автоматичний розрахунок полів, внаслідок чого після закриття звіту програма перерахувала звіт згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства за замовчуванням 36,77%, тобто без врахування понижуючого коефіцієнта (16,5465%). Таким чином, відповідачу відправлено невірний звіт.

Позивач розрахував понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску у березні 2015 року на підставі Закону від 02 березня 2015 року № 219, виходячи з наступного: загальна база нарахування єдиного внеску платника за березень 2015 року склала 39786,50 грн на п'ятьох застрахованих осіб, що більше середньомісячної бази нарахування єдиного внеску за 2014 рік (18044,98 грн. на чотирьох застрахованих осіб) у 2,2 рази.

Середньомісячна база нарахування єдиного внеску за 2014 рік склала 18044,98 грн на п'ятьох застрахованих осіб, середня зарплата за 2014 рік - 3609,00 грн на одну застраховану особу.

Виконання умов необхідних для застосування понижуючого коефіцієнта у березні:

- середня зарплата на одну застраховану особу за березень 2015 року склала 7957,30 грн, що більше за середню зарплату за 2014 рік (3609,00 грн) на 45,35%;

- середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта становить 1348,84 грн, що перевищує середній платіж за 2014 рік (1327,03 грн)

Середньомісячна кількість застрахованих осіб за 2015 рік не перевищує 200% від середньомісячної кількості застрахованих осіб у 2014 році.

Розрахунок коефіцієнту: 3609,00 грн : 7957,30 грн = 0,454.

Підприємство застосувало понижуючий коефіцієнт 0,461.

Ставка єдиного внеску у березні 2015 складає: 36,77% х 0,461 = 16,951%.

Позивач з урахуванням понижуючого коефіцієнта 16,951% сплатив єдиний соціальний внесок у строки та у розмірах відповідно до чинного законодавства, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (т. І а.с. 56-58).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, у сформованому за допомогою програми "Медок" звіті за березень 2015 року помилково відображено автоматичний розрахунок полів, внаслідок чого після закриття звіту програма перерахувала звіт згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства за замовчуванням 36,77%, тобто без врахування понижуючого коефіцієнта (16,951%). Таким чином, відповідачу відправлено невірний звіт.

Позивачем розраховано понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску у квітні 2015 року.

Виконання умов необхідних для застосування понижуючого коефіцієнта у квітні:

- середня зарплата на одну застраховану особу за квітень 2015 року склала 7610,95 грн, що більше за середню зарплату за 2014 рік (3609,00 грн) на 47,42%;

- середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта становить 1329,55 грн, що перевищує середній платіж за 2014 рік (1327,03 грн).

Середньомісячна кількість застрахованих осіб за 2015 рік не перевищує 200% від середньомісячної кількості застрахованих осіб у 2014 році.

Розрахунок коефіцієнту: 3609,00 грн : 7610,95 грн = 0,474.

Підприємство застосувало понижуючий коефіцієнт 0,479.

Ставка єдиного внеску у квітні 2015 складає: 36,77% х 0,479 = 17,6128%, та на лікарняні 33,2% х 0,479 = 15,903%.

Позивач з врахуванням понижуючого коефіцієнта 17,6128% та 15,903% сплатив єдиний соціальний внесок у строки та у розмірах відповідно до чинного законодавства, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (т. І а.с. 61, 63, 65, 67).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, у сформованому за допомогою програми "Медок" звіті за березень 2015 року помилково відображено автоматичний розрахунок полів, внаслідок чого після закриття звіту програма перерахувала звіт згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства за замовчуванням 36,77%, тобто без врахування понижуючого коефіцієнта (17,6128%). Таким чином, відповідачу відправлено невірний звіт.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на підставі некоректно сформованих звітів розраховано єдиний внесок встановлений для підприємства без врахування понижуючого коефіцієнта на загальну суму 46098,67 грн., різниця склала -22075,99 грн.

Об'єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених Законом розмірах. Відповідальність за приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми. В цьому випадку сума штрафу становитиме 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сплачено єдиний внесок з юридичних осіб за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року із застосуванням понижуючого коефіцієнта.

Технічна помилка, допущена у звітах з єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання перерахована до бюджету у визначений Законом строк.

Таким чином, сплата єдиного внеску з юридичних осіб здійснена позивачем своєчасно та в повному обсязі.

З наведеного вбачається, що рішення Відповідача не ґрунтується на нормах законодавства України та фактично призводить до нарахування штрафів за відсутності порушень законодавства, що суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Кременчуцької ОДПІ щодо винесення спірних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24 червня 2015 року № 0006081700, № 0006071700, № 0006091700, то суд вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірні дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, правові наслідки для позивача створюють саме рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, правова оцінка яким надана судом вище.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

За правилами частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24 червня 2015 року № 0006081700, № 0006071700, № 0006091700.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Аудиторська фірма "Практик Аудит" (ідентифікаційний код 36324868) витрати зі сплати судового збору у розмірі 183 (сто вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський