ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6524/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі - Зайченко Н.О. ,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
01 серпня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві №0001591703 від 15.07.2011 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." за період з 01.08.2009 року по 30.09.2009 року, оформленої актом від 07.07.2011 року № 5732/1703/НОМЕР_1. Вважає помилковими висновки акту перевірки від 07.07.2011 року № 5732/1703/НОМЕР_1 про порушення п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 366 грн. 67 коп. за серпень 2009 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К.", оскільки право на податковий кредит підтверджується податковою накладною та іншими документами первинного бухгалтерського обліку. Вважає, що порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К.", не можуть були підставою для відповідальності позивача.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У своїх письмових запереченнях відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення посилається на результати проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." за період з 01.08.2009 року по 30.09.2009 року, якою встановлено порушення п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." на загальну суму 366 грн. 67 коп. за серпень 2009 року. Дане порушення пов'язуює з нереальністю господарської операції згідно договору № 125/10 від 29.08.2009 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К.", посилаючись на відсутність товарно-транспортної накладної, що підтверджує факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." перевезення на виконання умов даного договору. Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." не має власних транспортних засобів та у спірному періоді мало господарські правовідносини виключно з Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС "Агро", видом діяльності якого є: овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників. Відтак, контрагент позивача не міг здійснювати перевезення взагалі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області як фізична особа-підприємець 10.07.1997 року (свідоцтво серії В02 № 415580), та є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 76682741, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1).
У період із 29.06.2011 року по 05.07.2011 року службовими особами Державної податкової інспекції у м.Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." (код ЄДРПОУ 36462954) за період з 01.08.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 07.07.2011 року № 5732/1703/НОМЕР_1.
Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень 2009 року податок на додану вартість в розмірі 366 грн. 67 коп. за результатами господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К.". Копія декларації з податку на додану вартість з додатком № 5 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за серпень 2009 року наявна у матеріалах справи.
За висновками перевірки позивачем порушено п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." на загальну суму 366 грн. 67 коп. за серпень 2009 року.
Дане порушення перевіряючі пов'язують із відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." згідно укладеного договору № 125/10 від 29.08.2009 року, на підставі якого Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." виписано позивачу податкову накладну № 29-08 від 29.08.2009 року на транспортні послуги м. Харків-м. Каховка на загальну суму 2200 грн., з них ПДВ - 366 грн. 67 коп.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Полтаві винесено податкове повідомлення -рішення № НОМЕР_2 від 15.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем В«податок на додану вартістьВ» в розмірі 458 грн. 34 коп., у тому числі: за основним платежем - в сумі 366 грн. 67 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 91 грн. 67 коп.
Позивач не погодився із даним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 15.07.2011 року, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню -рішенню, суд виходить з наступного.
Законом України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі -Закон України В«Про ПДВВ» ), чинному на момент виникнення спірних правовідносин, визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України В«Про ПДВВ» встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємствВ» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону якщо платник податків придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.
Судом встановлено, що позивач надав до податкового органу на перевірку договір № 125/10 від 29.08.2009 року, укладений між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." (Виконавець) на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." обов'язків по виконанню транспортно - експедиційних послуг, пов'язаних з міжнародним перевезенням вантажів згідно заявок замовника (позивача), які є невід'ємними частинами цього договору. Характеристика вантажу, умови перевезення та оплати Замовник та Виконавець узгоджують у Заявці на перевезення вантажу (а.с. 14-15).
Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.
Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.
Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до податкового органу ліцензію, видану Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К.", заявку № 738/29-08 від 29.08.2009 року, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру № 29-08 від 29.08.2009 року, платіжне доручення, податкову накладну № 29-08 від 29.08.2009 року, що відображено у акті перевірки (а.с. 33).
Разом з тим, згідно заявки № 738/29-08 від 29.08.2009 року на транспортно-експедиційні послуги експедитором визначено не Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." як передбачено умовами договору № 125/10 від 29.08.2009 року, а позивача, який згідно того ж договору є замовником (а.с. 10).
Позивачем надано суду акт виконаних робіт по наданню транспортних послуг № 4 без дати складення на виконання заявки на перевезення вантажу № 738/29-08 від 29.08.2009 року, відповідно до якого позивач іменується "Виконавцем", а Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." "Замовником", що прямо суперечить умовам договору № 125/10 від 29.08.2009 року, згідно якого позивач є "Замовником", а Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." "Виконавцем" та змісту заявки № 738/29-08 від 29.08.2009 року.
При цьому згідно даного акту позивачем здійснено перевезення плитки керамічної 20000 кг. У наданій товарно-транспортній накладній від 29.08.2009 року зазначена кількість товару плитки керамічної 1295,28 кв.м. та дана товарно-транспортна накладна не містить відомостей про позивача як про автопідприємство або замовника, автопідприємством, що здійснювало перевезення, визначено ДП "ІСТ Фрахт", а замовником ЗАО "Харківський плитковий завод".
У судовому засіданні позивач стверджував, що ним було укладено договір із ДП "ІСТ Фрахт" № ТЕО/ЭП-1544/1 від 01.01.2007 року, на виконання якого перевезення здійснювалося ДП "ІСТ Фрахт", копію договору надано суду (а.с. 54). Проте, згідно умов даного договору ДП "ІСТ Фрахт" є "Еспедитором", а позивач "Перевізником", тоді як у спірних правовідносинах згідно умов договору № 125/10 від 29.08.2009 року позивач є Замовником перевезення. Відтак, договір № ТЕО/ЭП-1544/1 від 01.01.2007 року та акт здачі-прийняття робіт від 29.08.2009 року до нього не є належними доказами у справі та не приймаються судом до уваги як такі, що не стосується предмету спору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надані первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." транспортно-експедиційних послуг позивачу (Замовнику) згідно умов договору № 125/10 від 29.08.2009 року та згідно отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." податкової накладної № 29-08 від 29.08.2009 року (а.с. 7). Тому відсутні достатні підстави для відображення вказаної операції в бухгалтерському обліку позивача. Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення ПДВ до складу податкового кредиту є обґрунтованим.
Суд також бере до уваги, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." у спірному періоді відсутній власний чи орендований транспорт, про що свідчить не подання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." розрахунку збору за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення. Із акту перевірки вбачається, що атоматизованим співставленням податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень-серпень 2009 року встановлено, що єдиним контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К." було Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС "Агро", яке до 21.04.2011 року знаходилось на обліку у Державній податковій інспекції у м.Нова Каховка, вид діяльності - овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників. (а.с. 38-40).
Зазначені вище обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3К.", тобто про безтоварність даної господарської операції.
Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 15.07.2011 року прийнято на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.
Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2011 року.
Суддя С.С. Сич
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.09.2011 |
Оприлюднено | 30.09.2015 |
Номер документу | 50961816 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
С.С. Сич
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні