Постанова

від 26.06.2012 по справі 2а-1670/3541/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3541/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2012 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" про стягнення адміністративно - господарських санкцій в розмірі 7500 грн та пені в розмірі 64 грн 50 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» , а саме: в 2011 році Приватним сільськогосподарським підприємством "Степ" не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робоче місце, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в сумі 7500 грн та пені у зв'язку за порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 64 грн 50 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач не забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень проти адміністративного позову не надавав, про причини неявки не повідомляв, клопотання про відкладення розгляду справи не надсилав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та на підставі наявних матеріалів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/238/73), наданим 14.02.2012 року Приватним сільськогосподарським підприємством "Степ" Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становить 22 особа, фонд оплати праці штатних працівників становить 165 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 7500 грн. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) становить 0 особи та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» (рядок 03) становить 1 особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Виходячи із вказаних вимог закону, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу становить 1 особа.

Як вбачається із звіту Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ), у відповідача у 2011 році взагалі не працювали інваліди.

Враховуючи те, що норматив для працевлаштування інвалідів складав 1 особа, а середньооблікова кількість працевлаштованих у 2011 році інвалідів становила 0 осіб, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, склала 1 особа.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормами цієї статті встановлені конкретні обов'язки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, установ, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю /далі по тексту - роботодавців/ стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, виконання яких роботодавцями презюмує виконання їх обов'язку щодо самостійного працевлаштування інвалідів, встановленого частиною 3 статті 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» . А оскільки працевлаштування інвалідів роботодавцями неможливе без відповідного волевиявлення інвалідів, то норми статті 18 також визначають, хоч і опосередковано, обов'язок інвалідів звернутися з метою працевлаштування або до роботодавців безпосередньо, або до центру зайнятості. В свою чергу альтернативний спосіб реалізації прав інвалідів на працевлаштування зумовлює обов'язок роботодавців звітувати до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 В«Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповненняВ» формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансійВ» , яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України В«Про зайнятість населенняВ» подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця - про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» та пункту 2 статті 19 Закону України В«Про зайнятість населенняВ» .

Так, відповідно до статті 18-1 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України В«Про зайнятість населенняВ» Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Згідно листа Пирятинського районного центру зайнятості № 571 від 17.05.2012 року, копія якого залучена представником позивача до матеріалів справи, відповідачем впродовж усього 2011 року звіти про наявність вакансій (форми 3-ПН із заповненням гп. 15), не подавались.

Відповідно до статті 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З огляду на те, що кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, у відповідача складала протягом 2011 року 1 особа, натомість відповідачем впродовж вказаного періоду звіти про наявність вакансій до центру зайнятості не подавалися, інші заходи з метою працевлаштування інвалідів на вакантні місця не вживалися, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» .

У відповідача в 2011 році працювали 22 працівника, фонд оплати праці у вказаному році складав 165 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 7500 грн.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом до 18 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу, повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 7500 грн.

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем нараховано пеню в сумі 64 грн 50 коп. (7500 х 0,02%) х 43дн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7500 грн. та пені в розмірі 64 грн 50 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" (код ЄДРПОУ 31148568, с.Теплівка, Пирятинський р-н., Полтавська область, 37045) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р № 31219230700379 в ГУДКС України в Полтавській області, отримувач - УДКСУ в Пирятинському р-ні, МФО 831019, код ЄДРПОУ 37958534, м. Полтава, вул. Зигіна, б. 1) адміністративно - господарські санкції у розмірі 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень), а також пеню в розмірі 64 грн. 50 коп. (шістдесят чотири гривні п`ятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2012 року.

Суддя І.Г. Ясиновський