Постанова

від 28.08.2012 по справі 2а-1670/4100/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4100/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Оніщенко С.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмекс" до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмекс" (далі- позивач, ТОВ "Юмекс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ в Дніпровському р-ні м. Києва ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102260 від 12.06.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000102260 від 12.06.2012 року, винесено відповідачем на підставі висновку про порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - ПКУ), а саме: завищення податкового кредиту та, відповідно, заниження суми ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 916667,00грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія" Вайліс" (надалі - ТОВ "Компанія" Вайліс").

Разом з тим, правомірність віднесення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої під час перерахування попередньої оплати за товар (цукор білий кристалічний) у постачальника ТОВ "Компанія" Вайліс" в період до 28.02.2011 року, підтверджено належними документами (податковими накладними, платіжними дорученнями), складеними відповідно до вимог ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» .

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.06.2012 року зазначав, що перевіркою ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС встановлено, що позивачем неправомірно віднесено в лютому 2011 року суму ПДВ в розмірі 916667,00 грн. до складу податкового кредиту, оскільки контрагенту ТОВ "Компанія" Вайліс", по відносинам з яким сформовано податковий кредит, анульовано свідоцтво платника ПДВ 31.03.2011 року, до ЄДР внесено запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням, крім того, відповідно до акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012 року №281/23-1/36445186 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Компанія" Вайліс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 року встановлено, що від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області отримано копії матеріалів постанови від 23.01.2012 року про призначення перевірки з питань складання акту нікчемності правочину ТОВ "Компанія" Вайліс". В постанові зокрема зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №80-0263 за фактом ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ "Медіа-Трейд Україна" (код ЄДРПОУ 34819946) за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України та 19.01.2012 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб в тому числі ТОВ "Компанія" Вайліс" з прикриттям незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року. Дане свідчить про відсутність у ТОВ "Компанія" Вайліс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. За таких обставин позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі - 916668,00 грн., в тому числі за основним платежем 916667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ "Юмекс" зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.04.2000 року за №10671050001000120, з 29.06.2000 року перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС за №07433.

14.06.2012 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Юмекс", зокрема було проведено реєстрацію зніми місцезнаходження на адресу: вул. Ковпака, 57-А, м. Полтава, 36007.

У період з 10.05.2012 року по 23.05.2012 року відповідачем здійснено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Перевірку було проведено на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І та підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби №196 від 30.03.2012 року (а.с.90) та направлення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби №578 від 10.05.2012 року (а.с.89).

За результатами перевірки складено акт від 30.05.2012 року №1132/22-622-30859697.

У висновках зазначеного акту перевірки податковим органом зафіксовано порушення ТОВ "Юмекс" пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до завищення податкового кредиту та, відповідно, заниження суми ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 916667,00 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія" Вайліс" (надалі - ТОВ "Компанія" Вайліс").

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 року №0000102260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 916668,00грн., в т.ч. за основним платежем - 916667,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, відповідно до вимог норм Податкового кодексу України, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку .

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною . Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Також, слід зазначити, що в основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/послуг.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»: «У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість».

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 916667,00 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в результаті взаємовідносин із ТОВ "Компанія" Вайліс", які не мали реального товарного характеру.

21.01.2011 року між ТОВ "Юмекс" та ТОВ "Компанія "Вайліс" укладено договір купівлі-продажу № 10/11/ЮМ (надалі-договір). Предметом даного договору є передача у власність покупцю (ТОВ "Юмекс" ) цукор білий кристалічний ДСТУ 46232006 в мішках по 50 кг з цукрових буряків урожаю 2011 року/а.с.34/.

ТОВ "Юмекс" за умовами підпункту 2.2 договору у період з 23.02.2011 року по 25.02.2011 року здійснило попередню оплату товару в розмірі не менше 75% вартості товару, а саме: 5500000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи /а.с.64-68/.

На підтвердження фактичного виконання умов угоди позивач надав суду податкові накладні, виписані ТОВ "Компанія "Вайліс" на загальну суму 5500000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 916666,67 грн.)/а.с.43-44/.

Будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій з поставки та придбання товару, між позивачем та ТОВ "Компанія "Вайліс" суду не надано.

З пояснень представника позивача та з документів наявних у матеріалах справи вбачається, що умови вище зазначеного договору так і не були виконані контрагентом позивача, зокрема ТОВ "Компанія "Вайліс" не було здійснено поставку товару позивачу, а позивачем не було здійснено доплату решти 25% вартості товару.

Представником позивача було копію претензії від 16.04.2012 року за №16-04/12, за словами якого таку претензію було направлено на адресу ТОВ "Компанія "Вайліс" з вимогою негайно виконати договірні зобов'язання та передати в обумовленому договором місці 900 т. цукру /а.с.220/. Суд звертає увагу, що доказів направлення та отримання даної претензії позивачем контрагенту на прохання суду позивачем надано не було, оскільки згідно пояснень представника позивача у нього таких доказів не має.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 року №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем було перераховано кошти ТОВ "Компанія "Вайліс" та не було отримано товар від такого контрагента на суму перерахованих йому коштів, відповідно виконання умов договору не відбулося.

Як зазначено в Інформаційному листі ВАСУ від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України": "Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції". Судом було встановлено та підтверджено представниками сторін, що здійснення господарської операції по поставці товару від ТОВ "Компанія "Вайліс" до позивача не відбулося.

Установлюючи зв'язок між фактом понесення позивачем витрат на купівлю товару, понесених при здійсненні попередньої оплати на користь ТОВ "Компанія "Вайліс" і господарською діяльністю платника податку, а також перевіряючи доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, судом досліджувалась наявність господарської мети позивача по подальшому використанню товару, яким мав бути ним отриманий від ТОВ "Компанія "Вайліс". Позивачем не було надано суду документи, які б підтверджували його мету використання в подальшому товару, що ним мав бути придбаний згідно із договором з ТОВ "Компанія "Вайліс".

В п.1.5. договору купівлі-продажу (а.с.34) вказано, що місцем призначення (поставки) є склад ТОВ "Оржицький цукровий завод". Однак, позивачем не було надано суду документів, які б підтверджували в нього наявність необхідних господарських можливостей отримати від ТОВ "Компанія "Вайліс" 900 тонн цукру, зокрема не було надано доказів наявності відповідних складських приміщень, а також не було надано будь-яких інших документів, які підтверджують право позивача на використання (оренду) таких складських приміщень, зокрема у ТОВ "Оржицький цукровий завод".

В п. 1.7. договору купівлі-продажу (а.с.34) вказано, що продавець (ТОВ "Компанія "Вайліс") зобов'язаний самостійно забезпечити за свій рахунок завантаження товару. Однак, позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували наявність у нього власних необхідної кількості працівників та/або залучених працівників та ресурсів для здійснення розвантажувальних робіт або документів на зберігання такого товару на складі ТОВ "Оржицький цукровий завод" або документів, які б підтверджували мету позивача на подальше використання у своїй господарській діяльності такого товару.

Отже, матеріалами справи не підтверджено отримання позивачем товару за господарськими операціями з ТОВ "Компанія "Вайліс", що в свою чергу свідчить про не використання такого не отриманого від ТОВ "Компанія "Вайліс" товару у межах господарської діяльності позивача. Крім того, матеріалами справи не підтверджено мету позивача на використання в подальшому товару, що ним мав бути придбаний згідно із договором з ТОВ "Компанія "Вайліс".

Слід відзначити, що наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Та не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. Відповідно до п. 7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, враховуючи фактичні обставини в їх сукупності, відсутність операції по купівлі та доставці товару позивачу і відповідно відсутність факту використання такого товару в господарській діяльності позивача, наявність факту не виконання сторонами правочину, на підставі якого було сформовано податковий кредит, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість шляхом включення до податкового кредиту витрат з ПДВ, по операції купівлі товару, який фактично не поставлений.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від №0000102260 від 12.06.2012 року є правомірним та скасуванню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмекс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102260 від 12 червня 2012 року відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 03 вересня 2012 року.

Суддя І.Г. Ясиновський