Ухвала

від 01.11.2011 по справі 2а/0570/6034/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 року справа №2а/0570/6034/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Васильєва І. А.

суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі № 2а/0570/6034/2011 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом Колектисного підприємства охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 23 березня 2011 року, № НОМЕР_2 від 23 березня 2011 року, № НОМЕР_3 від 23 березня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

10 червня 2011 року Колективне підприємство «Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, якими позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 16100,63 грн., податку на прибуток в сумі 145216,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 99389,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставність висновків податкової інспекції про допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства при визначенні об'єктів оподаткування податком на додану вартість, податком на прибуток та податком з доходів фізичних осіб. В обґрунтування неправомірності донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток позивач зазначив, що на підставі умов укладеного між позивачем та ТОВ «ВЧК» договору протягом травня - вересня 2009 року позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності, що використовувалися в подальшому в здійснюваній позивачем господарській діяльності. Наслідки здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей були відображені в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість. Фактичне надходження товарно-матеріальних цінностей підтверджено доданими до позову первинними документам, складенням яких супроводжувалося здійснення господарських операцій з придбання товарів. В обґрунтування правомірності ведення відображення наслідків операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей в податковому обліку з податку на додану вартість позивач зазначив наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року позовні вимоги задоволені частково, визані недійсними податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23 березня 2011 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14762,25 гривень з яких за основним платежем 11809,80 гривень, за штрафними санкціями 2952,45 гривень; податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 23 березня 2011 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 124 052,00 гривень, з яких за основним платежем 99242,00 гривень, за штрафними санкціями 24811,00 гривень; податкове повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 23 березня 2011 року про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 99389,00 гривень з яких за основним платежем 79511,00 гривень, за штрафними фінансовими санкціями 19878,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року, відповідач подав апеляційну скаргу в якій зазначив на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до вимог ст. 197 ч.1 п. 2 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що операції з постачання товарів між позивачем та підприємствами контрагентами не мають реального товарного характеру, направлені на штучне формування податкового кредиту позивача та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Копії наданих позивачем товарно-транспортних накладних на які посилається суд як на доказ, не відповідають правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інші додані до позову документи, також на відповідють нормам чинного законодавства, а саме Закону України «Про бухгалтерським облік та фіансову звітність». Суд дійшов помилкового висновку щодо правильності формування податкового кредиту та валових витрат лише на підставі документів за умови відсутності факту здійснення самих операцій.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач - Колективне підприємство «Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 06725632, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 310930 (т. 1 арк. справи 169). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька. Згідно свідоцтва № 05170052 (серії НБ № 131698), копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 170), позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 25 грудня 2003 року.

В період з 24 січня 2011 року по 18 лютого 2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька було проведено документальну планову виїзну перевірку Колективного підприємства «Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства в період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 453/23-2/06725632 від 25 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 115-168). Внаслідок виявлених порушень підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5..2 та 5.3.9., пункту 5.3., підпункту 5.4.1 пункту 5.4., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», перевіркою встановлено заниження податку на прибуток в сумі 116 173,00 грн., у тому числі за 2008 рік на 16 931,00 грн., за 2009 рік на 99 242,00 грн. Внаслідок виявлених порушень підпунктів 7.4.1., 7.4.5., 7.4.4 пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 79 511,00 грн., у тому числі за листопад 2008 року - 117,00 грн., травень 2009 року - 16 667,00 грн., липень 2009 року - 33 334,00 грн., серпень 2009 року - 29 393,00 грн. Внаслідок порушення позивачем пункту «г» підпункту 4.2.9. пункту 4.2. статті 4, підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8, пункту 12.1. статті 12, пункту «а» пункту 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» перевіркою встановлено не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 12880,50 грн.

23 березня 2011 року відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 (т. 1 арк. справи 24) про збільшення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 16 100,63 грн., з яких за основним платежем -12 880,50 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 3 220,13 грн.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 (т. 1 арк. справи 25) про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на 145 216,00 грн., з яких за основним платежем - 116 713,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 29043,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 (т. 1 арк. справи 26) про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 99 389,00 грн., з яких за основним платежем - 79 511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 19 878,00 грн.

Згідно викладеного в акті перевірки, підставами для збільшення грошових зобов'язань позивача з податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток та податку на додану вартість стали наступні обставини, що встановлені в ході проведеної перевірки.

В ході проведення перевірки правильності показників відображених у рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток за 4-й квартал 2008 року, відповідачем встановлено заниження задекларованих позивачем рядку показників на 60 703,00 грн. Як зазначено в акті перевірки в порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.2. пункту 5.3., підпункту 5.4.10 пункту 5.4. та пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем при обчисленні приросту (убутку) балансової вартості запасів було невірно визначено вартість запасів, використаних не в господарській діяльності через заниження вартості списаних матеріалів на ремонт основних засобів та не виключення зі складу валових витрат 50% витрат на придбання палива для легкових автомобілів.

Згідно акту перевірки, допущення зазначеного порушення призвело до завищення валових витрат у 4-му кварталі 2008 року на 60704,00 грн.

Згідно наданого відповідачем розрахунку нарахованих грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій виявлення наведеного порушення стало наслідком збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 23 березня 2011 року на 18 970,00 грн.., з яких за основним платежем 15 176,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 794,00 грн.

Протягом травня - серпня 2009 року в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість позивачем були відображені наслідки вчинення правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей в Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЧК» (код ЄДРПОУ 13511742) на підставі умов договору № 1-280509 від 28 травня 2009 року. Зазначений договір згідно викладеного в акті перевірки є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України. Відсутність спрямованості укладеного договору на настання правових наслідків було встановлено відповідачем через ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують перевезення придбаних товарно-матеріальних (товарно-транспортних накладних по формі 1-ТТН), сертифікатів якості та сертифікатів погодження або сертифікатів виробника. Крім цього, в акті перевірки зазначено про відсутність в наданих позивачем до перевірки первинних документів всіх реквізитів, що визначені обов'язковими приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року. Крім цього, згідно наявної в податкового органу інформації в контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ВЧК» відсутні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи та складські приміщення, транспортні засоби.

Встановлення податковою інспекцією відсутності реального виконання господарських операцій, виконання яких відображено в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість, стало наслідком ненадходження сум цих податків до бюджету, що визначено підставою кваліфікування відображеного позивачем в податковому обліку правочину з отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ВЧК» як нікчемного.

Згідно акту, відображення наслідків зазначеного правочину в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток призвело до завищення валових витрат на 396 968,00 (у 2-му кварталі 2009 року на 166668,00 грн., у 3-му кварталі 2009 року 230 300,00 грн.) та завищення податкового кредиту травня 2009 року на 16667,00 грн., липня 2009 року на 33 334,00 грн., серпня 2009 року на 29 393,00 грн.

Згідно наданого відповідачем розрахунку нарахованих грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій наведене порушення стало наслідком збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 23 березня 2011 року на 124 053,00 грн., з яких за основним платежем 99 242,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 811,00 грн., та грошових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3 від 23 березня 2011 року на 99 243,00 грн., з яких за основним платежем на 79 394,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 19 849,00 грн.

На визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податку на додану вартість мало вплив відображення позивачем в податковому обліку відшкодування витрат на відрядження керівника підприємства ОСОБА_2 до м. Будапешт (Угорщина).

Згідно викладеного в акті перевірки керівнику підприємства - ОСОБА_2 були відшкодовані витрати у зв'язку із відрядженням до м. Будапешт в період з 26 листопада 2008 року по 28 листопада 2008 року по запрошенню Угорської асоціації спеціалістів та підприємців по пожарній безпеці. Суму відшкодованих витрат включено до складу валових витрат. В ході проведеної перевірки відповідачем не встановлено факту ведення підприємством позивача зовнішньоекономічної діяльності та фактів укладення зовнішньоекономічних договорів, що свідчить про відсутність виробничої необхідності такого відрядження внаслідок чого податківцями зазначено про безпідставність включення витрат на відрядження до складу валових, відсутність підстав для формування податкового кредиту відповідного періоду.

Згідно акту, внаслідок зазначеного порушення позивачем завищені валові витрати 4 кварталу 2008 року на 7022,00 грн. та завищений податковий кредит грудня 2008 року на 117,00 грн.

Згідно наданого відповідачем розрахунку нарахованих грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій виявлення наведеного порушення стало наслідком донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 23 березня 2011 року на 2194,00 грн., з яких за основним платежем 1755,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 439,00 грн., та грошових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3 від 23 березня 2011 року на 146,00 грн., з яких за основним платежем на 117,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 29,00 грн.

Крім цього, згідно викладеного в акті перевірки, через відсутність зв'язку між витратами на відрядження із здійснюваною підприємством діяльності, сума коштів, перерахована позивачем з метою на відшкодування ОСОБА_2 здійснених ним витрат у відрядженні, є виплатою додаткового доходу у розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», з огляду на що позивач мав утримати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% від суми виплаченого доходу. Внаслідок не утримання та не нарахування податку з доходів позивачем занижені грошові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1070,70 грн.

Згідно наданого відповідачем розрахунку нарахованих грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій виявлення наведеного порушення стало наслідком збільшення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 23 березня 2011 року на 1338,38 грн., з яких за основним платежем 1070,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 267,68 грн.

Своєчасністю перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб податковою інспекцією було встановлено порушення позивачем пункту 12.1. статті 12, підпункту 8.1. статті 8, підпункту 19.2. «а» статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок не оподаткування виплачених на користь фізичної особи доходів в сумі 78732,00 грн. В акті перевірки зазначено, що на підставі укладеного договору купівлі - продажу автомобіля від 30 жовтня 2008 року, укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3, позивач придбав автомобіль марки AUDI А 6, 2.0, 1995 року випуску, номерний знак 156 56 ЕН. Договір купівлі - продажу зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_4, зареєстрований за номером 4466. Згідно умов зазначеного договору, всі витрати, пов'язані із придбанням автомобіля покладені на покупця. Як зазначено в акті перевірки, згідно приписів пункту 12.1. статті 12, пункту 7.1. статті 7, пункту 17.2. статті 17, підпункту 18.1.1. пункту 8.1 м статті 8, пункту 19.2. статті 19 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» позивач є податковим агентом, до обов'язків якого входить нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб із суми виплаченого на користь фізичної особи доходу. Всупереч вимог цих статей позивачем не були виконані обов'язки податкового агента, не було нараховано, утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 11809,80 грн. ( 78732,00 грн. Х 15%).

Згідно наданого відповідачем розрахунку нарахованих грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій виявлення наведеного порушення стало наслідком донарахування грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 23 березня 2011 року на 14762,25 грн.., з яких за основним платежем 11809,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2952,45 грн.

В пункті 3.1.1. розділу 3 акту перевірки податковою інспекцією зазначено, що перевіркою повноти визначення скоригованого доходу встановлено його заниження у 1-му півріччі 2010 року на 13274,00 грн. В порушення підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Колективним підприємством «Донецьке підприємство охоронно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта» не включено до складу валового доходу 13724,00 грн. у травні 2010 року, що є вартістю реалізованих матеріалів на адресу покупців. Зазначену операцію не відображено по рахунку 361 у кореспонденції з рахунком 703 та по рахунку 311 у кореспонденції з рахунком 703. Як зазначено в акті перевірки, встановлення контрагентів, по яких підприємством занижено валовий дохід неможливо. Порушення встановлено при загальній звірці первинних документів, реєстрів виданих податкових накладних, регістрів синтетичного бухгалтерського обліку і також випливає з невідповідності обсягів продажу по деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій виявлене відповідачем порушення формування валового доходу в першому півріччі 2010 року не вплинуло на визначення грошових зобов'язань та штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 23 березня 2011 року. Зазначені обставини не спростовані сторонами в суді першої інстанції та підтверджені матеріалами справи.

Спірним у даній справі є визначення судом обґрунтованості висновків податкової інспекції, що викладені в акті перевірки та відповідно встановлення правомірності здійсненого відповідачем донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Як підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи в рядку 17 декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 4-й квартал 2008 року (т. 2 арк. справи 28-29) позивач задекларував податок на прибуток до сплати в сумі 121899,00 грн. Згідно рядку 01.2. зазначеної декларації приріст балансової вартості запасів складає 491627,00 грн. В судовому засіданні представники позивача підтвердили факт заниження зазначеного показника на 60703,00 грн. В рядку 17 декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 2-й квартал 2009 року (т. 2 арк. справи 24-25) позивач задекларував податок на прибуток до сплати в сумі 102231,00 грн.

В рядку 17 декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 3-й квартал 2009 року (т. 2 арк. справи 22-23) позивач задекларував до сплати податок на прибуток в сумі 163041,00 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб'єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно наданої позивачем 17 грудня 2008 року декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2008 року (т. 2 арк. справи 33-37) від'ємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 199 550,00 грн.

Згідно наданої позивачем 12 червня 2009 року декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2009 року (т. 2 арк. справи 38-39) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 228 089,00 грн.

Згідно наданої позивачем 20 липня 2009 року декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року (т. 2 арк. справи 42-43) від'ємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 95 049,00 грн.

Згідно наданої позивачем 20 серпня 2009 року декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2009 року (т. 2 арк. справи 42-43) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 96 221,00 грн.

Згідно наданої позивачем 18 вересня 2009 року декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2009 року (т. 2 арк. справи 48-49) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 6687,00 грн.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Позивачем не заперечувався факт включення до складу валових витрат звітного періоду 4-го кварталу 2008 року 7022,00 грн., що є витратами, пов'язаними із відрядженням ОСОБА_2 до м. Будапешт (Угорщина); 2-го кварталу 2009 року суми 166666,67 грн., та 3-го кварталу 2009 року - 233300,00 грн., що є витратами пов'язаними із придбанням товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ВЧК». Згідно даних наданої позивачем бухгалтерської довідки (т. 2 арк. справи 90) у 2-му та 3-му кварталі 2009 року, придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ВЧК» було відображено за Кт бухгалтерського рахунку № 631.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно даних розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2008 року (т. 2 арк. справи 36-37), до складу податкового кредиту звітного періоду позивач включив податок на додану вартість в сумі 117,00 грн. внаслідок здійснення відшкодування працівнику підприємства ОСОБА_2 вартості отриманих ним послуг у відрядженні. Суму податку на додану вартість включено до податкового кредиту на підставі документів, що підтверджують їх вартість (транспортні квитки, документи, що підтверджують сплату послуг готелів).

Згідно даних розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2009 року (т. 2 арк. справи 40-41), до складу податкового кредиту звітного періоду по факту здійснення передплати в сумі 500000,00 грн. позивач включив податок на додану вартість в сумі 83333,33 грн. на підставі податкової накладної № 05-29 від 29 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 35), виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЧК». На підставі розрахунку коригування до податкової накладної № 05-29 від 29 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 36), позивач зменшив суму податкового кредиту травня 2009 року на 66666,67 грн.

Згідно даних розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2009 року (т. 2 арк. справи 40-41), до складу податкового кредиту звітного періоду червня 2009 року позивач включив податок на додану вартість в сумі 83333,33 грн. на підставі податкової накладної № 06-18 від 18 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 57), виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЧК». Крім цього, згідно даних податкової декларації звітного податкового періоду червня 2009 року, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної № 06-18 від 18 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 36), позивач зменшив суму податкового кредиту червня 2009 року на 66666,67 грн.

Згідно даних розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2009 року (т. 2 арк. справи 42-43), до складу податкового кредиту звітного періоду позивач включив податок на додану вартість в сумі 83333,33 грн. на підставі податкової накладної № 07-10 від 10 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 80), виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЧК». Крім цього, згідно даних податкової декларації звітного податкового періоду липня 2009 року, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної № 07-10 від 10 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 81), позивач зменшив суму податку на додану вартість липня 2009 року на 66666,66 грн.

Згідно даних розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень 2009 року (т. 2 арк. справи 50-51), до складу податкового кредиту звітного періоду позивач включив податок на додану вартість в сумі 146966,00 грн. на підставі податкової накладної № 0608 від 06 серпня 2009 року (т. 1 арк. справи 98), виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЧК». Крім цього, згідно даних податкової декларації звітного податкового періоду, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної № 0608 від 06 серпня 2009 року (т. 1 арк. справи 99), позивач зменшив суму податкового кредиту червня 2009 року на 117573,33 грн.

При дослідженні податкових накладних, виданих ТОВ «ВЧК», на підставі яких позивач формував податковий кредит звітних періодів травня - серпня 2009 року судом першої інстанції було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Правочини з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ВЧК» здійснювалися на підставі договору № 1-280509 від 28 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 29). Згідно умов зазначеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЧК» зобов'язалося в порядку та на умовах зазначеного договору систематично поставляти покупцю товар, а покупець - (позивач) приймати названий товар та сплачувати його. Згідно пункту 2.1. зазначеного договору асортимент товару, що є предметом поставки, визначається в специфікаціях.

Специфікацією № 1 від 28 травня 2009 року до договору сторони узгодили постачання феніксу - СТС у кількості 6000,00 загальною вартістю 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 83333,33 грн. Терміном постачання продукції сторони визначили 5 календарних днів з моменту перерахування передоплати на рахунок постачальника. Шляхом обміну листами 29 травня 2009 року сторонами за договором було зменшено обсяг продукції до загальної вартості 100 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн.). На виконання прийнятих зобов'язань позивач за платіжним дорученням № 2108 від 29 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 49) позивач перерахував суму попередньої оплати в сумі 500000,00 грн. Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки від 29 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 48), на банківський рахунок позивача надійшло 400000,00 грн., що є сумою повернутих ТОВ «ВЧК» коштів.

Специфікацією № 2 від 17 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 52) до договору сторони узгодили постачання продукції у кількості 645 одиниць загальною вартістю 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 83333,33 грн. Терміном постачання продукції сторони визначили 5 календарних днів з моменту перерахування передоплати на рахунок постачальника. Шляхом обміну листами 18 червня 2009 року сторонами за договором було зменшено обсяг продукції до загальної вартості 100 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн.).. На виконання прийнятих зобов'язань позивач за платіжним дорученням № 2108 від 18 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 73) позивач перерахував суму попередньої оплати в сумі 500000,00 грн. Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки від 18 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 72), на банківський рахунок позивача надійшло 400000,00 грн., що є сумою повернутих ТОВ «ВЧК» коштів.

Специфікацією № 3 від 07 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 76) до договору сторони узгодили постачання продукції у кількості 20 тн. загальною вартістю 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 83333,33 грн. Терміном постачання продукції сторони визначили 5 календарних днів з моменту перерахування передоплати на рахунок постачальника. Шляхом обміну листами 10 липня 2009 року сторонами за договором було зменшено обсяг продукції до загальної вартості 100 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн.). На виконання прийнятих зобов'язань позивач за платіжним дорученням № 21010 від 10 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 91) позивач перерахував суму попередньої оплати в сумі 500000,00 грн. Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки від 10 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 90), на банківський рахунок позивача надійшло 400000,00 грн., що є сумою повернутих ТОВ «ВЧК» коштів.

Специфікацією № 4 від 04 серпня 2009 року (т. 1 арк. справи 94) до договору сторони узгодили постачання продукції у кількості 35272 кг. загальною вартістю 881800,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 149966,67 грн. Терміном постачання продукції сторони визначили 5 календарних днів з моменту перерахування передоплати на рахунок постачальника. Шляхом обміну листами 06 серпня 2009 року сторонами за договором було зменшено обсяг продукції до вартості 176360,00 грн. (ПДВ в сумі 29393,33 грн.). На виконання прийнятих зобов'язань позивач за платіжним дорученням № 21011 від 06 серпня 2009 року (т. 1 арк. справи 112) позивач перерахував суму попередньої оплати в сумі 881800,00 грн. Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки від 08 серпня 2009 року (т. 1 арк. справи 111), на банківський рахунок позивача надійшло 705440,00 грн., що є сумою повернутих ТОВ «ВЧК» коштів.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та ТОВ «ВЧК» договору на постачання товарно-матеріальних цінностей № 1-280509 від 28 травня 2009 року вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

З приводу посилань відповідача на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «ВЧК» договорів, судова колегія зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обов'язку по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховування чи заниження об'єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та ТОВ «ВЧК» договором у відповідача відсутні підстави стверджувати, що вчинені на підставі зазначеного договору правочини порушують публічний порядок, а отже в силу частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Виходячи із приписів чинного законодавства України, платник податків в податковому обліку має відобразити господарські операції, що реально відбувалися. Реальність виконання господарських операцій має встановлюватися, окрім іншого, за наслідками співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та даних податкового обліку платника податків. Зокрема, відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження відбуття правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ВЧК» позивачем були надані наступні первинні документи: видаткова накладна № РН-05-29 від 29 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 34) про постачання товарно-матеріальних цінностей вартістю 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 16 666,67 грн.), ТТН серії 02 ААВ № 205057 від 29 травня 2009 року (т. 1арк. справи 51), видаткова накладна № РН-06-18 від 18 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 56) про постачання товарно-матеріальних цінностей вартістю 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 16 666,67 грн.), ТТН № 02 ААВ 205059 від 18 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 75), видаткова накладна № РН-07-10 від 10 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 79) про постачання товарно-матеріальних цінностей вартістю 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 16 666,67 грн.), ТТН № 02 ААВ 205061 від 10 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 93), видаткова накладна № РН-07-10 від 10 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 79) про постачання товарно-матеріальних цінностей вартістю 176360,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 29393,33 грн.), ТТН № 02 ААВ 205065 від 06 серпня 2009 року (т. 1 арк. справи 114).

Щодо посилань відповідача на відсутність в зазначених документах розшифровки підпису уповноваженої особи підприємства - постачальника, що позбавляє можливості ідентифікувати особу, що їх склала, та порушень заповнення товарно-транспортних накладних суд першої інстанції правомірно зробив виносок, що метою дослідження первинних документів є встановлення факту отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей за умовами договору, укладеного із ТОВ «ВЧК». Окрім видаткових та товарно-транспортних накладних позивачем на підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей були надані документи бухгалтерського обліку: матеріальні звіти (т. 1 арк. справи 59, 82, 100-101), якими підтверджено оприбуткування придбаних позивачем в ТОВ «ВЧК» товарно-матеріальних цінностей.

Використання придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності підтверджено наявними в матеріалах справи договорами на виконання робіт (т. 1 арк. справи 37-42, 60-79), актами приймання виконаних робіт за формою КБ- 2В (т. 1 арк. справи 43-47, 70-71, 102-110, 83-89) та матеріальними звітами (т. 1 арк. справи 59, 82, 100, 101).

Висновки суду про безпідставність викладених в акті перевірки висновків щодо порушення позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту в період з травня 2009 року по серпень 2009 року, внаслідок відображення в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість господарських операцій з придбання товарів від ТОВ «ВЧК», що спростовує висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат звітних періодів 2 та 3 кварталу 2009 року на 396967,00 грн. та податкового кредиту травня - серпня 2009 року на 79394,00 грн. не спростовані доводами апеляційної скарги. Крім того, у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23 березня 2011 року в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 124053,00 грн., з яких за основним платежем 99 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 24 811,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 23 березня 2011 року в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 99243,00 грн., з яких за основним платежем 79 394,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 19 849,00 грн.

Щодо виявлених відповідачем порушень, пов'язаних із відображенням в податковому обліку відображення позивачем у складі валових витрат та податкового кредиту витрат, пов'язаних із здійсненням відшкодування керівнику підприємства витрат, пов'язаних із відрядженням до м. Будапешт (Угорщина) судом встановлено, що керівник підприємства позивача в період з 25 листопада 2008 року по 28 листопада 2008 року перебував у відрядженні. Згідно наявних в матеріалах справи документів 25 листопада 2008 року ОСОБА_2 вилетів до м. Київ з м. Донецьк, 26 листопада 2008 року вилетів з м. Київ до м. Будапешт (Угорщина), повернувся до Донецька - 28 листопада 2008 року. Згідно авансового звіту № 984 від 28 листопада 2008 року витрати по відрядженню склали 7138,90 грн., з яких добові - 870,00 грн., проживання - 450,00 грн., авіаційні квитки - 5818,90 грн.

Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат платника податку включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, зокрема, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків. Відшкодування працівникові зазначених витрат за час перебування у відрядженні, за наявності документального підтвердження, передбачено пунктом 1.4 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року N 59 зареєстрованої в Міністерстві юстиції 31 березня 1998 року за N 218/2658.

Витрати на відрядження у розумінні підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинні бути підтверджені певними документами, що засвідчують вартість фактичних витрат осіб, які відряджені (у даному випадку працівника підприємства) та зв'язок такого відрядження з основною діяльністю цього платника.

На підтвердження правомірності відображення в податковому обліку позивача наслідків відрядження керівника підприємства - ОСОБА_2 позивачем надані документи: копія посвідчення про відрядження № 47 (т. 2 арк. справи 4), копія звіту про використання коштів, наданих у відрядження або під звіт (т. 2 зворот. бік арк. справи 4), копія електронних авіаційних квитків (т. 2 арк. справи 10), факсимільне запрошення на конференцію Угорської асоціації спеціалістів (т. 2 арк. справи 12), копія угоди про співробітництво, укладеної між Угорською спілкою постачальників та підприємців та Всеукраїнською громадською організацією «Українська спілка виробників протипожежної продукції та послуг», копія свідоцтва виданого трудовому колективу підприємства позивача про те, що він є колективним членом Всеукраїнської громадської організації «Український союз виробників протипожежної продукції та послуг».

ОСОБА_2 як члена асоціації, а не керівника підприємства позивача, було запрошено на конференціцю, внаслідок чого є недоведенимфакт зв'язку такого відрядження з основною діяльністю підприємства позивача. Отже відповідачем правомірно здійснено донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2194,00 (з яких за основним платежем 1755,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 439,00 грн.) у зв'язку із виявленням порушення.

Зазначене свідчить про правомірність донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 23 березня 2011 року в сумі 2194,00 грн., з яких за основним платежем - 1755,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 439,00 грн. та відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в цій частині.

Щодо здійсненого відповідачем нарахування податку на додану вартість в сумі 146,00 грн., з яких за основним платежем - 117,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 29,00 грн. у зв'язку із виявленням зазначеного порушення, суд зазначає на його безпідставності з огляду на наступне. Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2008 року (т. 2 арк. справи 33-34), від'ємне значення податку звітного податкового періоду складає 199550,00 грн. Таким чином, виявлене податковою інспекцією завищення податкового кредиту звітного листопада 2008 року на 117,00 грн. не мало своїм наслідком заниження податку на додану вартість до сплати у звітному періоді, що свідчить про безпідставність висновків відповідача про заниження податку на 117,00 грн. у листопаді 2008 року.

Правомірність заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 23 березня 2011 року в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 146,00 грн., з яких за основним платежем - 117,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 29,00 грн, доведена в суді першої інстанції та не спростована в доводах апеляційної скарги.

Через не спростування позивачем викладених в акті перевірки висновків про заниження валового доходу 4-го кварталу 2008 року на 60 703,00 грн., суд першої та апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23 березня 2011 року про донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 18 970,00 грн., з яких за основним платежем - 15176,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3 794,00 грн.

Щодо виявлених позивачем порушень правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, за наслідком виявлення яких відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23 березня 2011 року судова колегія зазначає, що основним нормативно - правовим актом з питань оподаткування доходів фізичних осіб є Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Статтею 3 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року (пункт 4.1. статті 4 Закону).

Згідно підпункту 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу місячного оподатковуваного доходу фізичної особи платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. У розумінні пункту 1.1. статті 1 Закону додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

З огляду на наведене вище, сума здійсненого позивачем перерахування коштів в сумі 7138,00 грн. працівнику підприємства ОСОБА_2М, що являє собою витрати, що не пов'язані із відрядженням та стосовно яких в підприємства позивача відсутній обов'язок їх відшкодування. Отримання працівником ОСОБА_2 коштів в сумі 7128,00 грн. є отриманням додаткового блага, сума зазначених коштів підлягає включенню до складу місячного оподатковуваного доходу фізичної особи.

Статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначені особи, що є відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Зокрема, згідно пункту 17.1. цієї статті особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Тобто, підприємство позивача є податковим агентом у розумінні приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», стосовно виплати доходів на користь особи, відносно якої він є працедавцем. Встановлення статусу податкового агенту передбачає виконання обов'язку щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із суми виплаченого доходу на користь працівника підприємства.

Тобто, позивач при виплаті на користь працівника ОСОБА_2 кошів в сумі 7138,00 грн. мав утримати та в подальшому перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних собі в сумі 1070,70 грн.

З огляду на невиконання позивачем обов'язку щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, обчисленого із суми виплаченого на користь працівника підприємства доходу в сумі 7138,00 грн., суд дійшов висновку про правомірність здійсненого відповідачем нарахування за податковим повідомленням рішенням № НОМЕР_1 від 23 березня 2011 року грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1338,38 грн., з яких за основним платежем - 1070,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 267,68 грн., що свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23 березня 2011 року в цій частині.

Стосовно викладеного в акті перевірки про наявність в позивача обов'язку здійснити нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 11809,80 грн. у зв'язку із здійсненням перерахування коштів на користь фізичної особи ОСОБА_3 в рахунок сплати вартості придбаного автомобілю, суд першої та апеляційної інстанції встановив наступне.

30 жовтня 2008 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_5, укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки Audi A6, 1995 року випуску (номерний знак 156 56 ЕН). За умовами зазначеного договору фізична особа ОСОБА_3 (продавець) продав, а позивач (покупець) купив автомобіль марки Audi A6 2.0, 1995 року випуску, об'єм двигуна V -1984 cub.cm, КУЗОВ № НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_5, що належить продавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ № 312105, виданого МРЕВ № 1 м. Донецька від 04 липня 2003 року.

Згідно пункту 2 зазначеного договору вартість придбаного автомобілю складає 78732,00 грн., які покупець зобов'язався перерахувати протягом 10 календарних днів після підписання зазначеного договір. Зазначений договір посвідчений 30 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 4466.

21 листопада 2008 року, згідно копії наявної в матеріалах справи банківської виписки позивач перерахував 78732,00 грн. на виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу автомобіля від 30 жовтня 2008 року.

Будь-якого нарахування, утримання податку з доходів фізичних осіб у зв'язку із перерахуванням коштів на рахунок продавця, позивачем не здійснювалося, що не є спірною обставиною.

Оподаткування доходу платника податку від продажу об'єкту рухомого майна врегульовано положеннями статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно приписів цієї статті дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Пунктом 12.5. статті 12 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус - дії щодо подання інформації податковому органу в порядку, передбаченому в пункті 11.3 статті 11 цього Закону.

На підставі аналізу вказаних правових норм, суд зазначає, що спеціальним законом з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб прямо визначено, що податковим агентом по операціях з об'єктами рухомого майна є особи, які здійснюють посередницькі функції по угодах з рухомим майном або нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за умови наявності квитанції по сплату податку. Підприємство позивача, що не є працедавцем особи, що отримує доход і не є податковим агентом стосовно цієї особи, а тому в нього відсутній обов'язок виконання функцій податкового агенту.

Таким чином дохід фізичної особи, одержаний від позивача за договором купівлі-продажу, є доходом одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку у відповідності до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Тобто, платник податку, що отримав доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, мав включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Судова колегія зазначає про безпідставність висновків відповідача про наявність підстав для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 11809,80 грн., отже наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23 березня 2011 року про донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в цій частині.

На підставі викладеного судова колегія робить висновок, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі № 2а/0570/6034/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі № 2а/0570/6034/2011 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.Г.ОСОБА_6Казначеєв