Ухвала

від 16.09.2015 по справі 1570/6250/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/6250/2012

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Союзвідео» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союзвідео» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Союзвідео» подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою від 05 березня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Союзвідео» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 жовтня 2012 року № 0001422240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 18 154 грн. (за основним платежем - 14 523 грн., за штрафними санкціями - 3 631 грн.); про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 жовтня 2012 року № 0001442240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 14 523 грн. (за основним платежем - 11 618 грн., за штрафними санкціями - 2 905 грн.).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права та неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає про реальність угоди укладеною між ТОВ «Союзвідео» та ПП «Квантор Плюс», оскільки договір надання рекламних послуг виконаний ПП «Квантор Плюс» в повному обсязі, оплачений ТОВ «Союзвідео», а отримані послуги використані ТОВ «Союзвідео» у власній господарській діяльності, що підтверджено прослуханим судом першої інстанції диском з рекламними роликами, які транслювались в ефірі радіостанцій за договором з ПП «Квантор Плюс».

Також апелянт вважає помилковими доводи суду першої інстанції щодо неналежного оформлення акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 31.12.2010 р., замість встановлення факту реальності виконання договору отримання рекламних послуг.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Союзвідео» зареєстроване 11 квітня 2000р., номер запису до ЄДР №1 556 120 0000 007536 (а.с.44).

Також суд першої інстанції встановив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, на підставі п.п.78.1.1.,78.1.4 ст. 78, п.79.2 ст. 79 ПК України, проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Союзвідео» (код ЄДРПОУ 30940316) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Квантор Плюс» (код ЄДРПОУ 36110146), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за наслідками якої складений акт №5562/22-4/30940316 від 20 вересня 2012 року.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 11 618 грн., в т.ч. по періодах - грудень 2010 року - 11618 грн.; порушення позивачем п.п.5.1 п.п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 14 523,00 грн., - 2010 рік на суму 14 523 грн., в т.ч. 4 квартал 2010 року на суму 14 523 грн. (а.с.23-31).

26 вересня 2012 року позивач подав заперечення до акту перевірки, у відповідь на які отримав лист податкового органу №40298/10/22-4 від 03.10.2012р., яким повідомлено про залишення без змін висновку акту перевірки №5562/22-4/30940316 від 20.09.2012 р. (а.с.33-40).

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001422240 від 04 жовтня 2012 року, яким збільшив повивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 18154 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001442240 від 04 жовтня 2012 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14 523 грн. (а.с.41-42).

Перевіряючи питання правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції встановив, що повідомлення на перевірку №604/10/22-4 та копію наказу вручено директору ТОВ «Союзвідео» ОСОБА_1

Також суд першої інстанції встановив, що позивач до Декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року до податкового кредиту включив суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Квантор Плюс» у сумі 11 618 грн. за грудень 2010 року, по яких податковим органом не встановлений зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Союзвідео».

Перевіряючи правомірність таких висновків податкового органу суд першої інстанції встановив, що 01 грудня 2010р. між ПП «Квантор Плюс» (Виконавець) та ТОВ «Союзвідео» (Замовник) укладений договір №64/12-10 про надання рекламних послуг, відповідно п.1.1. якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику рекламні послуги з виробництва та розповсюдження в ЗМІ реклами, пов'язаної із господарською діяльністю замовника (а.с.9-11).

На виконання умов договору ТОВ «Союзвідео» отримало податкову накладну № 5087 від 31 грудня 2010 року, виписану ПП «Квантор Плюс» на суму ПДВ 11 618 грн. (а.с. 12), за рахунок якою сформований податковий кредит грудня 2010 року.

Перевіряючи законність віднесення суми ПДВ за податковою накладною, отриманою від ПП «Квантор Плюс», суд першої інстанції, з посиланням на приписи ст. 1, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановив, що наданий позивачем в якості підтверджуючих документів про виконання зобов'язань акт приймання-передачі робіт (послуг) від 31.12.2010 р. (а.с.13), є недостатнім доказом для підтвердження фактичного виконання укладеного позивачем договору надання послуг, оскільки до перевірки позивач не надав жодних примірників рекламних матеріалів, не надав зразків рекламних роликів та жодної ефірної довідки від виконавця «Наше радіо», яка б безпосередньо свідчила про виконані роботи.

При цьому суд першої інстанції також зауважив, що наданий позивачем, на підтвердження виконання умов договору, акт від 31 грудня 2010 року, всупереч приписам ч. 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не містить місця складання акту.

Також суд першої інстанції зазначив, що при проведенні перевірки податковий орган послався на протокол старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_2 від 16 листопада 2011р. про допит свідка - директора ПП «Квантор плюс» ОСОБА_3, який пояснив, що він зареєстрував підприємство за грошову винагороду та його фінансово-господарську діяльність не здійснював, податкова звітність, подана від імені ПП «Квантор Плюс», ним, як директором та головним бухгалтером не підписувалась та печаткою не скріплювалась (а.с.79-83).

Перевіряючи ці доводи податкового органу, суд першої інстанції у якості свідка по справі допитав директора ПП «Квантор плюс» ОСОБА_3, який у судовому засіданні підтвердив надані слідчому пояснення та зазначив, що документів бухгалтерського та податкового обліку ПП «Квантор плюс» не підписував.

При цьому суд першої інстанції відхилив посилання позивача на відсутність належних доказів відносно повноважень ОСОБА_3, оскільки ці доводи спростовані матеріалами справи, а саме витягом з ЄДР щодо ПП «Квантор плюс», відповідно до якого ОСОБА_3 є керівником цього підприємства згідно Статуту (а.с.64).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про безтоварність операцій між ТОВ «Союзвідео» та ПП «Квантор плюс», а тому погодився з висновком податкового органу щодо відображення позивачем у складі податкового кредиту суму ПДВ по отриманим послугам, по яких не встановлено зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Союзвідео».

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ПП «Квантор Плюс», суд першої інстанції встановив, що податковий орган посилався на висновки акту ДПІ у Приморському районі міста Одеси №298/23-5/36110146 від 15.03.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Квантор Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року», яким у ПП «Квантор Плюс» встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим на думку податкового органу, відповідно до ч. 1, 4 ст. 203, п. 1, 2 ст. 228 ЦК України угоди з контрагентами за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. є нікчемними.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 207 ГК України, ст. ст. 203, 204, 215, ч. 3 ст. 228, ст. ст. 234, 626, 629, 901 ЦК України, суд першої інстанції зазначив про ненадання податковим органом доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначеного договору, в той час як норми Податкового кодексу України не надають податковому органу такого права як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними.

Водночас суд першої інстанції, з посиланням на те, що дійсність договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції на виконання цього договору, за відсутності належного підтвердження виконання сторонами договору, реальності укладеного правочину, враховуючи те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001442240 від 04 жовтня 2012 року, є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001422240 від 04 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18 154 грн., суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки податковим органом зазначено про завищення ТОВ «Союзвідео» за період з 01 жовтня по 31 грудня 2010 року валові витрати на суму 58 091 грн.

При цьому суд першої інстанції встановив, що завищення валових витрат позивача відбулось внаслідок відображення позивачем у складі валових витрат сплачених ПП «Квантор Плюс» сум за отримані рекламні послуги в розмірі 58 091 грн., по яким при розгляді судом справи встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору по справі є податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси одеської області ДПС від 04 жовтня 2012 року № 0001422240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 18 154 грн. (за основним платежем - 14 523 грн., за штрафними санкціями - 3 631 грн.) та № 0001442240 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 14 523 грн. (за основним платежем - 11 618 грн., за штрафними санкціями - 2 905 грн.).

Оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союзвідео» №5562/22-4/30940316 від 20 вересня 2012 року щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Квантор Плюс» (код ЄДРПОУ 36110146), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., в якому податковий орган встановив порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 11 618 грн., в т.ч. по періодах - грудень 2010 року - 11618 грн.; порушення позивачем п.п.5.1 п.п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 14 523,00 грн., - 2010 рік на суму 14 523 грн., в т.ч. 4 квартал 2010 року на суму 14 523 грн. (а.с.23-31).

Як правильно встановив суд першої інстанції та не спростовано апелянтом, виявлені податковим органом порушення позивачем податкового законодавства пов'язані з відсутністю реального характеру виконання укладеної між позивачем та ПП «Квантор Плюс» угоди - договору № 64/12-10 від 01.12.2010 р. про надання рекламних послуг (а.с. 9-11), внаслідок не підписання безпосередньо директором ПП «Квантор Плюс» ОСОБА_3, а підписання іншої невстановленої особою, зазначеного договору, бухгалтерських та податкових документів - податкової накладної № 5087 від 21.12.2010 р., за рахунок суми ПДВ якої сформований податковий кредит грудня 2010 року (а.с. 12), акту здачі - приймання робіт (послуг) від 31.12.2010 р. (а.с. 13).

Той факт, що ОСОБА_3 є директором ПП «Квантор Плюс» підтверджений матеріалами справи (а.с. 64) та те, що ОСОБА_3 не підписував зазначених документів, підтверджений матеріалами справи - протоколом допиту свідка директора ПП «Квантор Плюс» ОСОБА_3 (а.с. 79-83), якій у судовому засіданні по цій справи 05 лютого 2013 року (а.с. 135, 149-153) підтвердив надані слідчому пояснення та зазначив, що він як директор та бухгалтер не підписував договору, акту здачі - приймання та податкової накладної.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р, № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку. За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом податкова накладна яка стала підставою для формування позивачем податкового кредиту, виписана зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платником податку на додану вартість, але невстановленою особою від імені директора - ОСОБА_3, який заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких документів, а тому виписана від його імені податкова накладна не можна вважатись належно оформленим та підписаним повноважною особою звітним документом, який посвідчує факт придбання позивачем послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанови Верховного Суду України від 02 березня 2012 року (ЄДРСР № 24068085).

Висновком про заниження позивачем податку на прибуток підприємств таких пов'язаний з віднесення позивачем до валових витрат, витрати на сплату послуг ПП «Квантор Плюс» за договором № 64/12-10 від 01.12.2010 р., в той час судом першої інстанції правильно встановлено та апелянтом не спростовано, що уповноважена особа ПП «Квантор Плюс» - директор ОСОБА_3 не підписував жодних бухгалтерських та податкових документів.

Враховуючи приписи ст. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абзацу 4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та те, що валові витрати позивача, за період, який перевірявся, сформовані за рахунок витрат понесених у зв'язку зі сплатою послуг, наданих ПП «Квантор Плюс», які не підтверджені належно оформленими документами, внаслідок їх не підписання уповноваженою особою ПП «Квантор Плюс», апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податкову на прибуток.

За наявності встановленого факту неналежного оформлення ПП «Квантор Плюс» первинних бухгалтерських та податкових документів, апеляційний суд не приймає інші доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Союзвідео» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 21 вересня 2015 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець