Постанова

від 15.09.2015 по справі 820/5428/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р. Справа № 820/5428/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Загребельного Г.С.

представника відповідача Піску О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фірми "Дельта-С" ЛТД на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі № 820/5428/15

за позовом Фірми "Дельта-С" ЛТД

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

27.05.2015 року Фірма "Дельта-С" ЛТД звернулася до суду з позовом в якому просило

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області від 14.10.2014 року № 0000872200, від 03.11.2014 року № 0000882200, від 05.01.2015 року № 0000012200.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Фірма "Дельта-С" ЛТД (далі позивач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції Податкового кодексу України, не вірне встановлення фактичних обставин справи, не врахування доводів позивача про підтвердження первинними документами господарських операцій, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованним.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст..195 КАС України справа розглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником ПДВ, основними видом діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

Державною податковою інспекцією у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено документальні позапланові невиїзні перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "НАДРА ГАЗ", за період липень 2014р., з підприємствами ТОВ "ЛІНКТЕХСЕРВІС" за період травень 2012р., ТОВ "КЛАССИКА" за період травень 2014р. та з ТОВ "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ "МОДУС" за період жовтень 2012р., листопад 2013р., які оформлені актами №1862/22/23757852 від 30.09.2014р., № 1862/22/23757852 від 30.09.2014р. та №2749/22/23757852 від 19.12.2014р. (т.1 а.с.12-25, 28-51,53-64)

За результатами перевірок прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 14.10.2014 року №0000872200 яким донараховано податок на додану вартість за основним платежем 26 251 грн. та штрафними санкціями 13 125,50 грн.(а.с.26)

від 03.11.2014 року № 0000882200, яким донараховано податок на додану вартість за основним платежем 14 955 грн. та штрафними санкціями 7477,50 грн.(а.с.52)

від 05.01.2015 року № 0000012200 яким донараховано податок на додану вартість за основним платежем 29 437 грн. та штрафними санкціями 14718,50 грн.(а.с.65)

Підставою для донарахування грошового зобов'язання слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ "НАДРА ГАЗ", ТОВ "ЛІНКТЕХСЕРВІС" , ТОВ "КЛАССИКА" , з ТОВ "УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ "МОДУС, а тому відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по ним.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, , що У травні 2012 року позивач мав господарські відносини з ТОВ "Лінктехсервіс" з яким укладено договори купівлі-продажу № 12 від 03.05.2012 року, № 15 від 29.05.2012 року.

За умовами договору № 12 від 03.05.2012 року позивач придбав будівельні матеріали ( стрічку склослюдинитова., шнур лавсановий, лак МЛ-92 , розчинник -15 од., стрічка скляна , підшипник, емаль та інше) (а.с.107)

За умовами договору № 12 від 03.05.2012 року позивач придбав № 15 від 29.05.2012 року бистрозношувальні предмети: рукавиці термостійкі та з брезентовим налодонником, печатки респіратор. (а.с.185)

Наявність працівників у позивача підтверджується копією штатного розкладу, також позивач має у власності виробниче приміщення, слюсарну майстерню, транспортні засоби та виробниче обладнання.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем як до перевірки, так і до суду надано копії договорів, расходні, видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, прибутковий ордер, платіжні доручення, наказ по підприємству про забезпечення працівників товариства засобами індивідуального захисту, акти списання матеріальних цінностей.

В зв'язку з невеликими розміром товару транспортування його здійснювалося автомобілем КІА SORENTO держаний номерний знак АХ5367АІ, який перебуває у користування позивача на підставі договору безоплатного користування автомобілем №1 від 17.03.2012 року.

Придбаний товар було оприбутковано в бухгалтерському обліку підприємства та використано в господарській діяльності, зокрема на потреби виробництва, а також при виконанні ремонтних робіт та на щомісячне видання робітникам підприємства засобі індивідуального захисту, а також будівельні матеріали використані при виконанні робіт на підприємствах ТОВ "Востокенергоремонт" та "Луганське міське КП Теплокомунерго" по договорам від 14.02.2012 року № 020-3/38/12/ТН та 21.03.2012 року., що підтверджується актами виконаних робіт: бухгалтерськими довідками,

Доводи податкового органу про неможливість встановлення руху товарно-матеріальних цінностей по договору № 15 від 29.05.2012 року предметом якого були засоби індивідуального захисту, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як позивачем надано докази оприбуткування та списання зазначеного товару в бухгалтерському обліку підприємства.

Також , 01.10.2012 року, між позивачем (Генпідрядником) та ТОВ "Українська Компанія Модус" (підрядник) укладено договір № 31, за умовами якого позивачу надавалися послуги з виконанням ремонтних робіт з теплової ізоляції обладнання котла в період середнього ремонту енерногоблоку № 15 Луганської ТЄС. Зазначений договір укладено позивачем на виконання договору № 130812/-02/1 від 13.08.2012 року, між позивачем та ДТЕК Луганська ТЕС, за умовами якого позивач, як Генпідпрядник виконував роботи з ремонту теплової ізоляції обладнання котла в період середнього ремонту енергоблоку № 15.

На виконання умов договору з ТОВ « Українська компанія Модус» позивачем надано як до суду , так і до перевірки договори, акти виконаних робіт КБ-2в, податкові наклдані, платіжними дорученнями.

01.11.2013року між позивачем (Замовником) та ТОВ "Українська Компанія Модус" (виконавцем) укладено договір № 1 , за умовами якого позивачу надавалися послуги по створенню проекту виробничих робіт: «Ремонт турбулентних пальників котла ТП-100А» (а.с.76)

Необхідність укладення вищевказаного договору була обумовлена необхідністю виконанням позивачем договору № 43 від 30.09.2013р., укладеного з ТОВ "Харківське монтажно-виробниче підприємство Електроюжмонтаж", за умовами якого позивач зобов'язався в якості підрядника , виконати роботи по створенню проекту виробничих робіт по ремонту турбулентних пальників котла ТП-100А .

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано договір, технічне завдання, проект виконання робіт, акти виконаних робіт, податкову накладну, платіжні доручення.

13.05.2014 року між позивачем та ТОВ "Классика" було укладено договір купівлі-продажу № 1, за умовами якого позивач придбав товарно - матеріальні цінності (шланг кисневий та повітряний).

На виконання цього договору позивачем надано первинні документи: договір, видаткову накладну від 14.05.2014 року № 0044КЛ, податкову накладну № 1415 від 14.05.2014 року, рахунок фактуру, прибутковий ордер, товарно -транспортну накладну, платіжне доручення, договір №1 від 19.08.2014р. між позивачем, ТОВ « Лайт-Тек», ТОВ « Классика» про переведення боргу.

Оплата по договору, згідно до платіжного доручення № 729 від 31.10.2014 року, здійснювалася шляхом перерахунку грошових (безготівкових) коштів, за договором переуступки боргу №1 від 19.08.2014 року, на рахунок нового кредитора ТОВ "Лайт-Тек" в сумі 22920 грн.

Придбаний товар оприбутковано позивачем в бухгалтерському обліку та використано в господарській діяльності позивача по договорам підряду № 16/165 від 03.04.2014 року та 16/208 від 18.04.2014 року зі Зміївською ТЕС ПАТ Центренерго.

Тому доводи відповідача про не надання доказі транспортування товару, оприбуткування його, не використання в господарській діяльності , спростовуються матеріалами справи, а саме товарно-транспортними накладними, перебуванням транспортного засобу в користуванні позивача, яким здійснювалося транспортування негабаритних будівельних матеріалів, а саме: шлангу повітряного 9,5х16мм у кількості 250 од., шлангу кисневого ГОСТ 9356-75 у кількості 30 од.

25.07.14р. між позивачем та ТОВ "НАДРА ГАЗ" укладено договір купівлі - продажу № 25-07-2014/Н-1, за умовами якого позивач придбав товарно - матеріальних цінностей (шнур лавсановий, стеклотестолит, припой, лак, емаль тощо).(а.с.218)

В підтвердження виконання вищевказаного договору та оприбуткування товару позивачем надані як до перевірки, так і до суду : договір, , рахунок фактура, видаткова накладна № Н-004832 від 28.07.204 року, податкова накладна № 2807 від 28.07.2014 року, прибутковий ордер від 28.07.2014 року №14.

Транспортування будівельних матеріалів здійснювалося позивачем на власному транспортному засобі HUNDAI ACCENT д.н.з. АХ5367СХ, який зареєстрований на фірму-позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 00044 від 28.07.2011 року.

Отриманий товар по видатковій накладній № Н-004832 від 28.07.2014року був використаний у господарській діяльності позивача по виконанню ремонтних робіт на Зміївській ТЕС ПАТ Центренерго (договір підряду № 16/165 від 03.04.2014 року та 16/208 від 18.04.2014 року).

Доводи відповідача, що неможливості та не підтвердженості здійснення транспортування товару, руху товару, використання у господарській діяльності підприємства, а також відсутності у позивача транспортного товару для такого здійснення колегія суддів вважає хибними.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають усі обов'язкові дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає не обґрунтованим доводи суду першої інстанції про те, що позивачем не надано документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами.

Висновок відповідача щодо фіктивності та безтоварності, відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами також сформовано на підставі висновків актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності».

Так, податковий орган посилається на відсутність ТОВ «Надра ГАЗ», ТОВ « Лінктехсервіс» , ТОВ «Классика», ТОВ " Українська компанія Модус" за юридичною адресою, про що зазначено в актах ДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 08.09.2014р., 26.09.2012р., 24.06.2014р. та від 28.08.2014р. в якому ці дані викладаються станом на 2014р.

Разом з тим, пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у розі відсутності - довідка.

Відповідно до п.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, висновки податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків суми податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатися лише обставини котрі зумовили неможливість її проведення.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не створює правових наслідків аналогічних результатам проведення зустрічної звірки, адже первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами податковим органом за місцем обліку не досліджувались, а тому такий акт не має статусу податкової інформації і не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства з боку позивача.

Поряд з цим слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів позивача на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено.

Колегія суддів зазначає про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства

Підтвердженням факту придбання товарів, а також реальності господарських операцій, є належним чином складені первинні документи: договори купівлі-продажу; видаткові накладні; сертифікати відповідності; податкові накладні; банківські виписки про здійснення повної оплати за вказаними договорами.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано в підтвердження виконання договорів первинні документи, зауважень до яких податковим органом не висловлено.

З огляду на викладене, позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для віднесення сум до податкового кредиту.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія зазначає про відсутність у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фирма " Дельта-С" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі № 820/5428/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фирма " Дельта-С" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області від 14.10.2014 року № 0000872200, від 03.11.2014 року № 0000882200, від 05.01.2015 року № 0000012200.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 21.09.2015 р.