Рішення

від 24.09.2015 по справі 189/1800/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8508/15 Справа № 189/1800/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Лукінова К. С. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Левцунова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Державна реєстраційна служба Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельними ділянками для ведення селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Державна реєстраційна служба Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельними ділянками для ведення селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за законом - задоволені.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування право на постійне користування земельною ділянкою, розташованою на території Вишнівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області площею 50 га., яка належала ОСОБА_5 для ведення селянського фермерського господарства на підставі рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03.08.1995 року та посвідченої Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 11.04.2000 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 109; кадастровий номер НОМЕР_2.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся до суду з вище зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, після його смерті відкрилась спадщина на майно у вигляді селянського (фермерського) господарства "Райдуга", місцезнаходження: АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 50 га., яка розташована на території Вишнівської сільської ради та надана ОСОБА_5 для ведення селянського фермерського господарства на підставі рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03.08.1995 року та посвідченої Державним актом на право постійного користування землею. Також позивач зазначив, що прийняв спадщину після свого батька та отримав свідоцтво про право на спадщину.

Згідно свідоцтву про смерть НОМЕР_3 від 01.10.2014 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем є його син - ОСОБА_4 Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з цілісного майнового комплексу селянського (фермерського) господарства "Райдуга", ідентифікаційний код 24425164 (а.с. 10).

Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - селянське (фермерське) господарство "Райдуга" не є припиненим. Його керівником є ОСОБА_4, що також підтверджується витягом зі Статуту СФГ "Райдуга" (нова редакція) (а.с. 8,9).

Згідно Реєстраційної картки серії АБІ № 221139 Центру державного земельного кадастру, ОСОБА_5 було надано Держаний акт на право постійного користування землею в кількості 50 га. на території Вишнівської сільської ради за кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с. 11-12), що також підтверджується копією Державного акту НОМЕР_1 (а.с. 13).

Згідно ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в зв'язку з його смертю.

Статтею 141 ЗК України встановлені підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких смерть особи - користувача земельної ділянки не є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно ч.2 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Аналогічні норми містяться в ч.2 ст.102-1 ЗК України - право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги та не вирішив питання щодо залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до повноважень якого відносяться питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення відповідно до ст..122 ЗК та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 201 від 23.07.2015 р., а тому рішення є передчасним.

Крім того, матеріали справи містять свідоцтво про право на спадщину від 02 червня 2015 р., відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_5 є син ОСОБА_4. Спадщина складається з цілісного майнового комплексу селянського (фермерського) господарства «Райдуга». В зв'язку з цим вбачається, що спору з приводу оформлення спадщини не існує. З позовної заяви та матеріалів справи не вбачається, що відповідач або будь-яким чином створює перешкоди або порушує права позивача щодо користування земельною ділянкою або діяльності фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2015 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Державна реєстраційна служба Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельними ділянками для ведення селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: