Рішення

від 27.09.2013 по справі 296/3723/12-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3723/12-ц

2/296/785/13

Рішення

Іменем України

"27" вересня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді - Драч Ю.І.

при секретарі судового засідання - Сус Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської обласної ради, Державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації та комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації, комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, Житомирської обласної ради, державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації, в якому, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 54-55), просить стягнути з комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 26 790,00 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він перебував у трудових відносинах з державним комунальним автогосподарством Житомирської обласної державної адміністрації і 30.09.2009 року був звільнений за ч. 3 ст. 36 та ст. 40 КЗпП України. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10.12.2010 року його було поновлено на роботі і проведений перерахунок належної йому заробітної плати за період безпідставного скорочення, але в порушення вимог ст. 115, 116 КЗпП України відповідач не виплатив йому заробітну плату, в зв»язку з чим відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідачів середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.10.2009р. по 17.06.2013р. та моральну шкоду у вищевказаному розмірі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з вищевказаних підстав.

Представник Житомирської обласної державної адміністрації в своїх запереченнях проти позову зазначив, що зобов'язання перед працівниками державного комунального автогосподарства Житомирської облдержадміністрації по оплаті праці несе власник підприємства - Житомирська обласна рада, а не Житомирська обласна державна адміністрація, яка є державним органом виконавчої влади, фінансове забезпечення якої здійснюється за рахунок цільових видатків із Державного бюджету України, та здійснює делеговані повноваження власника - облради щодо управління підприємствами спільної власності територіальної громади області. Просить відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки він пред'явлений до неналежного відповідача - Житомирської облдержадміністрації.

Представник Житомирської обласної ради в своїх запереченнях проти позову зазначив, що відповідно до статуту Державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації, підприємство засновано на комунальній власності області Житомирською обласною державною адміністрацією. Автогосподарство є самостійним госпрозрахунковим державним комунальним підприємством, юридичною особою, що має право

від свого імені укладати договори і угоди, набувати майнових прав, виконувати обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді. Автогосподарство не відповідає за зобов'язаннями власника, а власник не відповідає за зобов'язаннями автогосподарства. Тому, підприємство, а не власник, має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Нормами чинного законодавства не передбачено відповідальність органу місцевого самоврядування як власника підприємства за його зобов'язаннями. Просить в позові до Житомирської обласної ради відмовити повністю.

Представник Державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем свого знаходження вказаного в ЄДР.

Суд, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з державним комунальним автогосподарством Житомирської обласної державної адміністрації та 30.09.2009 року був звільнений на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв»язку з ліквідацією підприємства. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10.12.2010 року його було поновлено на роботі і проведений перерахунок належної йому заробітної плати за період безпідставного скорочення в розмірі 18240 грн. та стягнуто 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с. 4-6). Вказане рішення набрало законної сили, однак на момент розгляду справи не виконано.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум, до яких суд відносить недоплачені суми, стягнуті за рішенням суду, у встановлені строки, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Суд вважає, що рішенням суду від 10.12.2010 р. доведено провину відповідача - державного комунального автогосподарства ЖОДА у несплаті позивачу належних йому при звільненні нарахованих сум, а тому на правовідносини, що виникли між сторонами після звільнення позивача, розповсюджуються положення ст. 117 КЗпП України, і відповідач повинен сплатити позивачу його середній заробіток з 01.10 2009 року (з часу, коли за рішенням суду не виплачувався середній заробіток позивачу) по 17.06.2013 року включно (відповідно до заявлених позовних вимог).

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01.10.2009 року по 17.06.2013 року складає 26 790 грн. (30 грн.(розмір середньоденної заробітної плати) х 893 дні (кількість днів затримки)).

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 В«Про практику застосування судами законодавства про оплату праціВ» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум.

Оскільки відповідач - Державне комунальне автогосподарство Житомирської обласної державної адміністрації порушив права позивача на отримання розрахунку при звільненні, передбачене ст.ст. 116, 117 КЗпП України, та не розрахувався з ним по рішенню суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку за рішенням суду від 10.12.2010 р. підлягають задоволенню в сумі 26790 грн.

При цьому, суд зазначає, що дійсно згідно розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 24.11.2009 року №370 "Про припинення юридичної особи", вирішено припинити юридичну особу - державне комунальне автогосподарство Житомирської обласної державної адміністрації шляхом її приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

Проте, згідно розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 12.02.2011р. №62 розпорядження від 24.11.2009 року №370 було відмінено.

Крім того, виходячи зі змісту рішення Житомирської обласної ради від 13.11.2009р. №965, усі майнові права та обов'язки державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації переходять до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про припинення державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації шляхом приєднання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №383365 від 23.04.2013 року інформація про припинення Державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації відсутня.

Згідно ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Враховуючи вище викладене, належним відповідачем у даній справі є Державне комунальне автогосподарство Житомирської обласної державної адміністрації. Позовні вимоги до інших відповідачів заявлені безпідставно.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року В«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодиВ» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань, з урахуваннями у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Оскільки факт порушення законних прав позивача на своєчасну виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку у встановлені ст. 117 КЗпП України строки доведений, це призвело до моральних страждань позивача, тому є підстави для відшкодування моральної шкоди. Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та з урахуванням всіх зазначених позивачем обставин визначає його у розмірі 1000 гривень.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягають судові витрати в сумі 497 грн. 30 коп. судового збору.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 30, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації (м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.14, індекс 10014, ідент. код: 04011911) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 26790 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Стягнути з державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації (м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.14, індекс 10014, ідент. код: 04011911) на користь держави судовий збір в розмірі 497,30 грн.

В задоволенні решти позову до державного комунального автогосподарства Житомирської обласної державної адміністрації відмовити.

В задоволенні позову до Житомирської обласної державної адміністрації, комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, Житомирської обласної ради - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Ю. І. Драч