Постанова

від 02.03.2015 по справі 804/2651/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р. Справа № 804/2651/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Промислові технології» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 р. №0000202202 на загальну суму 17 752,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2015 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Промислові технології» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 р. №0000202202 на загальну суму 17 752,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.12.2014 р. №1104, завідувачем сектору перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту - ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу місцевих податків та зборів, плати за землю управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій - ОСОБА_4 проведено документальну позапланову виїзну перевірку науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА» (код ЄДРПОУ 36839765), ПП «ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 30228888) за період липень 2014 р., за результатами якої складено акт від 29 грудня 2014 р. №3780/2202/31008958 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП «ПРОМТЕХНО» (код ЄДРПОУ 31008958) щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА» (код ЄДРПОУ 36839765), ПП «ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 30228888) за період липень 2014 р.».

В акті перевірки від 29 грудня 2014 р. №3780/2202/31008958 відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ НВП «Промислові технології» п.180.1 ст.180, п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 14 201,52 грн. у липні 2014 р.

На підставі висновків, викладених в акті від 29 грудня 2014 р. №3780/2202/31008958, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.01.2015 р. №0000202202, відповідно до якого ТОВ НВП «Промислові технології» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 17 752,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 14 202,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 550,50 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 23.02.2015 року, в яких зазначив наступне.

Будь-яких заходів щодо здійснення адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 27.01.2015 р. №0000202202 на загальну суму 17 752,50 грн. сформованого відносно ТОВ НВП «Промислові технології» останнім не здійснювалось.

Контролюючим органом було направлено на адресу ТОВ НВП «Промислові технології» запит від 30.09.2014 р., яким було запропоновано надати копії документів, перелічених безпосередньо у направленому запиті.

Позивачем було направлено на адресу контролюючого органу письмові пояснення від 06.11.2014 р., до яких було додано копії договорів укладених між ТОВ НВП «Промислові технології» та ПП «Восток», ПП «Спецстройсистема», податкові накладні, видаткові накладні за липень 2014 р., рахунки-фактури за липень 2014 р., банківські виписки щодо розрахунків з контрагентами за липень 2014 р. та інші запитуванні документи.

ПП «Восток» та ПП «Спецстройсистема» відповідно до виду діяльності зареєстрованого в ЄДР не здійснюють діяльність щодо ремонту електричного устаткування і трубопроводів.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено відсутність у ПП «Восток» та ПП «Спецстройсистема» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, а саме: управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів ,тощо.

Відповідачем в запереченнях від 23.02.2015 року було також зазначено, що під час перевірки позивачем було надано копії ідентичних за змістом договорів виконання робіт, а саме: договір №68 СП від 18.06.2014 р.; договір №94 від 25.02.2014 р.

В акті прийняття виконаних підрядних робіт №72305 від 23.07.2014 р. не зазначено найменування будівництва, його адреси, найменування об'єкта будівництва, відомості про дату підписання також відсутні. Відповідно до додаткової угоди від 28.07.2014 р. до договору №618 СП від 18.06.2014 р. в якій ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА» зобов'язувалось виконати поточний ремонт енергетичного обладнання, трубопроводів, поточний ремонт хімводоочистки, РГП, роботи по поточному ремонту бойлерної установки, огляд та наладку газорозподільного пункту доменного цеху. Підтверджуючий акт виконання робіт №72305 відомостей про виконання таких робіт не містить. Акт №73143 приймання виконання підрядних робіт з поточного ремонту енергетичного обладнання та трубопроводів ТСЦ за липень 2014 р. не містить відомостей про дату його складання, підписаний зі сторони позивача 31.07.2014 р. , однак не містить відомостей про дату підписання зі сторони ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА», не містить інформації про виконання ремонту бойлерної установки, огляд та наладку газорозподільного пункту доменного цеху.

Відповідно до рахунку фактури №СФ-73143 від 31.07.2014 р., вартість виконаних ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА» робіт склала 30 431,64 грн., №СФ- 72305 від 23.07.2014 р. - 27 357,32 грн. (57 788,96 грн.).

В акті прийняття виконаних підрядник робіт №62501 складеного 25.06.2014 р. відсутнє найменування будівництва, його адреса, найменування об'єкта будівництва не зазначено, відомості про дату підписання відсутні. ПП «ВОСТОК» виконувало ремонтні роботи у червні 2014 р. Відповідно до рахунку-фактури №СФ-62501 від 25.06.2014 р. вартість виконаних ПП «ВОСТОК» складала 27 420,18 грн.

З урахуванням зазначеного вище відповідач зазначає, що з наданих до перевірки документів неможливо встановити з яких саме матеріалів та з використанням якого устаткування здійснювалися ремонтні роботи.

Зважаючи на викладене, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Промислові технології» є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ОСОБА_5 А00 №416158, копія якого міститься в матеріалах справи.

На підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.12.2014 р. №1104, завідувачем сектору перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту - ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу місцевих податків та зборів, плати за землю управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій - ОСОБА_4 у період з 16.12.2014 р. по 22.12.2014 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА» (код ЄДРПОУ 36839765), ПП «ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 30228888) за період липень 2014 р., за результатами якої складено акт від 29 грудня 2014 р. №3780/2202/31008958 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП «ПРОМТЕХНО» (код ЄДРПОУ 31008958) щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА» (код ЄДРПОУ 36839765), ПП «ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 30228888) за період липень 2014 р.».

Відповідно до висновків наведеного вище акта перевірки від 29 грудня 2014 р. №3780/2202/31008958 документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення ТОВ НВП «Промислові технології» п.180.1 ст.180, п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 14 201,52 грн. у липні 2014 р.

На підставі зазначеного акту від 29 грудня 2014 р. №3780/2202/31008958 ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.01.2015 р. №0000202202, відповідно до якого ТОВ НВП «Промислові технології» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 17 752,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 14 202,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 550,50 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2014 р. контролюючим органом на адресу керівника ТОВ НВП «Промислові технології» було направлено лист за №18187/10/04-65-15-0116 про надання документів та письмових пояснень з проханням надати завірені належним чином копії наступних документів, що підтверджують придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Спецстройсистема» (код ЄДРПОУ 36839765) та ПП «Восток» (код ЄДРПОУ 30228888) та подальшу їх реалізацію згідно податкової звітності з ПДВ за липень 2014 р., а саме: договори; податкові накладні; видаткові накладні; сертифікати походження товарів; сертифікати якості товарів; товарно-транспортні накладні; розрахункові документи, пов'язані із виконанням договорів; документи, що підтверджують перевезення товарів, розрахунки із перевізниками; договори на зберігання, розміщення на складі, договори із організаціями, що здійснюють послуги по складуванню, у разі наявності виробничих потужностей або орендованих приміщень документи на підставі яких здійснювалась оренда.

З документів, наявних в матеріалах справи встановлено, що ТОВ НВП «Промислові технології» мало взаємовідносини з ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА» та ПП «ВОСТОК» на підставі договорів, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: договір №94 від 25 лютого 2014 р. про виконання робіт укладеного між ТОВ «НВП «Промислові технології» та ПП «ВОСТОК» відповідно до умов якого ТОВ «НВП «Промислові технології» доручав, а ПП «ВОСТОК» приймав на себе зобов'язання виконати наступні рооти: поточний ремонт енергетичного обладнання, поточний ремонт хімводочистки, поточний ремонт ГРП, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити роботи на умовах визначених даним договором, під час розгляду адміністративної справи позивачем, на підтвердження виконання умов зазначеного вище договору було надано копії наступних документів, а саме: акт прийому виконаних підрядних робіт №62501 від 25.02.2014 р.; рахунок-фактура №СФ-62501 від 25 червня 2014 р.; податкова накладна від 25.06.2014 р. №62501 та договору №618СП від 18 червня 2014 р. про виконання робіт укладеного між ТОВ «НВП «Промислові технології» та ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА» відповідно до умов якого ТОВ «НВП «Промислові технології» доручав, а ПП «СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА» приймав на себе зобов'язання виконати наступні роботи: поточний ремонт енергетичного обладнання та трубопроводів, поточний ремонт хімводоочистки, поточний ремонт ГРП, а ТОВ «НВП «Промислові технології» зобов'язувався прийняти та оплатити виконанні роботі на умовах даного договору, в підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем були надані копії наступних документів: додаткова угода від 28.07.2014 р. до договору виконаних робіт №618 від 18.06.2014 р.; акт прийому виконаних підрядних робіт за липень 2014 р.; рахунок-фактура №СФ-72305 від 23 липня 2014 р.; податкова накладна від 23.07.2014 р. №72305; акт прийому виконаних підрядних робіт з поточного ремонту енергетичного обладнання та трубопроводів ТСЦ за липень 2014 р. №73143; рахунокфактура №СФ-73143 від 31 липня 2014 р.; податкова накладна від 31.07.2014 р. №73143; звіт по детебіторським та кредиторським операціям з 21.08.2014 р. по 21.08.2014 р.; звіт по детебіторським та кредиторським операціям з 02.09.2014 р. по 02.09.2014 р.; виписка по рахунку: 2600930766001 за 13.11.2014 р.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що при перевірці було використано податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ НВП «ПРОМТЕХНО» за період липень 2014 р.; додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за період липень 2014 р.; дані інформаційних ресурсів ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - ІС «Податковий блок», первинні документи, акти виконаних робіт та інше.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленного наказом, та за умов надіслання платнику податку рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чий його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.180.1 ст.180 КАС України для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеномустаттею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України 188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (наоахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цого Кодексу) чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статі 201 цього Кодексу).

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та запереченнях до нього, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкове повідомлення-рішення відносно позивача щодо визначення грошових зобов'язань за результатами перевірки, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності та законності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 р. №0000202202 на загальну суму 17 752,50 грн. на підставі акту перевірки від 29 грудня 2014 р. №3780/2202/31008958, суд приходить до висновку про те, що дане податкове повідомлення-рішення є законним та правомірним, також з огляду на наступне.

Суд критично ставиться до позиції позивача, викладеної в адміністративному позові та стосовно наданих письмових пояснень з додатками від 02.03.2015 р. в розумінні ст.70 КАС України, щодо начебто підтвердження господарських відносин з ПП «Спецстройсистема» та ПП «Восток», оскільки список наданих документів до письмових пояснень взагалі позивачем не конкретизовано, також з огляду на той факт, що ту кількість документів, яку було надано до суду, під час перевірки контролюючому органу позивачем не надавалось, що було підтверджено представником відповідача під час судового розгляду справи.

Суд також зазначає, що ні матеріали перевірки, ні матеріали справи не містять жодних відомостей щодо виконання зазначених в договорах, укладених між позивачем та ПП «Спецстройсистема» та ПП «Восток» послуг будь-якими третіми особами. Позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи не було надано будь-яких підтверджуючих доказів щодо наявності у ПП «Спецстройсистема» та ПП «Восток» підтвердження спеціальної податкової правосуб`єктності, наявності у зазначених контрагентів фізичних та технологічних можливостей щодо здійснення господарської діяльності в межах укладених договорів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, не зважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-якими належними доказами в розумінні ст.70 КАС України позивачем не було доведено відповідних змін у русі активів внаслідок укладання та виконання договорів укладених між ТОВ НВП «Промислові технології» та ПП «Спецстройсистема», ПП «Восток», як не було доведено і отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з зазначеними вище контрагентами.

Як вбачається з наданих до суду документів, на підтвердження реальності вчинення господарської операції за вказаними вище контрагентами, а саме: договору №94 від 25 лютого 2014 р. про виконання робіт; акту прийому виконаних підрядних робіт №62501 від 25.02.2014 р.; рахунок-фактури №СФ-62501 від 25 червня 2014 р.; податкової накладної від 25.06.2014 р. №62501; договіру №618СП від 18 червня 2014 р. про виконання робіт; додаткової угоди від 28.07.2014 р. до договору виконаних робіт №618 від 18.06.2014 р.; акту прийому виконаних підрядних робіт за липень 2014 р.; рахунок-фактури №СФ-72305 від 23 липня 2014 р.; податкової накладної від 23.07.2014 р. №72305; акту прийому виконаних підрядних робіт з поточного ремонту енергетичного обладнання та трубопроводів ТСЦ за липень 2014 р. №73143; рахунок-фактури №СФ-73143 від 31 липня 2014 р.; податкової накладної від 31.07.2014 р. №73143; звіту по детебіторським та кредиторським операціям з 21.08.2014 р. по 21.08.2014 р.; звіту по детебіторським та кредиторським операціям з 02.09.2014 р. по 02.09.2014 р.; виписки по рахунку: 2600930766001 за 13.11.2014 р., зазначені документи за відсутності підтвердження належними та достовірними доказами самого виконання робіт за вказаними договорами, мають характер лише формально складених, але недостовірних документів, що виключає наявність правових підстав для включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарської операції.

Крім того, в контексті аналізу наданих позивачем в судове засідання наведених вище документів, судом зазначається наступне.

Ні листи про узгодження залучення субпідрядних організацій на ПАТ «Інтерпайп НТЗ», ні листи про узгодження залучення субпідрядних організацій на ПАТ «Євраз ДМЗ ім.Петровського»; ні договір з ПАТ «Євраз ДМЗ ім.Петровського»; ні договір з ПАТ «Інтерпайп НТЗ», ні договори підряду з робітниками ПП «Восток» та ПП «Спецстройсистема» з копіями паспортів навіть з огляду на письмові пояснення директора ТОВ «НВП «Промислові технології» ОСОБА_5 з приводу звернень до нього бригадирів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо невпевненості зазначених осіб у тому, що ПП «Восток» сплатить їм кошти за виконану ними роботу, а також з приводу визначення «ремонту одного і того ж обладнання протягом декількох місяців» як такого, що потрубує постійного задіяння 3-5 чоловік внаслідок того, що що технологічно відбувається щоденне зношення обладнання, яке вимагає постійного ремонту, не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.70 КАС України щодо факту виконання умов договорів, укладених між ТОВ НВП «Промислові технології» з ПП «Спецстройсистема» та ПП «Восток».

Також суд зауважує, що наданий відповідний перелік документів в обгрунтування заявленого адміністративного позову, позивачем не було надано будь-яких налужних та допустимих доказів в підтвердження здійснення розрахунків за наведеними вище договорами, що в сукупності з іншими дослідженими обставинами у справі не тільки ставить під сумнів реальний характер таких господарських операцій, а й спростовує пояснення директора ТОВ НВЗ «Промислові технології» ОСОБА_5, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в в межах повноважень та у спосіб, що передачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 р. №0000202202 на загальну суму 17 752,50 грн.

А відтак, викладене вище має наслідком наступне. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 р. №0000202202 на загальну суму 17 752,50 грн. є прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення від 10.02.2015 р. №63 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України. Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 1 644,30 грн., а сплатив лише 182,70 грн., тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення решти судового збору з позивача в сумі 1 644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Промислові технології» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2015 р. №0000202202 на загальну суму 17 752,50 грн.- відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Промислові технології» решту судового збору в сумі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн., 30 коп.) до Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06 березня 2015 року..

Суддя ОСОБА_8