Постанова

від 21.11.2011 по справі 2а-3480/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р. справа № 2a-3480/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області -ОСОБА_1

представника відповідача: приватного підприємства "Єлей" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області до приватного підприємства "Єлей" про стягнення податкового боргу в сумі 654,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2011 року Державна податкова інспекція в Галицькому районі Івано-Франківської області (надалі -позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства "Єлей" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 654,49 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14, пунктів 57.1, 57.3 статті 57, пункту 152.1 статті 152, пункту 203.2 статті 203, пункту 126.1 статті 126, пункту 131.1 статті 131 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2010 року та І квартал 2011 року в загальному розмірі 426,43 грн., в тому числі: за основним платежем - 77,44 грн. (ІІІ квартал 2010 року), 330,00 грн. (І квартал 2011 року) та пенею - 18,99 грн., а також податкові зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2011 року в загальному розмірі 228,06 грн., в тому числі: за основним платежем - 157,00 грн., штрафними санкціями - 56,46 грн. та пенею - 14,60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та просила стягнути з приватного підприємства "Єлей" з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству "Єлей" в дохід бюджету податковий борг в сумі 654,49 копійок.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 22.08.2000 року Галицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію приватного підприємства "Єлей", та яке 29.08.2000 року взяте на облік Державною податковою інспекцією в Галицькому районі Івано-Франківської області як платник податків і зборів (а.с. 9, 10).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", підпунктами 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 коментованого вище Кодексу податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідач у відповідності до підпункту 2.1.1. пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств та платником податку на додану вартість.

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено платників податку на прибуток з числа резидентів -суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що 09.11.2010 року та 10.05.2011 року відповідачем подано до Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 року та І квартал 2011 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань за ІІІ квартал 2010 року в сумі 215,00 грн. та І квартал 2011 року в сумі 330,00 грн. (а.с. 11, 12, 44). Однак даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та несплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства становить 407,44 грн.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Так, згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

08.04.2011 року відповідач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в яких ним самостійно обчислено суму податкових зобов'язань за лютий 2011 року в розмірі 157,00 грн. Також, відповідачем у відповідності до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України самостійно нараховано суму штрафу, у зв'язку з виправленням помилки за вказаний період в розмірі 5,00 грн. Дані самостійно задекларовані зобов'язання відповідач не сплатив, а тому на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість становить 162,00 грн. (а.с. 13-14).

Стаття 57.1 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 року та І квартал 2011 року, а також уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за лютий 2011 року, та які ним в повному обсязі не сплачені є узгодженими з дня подання таких декларацій і розрахунку та являються податковим боргом відповідача.

Крім того, судом встановлено, що 07.10.2010 року позивачем за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки з питання неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість за ІІ квартал 2010 року, складено акт за №1855/1502/31083312, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: неподання у встановлені строки відповідачем декларації з податку на додану вартість за ІІ квартал 2010 року (а.с. 16).

15.06.2011 року, позивачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, складено акт за №653/1502/31083312, яким встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, сума якого затримувалась до сплати більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (а.с. 18-19).

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який, до 01.01.2011 року, установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 коментованого Закону на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року.

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивачем за виявлені порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №0000731502/0/481310/15 від 07.10.2010 року та за №0000251502 від 15.06.2011 року до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 грн. та в розмірі 33,58 грн. відповідно, які отримані уповноваженою особою відповідача 07.10.2010 року та 15.06.2011 року, про що свідчить підпис останнього на корінцях податкових повідомлень-рішень. (а.с. 15, 17).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура апеляційного узгодження (адміністративного оскарження) податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями за №0000731502/0/481310/15 від 07.10.2010 року та за №0000251502 від 15.06.2011 року, суд приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції з податку на додану вартість в загальному розмірі 203,58 грн., та які частково сплачені відповідачем і на момент розгляду справи становлять 51,46 грн., є узгодженими.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Вимоги щодо обов'язковості виконання і сплати визначеного податковими органами податкового зобов'язання регламентовані і в пункті 57.3. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як встановлено судом відповідачу за несвоєчасну сплату в 2010 та 2011 роках податкових зобов'язань нараховано пеню в загальному розмірі 33,59 грн., в тому числі з податку на прибуток підприємства в розмірі 18,99 грн. та податку на додану вартість в розмірі 14,60 грн. (а.с. 35-37).

Відповідно до підпункту 16.1.1. пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно підпункту 16.4.1. пункту 16.4 статті 16 вище вказаного Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Такі ж вимоги визначені у Податковому кодексі України, відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 якого після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/237/4879/10/24 від 14.10.2010 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/277/5296/10/24-15 від 15.11.2010 року. Податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових вимог, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 20). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань є узгодженою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 654,49 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 року та І квартал 2011 року, уточнюючим розрахунком з податку на додану вартість, актами перевірки 07.10.2010 року та 15.06.2011 року, податковими повідомленнями-рішеннями за №0000731502/0/481310/15 від 07.10.2010 року та за №0000251502 від 15.06.2011 року, першою та другою податковими вимогами від 14.10.2010 року та 15.11.2010 року, довідкою про стан заборгованості по платнику податку станом на 19.10.2011 року, а також зворотнім боком облікової картки платника станом на 07.11.2011 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 8, 11, 12, 13-14, 15, 16, 17, 18-19, 20, 32, 35-37, 44).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства "Єлей" податкового боргу в сумі 654,49 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Єлей" (ідентифікаційний код 31083312, вул. С. Стрільців, 2/19, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству "Єлей" в дохід бюджету податковий борг в сумі 654 (шістсот п'ятдесят чотири) гривні 49 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 25.11.2011 року.