Постанова

від 12.12.2011 по справі 2а-3523/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р. справа № 2a-3523/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - ОСОБА_1

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславів" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславів" про стягнення податкового боргу в сумі 41 641,77 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі -позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславів" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 41 641,77 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14, пунктів 57.1, 57.3 статті 57, статті 176, пункту 131.1 статті 131 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року в загальному розмірі 58,71 грн., в тому числі: за основним платежем - 57,51 грн. та пеня, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу - 1,20 грн.; по податку з власників транспортних засобів за ІІІ-ІV квартал 2010 року в загальному розмірі 1 244,90 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 192,55 грн. та пеня, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу - 52,35 грн.; по податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 року та ІV квартал 2010 року в загальному розмірі 40 338,16 грн., в тому числі: за основним платежем - 32 016,54 грн., штрафними санкціями - 8 005,50 грн. та пеня, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу - 316,12 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 41 641,77 грн., яка ним не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславів" з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславів" в дохід бюджету податковий борг в сумі 41 641,77 грн.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Повістки про виклик у судове засідання вручені відповідачу відповідно до вимог частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 14.05.1998 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславів", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.04.2011 року, та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів (а.с.54-55).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" підпункту 9.1.2. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належить податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств та податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідач у відповідності до статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", підпункту 2.1.1. пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України являється платником податку із власників транспортних засобів, податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 14.1.180. пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку -фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно підпункту "ґ" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України зазначені в податковому розрахунку суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов'язань податкового агента та в разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач 18.03.2011 року подав позивачу податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, де ним самостійно розраховано суму податкових зобов'язань за січень 2011 року в розмірі 57,51 грн. (а.с. 56). Дані самостійно задекларовані зобов'язання відповідач не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, без врахування пені, нарахованої за несвоєчасну сплату самостійно задекларованого зобов'язання, становить 57,51 грн.

Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі -юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі -фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

У відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Згідно вимог частини 1 статті 5 вказаного Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

22.02.2010 року відповідачем відповідно до вимог частини 2 статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" подано позивачу розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік, в якому самостійно обчислено суму податкових зобов'язань на 2010 рік в розмірі 2 420,00 грн. (а.с. 10). Дані зобов'язання відповідачем в повному обсязі не виконані та не сплачені і на момент розгляду справи заборгованість по податку з власників транспортних засобів за ІІІ квартал 2010 року та ІV квартал 2010 року, без врахування пені, нарахованої за несвоєчасну сплату самостійно задекларованого зобов'язання, в загальному розмірі становить 1 192,55 грн.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (на час дії частини спірних відносин) був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

За змістом підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2. пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні норми адміністрування податків визначені нормами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, а також розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ІІІ-ІV квартал 2010 року, та які ним в повному обсязі не сплачені є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача.

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено платників податку на прибуток з числа резидентів -суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до статті 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Статтею 10 згаданого Закону передбачено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Як встановлено в судовому засіданні, 28.03.2011 року позивачем за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, складено акт за №1666/23-1/25596910 від 28.03.2011 року, яким встановлено порушення відповідачем вимог підпунктів 4.1.1., 4.1.6. пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.2.3. пункту 11.2, підпункту 11.3.1. пункту 11.3 статті 11, підпунктів 5.2.1., 5.2.8. пункту 5.2, підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальному розмірі 32 022,00 грн. (а.с. 11-31).

У відповідності до вимог підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі вказаного акту позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0000382301 від 11.04.2011 року, згідно якого відповідачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 32 022,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8 005,50 грн., яке отримане відповідачем 11.04.2011 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с. 11).

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням за №0000382301 від 11.04.2011 року, суд приходить до висновку, що визначена позивачем сума грошового зобов'язання та застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 40 022,04 грн., є узгодженими та являється податковим боргом.

Як встановлено судом відповідачу за несвоєчасну сплату в 2010 та 2011 роках податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток підприємств та податку з власників транспортних засобів, нараховано пеню в загальному розмірі 369,67 грн., в тому числі: по податку на доходи фізичних осіб - 1,20 грн., по податку на прибуток підприємств - 316,12 грн. та податку з власників транспортних засобів - 53,35 грн. (а.с. 7, 8).

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/164 від 20.10.2010 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/169 від 19.11.2010 року (а.с. 9). Податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових вимог, копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 41 641,77 грн., в тому числі з податку на прибуток підприємств в розмірі 40 338,16 грн., податку на доходи фізичних осіб в розмірі 58,71 грн., податку з власників транспортних засобів в розмірі 1 244,90 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік, актом перевірки від 28.03.2011 року, податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2011 року, а також довідкою про борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби і обліковуються в картках особових рахунків від 24.05.2011 року за №232, які містяться в матеріалах справи (а.с. 7, 8, 9, 10, 11-31, 56).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславів" податкового боргу в сумі 41 641,77 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславів" (ідентифікаційний код 25596910, вул. Горбачевського, 11, м. Івано-Франківськ, 76000) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станіславів" в дохід бюджету податковий борг в сумі 41 641 (сорок одна тисяча шістсот сорок одна) гривня 77 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 16.12.2011 року.