Постанова

від 17.09.2015 по справі 810/2637/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року 810/2637/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Енергосистеми» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Енергосистеми» (далі - позивач або ТОВ «НВЦ «Енергосистеми») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2014 №0009002201.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 21.10.2014 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВЦ «Енергосистеми» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промрестал» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014» про заниження податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що господарські операції, на підставі яких ТОВ «НВЦ «Енергосистеми» сформувало показники податкового кредиту, мали реальний характер, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, актами виконаних робіт і податковими накладними, а отримані роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки рішення, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що посадові особи Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а рішення, прийняте за результатами перевірки, є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача у перевіряємий період вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів та позивач не надав до перевірки документів, які б підтверджували факт надання і подальшого використання, придбаних у контрагента, робіт.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 16.09.2015, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Водночас, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності уповноважених представників.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Енергосистеми» (ідентифікаційний код 36998230, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Постишева, буд. 1-В, оф. 2) зареєстроване 20.04.2010 як юридична особа. Позивач взятий на податковий облік 21.04.2010, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за №3971.

Основними видами економічної діяльності позивача у період, що перевірявся, були: будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво трубопроводів; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; електромонтажні роботи.

У період з 14.10.2014 по 20.10.2014 посадовою особою Броварської ОДПІ на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 та відповідно до наказу від 08.10.2014 №991 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВЦ «Енергосистеми» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промрестал» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014.

За результатами перевірки складений акт від 21.10.2014 №671/10-06-22/36998230 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 8-15), який містить висновки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 54500,00 грн.

В обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень відповідач зазначив, що позивачем до перевірки не надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за наведеними операціями.

Перевіркою також встановлено порушенням позивачем порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання робіт у ТОВ «Промрестал», що ґрунтується на податковій інформації, отриманій від Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області.

Так, від Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області надійшов акт від 15.07.2014 №1941/2203/39066980 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Промрестал» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Поберіжжя», яким встановлено відсутність ТОВ «Промрестал» за зареєстрованим місцезнаходженням.

Водночас, відповідно до інформації, що надійшла від слідчого о/у ВОВЕЗОУ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області директор ТОВ «Промрестал» гр. ОСОБА_1 зареєстрував дане підприємство за грошову винагороду та не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності.

З урахуванням цього, відповідач стверджує про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання робіт у ТОВ «Поберіжжя» з огляду на відсутність у контрагента управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такої операції.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Промрестал» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 №0009002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81750,00 грн., у тому числі 54500,00 грн. за основним платежем та 27250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку господарським операціям між ТОВ «НВЦ «Енергосистеми» та ТОВ «Промрестал» при укладанні та виконанні договору підряду, який на переконання відповідача вчинений без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ТОВ «НВЦ «Енергосистеми» (Замовник) та ТОВ «Промрестал» (Підрядник) укладено договір підряду від 07.04.2014 №04.2014 (т.1, а.с. 18-19), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи, а саме:

- на території складського комплексу ТОВ «Ленд Лог», що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, пров. Димерський, буд. 2: дообладнання приміщень системою пожежної сигналізації та системою оповіщення про пожежу; проведення вогнеобробки проходок; монтаж системи димовидалення та підпору повітря;

- на території складу ТОВ «Альфа Контракшин Україна», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 35: комплекс будівельно-монтажних робіт та послуг по прокладці кабельної каналізації для систем зовнішнього освітлення та відео-нагляду висотного складу; влаштування опор камер спостереження та інфрачервоних датчиків.

Відповідно до пункту 2.1 договору, сума договору становить 327000,00 грн., оплата здійснюється після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, протягом п'яти банківських днів.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою з'ясування наявності у ТОВ «Промрестал» спеціальної правосуб'єктності, а також задля попередження укладення договору з недобросовісним суб'єктом господарювання позивачем було запитано та отримано від ТОВ «Промрестал» документи про наявність державної реєстрації та статусу платника податків на додану вартість.

Зокрема, в матеріалах справи міститься виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Промрестал» від 28.01.2014 (т.1, а..с 142-143); витяг з реєстру платників податку на додану вартість за №1402284500072 від 20.03.2014 (т.1, а.с. 146).

Окрім того, з огляду на те, що виконання будівельних робіт у силу положень Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування» підлягає ліцензуванню, ТОВ «Промрестал» було передано позивачу копію ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури серії АЕ №289641 (т.1, а.с. 144).

Позивач зауважив, що лише після отримання перелічених документів товариством був укладений відповідний договір.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито вичерпних заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Промрестал», права на виконання будівельно-монтажних робіт, наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На виконання умов договору підряду від 07.04.2014 №04.2014 ТОВ «НВЦ «Енергосистеми» затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості об'єктів будівництва складського комплексу ТОВ «Ленд Лог» та складу ТОВ «Альфа Контракшин Україна» всього на суму 327000,00 грн., яким встановлено найменування робіт, їх вартість. (т.1, а.с. 22-23).

На підставі вказаного кошторису сторонами розроблені та погоджені локальні кошториси на будівельні роботи від 07.04.2014 №2-1-1 та №2-2-1 (т.1, а.с. 24-30), за якими вартість будівельних робіт на об'єкті «складський комплекс ТОВ «Ленд Лог» становить 89504,00 грн. (т.1, а.с. 24-27), вартість будівельних робіт на об'єкті «склад ТОВ «Альфа Контракшин Україна» становить 134077,00 грн. (т.1, а.с. 28-30).

Виконання ТОВ «Промрестал» будівельно-монтажних робіт за договором підряду від 07.04.2014 №04.2014 підтверджується:

- актами приймання - виконання будівельних робіт за квітень 2014 року №1 від 16.04.2014 (т.1, а.с. 31-33); за квітень 2014 року №2 від 17.04.2014 (т.1, а.с. 36-38); за квітень 2014 року №3 від 18.04.2014 (т.1, а.с. 41-43); за квітень 2014 року №4 від 21.04.2014 (т.1, а.с. 46-49); за квітень 2014 року №5 від 22.04.2014 (т.1, а.с. 52-55); за квітень 2014 року №6 від 22.04.2014 (т.1, а.с. 58-61); за квітень 2014 року №7 від 23.04.2014 (т.1, а.с. 64-67);

- довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2014 року від 16.04.2014 (т.1, а.с. 34-35), від 17.04.2014 (т.1, а.с. 39-40), від 18.04.2014 (т.1, а.с. 44-45), від 21.04.2014 (т.1, а.с. 50-51), від 22.04.2014 (т.1, а.с. 56-57), від 22.04.2014 (т.1, а.с. 62-63), від 23.04.2014 (т.1, а.с. 68-69).

За фактом настання першої з подій (здачі робіт) позивач отримав від ТОВ «Промрестал» податкові накладні: №9 від 16.04.2014 загальну суму 52350,00 грн., у тому числі ПДВ 8725,00 грн., №10 від 17.04.2014 на загальну суму 51760,00 грн., у тому числі ПДВ 8626,67 грн., №11 від 18.04.2014 на загальну суму 49870,00 грн., у тому числі ПДВ 8311,67 грн., №12 від 22.04.2014 на загальну суму 46020,00 грн., у тому числі ПДВ 7670,00 грн., №13 від 21.04.2014 на загальну суму 44450,00 грн., у тому числі ПДВ 7408,33 грн., №14 від 22.04.2014 на загальну суму 50800,00 грн., у тому числі ПДВ 8466,67 грн., №15 від 23.04.2014 на загальну суму 31750,00 грн., у тому числі ПДВ 5291,67 грн. (т.1, а.с. 132-138).

Суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Промрестал», позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2014 року.

Судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги вищевказаних господарських операцій.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам суду не надав.

Разом з тим, представник відповідача акцентував увагу на тому, що у ході перевірки документи, що містяться у матеріалах справи не надавались. Тому, враховуючи приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення податкової звітності.

У свою чергу, позивач зазначив, що не надав документів до перевірки, оскільки запит про надання пояснень та їх документального підтвердження був сформований з порушенням вимог податкового законодавства, зокрема, не містив конкретних підстав з якими податковий орган пов'язує необхідність подачі документів.

Однак, відсутність або ненадання певних документів під час перевірки, на переконання суду, не може бути підставою для відмови у їх оцінці під час судового розгляду справи, адже положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки, оскільки процедура збору доказів у судовому процесі не обмежена проведенням податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

У матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, і містять у собі вичерпні відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Промрестал» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітував до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання були визначені позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі вартості придбаних товарів та робіт.

Оскільки, на думку податкового органу, роботи фактично не виконувались, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість відповідач виходив з того, що ТОВ «Промрестал» не виконувало своїх обов'язків з будівельно-монтажних робіт, оскільки за наявною у податкового органу інформацією, ТОВ «Промрестал» має ознаки фіктивності та здійснювало діяльність з метою надання податкової вигоди третім особам.

На підтвердження зазанченого висновку відповідач посилається на акт Вінницької ОДПІ від 15.07.2014 №1941/2203/39066980 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Промрестал» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Поберіжжя».

Із вказаного акту вбачається, що ТОВ «Промрестал» відсутнє за податковою адресою та не має адміністративно-господарських засобів для виконання взятих на себе зобов'язань.

Окрім цього, відповідачем отримана інформація від слідчого о/у ВОВЕЗОУ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, за якою у ході відібрання пояснень у директора ТОВ «Промрестал» гр. К.А. Пронякіна, останній заперечив свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Промретал».

З приводу доводів про відсутність ТОВ «Промрестал» за податковою адресою, суд звертає увагу відповідача, що належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєструю юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій ТОВ «Промрестал» знаходилось за адресою: м. Вінниця, вул. 1-го травня, буд. 88, оф. 107. Натомість відомості про відсутність контрагента позивача за вказаною адресою державним реєстратором внесено лише 11.06.2014.

Разом з тим, перевірка позивача стосувалась періоду з 01.04.2014 по 30.04.2014. Також, суд акцентує, що позивачем перед укладенням договору вжито вичерпних заходів щодо перевірки відомостей про зареєстроване місцезнаходження ТОВ «Промрестал» та наявності у нього статусу платника ПДВ, докази чого містяться у матеріалах справи.

Отже, на момент виписки податкових накладних, ТОВ «Промрестал» мало необхідний обсяг податкової правоздатності.

Також варто зазначити, що акт Вінницької ОДПІ складений у зв'язку з неможливістю провести зустрічну звірку ТОВ «Промрестал» та ТОВ «Поберіжжя».

Водночас, будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень щодо того яким чином господарські операції ТОВ «Промрестал» з ТОВ «Поберіжжя» впливають на товарність угод укладених між ТОВ «НФЦ «Енергосистеми» і ТОВ «Промрестал» податковим органом не наведено.

Суд зауважує, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Стосовно посилань відповідача на пояснення директора ТОВ «Промрестал», які відібрані слідчим о/у ВОВЕЗОУ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, суд зауважує, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю, а тому, формальна відмова особи від будь-якого відношення до створених нею підприємств не може розглядатися як обставина достатня для висновку про достовірність даного факту.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину посадових осіб ТОВ «Промрестал» у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів притягнення посадових осіб ТОВ «Промрестал» до юридичної відповідальності.

Суд також вважає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Однак, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялось ТОВ «Промрестал» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 17.08.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у ТОВ «Промрестал» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Промрестал»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Промрестал» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Вимоги вказаної ухвали суду відповідач виконав частково, а саме надав форму № 1 ДФ ТОВ «Промрестал», з якої слідує, що у першому кварталі 2014 року на підприємстві працювала одна особа.

Оскільки відповідачем не перевірявся контрагент позивача на наявність цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання та враховуючи, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб для надання передбачених договором послуг суд вважає, що дана обставина не є беззаперечним доказом безтоварності господарської операції.

Водночас, податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, роботи на вказаних об'єктах були виконані у повному обсязі та передані замовникам, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Наведені обставини свідчать, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, викладені в Акті перевірки висновки не ґрунтуються на дослідженні договору, який укладався позивачем із ТОВ «Промрестал», а висновки про їх формальність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт виконання контрагентом робіт, обумовлених договорами підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних робіт посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувались, за якою ціною, між якими контрагентами.

Так, позивач зазначив, що придбання робіт у ТОВ «Промрестал» було обумовлено необхідністю своєчасного виконання позивачем своїх господарських зобов'язань перед замовниками будівництва ТОВ «Ленд Лог» та ТОВ «Альфа Констракшн Україна», з якими позивач уклав відповідні договори підряду (т.1, а.с. 160-161; 180-213).

Позивач також вказав, що всі роботи, які виконувались ТОВ «Промрестал», у подальшому були передані на користь замовника, підтвердженням чого є акти приймання - передачі виконаних робіт. При цьому, якість робіт з дообладнання приміщень системою пожежної сигналізації та системою оповіщення про пожежу; проведення вогнеобробки проходок; монтаж системи димовидалення та підпору повітря на об'єкті, що належить ТОВ «Ленд Лог» було перевірено ГУ ДСНС України в Київській області, що підтверджується актами прийняття до експлуатації систем протипожежного захисту (т.1, а.с. 163-169).

Аналізуючи укладені договори та надані позивачем докази на підтвердження їх фактичного виконання в ланцюгу генпідрядник-підрядник-субпідрядник, суд приходить до висновку про їх реальність, а саме, субпідрядні роботи виконувалися ТОВ «Промрестал» на виконання основних договорів генпідряду, зокрема, позивачем доведено наявність зв'язку між ними, понесених витрат у зв'язку із виконанням останніх.

З огляду на вищевикладене, виконання будівельно-монтажних робіт в контексті з основним видом діяльності позивача прямо вказує на наявність ділової мети у позивача та використання придбаних відповідно до умов спірних договорів робіт у власній господарській діяльності.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Промрестал» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 54500,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання робіт. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних робіт у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Оскільки жодних клопотань з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України від 13.11.2014 №0009002201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 17.09.2015