Постанова

від 23.09.2015 по справі 812/1262/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1262/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Лиманюку М.А.,

за участю:

представника позивача: Лобко М.А. (дов. № 463/12-14-10 від 04.08.2015),

представника відповідача: Рудої О.О. (дов. № 21100 від 06.11.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до Комунального підприємства «Житлосервіс «Добробут» про накладення арешту на кошти та інші цінності, які заходяться у банках, обслуговуючий відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до Комунального підприємства «Житлосервіс «Добробут», у якому позивач зазначив, що Комунальне підприємство «Житлосервіс «Добробут» є платником податку на додану вартість. У 2015 році підприємством подано податкові декларації з податку на додану вартість за січень-черпень 2015 року, у яких визначено податкові зобов'язання на загальну суму 258252,00 грн. Вказані зобов'язання своєчасно не сплачено.

Згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

На підставі наведеного, позивач проситиь накласти арешт на кошти та інші цінності Комунального підприємства «Житлосервіс «Добробут», що знаходяться у банках обслуговуючих відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що підприємство дійсно має податковий борг, однак, у позові не зазначено конкретну суму коштів, на яку позивач просить накласти арешт, у зв'язку з чим можлива ситуація, коли арешт буде накладено на суму, яка перевищує податковий борг КП «Житлосервіс «Добробут».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд приходить до такого.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію Комунальне підприємство «Житлосервіс «Добробут» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 01.08.2000 року за № 13831050003000602, код 25057449, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 16632833. (а.с.5 -9)

Матеріалами справи підтверджено, що КП «Житлосервіс «Добробут» подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за лютий - червень 2015 року, у яких самостійно визначно суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 258252,00 грн., що підтверджується копіями зазначених податкових декларацій (а.с. 10-22).

Відповідно до даних облікової картки відповідач станом на 18.07.2015 мав податковий борг з податку на додану вартість у суму 521982,66 грн. (а.с. 24-25).

У зв'язку з наявністю податкового боргу податковим органом винесено першу податкову вимогу форми "Ю1" № 1/137 від 08.03.2004, а також другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/177 від 19.04.2004, які в день винесення вручено уповноваженій особі відповідача, що підтверджується підписом на корінцях зазначених вимог (а.с. 23).

Згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 10.10.2013 № 568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1839/24371, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

Згідно з п.7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права контролюючого органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку позивачем до суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника контролюючого органу так і для суду.

Так, згідно із п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 10.10.2013 № 568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1839/24371, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Із наявних у справі доказів, досліджених судом встановлено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, зауважує, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких належних доказів в розумінні ст.70 КАС України вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України позивачем до суду надано не було, як не було надано і доказів наявності існування хоча б однієї з обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до Комунального підприємства «Житлосервіс «Добробут» про накладення арешту на кошти та інші цінності, які заходяться у банках, обслуговуючий відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України (чинній на час подання позову до суду), а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до Комунального підприємства «Житлосервіс «Добробут» про накладення арешту на кошти та інші цінності, які заходяться у банках, обслуговуючий відповідача відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову у повному обсязі складено та підписано судом 24.09.2015.

Суддя Т.В. Смішлива