Постанова

від 22.12.2010 по справі 9812/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 9812/10/1570

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року

12год.34хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

При секретарі - Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 13.10.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю №12351/К10-00 від 24.04.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ПП «Вітпродком» до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла уточнена адміністративна позовна заява ПП «Вітпродком», в якій позивач просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси щодо проведення з 06.08.2010р. по 10.08.2010р. перевірки ПП «Вітпродком»; визнати протиправними дії ДПІ у Суворовському районі м.Одеси щодо складання акту перевірки «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Вітпродком» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 25.09.2009р. по 30.06.2010р.» від 10.08.2010р. №4425/23-01/36674319; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси по визначенню нікчемними угод, укладених між ПП «Вітпродком» та ПАТ АБ «Порто-франко», TOB «Магікі-К», TOB «В-ІСТ», ПП «Екс-постачальник 2008», ПП «Оріон Агро-рлюс», TOB «Торгпромсервіс 21», ПП «Рейд-проект», ПП «Кардо», ПП «Амарідж», ПП «Мамстрой», ПП «Проді 7», ПП «Дайнемік», ПП «Ротсен-інвест», ОСОБА_3, TOB «Чорноморпечать», TOB «Еллаін-пром», ПП «Ексімресурс», TOB «Науково-маркетингова фірма «Бюро мінеральних ресурсів-K», ПП «Фрутлайн плюс», TOB «Прогресів-Пром», ПАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна», TOB «ОСОБА_3 ЛТД», СВК «Маяк», TOB Адіабата», TOB «Югметалсервіс», TOB «Метал Лайн», TOB «Макро-продакс», ПП «Форвард-А», ПП «Веросса».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність та безпідставність проведеної перевірки позивача та недотримання відповідачем вимог чинного законодавства щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання; хибність висновків акту перевірки, що є недоведеними, ґрунтуються лише на припущеннях відповідача та спростовуються фактичними обставинами та наданими первинними документами.

Відповідач з позовом не погоджується, посилаючись на правомірність проведеної перевірки, та наявність всіх передбачених законом підстав для її проведення, на обґрунтованість висновків акту перевірки, з огляду на ненадання позивачем на запити ДПІ всіх необхідних первинних документів, незнаходження ПП «Вітпродком» за юридичною адресою, недоведеність позивачем реальності правочинів з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, та їх направленості на створення юридичних наслідків; відсутність у ПП необхідних умов для здійснення господарської діяльності в обсягах, що відповідають задекларованим податковим зобов'язанням.

В засіданні суду представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серія УОД № 060488, виданого 19.02.2010р. ДПА в Одеській області, ОСОБА_4, державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Суворовському районі м.Одеси, згідно із п. 1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями) проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Вітпродком», код за ЄДРПОУ 36674319, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 25.09.2009р. по 30.06.2010р.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси складений акт від 10.08.2010р. №4425/23-01/36674319 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Вітпродком», код за ЄДРПОУ 36674319, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 25.09.2009р. по 30.06.2010р.».

Перевіркою встановлено, що ПП «Вітпродком» порушено п.3 ст.5, ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 р. №436-ІУ (із змінами та доповненнями), п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податкові зобов'язання всього на 8605729грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість всього у сумі 8635860грн.; ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003р. (зі змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ПП «Вітпродком», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача" (зазначеними у акті покупцями транспортних послуг)..

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ПП «Вітпродком» відповідачем направлено лист від 08.02.2010р. №2596/10/23-016 про надання посадовими особами документів для перевірки за грудень 2009 року згідно наказу №34 ДПА України від 25.01.2010 року, який було отримано 16.02.2010р. Директором ПП «Вітпродком» було надано лист від 16.03.2010р. №1262/10/23-0 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси про втрату документів за грудень 2009р., та лист з Приморського РВ ОМУ ГУМВС від 25.02.2010р. №ЖРЗПЗ-2203 що в ході проведення перевірки з питань втрати документів за грудень 2009р. підстав для порушення кримінальної справи не виявлено, копії яких наявні у матеріалах справи. Директору ПП «Вітпродком» було надіслано лист від 23.03.2010р. №7208/10/23-10 про відновлення документів до кінця червня 2010р., та надання до ДПІ у Суворовському районі, яке було отримане директором підприємства ОСОБА_5 29.03.2010р. 26.05.2010р. на адресу позивача відповідачем було направлено лист №13259/10/23-014 про надання документів для перевірки за березень 2010 року, який було отримано представником позивача 01.06.2010р. В термін десяти робочих днів відповіді не було надано, у зв'язку з цим було виписано наказ на позапланову виїзну перевірку від 15.06.2010р. №272/23-1 та направлення від 15.06.2010р. №666/23-1. Фахівцями відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Суворовському районі м.Одесі був здійснений виїзд за юридичною адресою ПП «Вітпродком»: АДРЕСА_1. У зв'язку з незнаходженням Підприємства за місцем реєстрації було складено ОСОБА_6 №718/23-1 від 15.06.2010 року про відсутність підприємства за місцем реєстрації. У зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства, перевірка проводилась без їх відома в приміщені ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

Зі змісту акту перевірки від 10.08.2010р. вбачається, що за наслідками перевірки місцезнаходження позивача був складений акт №718/23-1 від 22.06.2010р. про відсутність підприємства за місцем реєстрації та до ВПМ ДПІ було надано запит на встановлення місцезнаходження ПП «Вітпродком» від 22.06.2010р. На момент перевірки відповіді ВПМ ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не отримано.

З цих підстав ДПІ в акті перевірки було зазначено, що перевірка ПП «Вітпродком» проводилася без відома посадових осіб підприємства в приміщенні ДПІ у Суворовському районі м.Одеси (надалі - ДПІ).

Також, 15.07.2010р. відповідачем складено акт №858/23-1, яким встановлено незнаходження ПП «Вітпродком» за юридичною адресою АДРЕСА_1. Згідно Довідки від 16.09.2010р. 719/26-106 фактичне місцезнаходження ПП «Вітпродком» не встановлено.

За результатами цієї перевірки ДПІ були зроблені висновки, з обґрунтованістю яких не погодилось ПП «Вітпродком» (надалі - ПП), оскарживши до адміністративного суду відповідні дії відповідача.

Суд вважає протиправними дії відповідача щодо проведення ДПІ перевірки ПП «Вітпродком», складання оскарженого акту та визначення правочинів позивача нікчемними з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» №509-ХІІ від 04.12.1990р. (надалі - Закон №509), посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Пунктом 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України (далі ДПА) від 10.08.2005р. №327, встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Наказом ДПА України від 27.05.08р. №355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, в п.2.4 яких зазначено, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 2.3 вказаних Методичних рекомендацій встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин: - у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); - у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; - у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків декларацій, пояснень та інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів та лише у разі надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Виходячи з цього, за фактичними обставинами справи, зазначеними в спірному акті перевірки, ця перевірка підпадає під визначення «камеральна», оскільки проводилась виключно на підставі поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ з розшифровками в розрізі контрагентів.

З наявних у матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість за 10 - 12 місяці 2009р., 01 - 06 місяці 2010р. з відповідними розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, та акту перевірки з 25.09.2009р. по 30.06.2010р. ПП „Вітпродком" задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 8605729грн. та задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 8635860грн.

Порядок проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість передбачений п.7 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054.

Відповідно до п.7.3 Наказу № 166 за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається ОСОБА_6 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.

ОСОБА_6 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, визначена в додатку 2 до Порядку, передбачає як підставу відповідного донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість виключно положення пп. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, що є наслідком допущеної арифметичної чи методологічної помилки платником податків при заповненні рядків податкової декларації з податку на додану вартість.

Натомість висновки спірного акту перевірки спираються на необґрунтоване невизнання ДПІ під ставності нарахування податкових зобов'язань у сумі 8605729грн. згідно поданих ПП декларацій з ПДВ (завищення) та податкового кредиту з ПДВ на суму 8635860грн. та жодним чином не пов'язане з наявністю арифметичних або методологічних помилок.

Виходячи з цього, за способом проведення спірна перевірка здійснена ДПІ як камеральна (тільки на підставі поданих накладних), а за висновками щодо повноти, достовірності нарахування ПДВ ПП «Вітпродком» - як документальна, висновки якої згідно з законом можуть базуватись виключно на первинних документах та поясненнях, достатніх для проведення документальної невиїзної перевірки.

З цих підстав слід визнати, що відповідач при проведенні перевірки ПП «Вітпродком» діяв не у спосіб, встановлений законом, що виключає правомірність висновків ДПІ в акті перевірки.

Відповідно до п.1.4.6 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України №266 від 18.04.2008р., документальна невиїзна перевірка - перевірка, яка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання.

Згідно п. 4.2 вказаних Методичних рекомендацій під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Згідно з пунктами 4.9, 4.10 Методичних рекомендацій працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), що не подає податкову звітність, та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснення та їх документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, послуг та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем). Якщо платник ПДВ (постачальник) подає податкову звітність, орган ДПС діє відповідно до цих Методичних рекомендацій (після прийняття, обробки податкової звітності, передачі її на центральний рівень, автоматизованої перевірки розшифровок податкової звітності, отримання таких результатів проводиться перевірка такої звітності підрозділами органу ДПС).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідачем здійснювалася перевірка ПП за період діяльності з 25.09.2009р. по 30.06.2010р., а первинні документи витребовувалися лише за грудень 2009р. та за березень 2010р., доказів зворотного відповідачем не надано. Таким чином, в порушення зазначених норм, а також вимог ч.1 ст.13 Закону України № 509-ХІІ щодо вичерпного використання своїх прав в ході реалізації своїх повноважень, відповідачем будь-які первинні документи на підтвердження здійснення господарської діяльності за період з 25.09.2009р. по 30.11.2009р., з 01.01.2010р. по 28.02.2010р. та 01.05.2010р. по 30.06.2010р., що було предметом перевірки, у ПП не вимагалися та відповідно і не вивчалися, що підтверджується матеріалами справи, зокрема змістом акту перевірки та листами ДПІ до позивача.

В акті перевірки наводиться висновок про те, що операції між позивачем та його контрагентами не підтверджуються, виходячи з відсутності майна, наявності трудових ресурсів, складських приміщень, основних фондів, матеріальних ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, чим порушено вимоги ст.ст. 203, 228 ЦК України щодо укладання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже згідно зі ст.ст. 215 ч.1 та 2, 216 ч.1 ЦК мають ознаки нікчемності та не породжують будь-яких правових наслідків.

Водночас з зазначеного акту вбачається, що наведені у ньому висновки фактично зроблені податковим органом у зв'язку з ненаданням позивачем первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій у перевіряємий період та неможливістю витребування цих документів у зв'язку з незнаходженням Підприємства за юридичною адресою.

Судом встановлено, що висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій та нікчемності договорів, укладених позивачем з зазначеними в акті контрагентами, зроблені без витребування у повному обсязі у ПП та вивчення первинних документів та взагалі без проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, отже є цілковито припущеннями ДПІ.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження його висновків про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами, про неможливість їх виконання сторонами та про їх безтоварність.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ст.202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В матеріалах справи відсутні докази, з яких можливо було б встановити обґрунтованість таких припущень відповідача.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В ході розгляду справи позивачем були надані суду укладені з контрагентами угоди (договори купівлі-продажу, поставки, доручення та ін.), первинні документи на виконання цих угод, та видані за цими угодами податкові накладні та інші первинні документи за спірний період (видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг), рахунки-фактури, довіреності на отримання цінностей, свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців з свідоцтвами про сплату ними єдиного податку, рахунки, специфікації, акти звірки взаєморозрахунків), які підтверджують існування господарських відносин між вказаними у них суб'єктами господарювання та реальний товарний характер проведених операцій. Відповідачем не було надано суду доказів фіктивності чи незаконності цих документів, які б відповідали вимогам ст.ст.69,70 КАС України.

У наданих представником позивача документах (договорах, накладних, актах тощо), міститься опис господарських операцій та підтвердження її виконання, тобто вони у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, наявність яких спростовує висновок ДПІ щодо безтоварності операцій між позивачем та його контрагентами, доки в установленому законом порядку не встановлено протилежне. Зокрема, посилання ДПІ на нікчемніть угод потребує зазначення, що відповідна угода є такою в силу прямої вказівки в законі, натомість, заперечуючи проти позову, відповідач узагальнює усі (конкретно не встановлені на момент проведення перевірки) господарські правовідносини позивача, як такі, що порушують публічний порядок та є нікчемними відповідно до ст.215,228 ЦК України цілком бездоказово.

Безпідставним є посилання відповідача на п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334-94/ВР та п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Так, згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Проте, у ході розгляду справи позивачем надані первинні документи в підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності віднесення спірних сум до валових витрат, які не вивчались та не перевірялись відповідачем.

З акту перевірки вбачається, що на підставі аналізу матеріалів податкової звітності та інших документів, співробітники ДПІ прийшли до висновку про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності у ПП трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, при встановлених обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Це на думку фахівців ДПІ дало змогу поставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання будь-яких видів діяльності, проведення операцій з контрагентами, відсутність реального товарного характеру операцій.

Згідно п.п.2.3.4 п.2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2010 року № 327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

В акті перевірки відповідачем також зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Однак в матеріалах справи відсутні докази та в акті перевірки відповідачем не наведено фактів в підтвердження порушення позивачем вказаних норм законодавства; такі твердження ДПІ спростовуються наданими до суду первинними документами, що підтверджують обґрунтованість декларування ПП «Вітпродком» сум податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд не враховує доводи представника відповідача щодо відсутності компетенції адміністративного суду щодо розгляду даного позову, оскільки позивач оскаржує дії суб'єкта владних повноважень щодо виявлення порушень. Висновки оскаржуваного акту можуть мати наслідком фактичну втрату ПП «Вітпродком» передбаченого законом права на податковий кредит та у подальшому на відшкодування податку на додану вартість. Відтак, позивач оскаржив дії ДПІ з урахуванням вимог ч.2 ст.2 та п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України.

Не заслуговують на увагу доводи заперечень на позов, в тій частині, що стосується виїмки документів позивача в рамках кримінальної справи, оскільки виключно вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст.72 КАС України).

Стосовно обставин незнаходження ПП «Вітпродком» за юридичною адресою суд зазначає, що такі факти відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV вважаються встановленими за наявності відповідного запису про проведення такої реєстрації дій в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Незалежно від цього така обставина не може свідчити про обґрунтованість та законність висновків оспореного акту перевірки, котрими без достатніх підстав фактично скасовані документи податкової звітності позивача.

Крім того, дані актів про незнаходження за місцем реєстрації позивача спростовуються фактом одержання ПП «Вітпродком» листів ДПІ згідно повідомлень про вручення поштових відправлень 16.02.2010р. та 29.03.2010р., копії яких надані відповідачем та залучені до матеріалів справи.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного та враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що здійснюючи спірну перевірку та складаючи акт, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, необґрунтовано, без врахування права позивача на прийняття участі в здійсненні перевірки.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності проведеної перевірки та складеного акту, а також викладених в цьому акті висновків щодо нікчемності угод ПП з його контрагентами, не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПП «Вітпродком» обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ПП «Вітпродком» до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси про визнання протиправними дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси щодо проведення з 06.08.2010р. по 10.08.2010р. перевірки ПП «Вітпродком».

Визнати протиправними дії ДПІ у Суворовському районі м.Одеси щодо складання акту перевірки «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Вітпродком» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 25.09.2009р. по 30.06.2010р.» від 10.08.2010р. №4425/23-01/36674319.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси щодо визначення нікчемними угод, укладених між ПП «Вітпродком» та ПАТ АБ «Порто-франко», TOB «Магікі-К», TOB «В-ІСТ», ПП «Екс-постачальник 2008», ПП «Оріон Агро-рлюс», TOB «Торгпромсервіс 21», ПП «Рейд-проект», ПП «Кардо», ПП «Амарідж», ПП «Мамстрой», ПП «Проді 7», ПП «Дайнемік», ПП «Ротсен-інвест», ОСОБА_3, TOB «Чорноморпечать», TOB «Еллаін-пром», ПП «Ексімресурс», TOB «Науково-маркетингова фірма «Бюро мінеральних ресурсів-K», ПП «Фрутлайн плюс», TOB «Прогресів-Пром», ПАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків і волокна», TOB «ОСОБА_3 ЛТД», СВК «Маяк», TOB Адіабата», TOB «Югметалсервіс», TOB «Метал Лайн», TOB «Макро-продакс», ПП «Форвард-А», ПП «Веросса».

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2010р.

Суддя М.М. Аракелян

.