Постанова

від 23.01.2012 по справі 2а/1570/1349/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/1349/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 року м.Одеса

12год.46хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

При секретарі - Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю б/н від 05.01.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю від 02.09.2011р. №49792/В/10-117

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Управління механізації ОТГМ»до ДПІ у Приморському районі м.Одеси, третя особа на стороні відповідача -ДПА в Одеській області, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Управління механізації ОТГМ», в якій позивач просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 04 червня 2010 року №0004312310/0 (№0007452310/1 від 01.09.2010р.); №0004332310/0 (№0004332310/1 від 01.09.2010р.); №0004362310/0 (№0004362310/1 від 01.09.2010р.); №0004352310/0 (№0004352310/1 від 01.09.2010р.); №0004372310/0 (№0004372310/1 від 01.09.2010р.); №0004362310/0 від 04.06.2010р.; №0007462310/1 від 01.09.2010р.; №0007492310/0 від 01.09.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях встановлених актом перевірки від 21.05.2010р. порушень Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно необґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень. Витрати TOB «Управління механізації ОТГМ», понесені у зв'язку з придбанням зазначених в акті перевірки робіт у контрагентів позивача за договорами про екскавацію та переміщення пустої породи, правомірно віднесено до складу валових, оскільки вони підтверджуються розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; та податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченого у ціні цих робіт, позивачем сформовано правомірно. Жодним правовим актом не передбачено оформлення товаротранспортних накладних при виконанні робіт, не пов'язаних з перевезенням та не пов'язаних з товаром. При проведенні перевірки, інспекторами ДПА було неправомірно названо товаром те, що не має ознак товару, а також неправомірно названо перевезенням роботи, які не мають ознаку послуги з перевезення. Податковими інспекторами було неправильно визначено суми зобов'язань, неправильно проведені розрахунки під час визначення розміру комунального податку. Два податкових повідомлення-рішення мають однаковий номер (№0004362310/0), однакову дату, але різні суми та різні описові частини.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на порушення позивачем п.п.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п. 5.2 пп.5.3.9 п.5.3, пп. 5.4.6. п.5.4, п.5.9. ст.5, пп.8.1.3 п.8.1, пп.8.2.1 п. 8.2 ст. 8 п.п.11.2.1, пп.11.2.3 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.4.1.4 «б»та «а»п.4.1 ст.4, п.17.2. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.2.3. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори». В підтвердження зазначеного відповідач наголошує на наявності порушень, встановлених проведеною перевіркою та закріплених в акті перевірки від 21.05.2010р.

Представник третьої особи у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, заперечення на позов не надав.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 30.04.2010р. №301/23-60, виданого ДПА в Одеській області, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси та ДПА в Одеській області згідно із п.1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка TOB «Управління механізації ОТГМ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.06.2008р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 27.06.2008р. по 31.12.2009р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки позивача складений акт від 21.05.2010р. №271/23-60/35991831 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації ОТГМ»код ЄДРПОУ - 35991831, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.06.2008р. що 31.12.2009р. року, валютного та іншого законодавства за період з 27.06.2008 року по 31.12.2009 року».

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення TOB «Управління механізації ОТГМ» 1) п.п.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 пп.5.2.5. п. 5.2 пп.5.3.9 п.5.3, пп. 5.4.6. п.5.4, п.5.9. ст.5, пп.8.1.3 п.8.1, пп.8.2.1 п. 8.2 ст. 8 п.п.11.2.1, пп.11.2.3 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2237103грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2009 рік у сумі 215891грн.; 2) п.п.4.1.4 «б»п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2008 року; 3) п.п.7.2.3. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджет у перевіряємому періоді на загальну суму 1708149грн. та завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за грудень 2009р.у на суму 18350грн.; 4) пп.4.1.4 «а»п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за серпень 2008р.; 5) п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції при самостійному виправленні помилки, яка призвела до заниження податкового зобов'язання за жовтень 2008р. у сумі 3300грн.; 6) ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», в результаті чого занижено суму комунального податку на загальну суму 314,5 грн.; 7) пп.4.1.4 «б»п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме неподання податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2008р.

На підставі зазначеного акту перевірки від 21.05.2010р. №271/23-60/35991831 ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.06.2010р. №0004312310/0 про сплату податку на прибуток у сумі 2237103грн. за основним платежем та 1680700грн. штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 пп.5.2.5. п. 5.2 пп.5.3.9 п.5.3, пп. 5.4.6. п.5.4, п.5.9. ст.5, пп.8.1.3 п.8.1, пп.8.2.1 п. 8.2 ст. 8 п.п.11.2.1, пп.11.2.3 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; №0004332310/0 про сплату податку на додану вартість 1708149грн. -за основним платежем та 854075грн. штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.7.2.3. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; №0004362310/0 про сплату штрафних (фінансових) санкцій 1650грн. по податку на додану вартість, у зв'язку з порушенням п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; №0004352310/0 про сплату штрафних (фінансових) санкцій 170грн. по податку на додану вартість, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; №0004372310/0 про сплату комунальний податок 314,50грн. за основним платежем та 170грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»; №0004362310/0 про сплату штрафних (фінансових) санкцій по комунального податку у сумі 170грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх адміністративному порядку до ДПІ у Приморському районі м.Одеси, яка своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.07.2010р. №62518/10/25-012 частково задовольнила скаргу позивача. Вказаним рішенням було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.06.2010р. №0004312310/0 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток на суму 7199 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010р. №0004312310/0 залишено без змін; залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 04.06.10р. №0004332310/0, від 04.06.10р. №0004352310/0; збільшено суму податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні рішенні від 04.06.10р. №0004332310/0 на 179грн. та штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість, визначену у цьому ж повідомленні-рішенні на 89грн.; залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 04.06.10р. №0004372310/0, від 04.06.10р. №0004362310/0.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. №253, ДПІ у Приморському районі м.Одеса були надіслані позивачу податкові повідомлення - рішення від 01.09.10р. №00043723310/1, №0007492310/0, №0007452310/1, №0004332310/1, №0004352310/1, №0007462310/1 та №0004362310/1.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ оскаржило їх до ДПА в Одеській області, яка рішенням від 26.10.2010р. №38861/10/25-0007 залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 04.06.2010р. №0004372310/0, №0004332310/0, №0004312310/0, №0004352310/0, №0004362310/0 (№0004392310/0), №0004362310/0 (від 01.09.2010р. №0004372310/1, №0004332310/1, №0004352310/1, №0007452310/1, №0007462310/1, №0004362310/1); залишила без розгляду податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 01.09.2010р. №0007492310/0.

ДПА України своїм рішенням про результати розгляду скарги залишила без змін оскаржені податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПА в Одеській області від 26.10.2010р. №38861/10/25-0007.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, вказуючи на їх протиправність та необґрунтованість.

Суд частково погоджується з правовою позицією позивача в частині необґрунтованості винесеного ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0004362310/0 від 04.06.2010р. про нарахування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 1650грн.; в іншій частині позиція ТОВ «Управління механізації ОТГМ»не ґрунтується на вимогах чинного законодавства виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки від 21.05.2010р. під час перевірки повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 27.06.2008р. по 31.12.2009р. встановлено його заниження у розмірі 12341грн., у тому числі, за 2008 рік занижено у сумі 124грн., за 1 квартал 2009 завищено у сумі 23 392грн., у 1 півріччя 2009 завищено у сумі 773875грн., за 3 квартали 2009 завищено у сумі 596055грн., у тому числі у З квартал занижено у сумі 177820грн., за 2009 рік занижено у сумі 12 217грн.. у тому числі 4 квартал занижено у сумі 608272грн. Зокрема, виявлено, що показники рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів» Декларацій з податку на прибуток за півріччя 2009 року, три квартали 2009 року, 2009 рік не відповідають даним бухгалтерського обліку та первинним документам, які надані позивачем до перевірки та які визначають вартість реалізованих товарів та наданих позивачем послуг. З даних акту перевірки вбачається, що позивачем завищено доходи від продажу товарів на суму на загальну суму 102016грн., у тому числі по періодам: у 1 півріччя 2009 завищено у сумі 654960грн. у тому числі у 2 квартал у сумі 654960грн., за 3 квартали 2009 завищено у сумі 478041грн.. у тому числі 3 квартал занижено у сумі 176919грн., за 2009 рік завищено у сумі 102016грн., у тому числі 4 квартал занижено у сумі 376025грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не було включено до складу валових доходів вартість реалізованих основних фондів, які було придбано ним та реалізовано ним протягом 2009 року. Позивачем у 2009 році були придбані транспортні засоби на суму 6000грн. (а саме Краз 6510 на суму 3000грн., Краз 260 на суму 3000грн). У цьому ж році зазначені транспортні засобі були реалізовані ТОВ «Бетон ОТГМ» (що підтверджується договором №УМ-132 від 30.10.2009р., видатковими накладними від 30.10.2009р. №№УМ-000001 та від 01.12.2009р. №УМ-000005.

Відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відчуження придбаних позивачем транспортних засобів відбулось до закінчення мінімального терміну їх використання в господарській діяльності платника податку, встановленого для основних фондів підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 зазначеного Закону, отже вищезазначені основні фонди вважаються товарами, придбаними для подальшого їх продажу іншим особам, та підпадають під дію п.4.1 ст.4 Закону № 334/94 щодо включення їх вартості до складу валових доходів. В результаті вказаного порушення позивачем занижено валовий дохід за 2009р. на 113334грн. Також, у зв'язку з тим, що вказані транспортні засобі не є основними засобами, їх рух повинний був врахований при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів. Через невиконання вказаних вимог позивачем занижена сума валового доходу на 6000грн. у 1 кварталі 2009 року та завищено на 6000 грн. у 4 кварталі 2009 року, у зв'язку з заниженням показників, відображених у рядку 01.2 Декларацій «Приріст балансової вартості запасів».

Вказані дії позивача також призвели до завищення амортизаційних відрахувань у перевіряємому періоді всього на 1626 грн., у тому числі по періодам у 1 півріччі 2009 у сумі 600грн., за 3 квартали 2009 у сумі 1140грн., за 2009 рік у сумі 1626грн, у тому числі 4 квартал у сумі 486грн. Згідно з п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94 не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів з метою їх подальшого продажу іншим особам. Таким чином, позивач не мав право нараховувати амортизаційні відрахування на вартість транспортних засобів, які він реалізував та не використовував більш ніж 365 днів.

В акті перевірки зазначено, що при перевірці відображених показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1- 01.5»виявлено невідповідність даних бухгалтерського обліку та банківських виписок даним податкового обліку, що призвело до заниження зазначеного показника і відповідно валового доходу на 1023грн., у тому числі: за 2008рік занижено на 124грн., у 1 квартал 2009 завищено на 29392грн., у 1 півріччі 2009р. завищено на 124915грн., у тому числі у 2 кварталі 2009р. завищено на 95523грн., за 3 квартали 2009р. завищено на 124014грн., у тому числі у 3 кварталі 2009 року занижено на 901грн., у 2009 ріці занижено на 899грн., у тому числі у 4 кварталі 2009 занижено на 124913грн.

Як вбачається з акту перевірки, при дослідженні документів та даних бухгалтерського обліку стосовно формування валових витрат виявлено їх завищення на загальну суму 9150331грн., у тому числі по періодам за 3 квартали 2008 року у сумі 179204грн.; за 2008 рік у сумі 582130грн.; за І квартал 2009 року у сумі 85647грн.; у півріччі 2009 року у сумі 776183грн.; за 3 квартали 2009 року у сумі 4987789 грн.; за 2009 рік у сумі 8568201грн.

У рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток позивачем відображені показники занижені на суму 275277 грн. (у тому числі: у 1 півріччі 2009 завищено на суму 685 773грн., у тому числі 2 кварталі 2009 року завищено на суму 685773грн.; за 3 квартали 2009 завищено у сумі 607689грн., у тому числі 3 квартал занижено у сумі 78084грн., за 2009 рік завищено у сумі 275277грн., у тому числі 4 квартал занижено у сумі 332412грн.) у зв'язку з невідповідністю даних бухгалтерського обліку та первинних документів, які надані до перевірки в частині визначення розміру понесених витрат, пов'язаних з придбанням сировини та товарів, матеріалів та робіт, що виконувались за замовленням позивача, необхідних для здійснення господарської діяльності. Під час судового розгляду позивачем також не надані докази зв'язку придбаних товарів та послуг з господарською діяльністю позивача.

Зазначене вище порушення щодо невідображення показників, що стосуються транспортних засобів, придбаних та проданих у 2009р., призвело до завищення суми валових витрат за 2009рік на суму 6000грн., в тому числі у 1 кварталі 2009року - на 6000грн., у півріччі 2009рок - на 6000грн., за 3 квартали 2009року - на 6000грн., за 2009рік - на 6000грн.

Як встановлено судом, у перевіряємому періоді позивачем придбавались послуги з перевезення порожньої породи автосамосвалами у ПП «Астромвіта», TOB «Стройбізнесгруп», TOB «МД Технолоджіс», ПП «Укрспецпроф-ВВ», TOB «Ростанд». Позивачем було віднесено до складу валових витрат за звітні періоди 2008-2009 років вищезазначені послуги на загальну суму 8843728 грн. (без ПДВ), в тому числі за III квартали 2008 року - 135211грн.; за 2008 рік - 540541грн.; у І кварталі 2009 року - 92611грн.; у півріччі 2009 року - 92611грн.; за 3 квартали 2009 року - 4392600грн.; за 2009 рік - 8303187грн. Формування валових витрат позивача за отриманими вказаних послуг здійснено на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Однак, зазначені акти не містять зміст та обсяг проведених господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій тощо, у тому числі в даних документах не зазначено якими транспортними засобами (механізмами, обладнанням) здійснювалось перевезення (завантаження-відвантаження); вид, найменування та кількісні характеристики вантажів, які перевозились; маршрут пересування вантажів (пункти відправлення та призначення вантажу); час та місце прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження; яким чином здійснювався облік надходження та відправлення вантажів; яким чином здійснювались роботи, пов'язані із завантаженням (розвантаженням), прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; яким чином здійснювалась охорона вантажів під час їх завантаження-відвантаження, перевезення, перевалки та зберігання. В той час, як п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відсутня належним чином оформлена товарно-транспортна документація (товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажних автомобілів) та відповідні заявки на відправлення вантажів та наряди на завантаження-відвантаження.

До того ж, доказів використання послуг, отриманих позивачем від ПП «Астромвіта», TOB «Стройбізнесгруп», TOB «МД Технолоджіс», ПП «Укрспецпроф-ВВ». TOB «Ростанд», у власній господарській діяльності позивачем суду не надано.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Позивачем суду не надано документальних доказів, які б свідчили про зв'язок витрат позивача з придбання зазначених вище послуг з веденням його господарської діяльності, тобто письмових доказів, які б свідчили про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР.

Позивачем у рядку 04.5 Декларацій «сума внесків на довгострокове страхування життя, недержавне пенсійне забезпечення»за перевіряємий період завищено показники на 2582грн. Позивачем був укладений з ЗАТ «Страхова компанія «Таст-Гарантія»договір від 25.09.2008р. про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів, яким застраховано транспортний засіб КРАЗ 256 з сумою страхового платежу 859грн. Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03р. №143, зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.03р. за № 271/7592 суму страхового платежу у розмірі 859грн. слід відобразити за 3 квартали 2008 року по рядку 04.12 декларації «суми витрат зі страхування». Однак при цьому, позивачем включено до складу валових витрат за 2008 рік за рядком 04.5 Декларації сума витрат у розмірі 2582 грн., у тому числі 4 квартал 2582грн. без підтверджуючих документів. У зв'язку з вказаним позивачем занижено у перевіряємому періоді суми валових витрат, а саме у рядку 04.12 Декларацій «суми витрат зі страхування»у перевіряємому періоді встановлено заниження показника на 889 грн. у 2009 році, в результаті не включення страхового вказаного платежу.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, позивачем у перевіряємому періоді занижено показники у рядку 04.6 Декларацій «сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.4», у зв'язку з невідповідністю сплачених до бюджету сум комунального податку, збору за забруднення навколишнього середовища, податку з власників транспортних засобів розміру сформованих валових витрат. В результаті чого занижено валові витрати на суму 1856 грн., у тому числі за 3 квартали 2008 завищено на суму 2179грн., за 2008 рік занижено у сумі 4986грн, у 1 кварталі 2009 року занижено на суму 964грн., у 1 півріччі 2009 році завищено на суму 3799грн, у тому числі 2 квартал завищено у сумі 4763грн., за 3 квартали 2009 року завищено на суму 893 грн., у тому числі у 3 кварталі 2009 року занижено у сумі 2906грн., за 2009 рік завищено на суму 3130грн., у тому числі у 4 кварталі 2009 року завищено у сумі 2237грн.

Також, як вбачається з акту перевірки, позивачем завищено показник у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»на 35280грн. (у тому числі за 3 квартали 2008 завищено у сумі 42673грн., у півріччі 2009 рік занижено у сумі 7393грн.) у зв'язку з невідповідністю даних бухгалтерського обліку та первинних документів, які надані до перевірки.

Обґрунтованість наведених даних позивачем не спростовується.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно зі ст.4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, у тому числі, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п.4.1.1); доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону). (п.п.4.1.4); доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді (п.п.4.1.5); доходи з інших джерел (п.п.4.1.6).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 5.4.6 Закону до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Пунктом 5.9 ст.5 зазначеного Закону №344 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.11.3 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпунктів 17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Згідно з п.17.2 ст.17 Закону №2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів, встановлені в акті перевірки та зазначені вище порушення призвели до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 2237103грн., в тому числі по періодам: за 3квартали 2008 у сумі 44801грн., за 2008 рік у сумі 145564грн., у 1 кварталі 2009 року у сумі 15564грн., за 1 півріччя 2009 у сумі 727грн., за 3 квартали 2009 у сумі 1098219грн., за 2009 рік у сумі 2091539грн. Виявлені порушення не спростовані позивачем в ході розгляду справи в суді, у зв'язку з чим суд погоджується з правовою позицією відповідача щодо обґрунтованості нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2010р. №0004312310/0, зміненого рішенням відповідача по результатам розгляду скарги ТОВ в частині застосованих штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення №0007452310/1 від 01.09.2010р.).

Дослідивши підстави оскарження податкового повідомлення-рішення від 04.06.2010р. №0004332310/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2562224грн., з яких 1708149грн. -за основним платежем та 854075грн. - штрафні (фінансові) санкції, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 27.06.08р. по 31.12.09р. встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1768746грн., у тому числі по періодам: у вересні 2008 року - на 27042 грн., у листопаді 2008 року - на 38789 грн., у грудні 2008 року - на 42277грн., у березні 2009 року - на 18522грн., у серпні 2009 року - на 859998грн.. у жовтні 2009р. - на 28918грн.. у листопаді 2009р.у - на 272655грн., у грудні 2009р. - на 480545грн.

Актом перевірки також встановлено, що з урахуванням проведених корегувань (стор.23 акту перевірки) загальна сума завищеного податкового кредиту (заниження податкових зобов'язань з ПДВ) склала 1708149грн., у т.ч. по періодам: вересень 2008 у сумі 26964грн., жовтень 2008 у сумі 78грн., листопад 2008 у сумі 30966грн., грудень 2008 у сумі 50100грн., серпень 2009 у сумі 811851грн., жовтень 2009 у сумі 25229грн., листопад 2009 у сумі 265619грн., грудень 2009 у сумі 497342грн.

Судом встановлено, що у вказаний період податковий кредит з ПДВ був сформований на підставі угод з придбавання послуг з перевезення порожньої породи автосамосвалами у ПП «Астромвіта», TOB «Стройбізнесгруп», TOB «МД Технолоджіс», ПП «Укрспецпроф-ВВ», TOB «Ростанд».

Однак, в порушення вимог чинного законодавства ТОВ «Управління механізації ОТГМ»було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по послугам з перевезення без доведення їх використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на загальну суму 8843728грн. за угодами у ПП «Астромвіта», TOB «Стройбізнесгруп», TOB «МД Технолоджіс», ПП «Укрспещіроф-ВВ», TOB «Ростанд», оскільки позивачем не доведено обставини, які б свідчили про зв'язок зазначених витрат позивача з веденням його господарської діяльності, що є необхідною ознакою валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р., суд вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1708149грн., сплачену позивачем у складі наданих послуг.

Таким чином, ДПІ Правомірно донараховано позивачу ПДВ у сумі 1708149грн. з штрафними санкціями 854075грн. оскарженим податковим повідомленням-рішенням №0004332310/0 від 04.06.2010р., отже останнє не підлягає скасуванню (визнанню нечинним)за відсутністю ознак протиправності.

Також не підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010р. №0004352310/0 про сплату штрафних (фінансових) санкції з податку на додану вартість на суму 170 грн. з огляду його відповідності чинному законодавству з урахуванням наступного.

Як встановлено актом перевірки та жодним чином не заперечено позивачем, під час перевірки встановлено несвоєчасне подання позивачем до ДПІ у Приморському районі м.Одеси декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року. З урахуванням вимог пп. «а»п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(враховуючи положення п.п.4.1.5 п.4.1 ст.4 цього Закону) граничний термін подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2008р. - 22.09.2008р. Однак позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2008 року була отримана ДПІ у Приморському районі м. Одеси засобами електронного зв'язку лише 02.10.08р., що відповідно до приписів п.п. 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 призводить до застосування до порушника оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за затримку.

Будь-яких доводів в спростування вказаного порушення позивач не навів.

Що стосується оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 04.06.10р. №0004372310/0 про визначення податкового зобов'язання по комунальному податку у сумі 484,50грн., з яких основний платіж - 314,50грн. та штрафні (фінансові) санкції - 170грн., судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки у спірний період позивачем занижено задекларовані позивачем показники у рядку 05 розрахунку комунального податку на загальну суму 314,5грн. в т. ч. за 3 квартал 2008р. у розмірі 236,3 грн., за 4 квартал 2009р. у розмірі 78,2 грн.

Згідно з ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»від 20.05.93р. №56-93 комунальний податок стягується з юридичних осіб, крім державних закладів, організацій, планово-дотаційних і сільськогосподарських підприємств та неповинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, розрахованого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно пп.3.2.2 Інструкції про статистику кількості робітників від 28.09.2005р. №286, затвердженої Держкомстату України та зареєстрованої в Мінюсті України 30.11.05о. за №1442/11722, при розрахунку середньозвітної кількості штатних працівників, враховуються всі особи, які входять у звітну кількість штатних працівників підприємства. Згідно з п.2.1 Інструкції в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Відповідно до п.6 Положення про комунальний податок, затвердженого рішенням Одеського міськвиконкому від 15.11.01р. №2725-ХХІІІ комунальний податок розраховується виходячи з офіційно встановленого розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян) незалежно від фактично виплаченої заробітної плати), помноженого на середньо спискову чисельність штатних робітників спискового складу.

Однак, в порушення наведених вище приписів чинного законодавства позивач не нараховував комунальний податок за 3 квартал 2008р., в результаті чого занизив суму комунального податку у розмірі 236,3грн.

Із розрахунку складу працівників за 3 квартал 2008 року у кількості 139 чол. комунальний податок повинен склади у розмірі 236,3грн. За 4 квартал 2009 року підприємством не в повній мірі відображено кількісний склад працівників в результаті чого занижено комунальний податок у розмірі 78,2грн. Із розрахунку складу працівників за 4 квартал 2008року у кількості 112 чол. комунальний податок повинен склади у розмірі 190,4грн.

Будь яких доказів в підтвердження викладених в позовній заяві тверджень щодо невірного розрахунку відповідачем кількості працівників Товариства суду не надано.

Крім того, відповідно до п.п."б" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків). - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). В той час як перевіркою встановлено несвоєчасне подання позивачем до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкового розрахунку з комунального податку за 3 квартали 2008р. Так, відповідно до вимог законодавства, граничний термін подання податкового розрахунку з комунального податку за 3 квартали 2008 року - 10.11.08р., тоді як податковий розрахунок позивача з комунального податку за 3 квартали 2008 року до ДПІ у Приморському районі м. Одеси не надавався взагалі. Доводи в спростування зазначеного порушення позивачем не наводяться. З огляду на що не підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010р. №0004362310/1 про сплату штрафної (фінансової) санкції з комунального податку на суму 170грн.

В той же час підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010р. №0004362310/0 про сплату штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість у сумі 1650грн., з огляду на безпідставність його прийняття.

В акті перевірки від 21.05.2010р. не встановлено порушення Товариством вимог п.17.2 ст.17 Закону №2181, яке б спричинило нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1650грн. з податку на додану вартість.

Вказане визнається відповідачем і у письмових запереченнях на позов, в яких зазначено, що позивачем у складі податкової декларації за листопад 2008 року у рядку 8 було самостійно збільшено податкові зобов'язання на суму ПДВ 3300 грн., яку він помилково не відобразив у жовтні 2008 року. Нарахування штрафних санкцій у зв'язку з їх ненарахуванням самостійно платником податку у зв'язку з виявленням помилки та її самостійним виправленням з боку ДПІ суд вважає невиправданим та помилковим.

Відповідно до п.17.2. ст.17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При цьому, позивач при подачі податкової декларації за листопад 2008 року, якою збільшив показники рядку 8 «коригування податкових зобов'язань»за жовтень 2008 року не виконав умови п.17.2 Закону № 2181 щодо сплати 5 % штрафу на суму 165 грн. (3330 х5%). Тобто відповідно до вимог чинного законодавства до позивача у даному випадку могла бути застосована лише санкція у розмірі 165грн., однак згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, що застосовані до позивача за допущення порушення п.17.2 Закону № 2181 позивачу була визначена штрафна санкція також у сумі 1650 грн. (3330 х50%), що не відповідає вимогам чинного законодавства. Ці санкції і були застосовані оскарженим податковим повідомленням-рішенням №0007462310/1 від 01.09.2010р.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ «Управління механізації ОТГМ»підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ «Управління механізації ОТГМ» до ДПІ у Приморському районі м.Одеси, третя особа на стороні відповідача - ДПА в Одеській області, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0004362310/0 від 04.06.2010р. про нарахування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 1650грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2012р.

Суддя М.М. Аракелян

Адміністративний позов ТОВ «Управління механізації ОТГМ» до ДПІ у Приморському районі м.Одеси, третя особа на стороні відповідача - ДПА в Одеській області, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0004362310/0 від 04.06.2010р. про нарахування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 1650грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2012р.

Суддя М.М. Аракелян

23 січня 2012 року