Постанова

від 11.07.2013 по справі 816/3628/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3628/13-а

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

при секретарі - Шулик Н.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2013 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 124755,80 грн. та пені в розмірі 1621,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» , а саме в 2012 році підприємством не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 5 робочих місця, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 124755,80 грн. та пені у розмірі 1621,75 грн. у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні В» від 21.03.1991, № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця /частина 1/; підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення /частина 2/.

Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/101/2005) поданим ТОВ "Полтавахліб" 27.03.2013 ОСОБА_1 обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2012 рік становила 387 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 9656,10 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 24 951,16 грн.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу 4% становить 15 осіб (387 х 0,04).

Як вбачається із звіту ТОВ "Полтавахліб" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ), 5 робочих місць, створених для працевлаштування інвалідів, протягом 2012 року зайнято не було.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування встановлено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем ОСОБА_1 обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 387 осіб. Відповідачем самостійно виконано вимоги статей 18, 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» та обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 15 осіб. Разом із тим, згідно цього ж Звіту на підприємстві в 2012 році працювало лише 10 працівників, яким відповідно до чинного законодавства була встановлена інвалідність. Тобто підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 5 робочих місць.

Згідно зазначеного звіту відповідачем не виконано вимоги статей 18, 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» та не обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

У відповідності до частини 2 статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи зазначене, за 5 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідачу було нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 124755,80 грн. за рік, які він повинен був сплатити до 16.04.2013 року.

Виходячи з цього, у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону було нараховано пеню у розмірі 1621,75 грн.

Суд не погоджується з такою позицією позивача виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, про наявність вакантних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач звітував до ОСОБА_1 міського центру зайнятості шляхом подачі звітів за формою № 3-ПН, що підтверджується листом зазначеного міського центру зайнятості №05-1686 від 20.05.2013 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено поясненнями позивача, ТОВ В«ОСОБА_1 склозаводВ» звітувало вчасно та шляхом подачі належним чином заповнених звітів за формою №3-ПН, лише 1 місяць, а саме у листопаді 2012 року.

Отже, відповідач не звітував до ОСОБА_1 міського центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів протягом 11 місяців, а тому адміністративно-господарські санкції та пеню за їх несвоєчасну сплату необхідно розраховувати виходячи з періоду, протягом якого відповідачем не було дотримано вимоги Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» .

Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, наданого відповідачем до ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що на підприємстві відповідача в 2012 році працювало 387 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 9656,10 грн., середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає, відповідно, 9656,10 : 387 = 24951,16 грн.

За 5 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, за 12 місяців відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 24951,16 х 5 - 0 = 124755,80 грн.

Таким чином, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 11 місяців, протягом яких відповідач повинен був звітувати до центру зайнятості, він повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у такому розмірі: 124755,80 грн. : 12 міс. х 11 міс. = 114359,52 грн.

Виходячи з цього, розмір пені у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого законодавством терміну, складає 1486,67 грн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні В» ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

У відповідності до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб" (вул. Комарова, 10-А, м. Полтава, 36016, код ЄДРПОУ 37497595) на користь ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач УДКСУ у м. Полтава Полтавської області, код 38019510, р/р 31218230700002 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 114359,48 грн. (сто чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень сорок вісім копійок) та пеню в розмірі 1486,67 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень шістдесят сім копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2013 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва