Постанова

від 17.09.2013 по справі 816/3826/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3826/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю секретаря - Сировні Я.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Богодарівка" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-Богодарівка" (надалі - позивач, ТОВ "Колос-Богодарівка") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Лубенська ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року №0000751601, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 513 389 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 652 480 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки позивача які набрали форму акту від 27.05.2013 № 10/16.2-08/36268292. Зазначали, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, у періоді, що перевірявся, ТОВ "Колос-Богодарівка" перебувало на спеціальному режимі оподаткування як сільгосппідприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг). Вказували, що підприємство має оформлені та підписані сторонами договори оренди на спірні земельні ділянки, а також акти приймання-передачі спірних орендованих земель. Пояснювали, що у перевіряємому періоді формували свій податковий кредит у відповідності із вимогами чинного законодавства про податок на додану вартість. Крім того, позивач звертав увагу, що методику розрахунку суми заниження ПДВ (арифметичний спосіб) і визначення вирощеної на земельних ділянках, що не пройшли державну реєстрацію, яку застосовано відповідачем, не передбачено жодним нормативним документом. Зауважував, що частина договорів оренди земельних ділянок, на яких він здійснює свою господарську діяльність, не пройшли державну реєстрацію, але з підстав, які не залежали від позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки. Зазначали, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, наполягаючи на тому, що у позивача не виникло право оренди земельних ділянок, а тому вироблена сільськогосподарська продукція є виробленою не на виробничих потужностях.

В ході судового розгляду було уточнено відповідача, а саме після проведеної реорганізації системи податкових органів з 03.06.2013 відповідачем є Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-Богодарівка" (ідентифікаційний код 36268292) 23.03.2009 зареєстроване юридичною особою Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Лубенській ОДПІ з 24.03.2009 за № 5058 та зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 491872, виданої Управлінням статистики у Лубенському районі 09.04.2012, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.41 - розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.46 - розведення свиней, 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 - післяурожайна діяльність, 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

В період з 23.04.2013 по 20.05.2013 ДПС у Полтавській області на підставі направлень від 22.04.2013 №377, №379, №378, №381, №380, відповідно до наказу ДПС у Полтавській області "Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Колос-Богодарівка" від 22.04.2013 №311 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Колос-Богодарівка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

В ході перевірки було встановлено, що для здійснення господарської діяльності ТОВ "Колос-Богодарівка" використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не була надана до перевірки, а також такі, що не пройшли державної реєстрації. Факт оренди земельних ділянок (в тому числі і сільськогосподарських угідь) може бути підтвердженим виключно даними про реєстрацію договору оренди, а не фактом укладення договорів оренди, сплати орендної плати чи подання договорів на реєстрацію.

Отже, на думку відповідача, право користування землею виникає в орендаря після реєстрації договору оренди

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації ТОВ "Колос-Богодарівка" до складу такого зобов'язання мало право відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, які були не надані до перевірки, такі що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись товариством до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, по якій відбуваються розрахунки з бюджетом.

За результатами перевірки 27.05.2013 складено акт № 10/16.2-08/36268292, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 4.1, п. 4.2 ст.4, п. 8 1 .1. п. 8 1 .2., п. 8 1 .6., п.п, 8 1 .15.1, п. 8 1 .15 ст. 8, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 209.1, п. 209.2, п.209.6., п.п. 209.15.1, п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, результаті чого:

занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті (ряд.27 Декларації) в сумі 715 562 грн., в т.ч. за травень 2010 року - 6069 грн., липень 2010 року - 13845 грн., серпень 2010 року - 10869 грн., вересень 2010 року - 27142 грн., жовтень 2010 року - 18234 грн., листопад 2010 року - 32165 грн., грудень 2010 року - 78545 грн., січень 2011 року - 10434 грн., липень 2011 року - 25116 грн., серпень 2011 року -21776 грн., вересень 2011 року - 23826 грн., жовтень 2011 року - 28253 грн., листопад 2011 року - 25433 грн., грудень 2011 року - 39101 грн., січень 2012 року - 85363 грн., лютий 2012 року - 158653 грн., березень 2012 року - 44790 грн.,

завищено суму ПДВ, що підлягає сплаті (ряд.27 Декларації) в сумі 29 962 грн., в т.ч. червень 2010 року - 5393 грн., червень 2011 року - 4070 грн., травень 2012 року - 199 грн., листопад 2012 року - 1900 гри., лютий 2013 року - 18400 грн.

занижено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 Декларації) в сумі 87002 грн., в т.ч. за березень 2013 року - 87002 грн.

В матеріалах справи наявна копія відповіді Головного управління Міндоходів у Полтавській області на заперечення ТОВ "Колос-Богодарівка" на акт перевірки від 27.05.2013 № 10/16.2-08/36268292, за наслідками розгляду якого висновки акту перевірки від 27.05.2013 № 10/16.2-08/36268292 викладено в наступній редакції: на порушення п. 8 1 .1. п. 8 1 .2., п. 8 1 .6., п.п, 8 1 .15.1, п. 8 1 .15 ст. 8, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 209.1, п. 209.2, п.209.6., п.п. 209.15.1, п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, результаті чого:

занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті (ряд.27 Декларації) по загальних деклараціях з ПДВ в сумі 524 827 грн., в т.ч. за травень 2010 року - 4431 грн., липень 2010 року - 10079 грн., серпень 2010 року - 7912 грн., вересень 2010 року - 19759 грн., жовтень 2010 року - 13274 грн., листопад 2010 року-23416 грн., грудень 2010 року - 57179 грн., січень 2011 року - 7170 грн., липень 2011 року - 10372 грн., серпень 2011 року - 14963 грн., вересень 2011 року - 16371 грн., жовтень 2011 року - 1501 грн., грудень 2011 року - 14974 грн., січень 2012 року - 77820 грн., лютий 2012 року - 144635 грн., березень 2012 року - 40833 грн., вересень 2012 року - 60138 грн.,

- завищено суму ПДВ, що підлягає сплаті (ряд.27Декларації) по загальних деклараціях

ПДВ в сумі 32 338 грн.. в т.ч. червень 2010 року - 3926 грн., червень 2011 року - 5413 грн., травень 2012 року - 199 грн., листопад 2012 року - 1900 грн., січень 2013 року - 2500 грн., лютий 2013 року -18400 грн.,

занижено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 Декларації) по загальних деклараціях з ПДВ в сумі 30782 грн., в т.ч. за березень 2013 року - 30782 грн.

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушення вимог податкового законодавства, Лубенською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року №0000751601, яким ТОВ "Колос-Богодарівка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 513 389 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 652 480 грн.

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ "Колос-Богодарівка" протягом перевіряємого періоду (2-4 квартали 2010 року, 2011 року, 2012 року та 1 кварталу 2013 року) здійснювало господарську діяльність по вирощенню та реалізації сільськогосподарської продукції на земельних ділянках загальною площею за 2-4 квартал 2010 року - 2103,54 га, в 2011 році - 2146,85 га, в 2012 році - 1997,52 га та в 1 кварталі 2013 року - 1963,72 га, які знаходяться на території Остапівської, Вищебулатецької, Тарадинцівської, Ісківецької сільських рад Лубенського району. Оренда зазначених земельних ділянок здійснюється на підставі договорів оренди, укладених з відповідними орендодавцями згідно переліку (т. 2 а.с.158-194).

Загальна площа земельних ділянок, що оброблялась ТОВ "Колос-Богодарівка", яка не підтверджена відповідними договорами оренди (взагалі не були надані до перевірки та при розгляді заперечень), а також які є незареєстрованими, не були передані реєстрацію складає: за 2-4 квартал 2010 року - 670,795 га, що становить 31,9 % від загальної площі земель, в 2011 році - 280,145 га, що становить 13,0 % від загальної площі земель, в 2012 році - 438,435 га, що становить 21,9 % від загальної площі земель, в 1 кварталі 2013 року - 417,366 га, що становить 21,3 % від загальної площі земель.

Таким чином, позиція податкового органу полягає в тому, що при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, за договорами оренди, які не пройшли державної реєстрації, позивач втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині таких не зареєстрованих договорів.

Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації по якій відбуваються розрахунки до бюджету.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необґрунтованим твердження Лубенської ОДПІ, з огляду на наступне.

У 2010 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України "Про податок на додану вартістьВ» (в редакції, що була чинною на момент вчинення господарських операцій).

Згідно положень статті 8 1 .1 Закону України "Про податок на додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пункту 209.6. статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За правилами пункту 307.2 статті 307 Податкового кодексу України податок на додану вартість підлягає сплаті за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за статтею 185 Податкового кодексу України та фіксованого сільськогосподарського податку за статтею 302 Податкового кодексу України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками відповідача, у користуванні ТОВ "Колос-Богодарівка" для ведення господарської діяльності перебувають земельні ділянки, що знаходилися у користуванні позивача на підставі укладених належним чином договорів оренди землі з власниками земельних ділянок (паїв), які знаходяться на території Остапівської, Вищебулатецької, Тарадинцівської, Ісківецької сільських рад Лубенського району.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться у Законі України "Про оренду землі", якими також передбачено, зокрема, статтею 6 Закону, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Посилання відповідача на порушення вимог законодавства щодо реєстрації договорів оренди та використання земельних ділянок без правоустановлючих документів є безпідставне, оскільки органом, який здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, не було виявлено та зафіксовано жодного порушення щодо використанням ТОВ "Колос-Богодарівка" земельних ділянок без правовстановлюючих документів, у порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що всі договори оренди землі укладені у відповідності до чинного законодавства. Крім того, тривалий час перебувають у процесі державної реєстрації відповідними землевпорядними органами.

Згідно листа ДПА України від 12 жовтня 2009 року №22231/7/15-0717, податкова адміністрація України дозволила у випадках, коли правовстановлюючі документи проходять процедуру оформлення і ще не зареєстровані в базі даних структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру, використовувати в якості підтвердження наявності в користуванні земельних ділянок довідки відділів Держкомзему у районах.

Крім того, представником відповідача не надав суду вмотивованих пояснень яким чином Лубенська ОДПІ прийшла до висновку про конкретну вартість сільськогосподарської продукції, вирощену на земельних ділянках, договори оренди щодо яких, не були зареєстровані. Оскільки, як встановлено у судовому засіданні, під час перевірки не досліджувався середній показник врожайності, якість ґрунту на зазначених земельних ділянках, кількість вирощеної та реалізованої продукції тощо.

Таким чином, сумніви відповідача у відсутності достатніх правових підстав у позивача для користування окремими земельними ділянками не спростовують факту обробки позивачем цих земельних ділянок з вирощуванням і збиранням на них врожаю, що складає виробництво позивачем сільськогосподарської продукції з використанням власних основних фондів.

Суд також враховує той факт, що позивач сплачує земельний податок щодо усіх земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України).

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України відповідно підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

З акту перевірки вбачається та не заперечується сторонами у судовому засіданні, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача, і відсутні факти придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб. Водночас, за визначенням частини шостої статті 139 Господарського кодексу України товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

У судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що у інших юридичних або фізичних осіб позивач сільськогосподарську продукцію не придбавав. Докази, що приєднані до заперечень відповідача, лише підтверджують факт власного виробництва саме позивачем товарів, які визнаються законом сільськогосподарськими.

Таким чином, сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у Акті перевірки, у складі майна позивача є продукцією його власного виробництва.

Позивачем надано копії договорів оренди землі, на підставі яких позивач сплачував оренду плату щодо усіх земельних ділянок, незалежно від наявності державної реєстрації договорів оренди. Зібраний позивачем врожай визнається згідно зі статтею 189 Цивільного кодексу України продукцією та плодами, які виробляються і добуваються з земельної ділянки та приносяться посівами (насадженнями). З огляду на дозвіл власників земельних ділянок на їх обробку позивачем власними основними фондами позивач набуває у власність врожай після його збирання відповідно до правил частини другої статті 189 і статей 331, 333 Цивільного кодексу України.

За таких підстав, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі № 2614/12/13-12 від 28.12.12 р. звернув увагу на те, що враховуючи пріоритетність застосування норм ПК України перед нормам інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку (слід розуміти і ПДВ).

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Водночас, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку у юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Таким чином, для здійснення донарахування податкових зобов'язань відповідач мав би під час перевірки встановити, що позивач поставляв несільськогосподарські товари або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага вартості яких перевищувала б 25%, тоді як акт обмежується посиланнями на площу сільськогосподарських угідь, які використовуються позивачем на відповідній правовій підставі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, застосував штрафні (фінансові) санкції без врахування всіх обставин, що мають істотне значення.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності вищевказаних порушень.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року №0000751601.

За таких умов, суд приходить до висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнати його протиправним та скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Богодарівка" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року №0000751601, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 513 389 грн. (п'ятсот тринадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 652 480 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят гривень).

Стягнути з Державного бюджету України в особі Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Богодарівка" (код ЄДРПОУ 36268292) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яность чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2013 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва