Ухвала

від 16.09.2015 по справі 348/148/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 348/148/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1772/2015

Категорія 31

Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТзОВ «Гентрис» про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 18 грудня 2014 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Надвірнянського районного суду від 18 грудня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТзОВ «Гентрис» про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 170000 гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 1700 грн. судового збору.

В позові ОСОБА_2 до ТОВ «Гентрис» про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином відмовлено.

Апелянтка незгідна з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій зазначає що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено завдання їй моральної шкоди у розмірі 170 000 грн.

Апелянтка вважає, що позивачем не було підтверджено жодними доказами пережитий нею шок, який визначається як розвиток загрозливого для життя стану, який спричинює - порушення нервової регуляції життєво важливих процесів внаслідок важких травм, опіків, анафілаксії, інфаркту міокарда та ін.

Окрім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів тривалого розладу здоров'я та тимчасової втрати працездатності, а також не наведено їх причинно-наслідковий зв'язок із настанням смерті ОСОБА_4

Судом залишено поза увагою, те що негативні явища, пов'язані із розладами психічного та фізичного здоров'я ОСОБА_2 не можуть бути підтверджені лише показаннями потерпілої, а мають ґрунтуватися на висновках судової експертизи, медичних довідках, та листках непрацездатності.

Висновок суду про заподіяння ОСОБА_2 моральних страждань, які б були еквівалентні сумі у 170 000 грн. є припущенням, оскільки їх розмір судом не встановлювався, а у рішенні жодним чином не мотивувався.

Окрім того, внаслідок порушення судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення її про час та місце судового розгляду, нею не було долучено до справи, а судом відповідно не було проаналізовано, довідку про її доходи за 2014 рік, а також витяг з реєстру прав на нерухоме майно, які вказують на її скрутне матеріальне становище.

Окрім того, як підтверджується висновками спеціаліста (лікаря-ревматолога) від 16.01.2015 року, від 30.01.2015 року та від 19.05.2015 року, вона страждає на певний ряд захворювань. Як підтверджується випискою з медичної карги стаціонарно хворого №41170 в неї був виявлений зовнішній генетальний ендометріоз 2 ступеню, що змусило її витратити всі свої заощадження та позичені гроші на складну операцію.

Підтримання нормальної життєдіяльності вимагає постійних витрат на ліки, що підтверджують копії касових чеків на придбання медикаментів.

Апелянтка зазначає , що за таких обставин, відшкодування моральної шкоди у розмірі 170 000 грн. є неможливим та не справедливим по відношенню до неї.

Враховуючи обов'язок суду врахувати при вирішенні даного спору усі обставини, що мають істотне значення для правильного його вирішення, вважає за необхідне врахувати її майновий стан.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі, що не перевищує 19 190,06 грн.

Сторони в судове засідання не з'явилися без поважних причин, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.09.2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України закрито у зв'язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

З постанови вбачається, що вина ОСОБА_3 (ОСОБА_3) доведена повністю та підтверджується даними з висновку комісійної медичної експертизи ДУ Головного БСМЕ МОЗ України № 394/08 від 07.02.2011 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_4 постала: енцефалопатія - ураження головного мозку токсикоз-гіпоксичного ґенезу, з розвитком полі органної недостатності ( в тому числі - і гострої серцево-легеневої недостатності), що в даному випадку було обумовлене гострою токсичною реакцією на введення знеболюючого препарату (лідокаїну); настання смерті ОСОБА_4 при проведенні штучного переривання вагітності у потерпілої.

За умов своєчасного і адекватного лікування явищ токсичної реакції та своєчасного усунення явищ гострої серцево-легеневої недостатності сприятливий вихід для ОСОБА_4 не виключався. При наявності у даному закладі необхідного реанімаційного обладнання, можливо було запобігти настанню несприятливих наслідків у вигляді смерті ОСОБА_4

Згідно висновку лікар-гінеколог ОСОБА_3 (ОСОБА_3) мала відповідну спеціалізацію, могла здійснювати штучне переривання вагітності, але не в умовах неакредитованого медичного закладу.

В постанові суду вказано, що суд прийшов до висновку про доведеність вини підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину і кваліфікував її дії за ч. 1 ст.140 КК України як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки-смерть потерпілої.

Постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 07.09.2011 року набрала чинності 13.09.2011 року.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд, дослідивши всі зібрані докази по справі, встановив, що вина ОСОБА_3 доведена, в її діях є причинно-наслідковий зв'язок з настанням смерті ОСОБА_4, що є підставою для відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що заподіяна ОСОБА_3 моральна шкода полягає в перенесених позивачкою у зв'язку зі смертю доньки моральних стражданнях , які остання зазнала у зв'язку з пережитим стресом після її смерті, страхом та переживаннями щодо нормального психологічного розвитку її внука, який є сином померлої та знаходиться на її утриманні, тривалим розладом здоров'я і тимчасовою непрацездатністю, які з'явились після смерті доньки, а нервове потрясіння продовжує викликати в неї сильні душевні страждання.

За наведених обставин суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог та визначив моральну шкоду в розмірі 170000 грн. Такий розмір моральної шкоди, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідно до вимог ст.. 23 ЦК України відповідає ступеню вини відповідачки у її заподіяння, глибині душевних страждань потерпілої, яка змушена терпіти незручності у організації свого подальшого життя і такі страждання є тривалими і продовжуються надалі.

Колегія суддів не знаходить підстав для зменшення розміру моральної шкоди згідно доводів апеляційної скарги, оскільки вважає доводи апеляції є голослівними і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо визначеного розміру відшкодування та вважає, що судом першої інстанції не порушено принципу розумності і справедливості при визначенні суми моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обгрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

Л.В.Ясеновенко

П.І. Проскурніцький