Ухвала

від 26.08.2015 по справі 756/8365/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11 кп /796/1359/2015 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Категорія ст. 2051, ч.2, КК Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

При секретареві ОСОБА_5 , за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянула матеріали кримінального провадження № 12014100050000085 відносно ОСОБА_7 , якому пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1 та 2 ст. 2051 КК України за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора прокуратури Оболонського району міста Києва ОСОБА_8 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 1 липня 2015 року, якою обвинувальний акт у вказаному кримінальному проваджені повернуто прокуророві, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 1 липня 2015 року обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 12014100050000085 відносно ОСОБА_7 , якому пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1 та 2 ст. 2051 КК України повернуто прокуророві.

На обґрунтування суд послався на те, що відповідно до опису в цьому актові фактичних обставин справи, як їх визнав доведеними прокурор, ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення за попередньою змовою групою осіб з невстановленими особами (або особою, що зі вказаного акту не вбачається).

Тим часом, зауважив суд, формулювання обвинувачення, як воно викладено в обвинувальному акті, не містить посилання на кваліфікуючу ознаку ч.2 ст. 2051 КК України вчинення цього кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, суд зауважив, що в обвинувальному акті не міститься вказівка на місце проживання обвинуваченого.

Не погодившись зі вказаними висновками, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд вийшов за межі своєї компетенції на стадії підготовчого засідання, оскільки вдався до дослідження та оцінки фактичних обставин справи.

На думку прокурора обвинувальний акт за своїм змістом у повній мірі відповідає положенням ст. 291 КПК України.

Крім того, у разі необхідності, прокурор в судовому засіданні вправі внести відповідні зміни в пред`явлене обвинувачення.

Що ж стосується доводу суду про те, що в обвинувальному акті відсутні відомості про місце проживання обвинуваченого, то вони не відповідають дійсності, бо в цьому акті вказане місце реєстрації ОСОБА_7 , яке водночас є і місцем його проживання, що підтверджується, зокрема, і його участю в підготовчому засіданні суду першої інстанції.

На цих підставах прокурор просить скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд у цьому суді.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами кримінального провадження, судова колегія визнає наступне.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання суд вправі повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Вивчення тексту обвинувального акту та його аналіз в плані відповідності вимогам ст. 291 КПК України дає достатньо підстав для висновку про те, що вказаним вимогам цей процесуальний документ відповідає не в повній мірі, бо, як вірно відзначив суд першої інстанції,викладена в цьому акті правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 не відповідає викладенню у ньому ж фактичних обставин кримінального правопорушення, як їх вважає встановленими прокурор.

Зокрема, на чому вірно акцентував увагу суд першої інстанції, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, за кожним із епізодів обвинувачення в обвинувальному акті зазначається про вчинення кожного з цих епізодів ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб із невстановленою особою чи особами, натомість дії, інкриміновані ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 та ч.2 ст. 2051 КК України без вказівки на кваліфікуючу ознаку ч.2 цієї правової норми: «ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб».

Більше того, в обвинувальному акті не відображено яку саме роль у вчиненні кримінального правопорушення організаторів, підмовників, посередників, співвиконавців, мали невстановлені слідством особи, та не зазначено чи мається кримінальне провадження щодо цих осіб.

Вказані недоліки істотно обмежують право ОСОБА_7 на захист та позбавляють суд можливості зробити висновки щодо його конкретної ролі у вчиненні інкримінованих дій як посібника, співвиконавця тощо, а це, як правильно визнав суд першої інстанції, фактично виключає можливість прийняти кримінальне провадження до судового провадження та винести у ньому будь-яке законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

При цьому колегія суддів має також на увазі, що чинний КПК України не дає можливості суду при розгляді кримінального провадження по суті будь-яким чином вплинути на прокурора в плані зміни обвинувачення, адже, відповідно до ст. 338 КПК України, прокурор має право, але не зобов`язаний, змінити обвинувачення в суді лише коли будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого особа обвинувачена, але не для зміни формулювань уже встановлених фактичних обставин цього правопорушення.

Вірно зауважив суд і те, що п.2 ч.2 ст. 291 КПК України прямо вимагає від обвинувального акту, щоб у ньому було вказане саме «місце проживання» обвинуваченого і хоча цей недолік сам по собі не може бути у цьому конкретному випадку підставою для повернення обвинувального акту прокуророві, оскільки місце реєстрації ОСОБА_7 є одночасно і місцем його проживання, на що правильно вказав прокурор в апеляційній скарзі, але він також підлягає усуненню після повернення обвинувального акту прокурору.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне, обґрунтоване, вмотивоване рішення, яке зміні чи скасуванню не підлягає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі вказаного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора прокуратури Оболонського району міста Києва ОСОБА_8 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 1 липня 2015 року, якою обвинувальний акт у вказаному кримінальному проваджені повернуто прокуророві залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду першої інстанції, - без змін.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Судді: