Рішення

від 17.09.2015 по справі 904/7504/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.15р. Справа № 904/7504/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Офіс", м. Дніпропетровськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 18 675,29 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача : ОСОБА_2, довіреність № 14/09-15 від 14.09.2015 року, представник

від відповідача : ОСОБА_3, довіреність № 74 від 08.09.2015 року, представник (був присутній у судовому засіданні 16.09.2015 року, після перерви на 17.09.2015 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Офіс" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" на свою користь суму основного боргу у розмірі 10 387,94 грн., 3 % річних у розмірі 460,06 грн. та втрати від інфляції у розмірі 17 827,29 грн., загалом на суму 18 675,29 грн. Судові витрати по справі позивач простить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки №420 від 28.03.2013 року щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару згідно видаткових накладних №219 від 31.01.2014 року та №270 від 08.02.2014 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 10 387,94 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути 3% річних та втрати від інфляції в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що строк оплати поставленого товару за спірними видатковими накладними не настав та просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позовна заява та матеріали справи не містять відомостей щодо виставлення (надання, направлення) відповідачу рахунків на сплату спірної продукції та податкових накладних, після отримання яких виникає у відповідача обов'язок здійснити оплату поставленого товару, тому взагалі виникають сумніви щодо настання на час подання позовної заяви строку оплати товару.

Відповідач звертає увагу суду на те, що поставка за спірними видатковими накладними не передбачена договором та відбулася без укладення відповідних специфікацій до договору, тому поставлений товар має оплачуватись не у строки передбачені договором та специфікаціями до нього, а відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Також відповідач звертає увагу, що позивачем нараховані втрати від інфляції без урахування приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Позивач не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що оплата товару за спірними видатковими накладними має здійснюватись в порядку статті 692 Цивільного кодексу України, тобто не пізніше наступного за днем поставки дня, а відтак, враховуючи дати поставки товару, наведені у видаткових накладних, на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару є таким, що настав.

Позивач зазначає, що нарахування втрат від інфляції здійснено відповідно до рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, про можливість застосування яких зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Розгляд справи був відкладений з 03.09.2015 року на 16.09.2015 року.

У судовому засіданні 16.09.2015 року оголошувалась перерва на 17.09.2015 року.

У судовому засіданні 17.09.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача у судовому засіданні 16.09.2015 року, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет Офіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (покупець) був укладений договір поставки товару тф № 420 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, надалі іменовану товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортимент, кількість, ціна умови і терміни поставки товару вказані в Специфікаціях, оформленнях у вигляді Додатків до цього договору, які є невід'ємною його частиною. За взаємною домовленістю сторін в процесі виконання цього договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, асортимент, номенклатура, сортимент, кількість, умови і терміни поставки товару), внесені в положення цього договору та Додатку до нього (пункт 1.2 договору)..

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважень представниками сторін та діє до 31.12.2013 року, а в частині не виконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 10.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору товар за договором постачається на умовах та в строки, узгоджені сторонами в Специфікації до договору. Разом із товаром постачальник передає покупцеві наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, товарну накладну, товарно-транспортну накладну (якщо товар поставляється залізничним або автомобільним транспортом), податкову накладну, сертифікат якості виробника (пункт 3.3 договору). Датою поставки є дата підписання сторонами товаросупровідного документа (пункт 3.7 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Офіс" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" товару (мила господарчого та маркерів) згідно видаткової накладної №219 від 31.01.2014 року на суму 1 098,00 грн. та видаткової накладної №270 від 08.02.2015 року на суму 9 289,94 грн.

У вказаних видаткових накладних зазначено, що поставка здійснена на підставі договору №420 від 28.03.2013 року.

Під час розгляду справи сторони повідомили, що поставка за видатковими накладними №219 від 31.01.2014 року та №270 від 08.02.2014 року відбулася без укладення відповідних Специфікацій та додаткових угод до договору поставки товару тф № 420 від 28.03.2013 року.

Видаткові накладні №219 від 31.01.2014 року та №270 від 08.02.2014 року підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунок за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника у порядку і строки, передбачені відповідною Специфікацією. Покупець має право збільшити строк оплати поставленого товару пропорційно часу прострочення надання всіх документів (пункт 4.4 договору).

Причиною виникнення спору є неоплата відповідачем отриманого товару за видатковими накладними №219 від 31.01.2014 року та №270 від 08.02.2014 року.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Якщо обов'язок зводиться до сплати грошей, то він стає грошовим зобов'язанням.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором поставки товару тф №420 від 28.03.2013 року за поставлений товар згідно видаткових накладних №219 від 31.01.2014 року та №270 від 08.02.2014 року.

Умовами договору (пункт 4.1) передбачено, що порядок та строк оплати поставленого товару визначається у Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Між тим, під час розгляду спору встановлено, що поставка за видатковими накладними №219 від 31.01.2014 року та №270 від 08.02.2014 року відбулася без укладення відповідних Специфікацій до договору.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Враховуючи наведене строк оплати товару за видатковими накладними №219 від 31.01.2014 року та №270 від 08.02.2014 року є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 10 387,94 грн.

Господарський суд відхиляє посилання відповідача на те, що до спірних правовідносин мають бути застосовані загальні норми статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07.10.2014 року по справі № 904/4451/13 та у постанові від 19.08.2014 року №925/1332/13, що є обов'язковими для застосування господарським судом відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на позов щодо ненадання постачальником покупцю документів, передбачених п. 3.3 договору, а саме: рахунку-фактури та податкової накладної, не приймаються до уваги господарським судом в силу наступного.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Доказів невиконання позивачем обов'язку щодо передачі разом з товаром відповідних документів матеріали справи не містять, рівно як не містять і доказів витребування відповідачем вказаних у пункті 3.3 договору документів.

Відсутні у матеріалах справи докази й того, що відповідач повернув товар позивачу. Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій посвідчується підписом довіреної особи відповідача на видаткових.

В силу приписів статті 614 Цивільного кодексу України невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання свідчить про вину останньої в невиконанні зобов'язання.

Матеріалами справи посвідчується, що відповідачем заходи щодо належного виконання зобов'язання не вживалися.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 7 827,29 грн. за загальний період з 01.02.2014 року по 30.06.2015 року (по кожній видатковій накладній окремо) та 3% річних у сумі 460,06 грн. за загальний період з 01.02.2014 року по 31.07.2015 року (по кожній видатковій накладній окремо).

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення 3% річних за видатковою накладною №270 від 08.02.2014 року підлягають задоволенню частково у сумі 409,27 грн. за період з 11.02.2014 року по 31.07.2015 року (день поставки товару 08.02.2014 року є вихідним днем - субота, тобто днем оплати є 10.02.2014 року, прострочення виникло з 11.02.2014 року).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 458,54 грн. (49,27 грн. - за прострочення за видатковою накладною №219 та 409,27 грн. - за прострочення за видатковою накладною №270).

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Суд зазначає, що втрати від інфляції за місяць не можуть бути нараховані у випадку існування прострочення, період якого не становить місяць у цілому (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року у справі 917/1667/14).

З урахуванням наведених положень законодавства, втрати від інфляції підлягають задоволенню частково у сумі 7 730,13 грн. згідно наступного розрахунку:

- за видатковою накладною №219 від 31.01.2014 року за період з лютого 2014 року по червень 2015 року у сумі 827,34 грн.;

- за видатковою накладною №270 від 08.02.2014 року за період з березня 2014 року по червень 2015 року у сумі 6 902,79 грн.

За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 18 576,61 грн. (основний борг у розмірі 10 387,94 грн., 3% річних у розмірі 458,54 грн., втрати від інфляції у розмірі 7 730,13 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 817,35 грн.).

Керуючись частиною 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, ідентифікаційний код 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Офіс" (49038, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 76а, ідентифікаційний код 37730803) заборгованість у розмірі 10 387,94 грн., 3% річних у розмірі 458,54 грн., втрати від інфляції у розмірі 7 730,13 грн. та судовий збір у розмірі 1 817,35 грн., про що видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 18.09.2015 року.

Суддя О.М. Крижний