Рішення

від 10.08.2015 по справі 905/502/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.2015 Справа № 905/502/15                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»

доВиробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Анкос»

простягнення 7574,41грн.

представники сторін:від позивача:від відповідача:

не з‘явились;не з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Анкос» про стягнення основної суми заборгованості 5580,51 грн., пені у розмірі 495,50 грн., 1443,18 грн. інфляційних втрат, 55,22 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №87 від 30.09.2008, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року.

На підтвердження позовних вимог, позивачем додано до матеріалів справи копії наступних документів: договору про постачання теплової енергії №87 від 30.09.2008; додатків, актів-рахунків разом з доказами їх надіслання.

В судові засідання представники сторін не з'явились. Позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке судом було задоволено.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, поважних причин не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду, суд

В С Т А Н О В И В:

30.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», як теплопостачальною організацією (позивач) та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю «Анкос», як споживачем (відповідач) підписаний договір №87 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії (далі договір).

Відповідно до п.п. 1.1 договору позивач зобов‘язується постачати теплову енергію відповідачу до точки продажу теплової енергії згідно додатку №1 «Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», а відповідач зобов‘язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 6.1 договору відповідач здійснює розрахунок протягом 3 робочих днів з дня отримання відповідачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. За фактичний обсяг спожитої теплової енергії за розрахунковий період, визначений за показниками приладів обліку або на підставі наданих відповідачем теплових навантажень за тарифом 466,72 грн. за 1 Гкал (у т.ч. ПДВ 20%).

У випадку встановлення інших тарифів на теплову енергію уповноваженими на це органами сторони застосовують нові тарифи (ціни) з моменту їх затвердження без додаткового узгодження між сторонами (п. 6.3 договору).

Пунктом 3.2.25 договору погоджено, що протягом 3 робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду відповідач зобов‘язаний отримувати у позивача акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником відповідача акту-рахунку позивач надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим відповідачем на третю добу з моменту його надсилання.

На виконання умов договору №87, позивачем у період з жовтня 2014 по квітень 2015 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актами- рахунками №87-10 від 31.10.2014, який надісланий відповідачу 13.11.2014 на суму 250,99 грн., №87-11 від 30.11.2014, який надісланий відповідачу 16.12.2014 на суму 887,03 грн., №87-12 від 31.12.2014, який надісланий відповідачу 15.01.2015 на суму 1224,08 грн., №87-1 від 31.01.2015, який надісланий відповідачу 13.02.2015 на суму 1248,22 грн. №87-2 від 28.02.2015, який надісланий відповідачу 12.03.2015 на суму 883,21 грн., №87-3 від 31.03.2015, який надісланий відповідачу 09.04.2015 на суму 817,57 грн., №87-4 від 30.04.2015, який надісланий відповідачу 19.05.2015 на суму 269,41 грн.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Такий обов'язок споживача сплачувати спожиту теплову енергію теплову відповідає вимогам п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 5580,51 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 5580,51 грн. підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.8.2.4 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 495,50грн.

Згідно п.8.2.4 договору за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в гарячій воді, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від належної до сплати суми за коден день прострочення у відповідності до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових території».

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його арифметично не вірним, за розрахунком суду розмір пені є більшим, однак суд не виходить за межі позовних вимог з а відсутності відповідної заяви, тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 55,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1443,18 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних витрат та встановлено, що вони є арифметично не вірними, однак суд не виходить за межі позовних вимог з а відсутності відповідної заяви, тому про стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати теплової енергії, отриманої за договором, суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Анкос» (84313, м. Краматорськ, проспект Миру, 9, код 23424636 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплокомуненерго» (84305, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5; код 34657789) суму заборгованості у розмірі 5580 (п‘ять тисяч п‘ятсот вісімдесят) грн. 51 коп., пеню у розмірі 495 (чотириста дев‘яносто п‘ять) грн. 50 коп., інфляційних втрат у розмірі 1443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 55 (п‘ятдесят п‘ять) грн. 22 коп., судовий збір у розмірі 1827 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 17.08.2015.