Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/18592/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/18592/15

За позовом Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів

до Приватного підприємства Агентство «Артфільм»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

про стягнення 6 569, 94 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Шутов В.О., Лук'яненко Є.В.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: Гнатюк О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Агентство «Артфільм» про стягнення заборгованості за договором № 3682 від 20.11.2006 р. у розмірі 3 795, 70 грн., а також 507, 79 грн. - пені, 2 159, 75 грн. - інфляційних втрат та 106, 70 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем щодо внесення орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/18592/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

16.09.2015 р. через відділ діловодства Приватного підприємства Агентство «Артфільм» третя особа надала пояснення у яких відзначає, що перед Державним бюджетом України за Приватним підприємством Агентство «Артфільм» наявна заборгованість за договором № 3682 від 20.11.2006 р. у розмірі 8 173, 30 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача подав пояснення у справі, у яких зазначає, що станом на 16.09.2015 р. борг Приватного підприємства Агентство «Артфільм» становить 3 795 70 грн., що складається з заборгованості з орендної плати (30 %) у сумі 2 777, 42 грн., а також 455, 48 грн. - податок на додану вартість та 1 062, 80 грн. - компенсація податку на додану вартість з 70 % орендної плати.

Представник третьої особи заявив про підтримку заявлених позовних вимог.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.09.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Приватним підприємством Агентство «Артфільм» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3682/01, відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зобов'язалось передати, а відповідач - прийняти у строкове платне користування нерухоме майно площею 36, 6 кв.м. по вул. Дегтярівській, 38-44 на 2-му поверсі клубної частини, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів.

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач вступає у строкове платне користування не раніше дати підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. договору орендна плата за базовий місяць оренди - липень 2006 року становить 936, 51 грн. без урахування податку на додану вартість та підлягає коригуванню на індекс інфляції за кожний наступний місяць. Орендна плата перераховується відповідачем самостійно не пізніше 10-го числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції: 70 % орендної плати - до державного бюджету та 30 % - на рахунок позивача.

Згідно з п. 5.7. договору у разі припинення договору відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно орендодавцю/балансоутримувачу у належному стані.

Договір, відповідно до п. 10.1., укладено строком на одинадцять місяців - з 20.11.2006 р. до 20.10.2007 р. та у разі відсутності заяви однієї зі сторін про його припинення або змін протягом місяця після закінчення терміну дії договору, вважається пролонгованим на той самий термін та на тих самих умовах.

За актом приймання - передачі в оренду нерухомого майна від 20.11.2006 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву передало, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно по вул. Дегтярівській, 38-44.

У подальшому сторонами вносились зміни до договору № 3682 від 20.11.2006 р. шляхом укладення відповідних додаткових угод.

Так, договорами № 3682/02 від 22.10.2009 р., № 3682/03 від 11.07.2011 р., № 3682/05 від 18.11.2011 р., № 3682/06 від 25.07.2012 р., № 3682/08 від 30.05.2014 р., сторони неодноразово продовжували термін дії договору № 3682 від 20.11.2006 р.

Крім того, договором № 3682/08 від 30.05.2014 р. про внесення змін до договору № 3682 від 20.11.2006 р. встановлено, що площа орендованого майна по вул. Дегтярівській, 38-44 на 2-му поверсі клубної частини становить 21, 85 кв.м.; орендна плата за базовий місяць оренди - травень 2013 року становить 3 069, 00 грн. та підлягає коригуванню на індекс інфляції за кожний наступний місяць.

Відповідно до договору № 3682/09 від 10.10.2014 р. сторони встановили, що з 30.09.2014 р. договір № 3682 від 20.11.2006 р. є припиненим.

За актом приймання-передачі від 30.09.2014 р. відповідач повернув орендоване приміщення площею 21, 85 кв.м. по вул. Дегтярівській, 38-44 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву.

31.07.2014 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, Приватним підприємством Агентство «Артфільм» та Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 3682 від 20.11.2006 р., у якому зазначається, що згідно з перерахунком орендної плати, відповідач зобов'язується сплатити на рахунок позивача розмір орендної плати в сумі 2 732, 90 грн. та компенсацію податку на додану вартість 70 % розміру орендної плати в сумі 1 062, 80 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 3 795, 70 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Аналогічні норми закріплені також у Законі України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним нормативним актом, що регулює порядок передачі в оренду саме державного та комунального майна.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата є істотною умовою договору оренди та підлягає внесенню орендарем своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів виконана грошових зобов'язань за договором оренди № 3682 від 20.11.2006 р. не надав, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання грошових зобов'язань не надав.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3 232, 90 грн.

Що ж до заявленої до стягнення компенсації податку на додану вартість з 70 % орендної плати, що відповідно до п. 3.3. договору піддягає сплаті до державного бюджету, суд відзначає, що відповідно до п. 3.1. договору нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Варто відзначити, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву не є платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів сплачує податок на додану вартість до Державного бюджету України з повної суми орендної плати та, відповідно, Приватне підприємство Агентство «Артфільм» має сплачувати на користь позивача податок на доданку вартість з 70 % орендної плати.

Аналогічна позиція викладена, окрема, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 р. у справі № 51/269, а також закріплена у листі Державної податкової адміністрації України в листі № 6514/7/16-1201 від 12.05.2000 р.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення компенсації податку на додану вартість з 70 % орендної плати, яка сплачується до Державного бюджету України, у розмірі 1 062, 80 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 507, 79 грн. - пені, 2 159, 75 грн. - інфляційних втрат та 106, 70 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 08.08.2014 р. до 15.07.2015 р. розмір 3 % річних становить 106, 70 грн., інфляційні втрати - 2 159, 75 грн. та 507, 79 грн. - пеня за період з 08.08.2014. р. до 07.02.2015 р.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що розрахунок виконано арифметично вірно та не перевищує розрахунок суду.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агентство «Артфільм» (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 8, код ЄДРПОУ 31481726), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, код ЄДРПОУ 16286441) заборгованість у розмірі 3 795, 70 грн., 507, 79 грн. - пені, 2 159, 75 грн. - інфляційних втрат, 106, 70 грн. - 3 % річних та 1 827, 00 грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.09.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.