Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/14947/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/14947/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріда Клуб"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- приватне підприємство "Шанс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники:

від позивача: Якименко Р.І. - представник за довіреністю № 21 від 03.04.2015 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріда Клуб" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.06.2012 року між публічним акціонерним товариством "Банк "Український капітал" та приватним підприємством "Шанс" укладено кредитний договір № 97к-12, відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у формі кредиту в сумі 890 000,00 грн., на умовах визначених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору, позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням і повернути грошові кошти в повному обсязі в термін до 17:00 за Київським часом 17 червня 2014 року, якщо інший строк дострокового повернення не визначений в цьому договорі. Після зазначеної дати кредит не надається.

З метою забезпечення виконання позичальником договору, позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Флоріда Клуб" укладено іпотечний договір від 20.06.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В. за № 380/2, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 22 (групи приміщень № 134) (в літ. А), що розташовані в м. Києві по проспекту Перемоги, в будинку під № 60.

У результаті неналежного виконання договірних зобов'язань (щодо сплати відсотків, тіла кредиту, надання документів) позичальником порушено вимоги кредитного договору внаслідок чого виникла кредитна заборгованість.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 1 930 214,31 грн., в тому числі 1 071 151,26 грн. заборгованості за тілом кредиту, вісімдесят процентів річних в розмірі 859 063,05 грн. , шляхом звернення стягнення на заставне майно за договором іпотеки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.06.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.07.2015 року розгляд справи відкладено на 03.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.08.2015 року розгляд справи відкладено на 14.09.2015 року, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

У судове засідання 14.09.2015 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від 23.06.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32014520.

Приватне підприємство «Шанс» зареєстровано за адресою 03115, м. Донецьк, вул. Мира, буд. 15, код ЄДРПОУ 25409003.

Відповідно до пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу (поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення) - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/ )

Так, господарським судом міста Києва розміщено на офіційному веб-порталі господарського суду міста Києва: http://ki.arbitr.gov.ua/ повідомлення про відкладення розгляду справи № 910/14947/15.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов та просив суд стягнути заборгованість в розмірі 1 930 214,31 грн., в тому числі 1 071 151,26 заборгованість за тіло кредиту, 859 063,05 грн. 80% річних, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між публічним акціонерним товариством "Банк "Український капітал" та приватним підприємством "Шанс" укладено кредитний договір № 97к-12 від 20.06.2012 року, відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у формі кредиту в сумі 890 000,00 грн., на умовах визначених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання передбачені цим договором.

В подальшому між публічним акціонерним товариством "Банк "Український капітал" та приватним підприємством "Шанс" укладено ряд додаткових угод та договорів змін та доповнень до кредитного договору.

Договором змін та доповнень від 26.04.2013 року до кредитного договору № 97к-12 від 20.06.2012 року, змінено п. 1.1. кредитного договору, в наступній редакції: « 1.1. Банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) відкриття позичальнику не відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом заборгованості позичальника перед банком у сумі 1 390 000, грн. на умовах, визначених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання передбачені цим договором».

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредит надається з метою проведення розрахунків за договорами.

Згідно з п. 1.3. кредитного договору, надання кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку або шляхом оплати з позичково рахунку позичальника платіжних документів.

Відповідно до 2.5. кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди 2 від 01.02.2013 року, за користування кредитом банк нараховує, а позичальник щомісячно сплачує банку проценти з розрахунку 28% процентів річних, якщо інший розмір не встановлений цим договором.

Проценти нараховуються щомісяця в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня надання кредитних коштів в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються методом «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів користування кредитом в місяць, та 360 днів у році при цьому враховується перший день і не враховується останній день користування кредитом. Процентом нараховуються на суму зобов'язань позичальника (під сумою зобов'язань позичальника сторони розуміють різницю суми кредитних коштів, що надані банком позичальнику за цим договором та суми кредитних коштів, що повернені позичальником банку) пропорційно кількості днів у продовж яких таке зобов'язання враховувалося банком на позичковому рахунку позичальника.

Згідно з п. 2.6. кредитним договором, сплата процентів провадиться позичальником щомісяця/до останнього числа кожного місяця, звітний місяць/ на рахунок нарахованих процентів № 206860203707 в ПАТ «Банк «Український капітал», МФО 320371. У випадку, якщо сплати процентів є не робочим днем, позичальник зобов'язаний сплатити проценти в попередній робочий день місяця. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повернення кредиту, зазначеного в п. 2.3. даного договору.

Згідно з статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитними договором та надав позичальнику кредитні кошти.

На підставі кредитного договору № 97к-12 від 20.06.2012 року публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» надано приватному підприємству «Шанс» кредитні кошти в сумі 1 390 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордер № 284108 від 21.06.2012 року на суму 885 000,00 грн., меморіальним ордером № 284109 від 21.06.2012 року на суму 5 000,00 грн., меморіальним ордером № 201018 від 30.04.2013 року на суму 500 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору (з урахуванням договору змін та доповнень до кредитного договору № 97к-12 від 20.06.2012 від 19 червня 2013 року), позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням і повернути грошові кошти в повному обсязі в термін до 17:00 за Київським часом 17 червня 2014 року, якщо інший строк дострокового повернення не визначений в цьому договорі. Після зазначеної дати кредит не надається.

Згідно з п. 2.4. кредитного договору, повернення кредиту здійснюється позичальником на позичковий рахунок № 206230203706 в ПАТ «Банк «Український капітал», МФО 320371.

Пунктом 2.17. договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту за даним договором у наступному порядку: прострочені проценти і комісії; строкові проценти і комісії; штрафні санкції за непогашення в термін процентів та/або комісій (якщо непогашення буде мати місце); прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); строкова сума основного богу.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є застава та інші прийняті в банківській практиці види забезпечення.

Згідно з п. 2.15 кредитного договору, у випадку порушення позичальником умов даного договору, стягнення банком наданого кредиту і нарахованих по ньому процентів проводиться також шляхом звертання стягнення на забезпечення.

Проте, як зазначено позивачем, позичальник всупереч вимогам п. 2.3. кредитного договору, порушує строки погашення процентів за кредитом та повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 1 071 151,26 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував позичальнику 80 процентів річних від простроченої суми в розмірі 859 063,05 грн.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, у разі прострочення термінів повернення кредиту визначених в цьому договорі позичальник несе відповідальність а порушення грошового зобов'язання та на вимогу банку зобов'язаний сплатити суму боргу та 80 процентів річних від простроченої суми.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вісімдесят процентів річних в розмірі 840 663,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання позичальником договору, позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Флоріда Клуб" укладено іпотечний договір від 20.06.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В. за № 380/2 договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки від 30.04.2013 року, згідно якого цей договір забезпечує вимоги іпотеко держателя щодо виконання позичальником своїх зобов'язань за укладеним з іпотекою держателем кредитним договором № 97к-12 від 20 червня 2012 року а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені у майбутньому за умовами якого позичальник зобов'язався повернути іпотеко держателю грошові кошти (кредит) у розмірі 1 390 000, 00, сплатити нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 29 % процентів, штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірі та у випадках передбачені кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.

Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 22 (групи приміщень № 134) (в літ. А), що розташовані в м. Києві по проспекту Перемоги, в будинку під № 60.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ст. 7 ЗУ "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно ч. 1 статті 12 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 статті 33 ЗУ "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 35 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 5.1. договору, у разі порушення основного зобов'язання позичальником або умов цього договору іпотекодавцем іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документів зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, 23.04.2015 року позивач направив відповідачу претензію про необхідність погашення заборгованості вих.. № 553 від 23.04.2015 року, відповідно до якої банк просив сплатити заборгованість, яка станом на 03.04.2015 року становить 1 930 214,31 грн.

Іпотекодавцем вказані вимоги не виконані.

Відповідно до абз. 3 п. 1.1. договору іпотеки, у відповідність до даного договору іпотекодержатель має право, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням отримати задоволення за рахунок нерухомого майна, переданого іпотекодавцем в іпотеку, на умовах визначених цим договором.

Пунктом 3.1.4. договору іпотеки, встановлено, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань та порушення обов'язків встановлених цим договором позичальником за основним зобов'язанням вимагати дострокового виконання зобов'язань за основним зобов'язанням, а в разі їх невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту відсотків, комісії, неустойки (штрафи, пені), відшкодування збитків, що завдані порушенням зобов'язання, а також витрат пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно з п.5.4 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; вчинення виконавчого напису нотаріусом; згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя; позасудового задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.5.1. іпотечного договору, у випадку не виконання позичальником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язань за основним зобов'язанням, а іпотекодавцю за цим договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотеко держателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки, шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя який передбачає: продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Після прийняття рішення про продаж предмету іпотеки іпотеко держатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки про свій намір або якщо він з інших причин не вчиняє дій для укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки протягом п'яти днів після закінчення тридцяти денного строку він втрачає право на придбання предмету іпотеки. Якщо особи , які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки не висловили наміру його придбати іпотеко держатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

За домовленістю сторін ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, здійсненої з моменту прийняття рішення іпотекодержателем про продаж предмету іпотеки до моменту підписання договору купівлі-продажу іпотеки. Розподіл виручки від реалізації предмету іпотеки виконується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 5.5.2. іпотечного договору, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотеко держателем, якщо така згода не досягнута спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до п. 5.7. іпотечного договору, у випадку оголошення публічних торгів такими, що не відбулись, іпотеко держатель має права прийняти предмет іпотеки у власність без згоди іпотекодавця.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у третьої особи заборгованості за кредитним договором № 97к-12 від 20.06.2012 року в розмірі 1071 151,26 грн, вісімдесят відсотків річних в розмірі 859 063,05 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і позичальником не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 380/2 від 20.06.2012 року, тому позовні вимоги позивача про звернення стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах.

Відповідно до ч.1 статті 39 ЗУ "Про іпотеку" та ч.2 статті 25 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності заборгованості приватного підприємства «Шанс» за кредитним договором № 97к-12 від 20.06.2012 року у розмірі 1 071 151,26 грн. та вісімдесят процентів річних в розмірі 840 663,80 грн.

У матеріалах справи наявні копії меморіального ордеру № 284108 від 21.06.2012 року на суму 885 000,00 грн., меморіального ордеру № 284109 від 21.06.2012 року на суму 5 000,00 грн., меморіального ордеру № 201018 від 30.04.2013 року на суму 500 000, 00 грн., що підтверджують факт надання кредиту позичальнику та розрахунок заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування кредитом, тому доводи відповідача, викладені у відзиві вих. № 07 від 30.07.2015 року судом не беруться до уваги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. (ст. 11 цього Закону).

Із змісту ст. ст. 7, 11 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.

Визначені сторонами за взаємною згодою умови іпотечного договору (п. 22 договору) узгоджуються із (не суперечать) ст. ст. 7, 11 Закону України "Про іпотеку" тому, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, лише в межах вартості предмета іпотеки та має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимог, у першу чергу перед іншими кредиторами.

Крім того, суду не надано доказів визнання недійсного іпотечного договору № 380/2 від 20.06.2012 року.

Слід зазначити, що майно реалізується в примусовому порядку, вартість предмета іпотеки визначається суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" за ринковими цінами, що діють на день реалізації та визначення вартості майна, що, зокрема, передбачено в ст. ст. 54, 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження", які визначають порядок примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.

В постанові 28.08.2014 р. у справі N 15/5009/1800/11 (номер в ЄДРСР 40335979) Вищий господарський суд України звернув увагу, що вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, суди мають виходити з того, що його ціна встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи (Лист Верховного Суду України "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" від 07.10.2010 р.).

Також, в постанові від 16.12.2013 р. у справі N 5023/5556/12 (номер в ЄДРСР 36155289) Вищий господарський суд України вказав на те, що дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог банку, суд повинен чітко встановити та зазначити в резолютивній частині рішення початкову ціну продажу предмета іпотеки. Для цього місцевий господарський суд повинен з'ясувати чи існує між сторонами домовленість щодо початкової ціни продажу предмету іпотеки. Якщо при розгляді справи між сторонами виникає спір щодо такої ціни, сторони мають надати суду висновок суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, який підлягає оцінці судом на загальних підставах, або згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначити судову експертизу. Правова позиція Верховного Суду України щодо оцінки майна - предмета іпотеки зводиться до того, що у випадку виникнення спору між сторонами щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір.

Ні відповідач (іпотекодавець), ні третя особа (позичальник) не заперечували проти визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, що буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності настадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нежилі приміщення з №1 по №22 (групи приміщень №134) (в літ. А), що розташовані в м. Києві по проспекту Перемоги, у будинку № 60, загальною площею 280,50 кв.м., що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Флоріда Клуб» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 60, код ЄДРПОУ 24933400), право власності на яке підтверджується договором купівлі-продажу нежилого приміщення (бланки ВРВ №519659 та ВРВ №519660), посвідченого Шепелюк О.Г., приватним нотаріусом КМНО 29.10.2010 року за реєстровим номером 1682, право власності зареєстровано в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 29.12.2010 року та записано в реєстрову книгу № Юз-300 за реєстровим №739з, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав серії ССУ №552731, виданим КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 29.12.2010 року за №28548986. Зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29 грудня 2010 року, реєстраційний номер майна 31887713, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства «Шанс» (03115, м. Донецьк, Кіровський район, вул. Мира, буд. 15, код ЄДРПОУ 25409003) перед публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» (03680, м. Київ, пр. Перемоги, 67, ідентифікаційний код 22868414) за кредитним договором № 97к-12 від 20.06.2012 року в розмірі 1 930 214 (один мільйон дев'ятсот тридцять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 31 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом складає - 1 071 151,26 (один мільйон сімдесят одна тисяча сто п'ятдесят одна) гривня 26 копійок; вісімдесят процентів річних в розмірі - 859 063(вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістдесят три) гривні 05 копійок

Встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріда Клуб" (03057, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 60, ідентифікаційний код 24933400) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (03680, м. Київ, пр. Перемоги, 67, ідентифікаційний код 22868414) 38 604 (тридцять вісім тисяч шістсот чотири) грн. 29 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.09.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий