Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/11089/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/11089/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Палисандр-Україна"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Степ 2-Україна"

Про стягнення 204 957,96 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Андрієвська О.О. - представник (дов. № б/н від 10.06.2015 р.)

від відповідача 1 не з'явився

від відповідача 2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Палисандр-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Степ 2-Україна" про стягнення 204 957,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 р. (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі № 910/11089/15, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.06.2015р.

У зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. в результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/11089/15, останню передано до розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою суду від 03.06.2015 року справу № 910/11089/15 прийнято до провадження суддею Трофименко Т.Ю. та призначено розгляд справи на 01.07.2015 р.

У зв'язку з тривалим лікарняним судді Трофименко Т.Ю. в результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/11089/15, останню передано до розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2015 р. справу № 910/11089/15 прийнято до провадження, розгляду справи призначено на 20.07.2015 р.

У судове засідання представники відповідача -1 та відповідача - 2 у судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача надав відповіді на запитання суду.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача -1 та відповідача - 2 , невиконанням вимог ухвали суду про призначення справи до розгляду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладає розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 17.08.2015 р.

Представники сторін у судове засідання 17.08.2015 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду про призначення справи до розгляду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 31.08.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представники відповідачів 1 та 2 у судове засідання 31.08.2015 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача у даному судовому засіданні подав суду клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача 1 та 2, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.09.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

14.09.2015 р. через відділ діловодства позивачем подано письмові пояснення на підтвердження позовних вимог.

Представники відповідачів в судове засідання 14.09.2015 р. повторно не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/11089/15 були направлені відповідачам за адресами, вказаними у позовній заяві (04074, м. Київ, вул. Новомостицька, 25-Б - відповідач 1, 08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Парникова 3 - відповідач 2), які відповідають адресі місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само як і інші ухвали суду вручені відповідачам належним чином (поштові повернення ухвал суду відповідачам наявні в матеріалах справи).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності сторін в судових засіданнях від останніх до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 14.09.2015 р. та за відсутності представників відповідачів, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.09.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», (надалі - Позивач, Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Палисандр-Україна» (надалі - Відповідач, Лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг (надалі - Договір) відповідно до якого Позивач зобов'язався передати у розпорядження об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VWCrafterGP 35 Kasten 2,0 ITDI, 2013 шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, а Відповідач-1 зобов'язався прийняти Об’єкт лізингу, належним чином і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів по Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингові платежі (План відшкодування), що становить невід'ємну частину Договору на загальну суму у гривні, що становить еквівалент 42 990, 00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 6 448, 50 доларів США.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ 2-Україна» (Відповідач 2) виступило поручителем відповідача 1 згідно з Умовами поруки, які є невід'ємною частиною Договору, підписавши та скріпивши своєю печаткою Договір.

Відповідно до п. 5.1. Договору Сторони погодили, що Об'єкт лізингу буде доставлений та переданий Позивачем або належним чином уповноваженою на те особою (продавцем) безпосередньо Відповідачу-1.

Крім того, п. 5.4 Договору встановлено, що Позивач забезпечує оформлення доставки лізингу шляхом підписання Позивачем та Відповідачем-1 акту прийому-передачі.

На виконання п. 5.1. та 5.4. Договору 04.10.2013 р. Об’єкт лізингу було передано відповідачу-1, що підтверджується Актом прийому-передачі, що був підписаний між позивачем, відповідачем 1 . Відповідач 1 відповідно до положень п. 6.1. Умов лізингу, що становлять невід'ємну Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Згідно п. 6.3. Умов лізингу Сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші що підлягають виплаті за цим Договором на користь Позивача відображають справедливу вартість Об’єкту лізингу та забезпечують отримання Позивачем очікуваної станом на дату виконання Договору суми на основі діючого курсу обміну долара США, встановленого українським комерційним банком (ПАТ «КІБ КредіАгріколь»), станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою Лізингові платежі, інші Платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Договором, розраховуються в доларах на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом зазначеного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

Відповідно до п. 6.5. Умов лізингу щомісячний платіж перераховується на рахунок, зазначений Позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування.

Відповідно до п. 8.3.2. Умов лізингу якщо Відповідач-1 повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому якщо прострочення платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг»), Позивач має право розірвати Договір і витребувати Об’єкт лізингу від відповідача 1, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку лізингоодержувача, Відповідач-1 зобов'язувався повернути Об’єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження Позивача, якщо інша не вказана Позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту.

У цей же строк Лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю Об’єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг України в результаті продажу Об’єкта лізингу або, якщо Об’єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об’єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами що залишилися не сплаченими відповідно до Графіку покриття та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно Контракту.

Сторони погодили, що вказана сума є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингодержувачем. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодержувачем в тому числі після строку лізингу (п. 12.9).

З матеріалів справи вбачається, що Об’єкт лізингу було передано лізингоодержувачу за актом прийому-передачі об'єкту лізингу від 04.10.2013 року.

Разом з тим, в подальшому об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VWCrafterGP 35 Kasten 2,0 ITDI, 2013 шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1 був переданий Позивачеві у зв'язку із неможливістю належним виконувати Відповідачем-1 взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору.

Так, 09.01.2015 р. відповідач 1 звернувся до позивача з заявою про прийняття автомобіля WVCrafterGP 35 Kasten у зв'язку із складним фінансовим становищем.

В свою чергу позивачем було надано відповідачу 1 повідомлення про розірвання Договору від 12.01.2015, у якому позивач вимагав повернути Об’єкт лізингу на користь лізингодавця протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувачем.

Актом прийому-передачі від 13.01.2015 р. відповідачем 1 було передано позивачу Об'єкт лізингу за Договором.

02.02.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» укладено Договір купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля, предметом якого є передання у власність ТОВ «Престиж-Авто» автомобіля VWCrafterGP 35 Kasten 2,0 ITDI, 2013 шасі № НОМЕР_2; ціна Договору 509 040, 00 грн.

11.02.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» сплатило на корить позивача 509 040, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 281 від 11.02.2015 р. з призначенням платежу: за автомобіль CrafterGP НОМЕР_2 згідно договору купівлі/продажу від 02.02.2015 р.

Актом прийому-передачі автомобіля від 11.02.2015 р. транспортний засіб VWCrafterGP 35 Kasten 2,0 ITDI, 2013 шасі № НОМЕР_2 передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто».

Позивач вважає, що останній поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, що складається із невиплачених лізингових платежів (проценти та комісії за користування об'єктом лізингу) за період з 13.01.2015 р. по 15.09.2018 р., в розмірі еквівалент у гривні 9 590, 21 доларів США, що складає 155 361, 40 грн. Також упущеною вигодою позивач вважає різницю між вартістю продажу об'єкту лізингу та несплаченою вартістю об'єкту лізингу, що складає 43 596, 56 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 6000, 00 грн. збитків у зв'язку зі зверненням до юридичної фірми для відновлення його порушеного права.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано відповідачу 1 повідомлення про розірвання Договору від 12.01.2015, у якому позивач вимагав повернути Об’єкт лізингу на користь лізингодавця протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувачем. Актом прийому-передачі від 13.01.2015 р. відповідачем 1 було передано позивачу Об’єкт лізингу за Договором.

Дійсно, відповідно до п. 12.6. Умов лізингу, Позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір та повернути Об’єкту лізингу у разі, якщо Відповідач-1 не сплатив 1 наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів (п. 12.6.1.); за виняткових обставин та/або в умовах Форс-мажору, які на думку Позивача, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань, або за яких Відповідач-1 неспроможний виконати свої зобов'язання за Договором (п. 12.6.13 Договору).

При цьому, відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

Таким чином, позивач скористався передбаченими Договором правами щодо розірвання Договору, що було зумовлено повідомленням відповідача 1 про неможливість здійснення лізингових платежів. Власне, факт розірвання спірного Договору сторонами судового процесу не заперечується.

Стосовно вимог про стягнення збитків у розмірі 6000, 00 грн., суд зазначає таке.

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зі змісту ст. 623 Цивільного кодексу України слідує, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В підтвердження понесення збитків у розмірі 6000, 00 грн. позивач надав договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р., додаткові угоди до нього, рахунок фактуру № 91 від 24.03.2015 р. та акт приймання-передачі наданих послуг від 24.03.2015 р. Разом з тим, будь-якого документу на підтвердження понесення позивачем витрат у розмірі 6000, 00 грн., спрямованих на відновлення свого порушеного права, як-от докази сплати вказаної суми: платіжне доручення, банківська виписка тощо, суду не надано.

За таких обставин, всупереч ст. 623 ЦК України, позивачем не доведено реальність суми збитків, понесених для відновлення свого порушеного права внаслідок дій відповідача 1, у зв'язку з чим за відсутності таких доказів відсутні підстави стверджувати, що такі збитки були завдані позивачу.

Таким чином, в задоволенні позову в частині стягнення 6000, 00 грн. збитків відмовлено.

Щодо стягнення 155 361, 40 грн. в якості упущеної вигоди внаслідок розірвання Договору, то суд зазначає, що за змістом ст. 22 ЦК України упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Позивач вважає, що за умов чинності Договору, він отримав би 155 361, 40 грн. процентів та комісії за користування об'єктом лізингу.

З цього приводу суд зазначає, що об'єкт лізингу - транспортний засіб VWCrafterGP 35 Kasten 2,0 ITDI, 2013 шасі № НОМЕР_2 за договором купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля від 02.02.2015 р. було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто», яке сплатило позивачу 509 040, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 281 від 11.02.2015 р.

Таким чином, за умов чинності Договору до вересня 2018 року та сплати відповідачем відповідних процентів та комісії, позивач не в праві був би відчужити об'єкт лізингу та отримати внаслідок такої операції реальну суму коштів - 509 040, 00 грн., яку отримав 11.02.2015 р. за наслідками продажу транспортного засобу.

Таким чином, доводи про можливість отримання позивачем доходів у розмірі 155 361, 40 грн. не підтверджуються жодними доказами, у зв'язку з чим підстав для задоволення вимог про стягнення вказаної суми коштів в якості упущеної вигоди немає.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення також 43 596, 56 грн. в якості упущеної вигоди внаслідок розірвання Договору, яка складає не сплачену різницю вартості об'єкта лізингу.

З цього приводу суд зазначає, що за змістом п. 12.9. Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку лізингоодержувача, Відповідач-1 зобов'язувався повернути Об’єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження Позивача, якщо інша не вказана Позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту.

У цей же строк Лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю Об’єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг України в результаті продажу Об’єкта лізингу або, якщо Об’єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об’єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами що залишилися не сплаченими відповідно до Графіку покриття та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно Контракту.

Сторони погодили, що вказана сума є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингодержувачем. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодержувачем в тому числі після строку лізингу (п. 12.9).

Сума упущеної вигоди, яка становить 43 596, 56 грн., була розрахована позивачем наступним чином:

1. сума, що залишилась невиплаченою відповідно до Плану відшкодування: 30 398,05 дол. США;

2. Об’єкт лізингу було повернуто Лізингодавцю 13.01.2015 р., що підтверджується Актом прийому-передачі;

3. Курс ПАТ «Креді Агріколь Банк», чинний станом на дату повернення авто, становив 18,18 грн. за 1 дол. США;

4. Сума, за яку було продано авто відповідно до Договору купівлі- продажу бувшого у використанні автомобіля становить 509 040,00 грн.;

30 398,05 * 18,18 = 552 636,55 грн. - залишок, що залишився невиплачений відповідно до Плану відшкодування з ПДВ,

552 636,55 - 509 040,00 = 43 596,56 грн. (різниця вартості об'єкта лізингу).

Перевіривши вказаний розрахунок, суд зазначає, що він є обґрунтованим, підтвердженим наявними у матеріалах справи доказами, таким, що відповідає вимогам законодавства та умов Договору, а отже вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 43 596,56 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 553 ЦК України , за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 статті 554 ЦК України , у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ 2-Україна» (Відповідач 2) виступило поручителем відповідача 1 згідно з Умовами поруки, які є невід'ємною частиною Договору, підписавши та скріпивши своєю печаткою Договір.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, позовні вимоги Позивача про стягнення з відповідача 2 як солідарного з відповідачем 1, збитків визнаються судом обґрунтованими, однак такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 43 596,56 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надали, у судові засідання не з'явились.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Палисандр-Україна" (04074, м. Київ, вул. Новомостицька, 25-Б, ідентифікаційний код 37827640) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ 2 - Україна» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Парникова, 3, ідентифікаційний код 38679958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, ідентифікаційний код 35571472) суму збитків у розмірі 43 596 (сорок три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 871 (вісімсот сімдесят одну) грн. 93 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 21.09.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева