Рішення

від 16.09.2015 по справі 911/3141/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" вересня 2015 р. Справа № 911/3141/15

за позовом приватного підприємства «Квартал-Славутич» , м. Славутич

до відповідача комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради, м. Славутич

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-Фарм» , м. Славутич,

про продовження строку дії Договору оренди

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 07.09.2015р. б/н ;

від відповідача: ОСОБА_2, директор, наказ від 22.12.2014р. № 56-К;

ОСОБА_3 , уповноважена, довіреність від 07.09.2015р. б/н ;

від третьої особи: ОСОБА_4, уповноважений, довіреність від 06.08.2015р. б/н;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство «Квартал-Славутич», м. Славутич звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 16.07.2015р. до відповідача - комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради, м. Славутич, в якому просить суд:

вирішити питання про продовження договору оренди №496 нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. строком на 2 роки;

зобов'язати відповідача продовжити договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. №496 строком на 2 роки, шляхом розроблення та підписання додаткової угоди з урахуванням нової орендної плати на підставі оцінки об'єкта оренди (кооперованої будівлі загальноміського центру «Смарт-центру» загальною площею 82,00 кв.м.).

Позов обґрунтований тим, що позивач є добросовісним орендарем приміщення будівлі «Кооперована будівля загальноміського центру «Смарт-центр» площею 82,00 кв.м. на підставі договору №496 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. (в редакції додаткових угод) із строком дії до 30.07.2015р. включно. Позивач твердить, що в порядку пункту 5.3 Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» має переважне право на продовження Договору оренди без проведення конкурсу. Орендодавець листами від 20.05.2015р. та від 18.06.2015р. повідомив позивачу про відсутність наміру пролонгувати договір на той самий термін і на тих самих умовах, з тим мотивів, що об'єкт оренди потребує нової оцінки, яка призведе до зміни істотних умов договору, зокрема орендної плати. Позивач наполягає на наявності свого права продовжити договірне користування орендованим приміщенням, проти проведення оцінки майна для встановлення нової орендної плати не заперечує та просить суд вирішити питання про продовження договору оренди №496 нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. на два роки з врахуванням нового розміру орендної плати. Додатково позивач зазначає, що згідно Закону України від 15.12.2009р. № 1759-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" спірний договір оренди не міг бути укладений на строк менше ніж на п'ять років, однак при укладенні вказаного договору позивачу було відмовлено в укладенні договору строком на п'ять років у зв'язку із відсутністю у орендодавця правовстановлюючих документів на орендоване нерухоме майно. Зазначене позивач вважає додатковою підставою для продовження строку договору оренди до встановленого законом терміну п'ять років.

Ухвалою від 23.07.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, за нею порушено провадження у справі № 911/3141/15, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 02.09.2015р. № 1-11/553 проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що звертаючись із заявою про укладення спірного договору оренди, позивач сам запропонував строк оренди до трьох років, тобто строк дії договору оренди був визначений до 30.07.2015р. за згодою сторін. В силу ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути продовжено на той самий строк на тих самих умовах, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Орендодавець в установленому законом порядку листами повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди на тих самих умовах на той самий строк. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача в оренду майна комунальної власності здійснюється виключно на конкурсних засадах. В цьому випадку в силу частини 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» позивач має переважне право на укладення нового договору оренди на новий термін за інших рівних умов, і зазначене право відповідач за позивачем визнає; тобто відповідач не заперечує проти того, щоб позивач взяв участь у конкурсі на право оренди спірного приміщення, і у разі, якщо позивач запропонує однакові умови договору оренди з іншим учасником (або учасниками) конкурсу, позивачу буде надано переважне право на укладення нового договору оренди на новий термін.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо подано позов до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог до кожного з них. При цьому у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду (пункт 9 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення»). Заявлені позовні вимоги зазначеним вимогам закону та визначеним законом способам захисту права не відповідали, оскільки:

позивачем не зазначено, до якого відповідача була заявлена позовна вимога про зобов'язання вирішити питання про продовження строку дії договору оренди;

позовна вимога про зобов'язання продовжити договір оренди шляхом розроблення і підписання додаткової угоди не мала чіткого і недвозначного формулювання (не конкретизовано з врахуванням якої саме нової орендної плати має бути розроблена та підписана додаткова угода, не зазначено, які норми закону зобов'язують відповідача розробляти та підписувати додаткову угоду та в якій редакції, не наведено редакції зазначеної додаткової угоди, яку пропонує позивач для розгляду).

За таких обставин суд в порядку підготовки справи до розгляду згідно ст. 65 ГПК України ухвалою від 23.07.2015р. зобов'язав позивача визначитися із своїми позовними вимогами з врахуванням ст. 16 ГПК України та Закону України Про оренду державного та комунального майна».

Ухвалою від 08.09.2015р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич-Фарм», розгляд справи відкладено, позивача зобов'язано надіслати третій особі копію позову, повторно зобов'язано визначитися зі своїми позовними вимогами.

Третя особа у відзиві на позовну заяву від 08.09.2015р. проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовано тим, що строк договору № 496 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. сплив. Передумовою автоматичного (за мовчазною згодою) продовження договору оренди є відсутність заяви сторони договору про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну дії договору. В цьому випадку орендодавець заперечує проти продовження договору на тих самих умовах на той самий строк, про що позивачу було направлено відповідні листи. За таких обставин позивач не позбавлений права взяти участь в конкурсі на право оренди приміщення та реалізувати своє переважне право добросовісного орендаря за інших рівних умов.

16.09.2015р. позивач приватне підприємство «Квартал-Славутич» звернувся до суду із письмовими поясненнями до позовної заяви від 10.09.2015р., в яких просить суд розглядати справу в редакції позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду №9 до договору № 496 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2015р. про продовження терміну дії договору до «01» серпня 2017 року включно. Зазначені пояснення направлені поштою відповідачу та третій особі, про що свідчать додані до пояснень фіскальні чеки «Укрпошти» від 10.09.2015р. №№ 4017, 4018 та описи вкладення в листи від 10.09.2015р.

В усних поясненнях представник позивача просив суд розглядати справу саме в редакції позовних вимог, викладених у даних поясненнях від 10.09.2015р.

Розглянувши подані письмові пояснення, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог, або пояснень до позовної заяви і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Зазначена позиція викладена в пункті 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарсько-процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Суд, приймаючи рішення, розглядає спір у справі в межах предмету позову на підставах, які визначає позивач на власний розсуд згідно частини 1 ст. 12, ст. 20 ЦК України. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Позивач, не змінюючи підстави поданого позову, фактично звертається до суду із заявою про зміну предмету позову, та просить суд зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду №9 від 31.07.2015р. до Договору № 496 оренди в редакції, запропонованій позивачем, що фактично відповідає такому способу захисту права, як зміна правовідношення (пункт 6 частини 2 ст. 16 ЦК України).

Враховуючи те, що суд вживав передбачені ст. 65 ГПК України дії по підготовці справи до розгляду та фактично до розгляду спору по суті не переходив, про що представникам учасників провадження було повідомлено в судовому засіданні 08.09.2015р., те, що письмові пояснення позивача належним чином направлені позивачу та третій особі, суд в порядку ст. 22 ГПК України приймає до розгляду письмові пояснення позивача, які по суті є заявою про зміну предмету позову.

Справа розглядається в редакції позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду №9 від 31.07.2015р. до Договору № 496 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності про продовження терміну Договору до 01.08.2017р. включно.

Крім того, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову від 16.07.2015р. в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, в якій просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві передавати в оренду приміщення будівлі «Кооперована будівля загальноміського центру «Смарт-центр» загальною площею 82,00 кв.м. з іншими особами до завершення судового розгляду.

09.09.2015р. позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову від 04.09.2015р., в якій просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві передавати в оренду нежитлові приміщення №14, №15, №16, №17, №18, №19, №20 кооперованої будівлі загальноміського центру «Смарт-центр» загальною площею 82,00 кв.м. шляхом укладення договору оренди з іншими особами до завершення судового розгляду. Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову, вислухавши доводи та пояснення представників учасників провадження, суд ухвалою від 16.09.2015р. відмовив в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Розглянувши позов приватного підприємства «Квартал-Славутич», м. Славутич (далі по тексту - ПП «Квартал-Славутич»), до відповідача - комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради, м. Славутич (далі по тексту - КП «АРР»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-Фарм», м. Славутич (далі по тексту - ТОВ «Славутич-Фарм»), вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Між комунальним підприємством «Фонд комунального майна» (орендодавець) та приватним підприємством «Агентство консалтингу» (орендар) укладено договір №496 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. (далі - Договір оренди), згідно якого орендодавець передав а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення кооперованої будівлі загальноміського центру «Смарт-центр» площею 113,10 кв.м. (приміщення №7, №8, №9, частина приміщення №13, приміщення №14, №15, №16, №17, №18, №19 та №20) за адресою Київська обл., м. Славутич, пр. Дружби народів, 9, вартістю станом на 31.07.2012р. №164634,00 грн. під розміщення архіву.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Оскільки орендоване приміщення перебуває у комунальній власності територіальної громади міста ОСОБА_2 в особі Славутицької міської ради, що вбачається із залученої до матеріалів справи копії свідоцтва про право власності на комунальне майно від 19.03.2012р., відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно до частини 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Відповідно до розділу 2 Договору оренди згідно акту прийому-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 113,10.кв.м.

Додатковими угодами №1 від 28.09.2012р. та №2 від 01.02.2013р. сторонами змінено мету використання орендованих приміщень, згідно якої приміщення №№14-20 почали використовуватися під розміщення аптеки.

Крім того, 01.10.2012р. між приватним підприємством «Агентство консалтингу» та товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич-Фарм» було укладено договір суборенди, за яким приміщення №14, №15, №16, №17, №18, №19 та №20 загальною площею 82,00 кв.м. (в редакції додаткової угоди №1 від 12.02.2013р.) загальноміського центру «Старт-центр» були передані у суборенду товариству «ОСОБА_2 -Фарм» (копія залучена до матеріалів справи). Строк дії даного договору суборенди, який був погоджений з КП «Фонд комунального майна» та відділом комунальної власності, послуг та приватизації Славутицької міської ради, був визначений до закінчення терміну дії Договору оренди №496 від 31.07.2012р. приміщення передані суборендарю за актом прийому-передачі до договору суборенди від 01.10.2012р. (копія залучена до матеріалів справи). За таких обставин, спірне приміщення знаходиться у фактичному користуванні суборендаря - ТОВ «Славутич-Фарм» під розміщення аптеки.

Додатковою угодою №3 від 12.02.2013р. до договору оренди орендодавцем - КП «Фонд комунального майна» та орендарем ПП «Агентство консалтингу» зменшено орендовану площу до 82,00 кв.м. (приміщення №№14-20), які використовуються для розміщення аптеки. До вказаної додаткової угоди №3 сторонами підписано ОСОБА_3 прийому-передачі (додатки №2 та №3), за якими орендодавцю повернуто приміщення площею 113,10 кв.м., натомість орендарю передано приміщення площею 82,00 кв.м.

ПП «Агентство консалтингу» відповідно до рішення №4 власника від 11.10.2013р. перейменовано у приватне підприємство «Квартал-Славутич», у зв'язку з чим було зареєстровано нову редакцію Статуту (копія залучена до матеріалів справи). Зміну назви орендаря сторони оформили, підписавши додаткову угоду №4 від 25.10.2013р.

КП «Фонд комунального майна» відповідно до рішення Славутицької міської ради від 14.03.2014р. № 1384-44-VI «Про зміну назви комунального підприємства «Фонд комунального майна» та затвердження Статуту комунального підприємства в новій редакції» (копія залучена до матеріалів справи) змінило назву на комунальне підприємство «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради. Зміну назви орендодавця сторони оформили, підписавши додаткову угоду №5 від 25.03.2014р.

За таких обставин, зобов'язаними сторонами за спірним договором оренди є позивач ПП «Квартал-Славутич» та відповідач КП «АРР», предметом договору є оренда приміщення площею 82,00 кв.м. (приміщення № 14-20 кооперованої будівлі загальноміського центру «Смарт-центр») за адресою Київська обл., м. Славутич, пр. Дружби народів, 9. Позивач ПП «Квартал-Славутич» є таким, що належним чином виконує свої зобов'язання за договором оренди, тобто є добросовісним орендарем, що відповідачем не заперечується.

Термін дії договору оренди сторони визначили з 01.08.2012р. до 30.07.2015р. включно (пункт 7.1 Договору оренди).

Суд звертає увагу на те, що ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009р. визначає, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Разом із тим, як вбачається з листа ПП «Агентство консалтингу» від 23.07.2012р. № 1-08-011 (вхідна відмітка КП «Фонд комунального майна» від 23.07.2012р. №247), саме орендар, звертаючись до орендодавця з пропозицією укласти договір оренди приміщення під розміщення офісу та архіву, запропонував термін договору до трьох років. За таких обставин, посилання позивача на те, що йому було відмовлено в укладанні договору строком на п'ять років через відсутність у орендодавця правовстановлюючих документів на приміщення, матеріалами справи не підтверджується.

Слід розрізняти правові поняття 1) пролонгування договору на тих самих умовах на той самий термін за мовчазною згодою сторін (частина 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), 2) внесення змін до договору (ст.ст. 651-654 ЦК України); та 3) реалізацію переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору на новий термін (частина 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), які не є тотожними.

Відповідно до частини 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Однак таке продовження може мати місце виключно у випадках, коли жодна сторона не заперечує проти такого продовження, зокрема, якщо проти цього не заперечує орендодавець , що узгоджується з правом власника (або особи, якій належать майнові права), на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю та із принципом свободи договору, за яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Така ж позиція викладена в пункті 4.1 розділу 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

В даному випадку мали місце недвозначні заперечення орендодавця щодо автоматичної пролонгації Договору оренди, про що орендодавець повідомив орендаря належним чином листами від 20.05.2015р. № 1-11/319, від 25.05.2015р. № 1-11/329 та від 18.06.2015р. № 1-11/427 (копії залучені до матеріалів справи). Так, орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди (термін якого закінчується 30.07.2015р.) на той самий строк та на тих самих умовах, посилаючись на необхідність зміни істотних умов договору, зокрема в частині орендної плати.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду №9 до Договору оренди в редакції, запропонованій позивачем та доданій до пояснень від 10.09.2015р., а саме «Сторони домовились продовжити термін дії договору, зазначений в пункті 7.1 розділу 7 Договору до « 01» серпня 2017р. включно».

Позивач посилається на пункт 7.2 Договору оренди, згідно якого після закінчення терміну дії даного договору орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має преважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки фактично позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду про зміну умов договору в частині терміну його дії (пункт 6 частини 2 ст. 16 ЦК України - зміна правовідношення).

З урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (пункт 3.1 розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна")

Відповідно до ч. 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до ч. 4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 5, 7, 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Рішенням Славутицької міської ради від 15.12.2004р. № 550-41-ІV (в редакції змін від 24.05.2013р. та від 02.06.2015р.) затверджено Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича, згідно пункту 5.3 якого договір оренди, який укладений менше ніж на три роки, може бути пролонгований за згодою сторін без публікації в друкованих ЗМІ, або не більше ніж на 3 роки.

Суд звертає увагу на те, що КП «АРР» та ПП «Квартал-Славутич» уклали додаткові угоди від 30.07.2015р. №7 та від 28.08.2015р. №8 , якими за згодою сторін продовжили термін дії договору оренди спочатку до 28.08.2015р., а потім до 28.09.2015р.

В даному випадку згода орендодавця на пролонгацію договору оренди до 01.08.2017р., на чому наполягає позивач, відсутня.

Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади (отже, і господарський суд) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд не може зобов'язати відповідача укласти договір, або додаткову угоду до договору за відсутності згоди на їх укладення, якщо обов'язок на їх укладення прямо не передбачений законом або договором, оскільки зазначене буде порушенням права власника (або особи, якій належать майнові права), на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю (ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») та принципу свободи договору.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до частини 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

В даному випадку, власник не має наміру використовувати спірні приміщення для власних потреб, а прийняв рішення про передачу даного об'єкту в оренду, про що призначив відповідний конкурс, що узгоджується з порядком укладення договорів оренди, передбаченим ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Положенням про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича, затвердженим рішенням Славутицької міської ради від 15.12.2004р. № 550-41-ІV (в редакції змін від 24.05.2013р. та від 02.06.2015р.).

Так 03.09.2015р. в газеті «Теледень Славутич» №36 (877) від 03.09.2015р. (копія додана до матеріалів справи) було подано оголошення про відкритий конкурс на право оренди приміщень №№14-20 кооперованої будівлі загальноміського центру «Смарт-центр» загальною площею 82,00 кв.м. Дата проведення конкурсу визначена 17.09.2015р., термін подачі документів на відкритий конкурс до 16.09.2015р. до 17:00.

Оскільки позивач добросовісно виконував свої обов'язки за договором, що відповідачем не заперечується, він має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін. Реалізація цього переважного права має здійснюватись наступним чином.

Оскільки заяв про оренду спірного приміщення надійшло більше, ніж одна, зокрема заяву про передачу даного майна в оренду було подано третьою особою ТОВ «Славутич-Фарм» (копія заяви від 13.07.2015р., вхідна відмітка КП «АРР» від 13.07.2015р. №357), позивач має право взяти участь у призначеному конкурсі з переважним правом на укладення договору оренди на новий термін за інших рівних умов , тобто при надходженні від позивача та одного або кількох учасників конкурсу однакових пропозицій, договір має бути укладений саме з позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позов приватного підприємства «Квартал-Славутич» про зобов'язання комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради укласти з позивачем додаткову угоду №9 до Договору оренди в редакції, запропонованій позивачем та доданій до пояснень від 10.09.2015р., а саме «Сторони домовились продовжити термін дії договору, зазначений в пункті 7.1 розділу 7 Договору до «01» серпня 2017р. включно» не належить до задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 69 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові приватному підприємству «Квартал-Славутич» відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 24.09.2015р.

Суддя О.В. Конюх