Рішення

від 17.09.2015 по справі 910/22408/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015Справа №910/22408/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Континент"

про стягнення 18 601,23 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Римська А.П. (представник за довіреністю від 27.03.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Континент" суми в розмірі 18 601,23 грн., з яких сума осново боргу - 14 317,34 грн., сума 3% річних - 118,85 грн., сума збитків від інфляції - 4 165,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №Б-17 від 01.04.2013р. в частині оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в тому числі й на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, їй присвоєно №910/22408/15, розгляд призначено на 17.09.2015р.

В судове засідання 17.09.2015р. представник від відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17 вересня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013р. між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №Б-17 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити і передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти а оплатити на умовах DDP за адресами згідно з Додатком №2 до даного Договору продукцію (товар за Договором), згідно з замовленням відповідача та товарно-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації (додаток №1), затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за договором та їх ціни. Специфікація складає невід'ємну частину цього договору.

Ціна Договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за даним договором (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей оплата за товар здійснюється протягом 40 календарних днів від дати поставки товару покупцям магазину

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 831,06 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних , а саме:

- №Р-00001371 від 22.12.2014р. на суму 4 249,78 грн.;

- №Р-00001372 від 22.12.2014р. на суму 8 304,34 грн.;

- №Р-00000455 від 21.01.2015р. на суму 1 276,94 грн.

Товар було прийнято відповідачем про що свідчать підписи уповноважених працівників та відтиски штампу відповідача на зазначених видаткових накладних.

Крім того, з наданого до позовних матеріалів акту звіряння взаємних розрахунків станом на 07.05.2015р., підписаного та скріпленого відтисками печатки позивача та штампу відповідача, вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 14 317,34 грн.

У зв'язку з не проведенням відповідачем повної оплати вартості отриманого за Договором товару позивач був змушений звернутись до суду.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.3. Договору та ст. 253 ЦК України, обов'язок відповідача щодо повної оплати вартості поставленого позивачем товару (з урахуванням 40 календарних днів від дати поставки товару покупцям магазину) сплив:

- за видатковою накладною №Р-00001371 від 22.12.2014р. - 31.01.2015р.;

- за видатковою накладною №Р-00001372 від 22.12.2014р. - 31.01.2015р.;

- за видатковою накладною №Р-00000455 від 21.01.2015р. - 02.03.2015р., а прострочення оплати вартості поставленого товару за Договором у відповідача виникло з наступного дня після відповідної календарної дати.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 13 831,06 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження поставки товару на загальну суму 14 317,34 грн. (первинних документів в розумінні ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість відповідача на загальну суму в розмірі 13 831,06 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 13 831,06 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 118,85 грн. суми 3% річних та 4 165,04 грн. суми інфляційних витрат.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-67р.].

Перевіривши наведені в матеріалах справи розрахунки суми 3% річних та суми збитків від інфляції, господарський суд відзначає, що вони зроблені не у відповідності до норм чинного цивільного законодавства України, оскільки здійснені одночасно на всю суму основного боргу, а не за кожною видатковою накладною окремо, а тому судом здійснено власний розрахунок суми 3% річних та суми збитків від інфляції за період прострочення платежу зазначений позивачем.

Таким чином, за розрахунками суду до стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків оплати вартості поставленого товару підлягає сума 3% річних в розмірі 114,82 грн. та сума збитків від інфляції в розмірі 4 094,99 грн.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/22408/15 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 13 831,06 грн., суми 3% річних в розмірі 114,82 грн. та суми збитків від інфляції в розмірі 4 094,99 грн.

Судовій збір позивача в розмірі 1 771,96 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Континент" (код ЄДРПОУ 31450090, адреса: 03146, м. Київ, вул. Я. Колоса, буд. 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" (код ЄДРПОУ 31405839, адреса: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6) суму основного боргу в розмірі 13 831,06 грн. (тринадцять тисяч вісімсот тридцять одну гривню 06 коп.) суму 3% річних в розмірі 114,82 грн. (сто чотирнадцять гривень 82 коп.), суму збитків від інфляції в розмірі 4 094,99 грн. (чотири тисячі дев'яносто чотири гривні 99 коп.) та суму судового збору в розмірі 1 771,96 грн. (одну тисячу сімсот сімдесят одну гривню 96 коп.).

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.2015р.

Суддя С.М. Морозов