Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/17357/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/17357/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - Укрінструмент» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» простягнення 100284 грн. 88 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Лакуста О.І. - представник на підставі ордеру серія ЧЦ № 000,007206 від 27.07.15

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - Укрінструмент» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» про стягнення 100284 грн. 88 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № NF460036221 від 02.04.2013 не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 100284 грн. 88 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 порушено провадження у справі № 910/17357/15; розгляд справи призначено на 27.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015, відповідно до статті 69 господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.09.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2015 подав додаткові документи на виконання вимог ухвал суду, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.09.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034889485.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія - Укрінструмент» (постачальник) укладено Договір поставки № NF460036221, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті, вказаними в специфікації (Додаток №1), разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.

Додатком № 1 до Договору (специфікація) сторони, зокрема, погодили вид товару, який поставляється, та його вартість (копія знаходиться матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціни на товари, що поставляються, вказуються в специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною Договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки.

Відповідно до п. 4.1 Договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення в замовленні, тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару і здійснити її своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строк, вказав у такому замовленні.

Згідно з п. 4.3 Договору, товар поставляється разом із транспортною накладною, а також зі всією товаросупровідною документацією (крім товарної та податкової), яка надається в оригіналах або належним чином засвідчених копіях в строк виконання замовлення, узгоджений сторонами в Додатку № 2.

Додатком № 2 до Договору сторони погодили строк виконання замовлення (копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 02.04.2013), покупець оплачує поставлений товар через 2 календарних дні з моменту реалізації товару, але в будь-якому випадку не пізніше 90 календарних днів з дати поставки товару, зазначеного в накладній, що підтверджується проставленням штампу «товар отриманий».

Відповідно до п. 9.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії зі один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну.

Враховуючи відсутність доказів на існування будь-яких заперечень сторін щодо припинення дії Договору, суд дійшов висновку, що строк дії Договору поставки № NF460036221 від 02.04.2013 був продовжений станом на дату здійснення поставок за видатковими накладними, щодо яких заявлено позовні вимоги.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що за період з 15.04.2013 по 13.10.2014 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 337642 грн. 75 коп. за видатковими накладними № 794 від 15.04.2013, № 996 від 30.04.2013, № 1070 від 15.05.2013, № 1253 від 23.05.2013, № 1440 від 10.06.2013, № 1690 від 21.06.2013, № 1925 від 09.07.2013, № 2103 від 24.07.2013, № 2304 від 31.07.2013, № 2563 від 16.08.2013, № 4848 від 12.11.2013, № 5218 від 25.11.2013, № 7656 від 26.02.2014, № 9145 від 19.05.2014, № 9810 від 13.06.2014, № 10414 від 17.07.2014, № 10402 від 18.07.2014, № 10666 від 04.08.2014, № 11132 від 02.09.2014 та № 11932 від 13.10.2014, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених позивачем до позовної заяви, податковими накладними, долученими представником позивача у судовому засіданні 14.09.2015, та відображено у підписаному та скріпленому печатками уповноваженими представниками сторін акті зірки взаємних розрахунків від 01.06.2015, належним чином засвідчена копія якого долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 10.08.2015.

Суд зазначає, що факт підписання відповідачем вказаного акту зірки взаємних розрахунків від 01.06.2015 є формою визнання ним обсягів та сум поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 02.04.2013), покупець оплачує поставлений товар через 2 календарних дні з моменту реалізації товару, але в будь-якому випадку не пізніше 90 календарних днів з дати поставки товару, зазначеного в накладній, що підтверджується проставленням штампу «товар отриманий».

Суд зазначає, що умова пункту 6.1 Договору про оплату відповідачем товару через 2 календарні дні з моменту реалізації товару, по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату через 2 календарні дні з моменту реалізації товару не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Так само, реалізація товару не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.

Суд зазначає, що хоча умови чинного цивільного законодавства передбачають право сторін, не відходячи від обов'язкових вимог актів цивільного законодавства, в іншій частині погодити умови договору на власний розсуд, проте умова Договору про оплату товару через 2 календарні дні з моменту реалізації товару не свідчить про досягнення між сторонами згоди про строк оплати виконаних робіт, оскільки вказані умови договору не вказують на подію, яка має неминуче настати.

Крім того, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина), та у зв'язку з чим на думку відповідача сторони досягли згоди щодо строку оплати за договором.

Суд наголошує на тому, що вказівка у договорі про оплату товару відповідачем через 2 календарні дні з моменту реалізації товару не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов'язків , при чому для обох сторін правочину , тобто сторони можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов'язання між сторонами, тобто права і обов'язки у обох сторін.

Крім того, умова Договору про оплату товару через 2 календарні дні з моменту реалізації товару суперечить вимогам розумності, добросовісності та справедливості, оскільки поставлений позивачем товар взагалі може бути не реалізований, а відповідно і не оплачений.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що умова п. 6.1 Договору про оплату товару через 2 календарні дні з моменту його реалізації не є строком виконання зобов'язання.

Водночас, з огляду на встановлений у п. 6.1 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 02.04.2013) строк оплати відповідачем товару, а саме не пізніше 90 календарних днів з дати поставки товару, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого обов'язку за поставлений позивачем товар на дату звернення позивача з даним позовом до суду (07.07.2015, відповідно до реєстраційного штампу суду) є таким, що настав, щодо кожної партії поставленого позивачем товару за період з 15.04.2013 по 13.10.2014.

Однак, як встановлено судом, свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар відповідач виконав частково, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 237357 грн. 58 коп., що підтверджується долученими позивачем у судовому засіданні 10.08.2015 копіями банківських виписок з рахунку позивача, а також підписаним та скріпленим печатками уповноваженими представниками сторін актом звірки взаємних розрахунків від 01.06.2015, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 100285 грн. 17 коп.

При цьому, суд зазначає, що підписання відповідачем вказаного акту є формою визнання ним розміру заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором поставки № NF460036221 від 02.04.2013.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» за Договором поставки № NF460036221 від 02.04.2013 у розмірі 100285 грн. 17 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 100285 грн. 17 коп.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти у розмірі 100284 грн. 88 коп., та враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - Укрінструмент» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» заборгованості у розмірі 100284 грн. 88 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, понесені на послуги адвоката, в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі в розмірі 2000 грн. 00 коп., позивач надав суду копію Договору № Ю-05/15-1 про надання правової допомоги від 05.05.2015, укладеного між адвокатом Лакустою О.І. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 139 від 16.05.1996) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія - Укрінструмент», копію платіжного доручення № 693 від 27.05.2015 про сплату 2000 грн. 00 коп. на рахунок адвоката на підставі вказаного договору та копію свідоцтва Лакусти О.І. про право на заняття адвокатською діяльністю № 139 від 16.05.1996.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № Ю-05/15-1, адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту з представництва та захисту його інтересів в усіх судах загальної юрисдикції, в органах державної виконавчої служби України, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, у всіх установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування щодо стягнення на користь клієнта заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» за Договором поставки № NF460036221 від 02.04.2013, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання останнім зазначеної вище правової допомоги.

Таким чином, судом встановлено, що позивач поніс витрати у зв'язку з оплатою послуг адвоката у даній справі у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 49 господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - Укрінструмент» підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати (витрати зі сплати судового збору та витрати з оплати послуг адвоката) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57; ідентифікаційний код: 36387233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - Укрінструмент» (03113, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 2; ідентифікаційний код: 36797736) грошові кошти у розмірі 100284 (сто тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 88 коп., судовий збір у розмірі 2005 (дві тисячі п'ять) грн. 70 коп. та витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.09.2015

Суддя І.М. Отрош