Рішення

від 09.09.2015 по справі 911/1193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-77-56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа № 911/1193/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Івашин О. Є. (посвідчення № 031867 від 02.02.2015 р.), ОСОБА_1 (посвідчення № 0281454 від 15.08.2014 р.);

від позивача-1 (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом): ОСОБА_2 (довіреність № 7-76-1378 від 20.04.2015 р.);

від позивача-2 (за первісним позовом): не з'явились;

від відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом): ОСОБА_3 (довіреність № 1 від 15.06.2015 р.), ОСОБА_4 (довіреність № 1 від 15.06.2015 р.);

від третьої особи: ОСОБА_5 (довіреність б/н від 16.02.2015 р.);

розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, м. Бориспіль

в інтересах держави в особі:

1) Бориспільської районної державної адміністрації, м. Бориспіль;

2) Головного управління Держземагентства у Київській області, м. Київ;

до Садівницького товариства „ЛуговеВ» , с. Вишеньки, Бориспільський район

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1, - Вишеньківської сільської ради, с. Вишеньки, Бориспільський район

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

та

за зустрічним позовом Садівницького товариства „ЛуговеВ» , с. Вишеньки, Бориспільський район

до Бориспільської районної державної адміністрації, м. Бориспіль

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Вишеньківської сільської ради, с. Вишеньки, Бориспільський район

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Київській області звернувся в господарський суд Київської області із позовом до Садівницького товариства „ЛуговеВ» про розірвання договору від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , і зобов'язання СТ „ЛуговеВ» повернути державі в особі Головного управління Держземагентства у Київській області земельну ділянку площею 159, 00 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивачів (за первісним позовом) неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати згідно договору від 28.04.2004 р. у відповідності до нової нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2015 р. (суддя Скутельник П. Ф.) порушено провадження у справі № 911/1193/15 за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Київській області до СТ „ЛуговеВ» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 20.04.2015 р.

20.04.2015 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.05.2015 р.

05.05.2015 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.05.2015 р.

12.05.2015 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 18.05.2015 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1, - Вишеньківську сільську раду.

18.05.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від прокурора надійшли додаткові пояснення № 3244вих-15 від 18.05.2015 р., що долучені судом до матеріалів справи.

18.05.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача-2 (за перісним позовом) надійшла заява № 04-15/146 від 18.05.2015 р. про відмову від позову та припинення провадження у справі, у якій він просить суд прийняти його відмову від позову та припинити провадження у справі у зв'язку із тим, що Головне управління Держземагентства у Київській області не є належним позивачем у даній справі і не є повноважним органом в інтересах якої заявлено позов.

18.05.2015 р. судове засідання у призначений судом час відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12.05.2015 р. не відбулось з технічних причин.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2015 р. призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 02.06.2015 р.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із перебуванням судді Скутельника П. Ф. на лікарняному, справу № 911/1193/15 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.06.2015 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 911/1193/15 за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Київській області до СТ „ЛуговеВ» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1, - Вишеньківської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 24.06.2015 р.

24.06.2015 р. СТ „ЛуговеВ» (відповідач за первісним позовом) у справі № 911/1193/15 звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до Бориспільської районної державної адміністрації (позивач-1 за первісним позовом) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , шляхом заміни сторони орендодавця з Бориспільської районної державної адміністрації на Вишеньківську сільську раду.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за зустрічним позовом) необхідністю приведення у відповідність до вимог діючого законодавства України договору оренди земельної ділянки від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , в частині заміни сторони орендодавця.

24.06.2015 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 08.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2015 р. прийнято зустрічний позов СТ „ЛуговеВ» для спільного розгляду з первісним позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Київській області у справі № 911/1193/15 і призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників процесу 08.07.2015 р.

08.07.2015 р. у судовому засіданні представник позивача-1 надав пояснення № 7-46-2184 від 24.06.2015 р., у яких не підтримує позов, поданий в його інтересах прокурором, та просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог, поданих в інтересах Бориспільської районної державної адміністрації.

08.07.2015 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.07.2015 р.

22.07.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від прокурора надійшли пояснення № 4663вих-15 від 20.07.2015 р., у яких він просить суд задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

22.07.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 22.07.2015 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

22.07.2015 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.08.2015 р.

05.08.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення б/н від 03.08.2015 р. по справі, що долучені судом до матеріалів справи.

05.08.2015 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.09.2015 р.

09.09.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення б/н б/д, що долучені судом до матеріалів справи.

09.09.2015 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивачів (за первісним позовом), первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в первісній позовній заяві. Також, прокурор надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов.

Представник позивача-1 (за первісним позовом) - відповідача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо первісних позовних вимог, заявлених в його інтересах прокурором, первісні позовні вимоги не підтримав.

Представник відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на первісну позовну заяву та у зустрічній позовній заяві. Також, представник відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх зустрічних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю, а також надав усні пояснення щодо зустрічних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

Представник позивача-2 (за первісним позовом)у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 159-12-24 від 19.02.2004 р. „Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської областіВ» Київської обласної ради вирішено, у тому числі, затвердити межі окремих населених пунктів Київської області (додатки 1-9) згідно з відповідними проектами землеустрою.

Згідно з додатком № 2 до рішенням № 159-12-24 від 19.02.2004 р. „Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської областіВ» Київської обласної ради загальна площа с. Вишеньки Бориспільського району Київської області становить 2 216, 00 га (проект землеустрою щодо зміни меж села Вишеньки Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, розроблений ТОВ „ШиротаВ» за договором від 22.12.2003 р. № 286), в межі якого також увійшли землі Садівницького товариства „ЛуговеВ» загальною площею 159, 00 га.

28.04.2004 р. між позивачем-1 (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було укладено договір, згідно умов п. 1. якого орендодавець Бориспільська районна державна адміністрація надає, а орендар Садівницьке товариство „ЛуговеВ» приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адмінмежах Вишеньківеької сільської ради Бориспільського району Київської області за межами с. Вишеньки Бориспільського району Київської області.

Згідно з п. 2. договору в оренду передаться земельна ділянка загальною площею 159, га, в тому числі 118, 17 га сіножатей, 35, 63 га боліт, 2, 8 га пісків, 2, 4 га озер.

Відповідно до п. 3. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 395 213, 29 грн.

Пунктом 4. договору визначено строк його дії, згідно якого договір укладено на 49 років.

Пунктом 6. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 19 760, 66 грн за поточний рік.

Пунктом 7. договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 8. договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно, в рівних долях, не пізніше 15 числа місяця, який слідує за звітним місяцем.

Згідно з п. 9. договору розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі у внаслідок інфляції;

- в інших випадках передбачених законом.

Відповідно до п. 27 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спори розв'язуються у судовому порядку.

Пунктом 29. договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимоги однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Пунктом 30. договору передбачено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Пунктом 34. договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

08.07.2004 р. вказаний договір було зареєстровано у Бориспольському районному відділі Київської філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі УкраїниВ» , про що вчинено запис № 47.

Рішенням № 1349-33-У від 01.06.2009 р. Вишеньківської сільської ради „Про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінкиВ» затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель сіл Вишеньки та Петровське.

У лютому 2011 р. позивач-1 (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) із листом № 7-46-400 від 03.02.2011 р., у якому запропонував надати згоду на укладення додаткової угоди до договору від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , в частині зміни розміру орендної плати.

У серпні 2013 р. позивач-1 (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) із листом № 7-46-3247 від 30.08.2013 р., у якому запропонував з'явитися до адміністрації для вирішення питання щодо внесення змін до договору від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» .

У січні 2015 р. позивач-1 (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) із листом № 7-46-188 від 17.01.2015 р., у якому запропонував з'явитися до адміністрації для вирішення питання щодо внесення змін до договору від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» .

У відповідності до Висновку від 09.02.2015 р. про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведеної і складеним ТОВ КФ „РіваВ» , експертна грошова оцінка (ринкова вартість) земельної ділянки площею 159, 00 га, наданої в довгострокову оренду СТ „ЛуговеВ» , що знаходиться в адмінмежах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області становить 394 956 000, 00 грн.

Як було зазначено вище, прокурор у первісній позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі позивачів (за первісним позовом), просить суд розірвати договір від 28.04.2004 р., укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , у зв'язку із неналежним виконанням останнім свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати згідно договору від 28.04.2004 р. у відповідності до нової нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, та зобов'язати СТ „ЛуговеВ» повернути державі в особі Головного управління Держземагентства у Київській області земельну ділянку площею 159, 00 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Згідно з частинами 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 83 цього ж кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Частиною 1 ст. 84 цього ж кодексу передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частинами 1, 4 ст. 122 цього ж кодексу передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у процесі розгляду справи, земельна ділянка для ведення садівництва загальною площею 159, 00 га, що є об'єктом оренди та предметом спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем-1 (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом), станом на момент його укладення та на даний момент знаходилась і знаходиться у межах села Вишеньки Бориспільського району Київської області, що підтверджується рішенням № 159-12-24 від 19.02.2004 р. „Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської областіВ» Київської обласної ради та додатками до нього, проектом землеустрою щодо зміни меж села Вишеньки Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, розробленим ТОВ „ШиротаВ» за договором від 22.12.2003 р. № 286, листом № 22-1006-0.2-828/2-15 від 14.05.2015 р. Управління Держземагентства у Бориспільському районі, наявними у матеріалах справи, а тому, з урахуванням положень ст. ст. 78, 83, 84, 122 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що така земельна ділянка є комунальною власністю і належить на праві власності територіальній громаді села Вишеньки Бориспільського району Київської області, і з моменту розмежування земель державної та комунальної власності (з 01.01.2013 р.) саме Вишеньківська сільська рада є уповноваженим органом щодо передачі вищевказаної земельної ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності територіальної громади села Вишеньки Бориспільського району Київської області і відповідно відсутній у Бориспільської районної державної адміністрації та Головного управління Держземагентства у Київській області будь-який матеріально-правовий інтерес, у зв'язку із відсутністю відповідних повноважень щодо розпорядження вищевказаною спірною земельною ділянкою, у спірних відносинах.

Також, як було зазначено вище, відповідно до заяви № 04-15/146 від 18.05.2015 р. позивач-2 (за первісним позовом) заявив про свою відмову від первісного позову Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, поданого в інтересах держави, у тому числі, в його особі, до відповідача (за первісним позовом) і просить суд прийняти його відмову від позову та припинити провадження у справі.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Частиною 6 ст. 22 цього ж кодексу передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника сторони

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» передбачено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

За наслідками розгляду заяви позивача-2 (за первісним позовом) про відмову від первісного позову, суд дійшов висновку, що відмова позивача (за первісним позовом) від первісного позову не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки позивач-2 (за первісним позовом) - Головне управління Держземагентства у Київській області не є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, так як спірна земельна ділянка знаходиться у межах селах Вишеньки Бориспільського району Київської області і є землею комунальної власності.

Заява № 04-15/146 від 18.05.2015 р. підписана від позивача-2 (за первісним позовом) його представником - ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності № 45 від 07.11.2014 р., виданою Головним управлінням Держземагентства у Київській області. Вказаною довіреністю Головне управління Держземагентства у Київській області надало представнику ОСОБА_6 право повної або часткової відмови від позовних вимог.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від первісного позову, на вчинення таких дій та роз'яснивши позивачеві-2 (за первісним позовом) наслідки відмови від первісного позову, суд приймає таку відмову.

Оскільки, позивач-2 (за первісним позовом) відмовився від первісного позову Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Київській області до СТ „ЛуговеВ» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку і таку відмову прийнято судом, провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З приводу вищевказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивача-1 (за первісним позовом), (як сторони договору) до відповідача (за первісним позовом) про розірвання договору оренди земельної ділянки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою земельної ділянки здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду земліВ» , іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про оренду земліВ» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-3 ст. 21 цього ж закону (в редакції Закону України від 12.02.2015 р. № 191-VIII) передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України „Про оренду земліВ» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 32 цього ж закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.20. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України „Про оренду земліВ» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України „Про оренду земліВ» , у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом 2.23. цієї ж постанови передбачено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду земліВ» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи прокурором у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти неналежного виконання відповідачем (за первісним позовом) свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою саме за договором від 28.04.2004 р.

Докази, додані прокурором до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження неналежного виконання відповідачем (за первісним позовом) свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою за договором від 28.04.2004 р., а саме лист № 1214/10-04-15-01 від 11.03.2014 р. Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, лист № 534/9/10-04-15-30 від 20.05.2015 р. Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області не є належними доказами, що підтверджують факти неналежного виконання відповідачем (за первісним позовом) свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою за договором від 28.04.2004 р., оскільки такі докази вказують лише на необхідність приведення у відповідність розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі, із положеннями Податкового кодексу України, та на необхідність внесення відповідних змін до спірного договору в частині визначення і зміни розміру орендної плати у відповідності до нової нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Крім того, відсутність заборгованості по орендній платі за період користування відповідачем (за первісним позовом) орендованою земельною ділянкою за договором від 28.04.2004 р. з 2011 р. по 2013 р. також підтверджується довідкою № 315/22-2/26519291 від 06.12.2013 р. Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, наявною у матеріалах справи.

Що стосується обґрунтування прокурора у своїй первісній позовній заяві щодо виникнення у відповідача (за первісним позовом) та необхідності виконання ним свого обов'язку по сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою згідно з положеннями Податкового кодексу України у відповідності до нової нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки без внесення відповідних змін до спірного договору в частині визначення розміру орендної плати, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 30 „Про оренду земліВ» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з п. 9. договору розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі у внаслідок інфляції;

- в інших випадках передбачених законом.

Відповідно до п. 27 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спори розв'язуються у судовому порядку.

Згідно п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 р., плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ст. 288.1 цього ж кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Статтею 288.4 цього ж кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 288.5. цього ж кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Статтею 289.1. цього ж кодексу передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 652 цього ж кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Пунктами 2.18., 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» передбачено, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України „Про оренду земліВ» .

Статтею 30 Закону України „Про оренду земліВ» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Під час вирішення спору щодо внесення змін до договору оренди землі, зокрема, в частині розміру орендної плати, господарський суд може залучити як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідний територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Державного агентства земельних ресурсів України).

Отже, враховуючи вищевказані положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України „Про оренду земліВ» та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки у разі відсутності визначення сторонами у договорі розміру орендної плати за користування земельною ділянкою шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати і до моменту внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної плати у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки у орендаря не виникає і відсутній обов'язок по сплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою згідно з положеннями Податкового кодексу України у відповідності до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вищевказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постанові від 03.12.2013 р. у справі № 5009/3430/12 господарського суду Запорізької області за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ПАТ „Запорізький абразивний комбінатВ» про стягнення 2 107 877, 31 грн.

У процесі розгляду справи прокурором у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували прийняття відповідним органом рішень про затвердження та встановлення нових ставок орендної плати за землю щодо договору від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , а також не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували новий розмір нормативно-грошової оцінки сіпрної земельної ділянки.

Доказ, доданий прокурором до позовної заяви, на підтвердження затвердженого у встановленому порядку нового розміру нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, а саме висновок від 09.02.2015 р. про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведеної і складений ТОВ КФ „РіваВ» , не є належним доказом, що підтверджує затверджений у встановленому порядку новий розмір нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки у відповідності до положень Закону України „Про оцінку земельВ» таким належним доказом є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні договору від 28.04.2004 р. позивач-1 (за первісним позовом) та відповідач (за первісним позовом) не досягли згоди щодо визначення у спірному договорі розміру орендної плати за користування земельною ділянкою шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, недоведеними є факти систематичного невиконання відповідачем (за первісним позовом) обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України „Про оренду земліВ» та умовами договору оренди земельної ділянки, що в свою чергу виключає істотне порушення відповідачем (за первісним позовом) умов договору оренди земельної ділянки та положень законодавства України, що врегульовує питання оренди землі, у зв'язку із чим суд вважає, що у позивача-1 (за первісним позовом) не виникло право на розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, зазначених у самому договорі та у ст. 32 Закону України „Про оренду земліВ» , а тому позовна вимога (за первісним позовом) прокурора в інтересах позивача-1 (за первісним позовом) до відповідача (за первісним позовом) про розірвання договору оренди земельної ділянки, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову в цій частині.

Крім того, прокурор у первісній позовній заяві, поданій в інтересах позивачів (за первісним позовом), просить суд зобов'язати відповідача (за первісним позовом) повернути державі земельну ділянку площею 159, 00 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

З приводу вказаної позовної вимоги (за первісним позовом) прокурора суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що вказана позовна вимога (за первісним позовом) прокурора в інтересах позивачів (за первісним позовом) є похідною від його позовної вимоги в інтересах позивача-1 (за первісним позовом) до відповідача (за первісним позовом) про розірвання договору від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» .

Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, вимога прокурора (за первісним позовом) в інтересах позивачів (за первісним позовом) до відповідача (за первісним позовом) про зобов'язання повернути державі земельну ділянку площею 159, 00 га, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, є похідною від його позовної вимоги до відповідача (за первісним позовом) про розірвання договору від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , що в свою чергу є безпідставною, а тому суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову в цій частині.

Позивач (за зустрічним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , шляхом заміни сторони орендодавця з Бориспільської районної державної адміністрації на Вишеньківську сільську раду.

Що стосується вказаної зустрічної позовної вимоги позивача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою землі, заміною сторони у зобов'язанні здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду земліВ» , іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 цього ж кодексу сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ст. 512 цього ж кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 652 цього ж кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Статтею 30 „Про оренду земліВ» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 27 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спори розв'язуються у судовому порядку.

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 15 Закону України „Про оренду земліВ» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Згідно з ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Отже, із аналізу вищевказаних положень Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України „Про оренду земліВ» вбачається, що сторони договору та відомості, що визначають їх у договорі, не є умовами договору у розумінні зазначених норм, і заміна (зміна) сторони договору, у тому числі кредитора за договором, відбувається в силу певних юридичних фактів, як-то на підставі правочину, правонаступництва, актів цивільного законодавства та інших, і при цьому для здійснення заміни (зміни) сторони договору, у тому числі кредитора за договором, і набуття новою особою статусу сторони договору, у тому числі кредитора за договором, не є необхідним внесення змін до договору в цій частині, і тому вимога про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , шляхом заміни сторони орендодавця з Бориспільської районної державної адміністрації на Вишеньківську сільську раду не відповідає встановленим законодавством України способам захисту прав і інтересів.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позивачем (за зустрічним позовом) при зверненні до відповідача (за зустрічним позовом) із зустрічним позовом в суд не вірно обрано спосіб захисту свого права, а тому позовна вимога позивача (за зустрічним позовом) до відповідача (за зустрічним позовом) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.04.2004 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та СТ „ЛуговеВ» , шляхом заміни сторони орендодавця з Бориспільської районної державної адміністрації на Вишеньківську сільську раду є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині первісного позову Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, поданого в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, до Садівницького товариства „ЛуговеВ» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги за первісним позовом та позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. ст. 22, 60, 78, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову Головного управління Держземагентства у Київській області від первісного позову Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, поданого в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Київській області, до Садівницького товариства „ЛуговеВ» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку і припинити провадження у справі у цій частині.

2. Відмовити у задоволенні первісного позову в іншій частині повністю.

3. Відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

23 вересня 2015 р.