Рішення

від 15.09.2015 по справі 911/2344/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"15" вересня 2015 р. Справа № 911/2344/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Євромет», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хром Стіл», м. Ірпінь про стягнення 273224,84 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 23.03.2015 № 12 відповідача:ОСОБА_2 - дов. від 14.09.2015 № 14/09-15 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Євромет» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хром Стіл» (далі - відповідач) про стягнення 273224,84 грн., з яких 215436,30 грн. основний борг, 56685,60 грн. інфляційні втрати, 1102,94 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продукції від 03.01.2014 № 01/14-ЄМ щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідач письмового відзиву на позов не надав. Проте, від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення зі справою та підготовки відзиву на позов.

Розглянувши подане клопотання про перенесення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на обмеження процесуальними строками розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки продукції від 03.01.2014 № 01/14-ЄМ (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки відповідачу - покупцеві продукцію (металопрокат), зазначену у п. 1.2 договору, а покупець зобов'язався прийняти вказану продукцію і сплатити за неї встановлену грошову суму у встановлений термін (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент продукції, що поставляється, кількість, ціна за одиницю, терміни поставки визначаються сторонами в специфікаціях (додаток), що є невід'ємною частиною даного договору.

Додатковою угодою від 10.04.2014 № 1 до договору сторони домовились, що ціна товару прив'язана до офіційного курсу НБУ української гривні до Долара США.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що у разі зміни курсу гривні до долара США (здешевлення гривні відносно долара) більше ніж на 3%, яке може виникнути між датою виставлення рахунку/підписання специфікації, датою видаткової накладної і датою платежу за товар, що поставляється, ціна товару, що поставляється, підлягає зміні і визначається відповідно до формули: S=VЧZЧ(K1/К0), де S - сума до оплати; V - обсяг поставленого товару, за який здійснюється платіж; Z - ціна товару без урахування зміни курсу долара США; K1 - вартість долара США за курсом НБУ на дату відправки грошових коштів постачальнику; К0 - вартість долара США з курсом НБУ на дату видаткової накладної.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди оплата за товар має бути здійснена не пізніше 45 днів з моменту відвантаження товару покупцю. На момент сплати за товар здійснюється корегування виставленого рахунку-фактури, видаткової накладної та податкової накладної.

В додатках № 1 до договору (специфікація 7, 8, 9) сторони погодили, зокрема, найменування, кількість, ціну продукції, що поставляється.

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним: від 19.05.2014 № 519009 на суму 834452,06 грн., від 26.05.2014 № 526004 на суму 194233,40 грн., від 20.06.2014 № 620006 на суму 945770,96 грн. поставив відповідачу товар, а останній його отримав на підставі довіреностей: від 16.05.2014 № 12, від 20.06.2014 № 14. Зазначені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по вищепереліченим видатковим накладним в строки визначені договором та станом на день здійснення часткових оплат, відповідачем не було враховано зміни курсу гривні до долара США (здешевлення гривні відносно долара), який складав 08.08.2014 - 12,606756 грн./дол. США, 09.09.2014 - 12,926071 грн./дол. США, 12.09.2014 - 12,950082 грн./дол. США, 23.09.2014 - 13,526129 грн./дол. США, 24.09.2014 - 12,944226 грн./дол. США, 20.10.2014 - 12,951166 грн./дол. США, 01.12.2014 - 15,056413 грн./дол. США згідно офіційного курсу валют, що міститься на сайті Національного банку України, роздруківки яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Таким чином, враховуючи те, що офіційний курс долара США по відношенню до гривні на дати оплати відповідачем отриманого товару був вищим більше ніж на 3%, ніж офіційний курс долара США на дати видаткових накладних (19.05.2014 - 11,752057 грн./дол. США, 26.05.2014 - 11,660821 грн./дол. США, 20.06.2014 - 11,854613 грн./дол. США), то і відповідно зобов'язання щодо здійснення розрахунку за даним договором мало бути виконане у гривні, з урахуванням курсу долара США на день оплати товару.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, не врахував курс долару США станом на день оплати товару 08.08.2014, 09.09.2014, 12.09.2014, 23.09.2014, 24.09.2014, 20.10.2014, 01.12.2014 та не сплатив позивачу повну вартість поставленого товару з врахуванням положень п. 2 додаткової угоди від 10.04.2014 № 1 до договору, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар (дооцінка вартості товару, курсова різниця) у розмірі заявленої до стягнення суми 215436,30 грн.

Розрахунок заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці) в розмірі 215436,30 грн. здійснений позивачем по формулі, яка погоджена сторонами в п. 2 додаткової угоди від 10.04.2014 № 1 до договору.

Здійснений позивачем розрахунок заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці ) в розмірі 215436,30 грн. є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства, положень договору поставки продукції від 03.01.2014 № 01/14-ЄМ, зокрема, п. 2 додаткової угоди від 10.04.2014 № 1 до договору та обставинам справи.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами у справі договору поставки продукції, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 215436,30 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 215436,30 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в розмірі 215436,30 грн., позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував на вказану суму боргу інфляційні втрати за час прострочення з 12.03.2015 по 12.05.2015 в розмірі 56685,60 грн. та 3% річних з зазначеної простроченої суми грошового зобов'язання за період прострочення з 12.03.2015 по 12.05.2015 в сумі 1102,94 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних, стягненню підлягають інфляційні втрати з простроченої суми в розмірі 56659,75 грн. та 3% річних з простроченої суми в розмірі 1097,84 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 25,85 грн. та 3% річних в розмірі 5,10 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач не здійснив повного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 215436,30 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), 56659,75 грн. інфляційних втрат, 1097,84 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хром Стіл» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Радянська, 4-Б, офіс 43, ідентифікаційний код 38435215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Євромет» (61017, Харківська обл., м. Харків, вул. Котлова, 95, ідентифікаційний код 37575023) 215436 (двісті п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 30 коп. заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), 56659 (п'ятдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 1097 (одну тисячу дев'яносто сім) грн. 84 коп. 3% річних, 5463 (п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 23.09.2015.