Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/19447/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/19447/15

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Приватного підприємства «Олеся»

про відшкодування 80 672,55 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Острова В.В. - представник за довіреністю № 47-1 від 05.01.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 23.09.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Приватного підприємства «Олеся» про стягнення 80 672,55 грн., з яких: 61 581,71 грн. - основний борг, 16 314,68 грн. - інфляційні втрати та 2 776,16 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання по оплаті фактично наданих комунальних послуг з центрального опалення, холодного водопостачання, гарячого водопостачання та холодної води на підігрів в період з 01.11.2012 по 30.09.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19447/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.08.2015.

У судове засідання, призначене на 19.08.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи, що долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 19.08.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 19.08.2015 розгляд справи було відкладено на 23.09.2015.

11.09.2015 позивач через загальний відділ діловодства подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 23.09.2015 представник позивача підтримав клопотання про долучення доказів, яке було судом задоволено.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до 1.1. Статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва дане підприємство створене відповідно до рішення Дніпровської районної у м. Києві ради депутатів від 01.10.2001 р. № 17, зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.11.2001 р. за реєстраційним № 00891.

Згідно з п. 3.2. Статуту предметом діяльності Підприємства, зокрема, є надання споживачам комунальних послуг з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення, центрального опалення та газопостачання на підставі укладених договорів з виробниками/постачальниками послуг, а також збір платежів від споживачів на користь виробників/постачальників, організація нарахувань та обліку надходження коштів від плати за надання комунальних послуг, надання рахунків на сплату комунальних платежів споживачам цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи 01.10.2012 р. між КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (покупець за договором) та ТОВ «Євро-Реконструкція» (енергопостачальна організація) було укладено договір № 420005 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.10.2012 по 30.09.2013 у кількості 63234,058 Гкал/год, опалення 16,206 Гкал/год та гарячого водопостачання 13,222 Гкал. Покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити за нього оплату на умовах договору.

У Додатку № 3 до договору № 420005 від 01.10.2012 року визначено абонентів, які знаходяться на балансі ЖРЕО-403, серед яких значиться житлова будівля, що знаходиться за адресою: вул. проспект Миру-13, в т.ч. субабонент ПП «Олеся».

08.07.2003 р. між КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (абонент) та ВАТ «АК «Київводоканал» (постачальник) було укладено договір № 02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вказані послуги згідно з умовами договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Олеся» (далі - відповідач) є власником нежитловим приміщенням площею 91,79 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Миру, 13 на підставі договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 23.09.2008 р. № 2195, та споживає комунальні послуги, які надає Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - позивач), згідно договорів № 420005 від 01.10.2012 та № 02723/2-04 від 08.07.2003.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, протягом періоду з 01.11.2012 по 30.09.2014 позивачем було отримано в ТОВ «Євро-Реконструкція», ПАТ «Київводоканал» та надано відповідачу комунальні послуги у вказаному нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, проспект Миру, 13 на суму 61 581,71 грн: з яких 18 314,97 грн - послуги з центрального опалення; 15 247,24 грн - послуги з холодного водопостачання, 17 980,40 грн - послуги з гарячого водопостачання та 10 039,10 грн - послуги з холодної води на підігрів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, статтею 13 зазначеного Закону класифіковано житлово-комунальні послуги за призначенням, відповідно до якого житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, і на комунальні, до яких відноситься централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України визначено, що споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 18 зазначених Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2014 року № 3-184гс14.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що в порушення умов чинного законодавства, відповідач не здійснював оплату вартості фактично спожитих комунальних послуг, у зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, за період з 01.11.2012 по 30.09.2014, у розмірі 61 581,71 грн.

Вищевказані обставини підтверджуються обліковими картками та розшифровками рахунків абонента - ПП «Олеся», які свідчать про отримання комунальних послуг відповідачем, а розрахунок заборгованості відповідача, наданий позивачем, містить посилання на тарифи, які діяли на момент виникнення заборгованості.

Позивач на адресу відповідача направляв претензію № 47-689 від 18.02.2015 р. про сплату заборгованості за спожиті комунальні послуги, разом з якою відповідачу було направлено рахунки на оплату комунальних послуг за період з 01.11.2012 по 30.09.2014.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги по нежилому приміщенню за адресою: м. Київ, проспект Миру, 13, та довідка про заборгованістю.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості, відповідачем не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за надані комунальні послуги в сумі 61 581,71 грн.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 16 314,68 грн. та 3% річних в сумі 2 776,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 2 776,16 грн. та інфляційних втрат на загальну суму 16 314,68 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов, а також заперечень щодо заявлених позивачем доводів суду не надав.

За таких обставин, позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення з Приватного підприємства «Олеся» основного боргу за договором а також інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом задовольняється в повному обсязі.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Олеся» (02160 м. Київ, проспект Миру буд. 13; ідентифікаційний код 21513554) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002 м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) 61 581 (шістдесят одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну) грн. 71 коп. - основного боргу, 16 314 (шістнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 68 коп. - інфляційних втрат, 2 776 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 16 коп. - 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г