Рішення

від 31.05.2013 по справі 914/1625/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.13 Справа № 914/1625/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства Дослідне господарство «Миклашів» Інституту сільського господарства Карпатського регіону (с. Миклашів, Львівська обл.)

до відповідача: Приватного підприємства «Іверія-Карпати» (м. Львів)

про: стягнення заборгованості на суму 23877,26 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №2 від 14.05.2013 року

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства Дослідне господарство «Миклашів» Інституту сільського господарства Карпатського регіону (с. Миклашів, Львівська обл.) (надалі - ДП ДГ «Миклашів») до Приватного підприємства «Іверія-Карпати» (м. Львів) (надалі - ПП «Іверія-Карпати») про стягнення заборгованості на суму 23877,26 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.04.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 14.05.2013 року. Ухвалою суду від 14.05.2013 року розгляд справи відкладено до 29.05.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.04.2013 року, про відкладення від 14.05.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

13.05.2013 року за вх.№16008/13 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.05.2013 року за вх.№18508/13 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, а саме: стягнути з ПП «Іверія-Карпати» на користь ДП «ДГ «Миклашів» суми основної заборгованості в розмірі 23 720,69 грн., від стягнення 156,57 грн. пені - відмовляється.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.04.2013 року, про відкладення від 14.05.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №08051684 від 17.05.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

13.05.2013 року за вх.№16112/13 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.05.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 14 грудня 2012 року між ДП ДГ «Миклашів» ІСГ Карпатського регіону і ПП «Іверія-Карпати» було укладено договір на закупівлю молока та молочних продуктів (надалі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору, Продавець - ДП ДГ «Миклашів» зобов'язався продавати молоко за базисним жиром, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, а Покупець - ПП «Іверія-Карпати» зобов'язувався прийняти молоко відповідно умов Договору та відповідно до п.2.2. даного Договору проводити оплату.

Відповідно до п.2.2. вказаного Договору, оплата за продукцію проводиться за договірними погодженими цінами попередньо (за додатковим погодженням в розмірі 30% від щомісячної поставки) та після отримання молока не пізніше трьох днів.

Після закінчення місяця, на підставі приймальної квитанції, провести остаточні розрахунки не пізніше трьох календарних днів після звітного періоду.

Позивач зазначає, що за період з 20 грудня 2012 року по 17 січня 2013 року ДП ДГ «Миклашів» відпущено відповідачу ПП «Іверія-Карпати» 11491 л молока на суму 47820, 69 грн., про що свідчать накладні на одержання молока (№445 від 20 грудня. 2012 року на суму 3456,60 грн., №447 від 22 грудня 2012 року на суму 3087,00 грн., №450 від 24 грудня 2012 року на суму 3473,40 грн., №455 від 27 грудня 2012 року на суму 4937,25 грн., №460 від 30 грудня 2012 року на суму 5002,50 грн., №2 від 02 січня 2013 року на суму 4480,00 грн., №8 від 05 січня 2013 року на суму 4220,00 грн., №10 від 08 січня 2013 року на суму 4720,00 грн., №12 від 11 січня 2013 року на суму 4572,00 грн., №16 від 14 січня 2013 року на суму 4914,00 грн., №19 від 17 січня 2013 року на суму 4957,90 грн.), які підписані представниками сторін, що засвідчує факт приймання продукції, передбаченої Договором.

Позивач зазначає, що відповідачем частково була погашена заборгованість у сумі 24100 грн.

Таким чином, на думку позивача, станом на 17 квітня 2013 року заборгованість за даним Договором відповідача ПП «Іверія-Карпати» перед ДП ДГ «Миклашів» складає 23 720 (двадцять три тисячі сімсот двадцять) грн. 69 коп.

Позивач наголошує, що, згідно погодженого Акту звірки взаємних розрахунків від 19 квітня 2013 року, що підписаний зі сторони відповідача повноважним представником відповідача, підпис якого засвідчено належною печаткою відповідача, чітко зафіксована і погоджена обома сторонами сума боргу відповідача перед позивачем в розмірі 23720,69 грн.

Отже, за підрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає - 23720,69 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, відпустив відповідачу 11491 л молока на суму 47820,69 грн., про що свідчать накладні на одержання молока (№445 від 20 грудня. 2012 року на суму 3456,60 грн., №447 від 22 грудня 2012 року на суму 3087,00 грн., №450 від 24 грудня 2012 року на суму 3473,40 грн., №455 від 27 грудня 2012 року на суму 4937,25 грн., №460 від 30 грудня 2012 року на суму 5002,50 грн., №2 від 02 січня 2013 року на суму 4480,00 грн., №8 від 05 січня 2013 року на суму 4220,00 грн., №10 від 08 січня 2013 року на суму 4720,00 грн., №12 від 11 січня 2013 року на суму 4572,00 грн., №16 від 14 січня 2013 року на суму 4914,00 грн., №19 від 17 січня 2013 року на суму 4957,90 грн.), однак відповідач не виконав зобов'язання у визначений строк і не провів своєчасну оплату за продукцію.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором - оплати за поставлену продукції, згідно ст. 610 ЦК України, відповідач не подав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 23720 грн. 69 коп.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

23.05.2013 року за вх.№18508/13 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якого він просить стягнути тільки суму основного боргу, а в частині стягнення пені просив не розглядати такі вимоги.

Отже, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем складає 23 720, 69 грн., про що свідчить оригінал Акту звірки взаємних розрахунків станом на 19.04.2013 року, підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін. Всього сума боргу відповідача ПП «Іверія-Карпати» перед позивачем ДП ДГ «Миклашів», що підлягає стягненню на користь останнього, складає 23 720 (двісті три тисячі сімсот двадцять) грн. 69 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а також подано уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно яких предметом позову є стягення лише суми основного боргу, а відповідач позов не заперечив і не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства Дослідне господарство «Миклашів» Інституту сільського господарства Карпатського регіону (с. Миклашів, Львівська обл.) до Приватного підприємства «Іверія-Карпати» (м. Львів) в частині стягнення заборгованості на суму 23720,69 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №19/04-1 від 19.04.2013 року на суму 1 720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Іверія-Карпати» (79053, вул. В. Великого, 59 «В», м. Львів, код ЄДРПОУ 38457532) на користь Державного підприємства Дослідне господарство «Миклашів» Інституту сільського господарства Карпатського регіону (81140, с. Миклашів, Львівська обл., код ЄДРПОУ 20760227, р/р 260006107835001, МФО 300249) заборгованість в розмірі 23720 (двадцять три тисячі сімсот двадцять) грн. 69 коп. основного боргу, а також судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.