Рішення

від 26.08.2010 по справі 25/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

26.08.10 Справа№ 25/95

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю В«Мікро-ФВ» (м.Львів) до відповідача:Відкритого акціонерного товариства В«Селянський комерційний банк В«ДністерВ» в особі ліквідатора ОСОБА_1 (м.Львів) третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог:Управління ОСОБА_2 банку України у Львівській області (м.Львів) про :перерахування неправомірно прийнятих та зарахованих на рахунок коштів в сумі 30 000,00 грн. Суддя :ОСОБА_3 При секретарі :ОСОБА_4 Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_5-представник, довіреність від 12.05.2010 року ОСОБА_6-представник, довіреність від 13.02.2008 року від відповідача:ОСОБА_7-представник, довіреність від 18.05.2010 року від третьої особи:ОСОБА_8-представник, довіреність від 10.07.2009 року Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Мікро-ФВ» (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства В«Селянський комерційний банк В«ДністерВ» в особі ліквідатора ОСОБА_1 (м.Львів) про перерахування неправомірно прийнятих та зарахованих на рахунок коштів в сумі 30 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.06.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 07.06.2010 року. Ухвалою від 07.06.2010 року розгляд справи відкладено до 14.06.2010 року для надання доказів по справі. Ухвалою від 14.06.2010 року розгляд справи відкладено до 18.06.2010 року, у звВ»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 18.06.2010 року розгляд справи відкладено до 23.06.2010 року для надання доказів по справі. Ухвалою від 23.06.2010 року розгляд справи відкладено до 29.06.2010 року, у звВ»язку з відсутністю представника третьої особи. Ухвалою від 29.06.2010 року розгляд справи відкладено до 01.07.2010 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 01.07.2010 року розгляд справи відкладено до 30.07.2010 року. Ухвалою від 30.07.2010 року розгляд справи відкладено до 20.08.2010 року, для надання доказів по справі за клопотанням сторін. Ухвалою від 20.08.2010 року розгляд справи відкладено до 26.08.2010 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.06.2010 року, про відкладення від 07.06.2010 року, від 14.06.2010 року, від 18.06.2010 року, від 23.06.2010 року, від 29.06.2010 року, від 01.07.2010 року, від 30.07.2010 року, від 20.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.06.2010 року за вх.№11141 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.06.2010 року позивач подав пояснення по справі.

23.06.2010 року за вх.№12040 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

25.06.2010 року за вх.№12208 позивач подав пояснення по суті спору.

30.06.2010 року за вх.№12492 позивач подав клопотання по справі.

30.06.2010 року за вх.№12491 позивач подав уточнення по справі.

В судовому засіданні 01.07.2010 року сторони подали спільне клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

27.07.2010 року за вх.№14261 позивач подав уточнення по справі.

В судовому засіданні 30.07.2010 року позивач подав клопотання по справі на виконання вимог ухвал суду.

16.08.2010 року за вх.№15484 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд зобовВ»язати відповідача повернути позивачу кошти в розмірі 30 000,00 грн., як такі, що отримані без достатньої правової підстави шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок позивача, а також стягнути судові витрати.

16.08.2010 року за вх.№15483 позивач подав перелік питань, які необхідно зВ»ясувати в судовому засіданні на виконання вимог ухвал суду.

В судовому засіданні 20.08.2010 року сторони подали спільне клопотання про відкладення розгляду справи.

26.08.2010 року за вх.№16120 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

26.08.2010 року за вх.№16121 позивач подав уточнення до позовної заяви.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.06.2010 року, про відкладення від 07.06.2010 року, від 14.06.2010 року, від 18.06.2010 року, від 23.06.2010 року, від 29.06.2010 року, від 01.07.2010 року, від 30.07.2010 року, від 20.08.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

В судовому засіданні 07.06.2010 року відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі Управління ОСОБА_2 банку України у Львівській області (79000, м.Львів, вул.Коперника,4) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

В судовому засіданні 18.06.2010 року відповідач подав пояснення по справі, згідно якого заперечує щодо заявлених вимог позивачем.

23.06.2010 року за вх.№12041 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.06.2010 року відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

01.07.2010 року за вх.№12549 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

30.07.2010 року за вх.№14486 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

20.08.2010 року за вх.№15890 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

Представник третьої особи вимог ухвали суду про залучення до участі у справі від 14.06.2010 року, від 18.06.2010 року, від 23.06.2010 року, від 29.06.2010 року, від 01.07.2010 року, від 30.07.2010 року, від 20.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника забезпечив.

01.07.2010 року представник третьої особи надав пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.07.2010 року сторони подали спільне клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 26.08.2010 року представник третьої особи заявив усне клопотання про переведення останнього в статус третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Суд задоволив заявлене клопотання.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.08.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

26 березня 2010 р. Відкрите акціонерне товариство "Селянський комерційний банк "Дністер" зарахувало на поточний рахунок № 260080149 в ВАТ СКБ "Дністер", МФО 325569 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікро-Ф" кошти в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., зарахування коштів підтверджується випискою по рахунку № 260080149 за 26 березня 2010 р. та реєстром кредитових платіжних документів від 26 березня 2010 року, отриманих від банку для зарахування коштів на рахунок 260080149. Ці кошти отримані від Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Яц-Бол", ЄДРПОУ 30909779, в якості повернення попередньої оплати ТзОВ "Мікро-Ф", згідно листа №33 від 25.03.2010 р.

З 15.03.2010 р. відкликана банківська ліцензія у ВАТ СКБ "Дністер" та ініційована процедура ліквідації банку, згідно постанови правління ОСОБА_2 ОСОБА_9 України від 13.03.2010 р. № 128. Листом № 55-012/827-4006 від 16 березня 2010 р. ОСОБА_2 банк України доводить до відома, що, згідно з постановою Правління ОСОБА_2 ОСОБА_9 України від 13 березня 2010 р. № 128, з 15 березня 2010 р., відкликана банківська ліцензія у ВАТ СКБ "Дністер" та ініційована процедура ліквідації банку. Ліквідатором ВАТ СКБ "Дністер" призначено ОСОБА_1.

17.03.2010 р. у газеті "Голос України" опубліковано оголошення про відкриття ліквідаційної процедури банку та визначено місячний термін з моменту публікації оголошення для заявлення вимог кредиторів, тобто до 17.04.2010 р.

13 квітня 2010 р. позивач подав ліквідатору ВАТ "СКБ "Дністер" вимогу за № 192-302/лк про визнання кредитором в сумі 30 071 (тридцять тисяч сімдесят одна) грн. 83 коп., а 22 червня 2010 р. позивач отримав лист про акцептування відповідачем вимог позивача та віднесення до 7 черги погашення. Позивач наголошує, що подання позивачем відповідачу 13 квітня 2010 р. вимоги про визнання кредитором в сумі 30071,83 грн. було здійснено для того, щоб вимога в подальшому не була визнана відповідачем погашеною на підставі статей 89 та 96 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність".

Позивач зазначає, що він 03 червня 2010 р. звернувся до голови ОСОБА_2 банку України та начальника Управління ОСОБА_2 банку України у Львівській області із письмовими запитами про надання пояснень щодо, правових підстав зарахування коштів в сумі 30000,00 грн. на рахунок ТзОВ «Мікро-Ф»у ВАТ «СКБ «Дністер»після відкриття ліквідаційної процедури та щодо того, яким чином ТзОВ «Мікро-Ф»може здійснити своє право розпорядження власним майном у вигляді вищезгаданих коштів. Факт такого звернення та його отримання підтверджуються листами № МФ-000660 від 03.06.2010 р. та МФ-000659 від 03.06.2010 р. та повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1963628 та № 1963636. Однак, відповіді на ці запити позивачем не отримані, а тому, позивач вважає, важливим є залучення Управління ОСОБА_2 банку України у Львівській області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору для надання відповідних пояснень, як органу, чия думка матиме значення для правильного вирішення справи. Аналогічний запит позивач направив відповідачу 03 червня 2010 р., що зареєстровано за вх. № 1342/дк від 03.06.2010 р. Однак, як стверджує позивач, відповіді на нього він не отримав.

Крім того, 09 червня 2010 р. ТзОВ «Мікро-Ф»звернулось до ліквідатора ВАТ «СКБ «Дністер»із листом, що зареєстровано за вх. № 1385/лк від 09.06.2010 р., на виконання платіжного доручення № 6 від 09 червня 2010 р. на сплату ЛФ ТзОВ «Укравтозапчастина»коштів в сумі 30000,00 грн. за рахунок сум, зарахованих 26 березня 2010 р. на поточних рахунок № 260080149. 18 червня 2010 р. позивач отримав відповідь відповідача, в якій останній відмовився виконувати вищезгадане платіжне доручення, посилаючись на неможливість здійснення банківської діяльності через відкликання у нього банківської ліцензії з 15 березня 2010 р. Разом з тим, позивач зазначає, що 26 березня 2010 р. відсутність банківської ліцензії не завадила відповідачу прийняти та зарахувати на поточний рахунок позивача кошти в сумі 30000,00 грн., отримані від СП ТзОВ «Яц-Бол».

Позивач наголошує, що на виконання вимог ухвали Господарського суду України, він звернувся до відповідача з листом, що зареєстрований за вх. № 1479/лк від 22.06.2010 р., № МФ-000686 від 22 червня 2010 р. з проханням підтвердити та підписати акт звірки взаєморозрахунків станом на 21 червня 2010 р. Підписаний акт звірки відповідач мав представити в судове засідання 23 червня 2010 р.

Крім того, позивач звертає увагу, що у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії, згідно Постанови ОСОБА_2 банку України № 128 від 13 березня 2010 р. у ВАТ СКБ "Дністер", останній перестав бути членом платіжної системи, згідно п. 1.44 ст. 1 ОСОБА_10 України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та позбавлений права здійснювати перерахування та зарахування коштів своїх клієнтів, оскільки, відповідно до ст. 19 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", без отримання банківської ліцензії не дозволяється вести рахунки своїх клієнтів.

Для виключення коштів, стягнення яких є предметом позову, з ліквідаційної маси в процедурі банкрутства, позивач 24 червня 2010 року звернувся до ліквідатора ВАТ "СКБ "Дністер" з листом № МФ-000688 від 24.06.2010 р., який зареєстровано в канцелярії за № 1526/лк від 24.06.2010 р., з вимогою виключити ці кошти з ліквідаційної маси та погасити вимоги ТзОВ "Мікро-Ф" до задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, до начальника Управління ОСОБА_2 банку України у Львівській області з листом № МФ-000690 від 24.06.2010 р., зареєстрованого в адміністративному відділі б/н від 24.06.2010 р., з вимогою виключити ці кошти з ліквідаційної маси та забезпечити задоволення вимог ТзОВ "Мікро-Ф" до задоволення вимог кредиторів в порядку черговості.

Також, на підтвердження власної позиції, позивач посилається на судову практику, а саме постанову ВГСУ від 19.12.2006 р. у справі № 2/235, де зазначено що згідно з роз'ясненням господарського суду м. Києва у справі № 23/807, позивача визнано поточним кредитором по відношенню до Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", оскільки його вимоги по стягненню грошових коштів виникли після відкриття ліквідаційної процедури банку, не могли бути включені до переліку акцептованих ліквідатором вимог для затвердження ОСОБА_2 банком України та віднесені до певної черги задоволення вимог кредиторів, а тому для стягнення коштів позивачу слід звертатися до ліквідатора банку "Україна", зважаючи на пріоритетність норм ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність" щодо ліквідаційної процедури по банку відповідача, порядок погашення вимог кредиторів банку, що знаходяться в процедурі ліквідації, визначений статтями 91-98 ОСОБА_10. У вказаному порядку задоволення черг кредиторів не передбачаються розгляд тих вимог кредиторів, які виникли під час проведення ліквідації, а вимоги позивача підлягають погашенню до задоволення вимог кредиторів за чергами шляхом виключення цих коштів з ліквідаційної маси як безпідставно отримані.

Позивач звертає увагу на те, що посилання відповідача у відзиві на постанову ВГСУ від 01.07.2008 р. у справі № 46/46, на його думку, некоректне тому, що дане судове рішення стосується вимог з іншою правовою природою, не поточних, оскільки вимоги позивача виникли після відкриття ліквідаційної процедури та у зв'язку із неправомірною діяльністю відповідача, тобто здійснення банківської діяльності, а саме ведення рахунків клієнтів, без банківської ліценції.

Також, позивач заперечує твердження відповідача, що відповідальність за неправомірне прийняття і зарахування коштів на рахунок після відкриття ліквідаційної процедури має нести НБУ, оскільки, згідно ч. 6 ст. 92 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", при виконанні своїх обов'язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника ОСОБА_2 банку України. Крім того, відповідач наголошує на тому, що зарахування коштів на рахунок позивача відбулось автоматично, без участі відповідача, однак, таке положення спростовується тим, що ведення банківських рахунків, в тому числі зарахування на них коштів, юридичних осіб є елементом банківської діяльності, право на здійснення якої надається НБУ шляхом видачі банківської ліцензії.

Крім того, позивач зазначає, що 01 липня 2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікро-Ф" уклало з Відкритим акціонерним товариством "Селянський комерційний банк "Дністер" договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточний мультивалютний рахунок № 260080149 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування. 25 червня 2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку (надалі -Договір), згідно п. 9.7 якого, з моменту його підписання попередній договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 01.07.2001 року втратив юридичну силу. Отже, правовідносини між позивачем та відповідачем здійснювалися на підставі договору.

Крім того, позивач наголошує, що листом № 55-012/827-4006 від 16 березня 2010 р. ОСОБА_2 банк України доводить до відома, що, згідно з постановою Правління НБУ від 13 березня 2010 р. № 128, 15 березня 2010 р. відкликана банківська ліцензія у ВАТ СКБ "Дністер" та ініційована процедура ліквідації банку. Отже, з 15 березня 2010 р. ВАТ СКБ "Дністер" перестало бути банківською установою, суб'єктом банківської діяльності тому, що банківська ліцензія була відкликана, але залишилося у статусі суб'єкта господарської діяльності. Таким чином, кошти в сумі 30000,00 грн. 26 березня 2010 року надійшли не до банківської установи, а до юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності, який є фактично неналежним отримувачем. Тобто, ВАТ «СКБ «Дністер» отримав кошти, які є предметом позову, без достатньої правової підстави. На думку позивача, ВАТ "СКБ "Дністер" не мало правових підстав для зарахування коштів на рахунок позивача, тобто здійснило неправомірне зарахування.

Крім того, в поясненні Управління ОСОБА_2 банку України у Львівській області, тобто третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, зазначено, що відповідно до ст. 91 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначенням ліквідатора, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Також, положенням про застосовання ОСОБА_2 банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 369, встановлено, що з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора настають наслідки, зазначені в ст. 91 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої відсотки, комісійні, штрафи, інші очікувані доходи за активними операціями банку за рішенням ліквідатора можуть продовжувати нараховуватися згідно з договорами, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, а ліквідатору забороняється вчиняти дії, які б свідчили про продовження діяльності банку.

Позивач наголошує, що при наданні пояснень в судовому засіданні 01 липня 2010 р. як відповідач, так і третя особа підтвердили факт того, що зарахування коштів на рахунок позивача не було конкретною операцією, яка б вимагала закінчення технологічного процесу і дозволяла б продовжити банківську діяльність банку, а також не сприяла збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. А отже, ліквідатор вчинив дії, які підпадають під визначення банківської діяльності без банківської ліцензії. Таким чином, в результаті неправомірних дій відповідача, позивач втратив можливість користування власним майном у вигляді грошових коштів у сумі 30 000,00 грн., а відповідач, зарахувавши на рахунок позивача ці кошти, створив поточну кредиторську заборгованість, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 21 червня 2010 р.

Позивач вважає, що кошти в сумі 30000,00 грн. не могли бути зараховані на рахунок позивача, оскільки ЗАТ «СКБ «Дністер»не мав права здійснювати банківську діяльність після 15 березня 2010 р., а ці кошти мали би залишитись на рахунку ВАТ «СКБ «Дністер»як юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності, який став неналежним отримувачем та був і є зобов'язаний повернути ці кошти.

Підсумовуючи сказане вище, позивач вважає, що кошти в сумі 30 000,00 грн. були неправомірно прийняті відповідачем та зараховані на рахунок позивача. Неправомірність прийняття та зарахування коштів на рахунок позивача, на думку позивача, полягає у тому, що, у зв'язку із відкриттям ліквідаційної процедури, рахунки банку та його клієнтів мали бути заблоковані ще з моменту відкликання банківської ліцензії, тобто з 15 березня 2010 р. Адже, згідно статей 19, 20, 47 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність" ведення рахунків клієнтів, в тому числі зарахування коштів на них є банківською операцією та вимагає видачі банківської ліцензії. Натомість, відповідач кошти в сумі 30 000,00 грн. неправомірно прийняв та зарахував на рахунок позивача та відмовляється дати змогу позивачу ними скористатися.

Таким чином, на думку позивача, в результаті неправомірних дій відповідача позивач втратив можливість користування власним майном у вигляді грошових коштів у сумі 30 000,00 грн., а відповідач, зарахувавши на рахунок позивача ці кошти, створив поточну кредиторську заборгованість, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 21 червня 2010 р. Оскільки банки мають право здійснювати банківську діяльність лише на підставі банківської ліцензії, а на момент зарахування коштів позивача на його рахунок НБУ відкликав у ВАТ "СКБ "Дністер" банківську ліцензію, крім того, останній перестав бути членом платіжної системи та позбавлений права здійснювати перерахування та зарахування коштів своїх клієнтів, то кошти зараховані неправомірно.

Відповідач на позовну заяву ТзОВ "Мікро - Ф" до ВАТ СКБ «Дністер», про стягнення коштів, ВАТ СКБ "Дністер" заперечує проти вимог позивача, з урахуванням уточнення до позову, отриманого 28.07.2010 р., виходячи з того, що, згідно договору банківського рахунку, 01.07.2001 р. між сторонами був укладений договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку. За умовами цього договору, ВАТ СКБ "Дністер" зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача: приймання і зарахування грошових коштів на рахунок позивача, виконання розпоряджень позивача про перерахування і видачу коштів з рахунку, проведення інших операцій за рахунком, які не заборонені законодавством та банківськими правилами України.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За твердженням відповідача, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Згідно з п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. Розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли до банку після операційного часу, банк може виконувати в день їх надходження, якщо це визначено договором банківського рахунка. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Тобто, банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. ОСОБА_9 отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів.

Щодо задоволення вимог позивача під-час процедури ліквідації, відповідач пояснює, що згідно з Постановою Правління ОСОБА_2 банку України №128 від 13.03.2010 р. з 15 березня 2010 р. відкликано банківську ліцензію, ініційовано ОСОБА_2 банком України процедуру ліквідації ВАТ СКБ "Дністер" та призначено ліквідатора. Відповідно до вимог ст. 89 ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність», ліквідатором банку здійснено опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті «Голос України»від 17.03.2010 р., протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мали право заявити свої вимоги до банку.

На думку відповідача, у ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність" відсутнє розмежування кредиторів на поточних та конкурсних кредиторів і, відповідно, відсутній поділ на порядок задоволення їх вимог, а статтею 2 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність" визначено - кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідач звертає увагу, що ТзОВ "Мікро - Ф" подано вимогу до ліквідатора ВАТ СКБ «Дністер»про визнання кредитором ОСОБА_9 на суму 30071,83 грн. Заява була отримана банком 13.04.2010 р., зареєстрована за №192-302/лк. Вказана вимога позивача була прийнята та акцептована ліквідатором в сумі 30071,83 грн., про що підтверджує лист ліквідатора. Відповідно до ст. 93 ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність»та пункту 12.2 глави 12 розділу VI Положення № 369, ліквідатор банку протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суми заборгованості по кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів для затвердження ОСОБА_2 банком України. 17.06.2010 р. ліквідатором закінчено акцептування вимог кредиторів, складено реєстр акцептованих вимог кредиторів для подальшого затвердження ОСОБА_2 банком України.

Таким чином, на думку відповідача, права позивача не порушені, вимоги позивача як кредитора банка в сумі 30071,83 грн., як залишок грошових коштів на рахунку, вже є визнаними ліквідатором банку та будуть задовольнятися, відповідно до вимог ОСОБА_10, у порядку, визначеному ст. 96 ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність», у сьому чергу задоволення вимог кредиторів.

Щодо технологічного циклу операцій, відповідач зазначає, що згідно з вимогами ст. 91 ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність», з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора наступили певні правові наслідки, у тому числі банківська діяльність банку завершилась закінченням технологічного циклу конкретних операцій, були закриті кореспондентські рахунки банку. Діючим є тільки рахунок, відкритий ліквідатором банку для здійснення ліквідаційної процедури. Відповідно до п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 18 червня 2003 р. N 254, операція банку - дія або подія, внаслідок якої відбуваються зміни у фінансовому стані банку та яка відображається за балансовими або позабалансовими рахунками банку. Перелік банківських операцій наводиться у ст. 47 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність". Банківські операції поділяються на активні та пасивні.

Відповідач наголошує, що, згідно з ст.93 ОСОБА_10 України «Про банки та банківську діяльність», ліквідатор не має права погашати вимоги до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження ОСОБА_2 банком України. Відповідно до вказаного ОСОБА_10, з моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог до банку належить до компетенції ліквідатора банку. Пред'явлення будь-яких вимог до банку, що ліквідується, та їх задоволення може здійснюватися виключно у порядку, встановленому вказаним ОСОБА_10. Відповідач зазначає, що відповідно до п.6.2. Постанови Правління ОСОБА_2 банку України №128 від 13.03.2010 р., з 15 березня 2010 р. Управлінням НБУ вжито всіх заходів щодо припинення здійснення банком активних операцій, а з витрат, що включаються до кошторису, відсутні статті, що передбачали б витрати на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, на думку відповідача, відповідно до приписів ОСОБА_10 з моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог до банку належить до компетенції ліквідатора банку, вимоги до банку, який знаходиться в процедурі ліквідації, можуть бути заявлені у формі заяви про визнання кредиторських вимог до банку та зобов'язання включити їх до переліку вимог кредиторів банку. Визнані ліквідатором вимоги кредиторів банку задовольняються у черговості та порядку, які встановлені статтею 96 ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність». Задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність»особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури. Про що, також підтверджує судова практика, зокрема постановою Вищого Господарського суду України від 01.07.2008 р. у справі №46/46 - Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також Закон України «Про банки і банківську діяльність»не передбачають можливості індивідуального задоволення вимог кредитора, вимоги якого включені до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_9, за межами процедури ліквідації, яка триває.

Згідно статті 11. ОСОБА_10 України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", система електронних платежів ОСОБА_2 банку України (СЕП НБУ) -це державна система міжбанківських розрахунків.

Щодо задоволення вимог кредитора з кошторису витрат ліквідатора, відповідач зазначає, що, відповідно до ст. 96 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого ОСОБА_2 банком України. З витрат, що включаються до кошторису відсутні статті, що передбачали б витрати на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 2 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", ліквідаційна маса - усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації. Відповідно до Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затвердженого постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 20 березня 1998 р. N 114 - активи банку - це накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу. Відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків "Система оцінки ризиків", схвалених постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 15 березня 2004 р. N 104 Активні операції банку - операції банку, спрямовані на розміщення ресурсів банку. Обліковуються за активом балансу або на активних рахунках позабалансового обліку.

Відповідач зазначає, що відповідно до вищезазначеного, кошти, обліковані на балансовому рахунку позивача 2600 не включені до ліквідаційної маси.

Враховуючи вищенаведені обставини відповідач просить позовні вимоги ТзОВ "Мікро - Ф" залишити без задоволення.

Представник третьої особи позовні вимоги заперечив, оскільки постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 13.03.2010 N 128 з 15 березня 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ СКБ «Дністер», про що надруковано оголошення у газеті "Урядовий кур'єр " від 19.03.2010 року N 51 (4202). Ліквідатором ВАТ СКБ "Дністер" призначено фізичну особу - незалежного експерта ОСОБА_1.

Щодо задоволення кредиторських вимог ліквідатором ВАТ СКБ "Дністер", третя особа вважає, що при здійсненні ліквідаційної процедури ліквідатор у своїй діяльності керується ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність" (далі Закон про банки), постановами ОСОБА_2 банку, а також іншими нормативними актами, які не суперечать ОСОБА_10 про банки.

Відповідно до ст. 93 ОСОБА_10 України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів, а саме: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх непідтвердження; складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження ОСОБА_2 банком України; сповіщає кредиторів про акцептування вимог. Таким чином, питання задоволення вимог кредиторів ОСОБА_10 про банки віднесені до повноважень ліквідатора.

Разом з тим, третя особа зазначає, що статтею 93 ОСОБА_10 України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , кредиторам надане право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ "Мікро Ф" пред'явив до ліквідатора свої вимоги, які були акцептовані останнім та включені до реєстру вимог кредиторів. Враховуючи положення ст. 93 ОСОБА_10 України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , позивач вправі заперечити щодо визнаних ліквідатором вимог.

Щодо процедури закриття кореспондентського рахунку ВАТ СКБ "Дністер", третя особа зазначає, що відповідно до п.6.2 постанови Правління НБУ від 13.03.2010 № 128 та п.6.3 розділу VI Положення 369, за яким керівник територіального управління ОСОБА_2 банку, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, не пізніше наступного дня після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора припиняє всі активні операції за всіма кореспондентськими рахунками банку як у національній, так і в іноземній валюті, Управління вжило заходів щодо припинення ВАТ "СКБ "Дністер" здійснення активних операцій за його кореспондентським рахунком, відкритим в Національному банку України, з дня отримання постанови про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації. Тому, 15 березня 2010 року Управлінням видано Розпорядження № 32 відповідно до якого, встановлено ліміт активних операцій за кореспондентським рахунком ВАТ СКБ "Дністер" № 32001104400 в сумі 0 грн. 00 коп. 17 березня 2010 року в Управлінні відкритий накопичувальний рахунок № 32078104499 ВАТ СКБ "Дністер" та укладений договір банківського рахунку.

Відповідно до глави 4 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320 (надалі Інструкція 320), кореспондентський і технічний рахунки мають дорівнювати нулю. Відповідно до вимог глави 5 розділу II Інструкції 320, списання з кореспондентського рахунку банку (філії) здійснюється за міжбанківськими електронними розрахунковими документами, що сформовані власником рахунку або ОСОБА_2 банком, у випадках, визначених законом, у тому числі, обумовлених договором. Учасник СЕП забезпечує формування міжбанківського електронного розрахункового документа лише через САБ із заповненням усіх обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 3 глави 2 розділу І Інструкції 320 та додатка 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Третя особа зазначає, що на виконання вимог, передбачених вищезазначеними Інструкціями та з метою закриття кореспондентського рахунку Управління направило лист № 12-421/1488 від 25.03.2010 року ліквідатору ВАТ СКБ "Дністер" з проханням повідомити реквізити рахунку (номер та назву), відкритого у ВАТ СКБ "Дністер", з метою зарахування коштів (згідно з п.2.4.12 Договору № 109 б/ф369 про коррахунок у Національному банку від 13.08.2004).

29.03.2010 року Управлінням повторно надіслано лист № 12-421/1515 з проханням повідомити реквізити внутрішньобанківського рахунку (номер та назву) для зарахування коштів.

29.03.2010 року ВАТ СКБ "Дністер" повідомив Управління про відкриття рахунку № 120741 "Накопичувальний рахунок банку в Національному банку України".

Меморіальним ордером № 2 (референс № 833903) від 30.03.2010 року перераховано кошти в сумі 225 466, 79 грн. на накопичувальний рахунок № 120741, у зв'язку із закриттям коррахунку ВАТ СКБ "Дністер", відповідно до постанови Правління НБУ № 128 від 13.03.2010 року.

31.03.2010 року Управління листом № 12-421/1565 від 31.03.2010 року повідомило ліквідатора ВАТ СКБ "Дністер" про закриття рахунків 32001104400 і 32066104401. Повідомлення до ДПІ направлено 31.03.2010 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Згідно п.5 ст. 2 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", банківська діяльність -залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

Згідно п.7 ст. 2 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", банківська ліцензія -документ, який видається ОСОБА_2 банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому ОСОБА_10, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

У ст. 89 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність" вказано, що протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку, а згідно ч. 9 ст. 96 цього ж ОСОБА_10 вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Тобто в разі, якщо позивач не звернувся б до відповідача із вимогою про визнання його кредитором, така вимога на підставі чинного законодавець вважалась би погашеною 17 квітня 2010 р.

Відповідно до ст. 91 ОСОБА_10 України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Положенням про застосування ОСОБА_2 банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (постанова Правління НБУ від 28.08.2010 № 369, (надалі Положення 369) встановлено, що з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора настають наслідки, зазначені в ст. 91 ОСОБА_10 про банки, відповідно до якої відсотки, комісійні, штрафи, інші очікувані доходи за активними операціями банку за рішенням ліквідатора можуть продовжувати нараховуватися згідно з договорами, якщо це сприяє збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Ліквідатору забороняється вчиняти інші дії, які б свідчили про продовження діяльності банку.

Частиною 2 ст. 93 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів, а саме, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження ОСОБА_2 банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог. Сповіщення кредиторів про акцептування вимог повинно було бути проведено до 17.06.2010 р. Лише 22.06.2010 р. позивач був сповіщений про акцентування заявлених вимог.

01 липня 2001 року ТзОВ «Мікро-Ф»уклало з ВАТ "СКБ "Дністер" договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточний мультивалютний рахунок № 260080149 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

25 червня 2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку (надалі -Договір), згідно п. 9.7 якого, з моменту його підписання попередній договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 01.07.2001 року втратив юридичну силу. Відповідно до пункту 1.1 Договору банківського рахунку від 01 червня 2004 р., банк здійснює розрахунково-касове обслуговування відкритого Клієнту поточного мультивалютного рахунку №260080149 (далі-рахунок) відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів національного банку України (НБУ) та внутрішніх правил банку. Дія цього договору, згідно п.п.6.2 п.6 Договору, припиняється у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором. В зв»язку з тим, що, відповідно до ст.19 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки, а ліквідатор, відповідно до ст.92 цього ОСОБА_10, з дня свого призначення здійснює такі повноваження, а саме, заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх, ліквідатор, на виконання п.п.6.2 та п.7.2. Договору банківського рахунку, мав припинити дію цього договору, що призвело б до виконання п.7.6. договору тобто, до припинення операцій на рахунку клієнта -ТзОВ "Мікро-Ф" та не дозволило б зарахувати на нього кошти, які надійшли після початку процедури ліквідації.

Відповідно до пункту 2.2.1 та пункту 2.2.5 Договору банківського рахунку, клієнт (позивач) має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку та вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших, обумовлених цим договором, послуг. Однак, відповідач порушив умови договору та законодавства, зарахувавши кошти на поточний рахунок позивача після відкриття ліквідаційної процедури, розуміючи те, що позивач, в силу норм законодавства, цими коштами розпорядитися самостійно не зможе.

Крім того, в поясненні Управління ОСОБА_2 банку України у Львівській області, тобто третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, зазначено, що відповідно до ст. 91 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначенням ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Тобто, йдеться про операції, які були розпочаті до відкриття ліквідаційної процедури банку та вимагали завершення, а також завершення цих операцій мало б сприяти збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Також положенням про застосування ОСОБА_2 банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 369, встановлено, що з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора настають наслідки, зазначені в ст. 91 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої відсотки, комісійні, штрафи, інші очікувані доходи за активними операціями банку за рішенням ліквідатора можуть продовжувати нараховуватися згідно з договорами, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Ліквідатору забороняється вчиняти дії, які б свідчили про продовження діяльності банку. Отже, під «технологічним циклом конкретних операцій»розуміється саме нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку за рішенням ліквідатора. Крім того, зарахування коштів саме на поточний рахунок позивача не можна віднести до таких операцій тому, що дана операція розпочалась вже після відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, в результаті неправомірних дій відповідача, позивач втратив можливість користування власним майном у вигляді грошових коштів у сумі 30 000,00 грн., а відповідач, зарахувавши на рахунок позивача ці кошти, створив поточну кредиторську заборгованість, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 21 червня 2010 р.

Відповідно до ст.19 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Згідно п. 10 ч. 1 ст. 92 цього закону, до повноважень ліквідатора з дня його призначення належить заявляти відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розривати їх.

Тобто, ліквідатор, на виконання норм ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність», п.п.6.2 та п.7.2. Договору банківського рахунку, мав заявити відмову від продовження виконання договору, про його припинення, оскільки виконувати свої зобов'язання за договором банк після відкликання банківської ліцензії, у відповідності до чинного законодавства України, не міг, що призвело б до припинення цих операцій по рахунку клієнта -ТзОВ «Мікро-Ф»та неунеможливило б зарахування на нього коштів, які надійшли після відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно визначення, наданого ОСОБА_10 України В«Про банки і банківську діяльність", банк -юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії ОСОБА_2 банку України здійснювати банківську діяльність. Банківська ліцензія -документ, який видається ОСОБА_2 банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому ОСОБА_10, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

З 15 березня 2010 р. ВАТ СКБ "Дністер" перестав бути банківською установою -суб'єктом банківської діяльності, оскільки банківська ліцензія з моменту відкриття ліквідпроцедури була відкликана, але залишився у статусі суб'єкта господарської діяльності. ВАТ "СКБ "Дністер" не мав правових підстав для зарахування коштів на рахунок позивача, тобто здійснив неправомірне зарахування, оскільки договір на момент зарахування мав бути розірваний, операції по банківському рахунку припинено, а банківська ліцензія, як правова підстава для здійснення банківських операцій, у відповідача відкликана. Тому, кошти в сумі 30 000,00 грн., які 26 березня 2010 року надійшли до юридичної особи -суб'єкта господарської діяльності, який є фактично неналежним отримувачем. Тобто, ВАТ «СКБ «Дністер»отримав кошти, які є предметом позову, без достатньої правової підстави.

Кошти в сумі 30000,00 грн. не могли бути зараховані на рахунок позивача, оскільки ВАТ «СКБ «Дністер»не мав права здійснювати банківську діяльність після 15 березня 2010 р., договір між стронами мав бути припинений, а ці кошти мали бути повернені позивачу, оскільки ВАТ «СКБ «Дністер»став неналежним отримувачем та був і є зобов'язаний повернути ці кошти ще у п'ятиденний строк з моменту їх отримання.

Посилання відповідача на неможливість повернення коштів позивачу, в зв'язку з тим, що видатки банку в процесі ліквідації визначаються його кошторисом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, повернення коштів в сумі 30 000,00 грн. не є видатками банку, а повернення коштів має бути здійснено поза межами процедури ліквідації банку та на підставі норм Цивільного кодексу України.

Вимоги позивача виникли після відкриття ліквідаційної процедури, а, згідно пояснень відповідача, в реєстр кредиторів включалися та акцептовувалися вимоги, які виникли до моменту відкриття ліквідаційної процедури, оскільки, згідно п. 9.2. розділ VI Постанови Правління НБУ від 28 серпня 2001 року N 369, ліквідатор складає перелік (реєстр) акцептованих ним вимог (далі - реєстр вимог) на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію.

Згідно визначення, даного в ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", кредитор банку -юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Таким чином, зобов'язання щодо повернення коштів позивачу виникло 26 березня 2010 року, тобто після відкриття ліквідаційної процедури, не на підставі договору банківського рахунку, є позадоговірним зобов'язанням, і ТзОВ «Мікро-Ф»не може визнаватись кредитором банку в розумінні ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність», а його вимоги не можуть бути занесені до певної черги кредиторів, оскільки саме позадоговірне зобов'язання виникло між двома субВ»єктами господарської діяльності -сторонами спору, одна з яких вже не була у статусі банку, оскільки в неї була відкликана банківська ліцензія. Тобто, позивач не є кредитором банку в розумінні ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність", а кредитором в позадоговірному зобов'язанні відповідно до норм Цивільного кодексу України, а як особа, яка за своїм статусом прирівнюється до представника ОСОБА_2 банку України, згідно ч. 6 ст. 92 ОСОБА_10 2121, ліквідатор повинен був прийняти рішення про негайне повернення коштів позивачу. Крім того, вищезазначене зобов'язання виникло не у зв'язку з вчиненням дій, в т.ч. з реалізації активів банку, в ході здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ст. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»№ 227/95 від 16 березня 1995 р., підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Крім того, відповідач у поясненнях зазначає, що процедура закриття рахунків є тривалою, не може бути здійснена одночасно, посилається на бездіяльність Управління НБУ у Львівській області, та говорить, що закриття всіх рахунків банку було здійснено 31 березня 2010 р. Однак, згідно підписаного між сторонами акту звірки 06 квітня 2010 р. на поточний рахунок позивача відповідач зарахував кошти в сумі 64,00 грн., що підтверджується випискою про операції за 06.04.2010 р.

Вимоги позивача виникли після відкриття ліквідаційної процедури, а, згідно пояснень відповідача, в реєстр кредиторів включалися та акцептовувалися вимоги, які виникли до моменту відкриття ліквідаційної процедури, оскільки згідно п. 9.2. розділ VI Постанови Правління НБУ від 28 серпня 2001 року N 369, ліквідатор складає перелік (реєстр) акцептованих ним вимог (далі - реєстр вимог) на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію.

Згідно п. 7.4 розділ VI Постанови Правління НБУ від 28 серпня 2001 року N 369, подавати клопотання Національному банку щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, установленому цим Положенням. Отже, в процесі здійснення заходів до задоволення вимог кредиторів ВАТ «СКБ «Дністер», згідно ст. 93 ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність», ліквідатор як уповноважена особа, керівник банку, отримавши вимогу позивача мав заявити заперечення по цій вимозі, а не акцептовувати її та не заносити до реєстру кредиторських вимог, який подається до НБУ. Адже, відповідно до ч. 1 ст. 92 ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність», ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, а саме, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення по заявлених до банку вимогах кредиторів, а як особа, яка за своїм статусом прирівнюється до представника ОСОБА_2 банку України, згідно ч. 6 ст. 92 ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність», ліквідатор повинен був прийняти рішення про негайне повернення коштів позивачу.

З метою врегулювання спору позивач звертався до голови ОСОБА_2 банку України з листами № МФ-000659 від 03 червня 2010 року та № МФ-000733 від 11 серпня 2010 року з проханням письмово роз'яснити, на якій підставі кошти в сумі 30000,00 грн. були зараховані на рахунок ТзОВ "Мікро-Ф" після відкликання банківської ліцензії у ВАТ "СКБ "Дністер"; яким чином позивач може здійснити своє право розпорядження цими коштами, з проханням дозволити ліквідатору ВАТ "СКБ "Дністер" не включати вказану суму в реєстр кредиторів та повернути їх до задоволення вимог кредиторів в порядку черговості. Однак, відповіді на ці листи позивач не отримав.

Крім того, ТзОВ "Мікро-Ф" зверталось за роз'ясненнями до Управління НБУ у Львівській області з листами № МФ-000660 від 03 червня 2010 року з проханням роз'яснити правову позицію управління з даного спору та № МФ-000690 від 24 червня 2010 року з проханням виключити кошти, що є предметом спору, із ліквідаційної маси ВАТ "СКБ "Дністер" та забезпечити погашення вимог позивача про повернення цих коштів до задоволення вимог кредиторів в порядку черговості. У своїх відповідях Управління НБУ у Львівській області зазначило, що для вирішення даних питань позивачу необхідно звернутись до ліквідатора ВАТ "СКБ "Дністер", оскільки він виконує організаційно-розпорядчі функції, приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень.

Отже, в результаті неправомірних дій відповідача, таких як, всупереч договору банківського рахунку, неприпинення операцій по банківському рахунку, зарахування коштів на рахунок, тобто проведення банківської операції -здіснення банківської діяльності після позбавлення банківської ліцензії утримання та неповернення безпідставно отриманих коштів, що не належать відповідачу, має місце порушення прав і інтересів позивача, що унеможливлює розпорядження коштами, які є його власністю і правомірно належать йому, оскільки, позивач втратив можливість володіння, користування та розпорядження власним майном у вигляді грошових коштів у сумі 30 000,00 грн., а відповідач, зарахувавши на рахунок позивача ці кошти, створив поточну кредиторську заборгованість, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 21 червня 2010 р.

Кошти в сумі 30000,00 грн. не могли бути зараховані на рахунок позивача, оскільки ВАТ «СКБ «Дністер»не мав права здійснювати банківську діяльність після 15 березня 2010 р., договір між стронами мав бути припинений, а ці кошти мали бути повернені позивачу, оскільки ВАТ «СКБ «Дністер»став неналежним отримувачем та був і є зобов'язаний повернути ці кошти ще у п'ятиденний строк з моменту їх отримання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, 17 березня 2010 р. у газеті "Голос України" опубліковано оголошення про відкриття ліквідаційної процедури банку та визначено місячний термін з моменту публікації оголошення для заявлення вимог кредиторів, тобто до 17 квітня 2010 р. Оскільки у ст. 89 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 року №2121-ІІІ (зі змінами та доповненнями) (надалі -Закон 2121) вказано, що протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку, а згідно ч. 1 ст. 93 ОСОБА_10 2121, ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури. Відповідно до ч. 9 ст. 96 цього ж закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними, позивач 13 квітня 2010 р. подав ліквідатору ВАТ "СКБ "Дністер" вимогу за № 192-302/лк про визнання кредитором в сумі 30 071 (тридцять тисяч сімдесят одна) грн. 83 коп. 22 червня 2010 р. позивач отримав лист за підписом ліквідатора ВАТ «СКБ «Дністер»про акцептування відповідачем вимог позивача та віднесення до 7 черги погашення. Питання щодо затвердження реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 банком України залишається відкритим, а позивач надав це запитання в письмовому вигляді для отримання відповіді від відповідача.

Крім того, слід прийняти до уваги твердження позивача, що подання позивачем відповідачу 13 квітня 2010 р. вимоги про визнання кредитором в сумі 30071,83 грн. було здійснено для того, щоб вимога в подальшому не була визнана відповідачем погашеною з 17 квітня 2010 р. на підставі статей 89 та 96 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно п. 7.4 розділ VI Постанова Правління НБУ від 28 серпня 2001 року N 369 подавати клопотання Національному банку України щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, установленому цим Положенням. Отже, в процесі здійснення заходів до задоволення вимог кредиторів ВАТ «СКБ «Дністер»згідно ст. 93 ОСОБА_10 2121, ліквідатор як уповноважена особа, керівник банку, отримавши кредиторську вимогу позивача мав заявити заперечення по цій вимозі, а не акцептовувати її та не заносити до реєстру кредиторських вимог, який подається до НБУ, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 92 ОСОБА_10 2121, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, а саме, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення по заявлених до банку вимогах кредиторів.

В ході судового розгляду виникло питання, щодо включення коштів, що є предметом спору, до ліквідаційної маси. Позивач 24 червня 2010 року звертався до відповідача з листом № МФ-000688 з вимогою виключити кошти в сумі 30000,00 грн. з ліквідаційної маси як безпідставно отримані відповідачем, та такі, що належать позивачу на праві власності. З метою прояснення даного питання позивач також звернувся до відповідача з листом № МФ-000735 від 11 серпня 2010 року щодо підтвердження включення чи невключення вищезгаданих коштів до ліквідаційної маси. Відповідно до положень ст. 26 ОСОБА_10 України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", ліквідаційна маса -усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації. Згідно п. 28 ст. 2 ОСОБА_10 України "Про банки і банківську діяльністьВ» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкри ітя ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідач зазначає, що відповідно до вищезазначеного, кошти, обліковані на балансовому рахунку позивача 2600 не включені до ліквідаційної маси.

Отже, кошти в сумі 30000,00 грн., стягнення яких є предметом позову, не належать відповідачу ні на праві власності, ні на праві повного господарського відання. Факт належності цих коштів на праві власності позивачу визнаний відповідачем при дачі пояснень в судовому засіданні 23 червня 2010 р.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ст. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»№ 227/95 від 16 березня 1995 р., підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Згідно ч. 5 ст. 92 ОСОБА_10 України «Про банки і банківську діяльність»з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) банку.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, визнав наявність безпідставно отриманих коштів позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Мікро-ФВ» (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства В«Селянський комерційний банк В«ДністерВ» в особі ліквідатора ОСОБА_1 (м.Львів) про перерахування неправомірно прийнятих та зарахованих на рахунок коштів в сумі 30 000,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.В»аВ» ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про державне митоВ» № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №622 від 13.05.2010 року на суму 300,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №623 від 13.05.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 19, 20, 47, 89, 91, 92, 96 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та ст.ст. 526, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства В«Селянський комерційний банк В«ДністерВ» (79017, м.Львів, вул.Переяславська,6а; р/р 357070101 в ВАТ СКБ В«ДністерВ» м.Львів, МФО 325569, код ЄДРПОУ 19159542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Мікро-ФВ» (79039, м.Львів, вул.Луцького,2 а/с 2496, р/р 26005375 в Львівській філії ЗАТ В«ПУМБВ» , МФО 385350, код ЄДРПОУ 23266373) -борг у сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., 300 (триста) грн. 00 коп. -сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.