Рішення

від 22.09.2015 по справі 914/2850/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.15 Справа№ 914/2850/15

За позовом : Громадської організації "Агенція регіонального розвитку "Перспектива Стрийщини", м.Стрий Львівської області,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Стрий Львівської області,

про стягнення 3' 016,37 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: Гончарик Л.Г.,

від відповідача : не з'явився.

На розгляд господарського суду Громадською організацією "Агенція регіонального розвитку "Перспектива Стрийщини" подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3' 016,37 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 08.09.2015р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 22.09.2015р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору №2 від 12.12.2014 р. не поставлено їжу для учасників семінару. На цій підставі просить стягнути з відповідача 1' 500,00 грн. коштів за непоставлену продукцію. Крім того, відповідачу нараховано 29,59 грн. - 3% річних, 537,00 грн. - інфляційних втрат. Також просить стягнути 1' 000, 00 грн. - витрат на юридичні послуги.

У судові засідання 08.09.2015 р. та 22.09.2015р. представник відповідача не з'явився, причин неприбуття не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

12.12.2014р. між Громадською організацією "Агенція регіонального розвитку "Перспектива Стрийщини" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №2 на придбання їжі для харчування, відповідно до п.1 якого виконавець (відповідач у справі) бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника (позивача у справі) надати їжу для харчування в закладі громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_2, для 30 осіб за ціною 50 грн. за особу.

У п.2.1 договору сторони погодили обов'язок виконавця надати замовнику їжу для харчування на рівні санітарних стандартів 17.12.2014 р. з 14.30 год.

Загальна вартість їжі для харчування становить 1' 500,00 грн. (п.4.2 договору). Оплата здійснюється замовником у повному розмірі до 17.12.2014 р. (п.4.3 договору).

Позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на суму 1' 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 12.12.2014р.

17.12.2014 р. семінар «Ринок сільського туризму: перспективи для Стрийщини» відбувся, однак відповідач всупереч умовам договору не забезпечив учасників семінару продуктами харчування.

10.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення оплачених коштів на загальну суму 1' 500,00 грн.

Докази повернення відповідачем оплачених коштів на загальну суму 1' 500,00 грн. у матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору по наданню послуг.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ст.693 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 цього ж кодексу збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було перераховано відповідачу 1' 500,00 грн. як плату за харчування, проте свої зобов'язання за договором відповідач не виконав. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1' 500,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 29,59 грн. - 3% річних, 537,00 грн. - інфляційних втрат. Проте суд, здійснивши перерахунок зазначених сум, відзначає, що до стягнення з відповідача, в межах періоду, визначеного позивачем, підлягає 526,67 грн. інфляційних втрат та 29,59 грн. - 3% річних.

Щодо заявленої до стягнення суми юридичних послуг, суд відзначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 зазначено наступне. Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесених витрат на юридичні послуги позивачем надано суду договір про надання юридичних послуг від 1.03.2015 р., укладений між ГО «Агенція регіонального розвитку «Перспектива Стрийщини» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3. Відповідно до п.4.1 договору договірна плата за послуги виконавця встановлюється в розмірі 1' 000,00 грн., без ПДВ. Суд звертає увагу позивача, що ним не надано суду доказів оплати зазначеної суми (1' 000,00 грн.) юридичних послуг зазначеній у договорі особі. Тому відсутні підстави для стягнення цієї суми з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 530, 610, 612, 693, 901, 903, 906 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації "Агенція регіонального розвитку "Перспектива Стрийщини" ( 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Драгоманова, буд.11, кв.4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34903550) 1' 500,00 грн., 29,59 грн. - 3% річних, 526,67 грн. - інфляційних втрат та 1' 827,00 грн. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 22.09.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 24.09.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.