Рішення

від 17.09.2015 по справі 543/328/15-ц

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/328/15-ц

2/543/187/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2015 сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Грузман Т.В., за участі секретаря судового засідання Полуботько Я.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом селянського фермерського господарства «Каміла» (далі СФГ «Каміла) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Нива» (далі СТОВ «Золота Нива») за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції про визнання недійсним договорів оренди землі та зустрічний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Нива» до селянського фермерського господарства «Каміла», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів оренди землі недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2015 року та 02.06.2015 року позивач СФГ «Каміла» звернулось до суду з даним позовом, у якому вказало, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають у власності земельні ділянки на території Черевківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, що підтверджено Державними актами про право власності на них. З 2008 по 2013 рік позивач у вказаних громадян орендував вказані земельні ділянки. Дані угоди було укладено на 5 років з правом переважної їх оренди на новий строк, що передбачено п. 8 договору. До закінчення договору датованого 2008 роком, а саме у червні, серпні та грудні 2012 року позивач узгодивши з відповідачами всі істотні умови договору підписали договора оренди земельних ділянок на новий строк, а власники земельних ділянок їх передали для використання згідно актів приймання-передачі. Після закінчення договору 2008 року, фермерське господарство продовжило користуватися земельними ділянками відповідачів, а останні отримували орендну плату. На протязі 2013 року фермерське господарство намагалось зареєструвати угоди, які було укладено у 2012 році, але вказане виявилось безрезультатним кроком. У травні 2014 року позивачеві стало відомо, що відповідачі за позовом уклали між собою договори оренди земельних ділянок, першочергове право на оренду яких належало фермерському господарству «Каміла». При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на норми ст. 13, 16, 203, 214 та 215 ЦК України. Прохає визнати договора оренди землі укладені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (щодо 2 земельних ділянок) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Золота Нива» недійсними, оскільки за нормами ст. 214 ЦК України особи, що вчинили правочин мають право відмовитися від нього лише за взаємною згодою сторін, але такої згоди фермерське господарство не давало. Прохають стягнути з відповідачів судові витрати.

13.07.2015 року відповідач сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Нива» звернулось із зустрічним позовом до СФГ «Каміла», ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договорів оренди землі недійсними, які були укладені сторонами у липні, серпні та грудні 2012 року мотивуючи свою заяву слідуючим. Оспорювані угоди не були зареєстрований ні в Держкомземі, ні у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції. У вказаних угодах відсутні істотні умови, необхідність зазначення яких передбачена ст. 15 Закону України «Про оренду землі», окрім того дані договора не містять його невід»ємних додатків, що є необхідним при його укладенні. Крім того, при укладанні вказаних угод було порушено вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо його поновлення на новий строк. СФГ «Каміла» не дотрималось вимог даної статті Закону, оскільки уклала новий договір, а не додаткову угоду. Зміст нового договору не є ідентичним змісту попередньої угоди між сторонами.

Прохають визнати недійсними договора оренди землі укладені між СФГ «Каміла» та

- від 10.08.2012 року ОСОБА_5 (відносно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та відносно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2);

- від 28.12.2012 року укладений СФГ Каміла» та ОСОБА_3 відносно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3;

- від 12.07.2012 року укладений СФГ Каміла» та ОСОБА_4 відносно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4.

Також прохають стягнути судові витрати на користь позивача за зустрічним позовом.

Вказані позовні заяви об'єднано в одне провадження відповідно до ухвали суду від 13.07.2015 року.

Представник позивача первісний позов підтримав з мотивів, що в ньому наведені. Зустрічний позов заперечив. На запитання суду, представник позивача вказав, що фермерське господарство не обґрунтовує свої позовні вимоги нормами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та не вважає, що позов має обґрунтовуватись саме даною нормою, хоча за змістом позову здійснено посилання на поновлення договорів укладених та зареєстрованих у 2008 році. Представник позивача вважає, що застосуванню до спірних взаємовідносин підлягають загальні норми, а саме ст. 203 та 215 ЦК України.

Представник відповідача - СТОВ «Золота Нива» прохав відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов підтримав. Вважає, що зустрічний позов слід задоволити, оскільки позивачем не доведено коли саме було підписано спірні угоди, що датовані 2012 роком. Вказані угоди не зареєстровані у відповідних службах, що не надає СФГ «Каміла» повноцінно використовувати спірні земельні ділянки. Угоди, які були укладені між сторонами та СТОВ «Золота Нива» відповідають діючому законодавству та не можуть визнаватись недійсними.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до суду не з»явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4 у суді вказав, що у 2008 році уклав договір оренди землі з СФГ «Каміла» на 5 років. Пам»ятає, що у 2014 році підписав договір зі СТОВ «Золота Нива» з яким бажає продовжувати договірні відносини. У 2012 році угоду з СФГ «Каміла» на 10 років не підписував. Орендну плату у 2013 році у фермерського господарства не отримував.

Третя особа - реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції та приватний нотаріус Оржицького районного нотаріального округу не направили до суду свого представника, у поданих заявах прохали справу слухати без їх участі.

Суд заслухавши сторони, дослідивши докази, прийшов до слідуючого висновку.

У суді встановлено, що ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку розміром 3,98 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Черевківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, що підтверджено Державним актом про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_5 виданого 07.12.2007 року Оржицьким районним відділом земельних ресурсів.

Відповідач ОСОБА_4 згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 виданого Оржицьким районним відділом земельних ресурсів 30.10.2007 року має у власності земельну ділянку площею 3,8 га. на території Черевківської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

ОСОБА_5 відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 виданого Оржицьким районним відділом земельних ресурсів 10.10.2007 року має на праві власності земельну ділянку розміром 3,79 га. на території Черевківської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

ОСОБА_5 відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 виданого Оржицьким районним відділом земельних ресурсів 10.10.2007 року має на праві власності ще одну земельну ділянку розміром 3,79 га. на території Черевківської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

01 січня 2008 року вказані особи вчинили правочини оренди вищевказаних земельних ділянок з СФГ «Каміла» терміном на 5 років. Вказані угоди зареєстровані у Оржицькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі вчинено записи відносно:

- ОСОБА_3 20.06.2008 року № НОМЕР_9;

- ОСОБА_4 20.06.2008 року № НОМЕР_10;

- ОСОБА_5 01.07.2008 року № НОМЕР_11.

28.12.2012 року між ОСОБА_3 та СФГ «Каміла» укладено інший договір оренди земельної ділянки на строк 10 років, який підписаний сторонами правочину, але його не зареєстровано у відповідній службі.

12.06.2012 року між ОСОБА_4 та СФГ «Каміла» укладено новий договір оренди земельної ділянки на строк 10 років, який підписаний сторонами правочину, але його не зареєстровано у відповідній службі.

10.08. 2012 року між ОСОБА_5 та СФГ «Каміла» укладено 2 нові угоди оренди земельних ділянок на строк 10 років, які підписані сторонами правочину, але їх не зареєстровано у відповідній службі.

Окрім того, 24.04.2014 року ОСОБА_3 та СТОВ «Золота Нива» уклали договір оренди землі, який зареєстрований приватним нотаріусом Оржицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 кадастровий номер якої НОМЕР_3 розміром 3,98 га. на 5 років. 24.04.2014 року вказаний договір зареєстровано та присвоєно реєстраційний номер 12642579.

08.04.2014 року ОСОБА_4 уклав договір оренди землі з СТОВ «Золота Нива», терміном на 5 років відносно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_12 розміром 3,8 га., який зареєстрований 10.04.2014 року та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_13;

09.04.2014 року ОСОБА_5 уклала договір оренди землі з СТОВ «Золота Нива», терміном на 5 років відносно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 розміром 3,79 га., який зареєстрований 10.04.2014 року, реєстраційний номер НОМЕР_14;

06.05.2014 року ОСОБА_5 уклала договір оренди землі з СТОВ «Золота Нива», терміном на 5 років відносно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 розміром 3,79 га., який зареєстрований 14.05.2014 року, реєстраційний номер НОМЕР_15.

Взаємовідносини за первісним позовом урегульовані слідуючими нормами законодавства.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до вимог ч.2 статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. За нормою ч.1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Аналізуючи докази на які посилається позивач при обґрунтуванні позову, суд звернув увагу, що у суді є доведеним, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у 2008 році вчинили правочини щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок позивачеві ( СФГ «Каміла») . Вказані угоди були зареєстровані належним чином.

01.01.2008 року було укладено та зареєстровано договір оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 під номером НОМЕР_11, разом з тим іншого договору оренди за іншим реєстраційним номером суду надано не було. Із вказаного суд робить висновок, що відповідач ОСОБА_5 01.01.2008 року уклала 1 договір оренди земельної ділянки, хоч матеріалами справи доведено, що вона має у власності 2 земельні ділянки. Ідентифікувати щодо якої земельної ділянки укладено було договір у 2008 році у суді неможливо, оскільки ніяких індивідуальних ознак, що характеризує земельну ділянку, договір не містить.

У 2012 році СФГ «Каміла» та відповідачі-фізичні особи уклали угоди оренди земельних ділянок, хоча їх не зареєстрували ні у відділі Держземагенства, ні у реєстраційній службі, як того вимагало діюче на той час законодавство. З огляду на вказане суд вважає, що вказані угоди є укладеними, але не вчиненими. Посилання позивача як на підставу своїх позовних вимог на норми ст. 214 ЦК України щодо того, що сторони правочину зобов»язані за взаємною згодою учасників правочину відмовитись від нього, є помилковим, оскільки така норма може бути застосована лише при дотриманні форми та вимог законодавства, що свідчать про вчинення правочину, а не лише про його укладення.

В обґрунтування своєї позиції по змісту позовних вимог представник позивача вважає, що до спірних взаємовідносин не слід застосовувати норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки іншими нормами матеріального права обґрунтовується позовна заява. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-219цс14 від 25.02.2015 року вказано, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Всупереч даному висновку, матеріали справи не мітять належних та допустимих доказів, які свідчать, що угоди які були укладені у 2012 році сторонами існують як результат виконання норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Позивач не надав доказів того, що він користується спірними земельними ділянками, належним чином виконує умови договору, про що можуть свідчити докази сплати відповідачам орендної плати. Оскільки статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та вищезазначеним правовим висновком Верховного Суду України передбачена сукупність 4 чинників, які є необхідними для поновлення договору оренди землі з попереднім орендарем, то не доведення хоча б одного факту не дає суду підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом. Позивач у суді не довів свого права на поновлення договору оренди землі на новий строк за наявності доказів, що містяться у матеріалах справи.

Стосовно зустрічного позову, суд звернувся до слідуючих норм законодавства.

За положеннями ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: продовження користування виділеною земельною ділянкою, належне виконання своїх обов'язків за договором; відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; укладення додаткової угоди про поновлення договорів оренди.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", які були чинними на момент укладення угод, які оспорює відповідач, договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року N 9 встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Пунктом 8 Постанови передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Враховуючи вказані положення закону, суд вважає, оскільки оспорюванні угоди укладені у червні, серпні та грудні 2012 року між СФГ «Каміла» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були належним чином зареєстровані, що свідчить про те, що вони є не вчиненими, суд вважає, що підстав для задоволення зустрічного позову немає.

З урахуванням того, що за положеннями ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Оскільки даних норм сторони не дотримались, то підстав для задоволення їх позовів суд не вбачає.

Відповідно до норм ст. 88 ЦУПК України питання розподілу судових витрат між сторонами судом не вирішується через відмову у задоволенні позовних вимог сторін.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 та 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 210, 214, 215, 640 ЦК України, ст. ст. 13, 32, 33 Закону України «Про оренду землі» (зі змінами та доповненнями), суд , -

В И Р І Ш И В:

Відмовити селянському фермерському господарству «Каміла» у задоволенні первісного позову.

Відмовити сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Золота Нива» у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.В.Грузман