Рішення

від 22.09.2015 по справі 922/4995/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р.Справа № 922/4995/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 14 743,68 грн., розірвання договору оренди та виселення за участю представників сторін:

прокурора - Боброва С.С., посвідчення №026273;

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №04 від 12.01.2015 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району міста Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з орендної плати до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей", в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованість з орендної плати у сумі 14 254,97 грн. та пеню в сумі 488,71 грн.;

- розірвати договір оренди №25-н від 01.08.1999, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей";

- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей" з нежитлових приміщень загальною площею 131,0 кв. м., в тому числі: окремо розташованої будівлі магазину №4 - площею 90,0 кв. м., допоміжної будівлі - площею 41,0 кв. м., та обладнання: холодильна камера - 1шт., холодильник прилавок "Таір" - з шт., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Вешенська, 15 (вул. Сербиченко, 62);

- передати нежитлові приміщення загальною площею 131,0 кв. м., в тому числі: окремо розташованої будівлі магазину №4 - площею 90,0 кв. м., допоміжної будівлі - площею 41,0 кв. м., та обладнання: холодильна камера - 1шт., холодильник прилавок "Таір" - з шт., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Вешенська, 15 (вул. Сербиченко, 62) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №25-н від 01.08.1999 р. в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22 вересня 2015 року.

В судовому засіданні 22.09.2015 р. прокурор позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявлені прокурором позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у даній справі та в обґрунтування своєї правової позиції до матеріалів справи не надав. На адресу суду повернулася ухвала про порушення провадження у справі від 02.09.2015р. без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 61109, м. Харків, вул. Сербиченка, буд. 62 та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а прокурором позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1,3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 серпня 1999 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей" (орендар) було укладено договір оренди № 25-Н (надалі - Договір оренди), відповідно до предмету якого (з доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 від 01 квітня 2000 року), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 131,0 кв. м. в т. ч.: окремо розташовану будівлю магазину № 4 - площею 90,0 кв. м., допоміжні будівлі - площею 41,0 кв. м., та обладнання: холодильна камера - 1шт., холодильний прилавок "Таїр" - 3 шт., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Вешенська, 15 (вул. Сербиченко, 62) Червонозаводського району (Жихар). Вартість об'єкта оренди визначена відповідно до експертного висновку Харківської торгово-промислової палати за станом на 16.06.99, складав 17 500.00 грн. і затвердженим розпорядженням - РВ ФДМУ по Харківській області від 15.07.99 р. № 984-Р. Приміщення надається для розміщення продовольчого магазину 119.0 кв. м., для розміщення "рюмочної" 12.0 кв. м. (пункт 1.1. Договору оренди).

Право орендаря на користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та Акту прийому - передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права державної власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною експертним висновком, складеним згідно з відповідною методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Вартість майна, що повертається орендарем орендодавцю, визначається на підставі акту прийому-передачі на момент припинення договору оренди, звіреного з Актом прийому-передачі державного майна при передачі його в оренду. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 договору).

Згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.4 Договору оренди (в редакції додаткової угодою № 4 від 08 лютого 2008 року до договору оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року), орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04 жовтня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1846 від 27 грудня 2006 року і складає за рік 3 150,00 грн. (бех індексів інфляції та ПДВ). Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року становить 573,55 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01 січня 2007 року до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами. Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до розділу 5 додаткової угоди № 3 від 23 вересня 2002 року, якою було узгоджено нову редакцію деяких пунктів договору оренди № 25-Н від 01.08.1999 р., пункт 5.3 вказаного договору оренди викладено в новій редакції, за умовами якої орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату до Державного бюджету, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України. Керівник та головний бухгалтер підприємства несуть персональну відповідальність за подання звітності про перерахування до бюджету орендної плати. Щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати до РВ ФДМУ по Харківській області інформацію (копію платіжного доручення з відміткою банку, посвідчену печаткою підприємства), про перерахування до бюджету орендної плати.

Договір оренди діє з 01 серпня 1999 року по 01 серпня 2004 року строком на 5 років. У разі відсутності заяви однією із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. п. 10.1, 10, 6). До вказаного договору між сторонами було підписано додаткові угоди, якими подовжувався термін дії договору, востаннє додатковою угодою № 5 від 01.08.2009 подовжено термін його дії до 01.08.2011 р.

В подальшому, на підставі пункту 10.6 Договору оренди, який узгоджується з приписами ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір було подовжено на той саме термін та на тих саме умовах, які визначені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актом приймання-передачі від 01 серпня 1999 р. передав відповідачеві майно за договором (акт підписано та скріплено печатками позивача та відповідача, т. 1 а. с. 17) та протягом всього терміну дії договору оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував своєчасно та в повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати за період з листопада 2014 року по липень 2015 року і складає 14 254,97 грн.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець за спірним договором оренди) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належить до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, кошти отримані від оренди наданих орендодавцем (позивачем) приміщень повинні надходити до державного бюджету.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Таким чином, правомірність нарахування відповідачеві суми заборгованості з орендної плати в розмірі 14 254,97 грн. підтверджена матеріалами справи та законодавчо обґрунтована.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені прокурором та позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі14254,97 грн. за договором оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року за період з листопада 2014 року по липень 2015 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 488,71 грн., яку нараховано на підставі пункту 3.4 Договору оренди.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.4 договору оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 488,71 грн.

Окрім того, прокурор та позивач просять суд розірвати договір оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року, виселити відповідача з орендованих приміщень та передати його позивачеві, у зв'язку із систематичним порушенням з його боку зобов'язань по оплаті орендної плати.

Відповідно до пунктів 8.4., 10.8. Договору оренди у разі виникнення заборгованості з орендної плати понад 3 місяці від встановленого у договорі оренди терміну її внесення, орендодавець має право у місячний термін порушити питання про дострокове розірвання договору оренди.

Пунктом 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 року №12, зазначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди № 25-Н від 01 серпня 1999 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей", правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення Договору оренди орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу (Розділ 5 Договору оренди).

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу прокурора щодо виселення відповідача з орендованого приміщення та передачу його позивачеві обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, наведені вище обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. за майновий характер спору та 4263,00 грн. за три вимоги немайнового характеру спору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129, статтями 11, 509, 525, 530, 610, 651, 759, 762, 782, 783, 785 Цивільного кодексу України, статями 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, статтями 10, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 29, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей" (61109, місто Харків, вул. Сербиченка, буд. 62, код ЄДРПОУ: 24348073) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, місто Харків, вул. Гуданова, буд. 18, код ЄДРПОУ: 23148337) заборгованість з орендної плати у сумі 14 254 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 97 коп. та пеню в сумі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 71 коп.

Розірвати договір оренди №25-н від 01.08.1999, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61024, місто Харків, вул. Гуданова, буд. 18, код ЄДРПОУ: 23148337) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей" (61109, місто Харків, вул. Сербиченка, буд. 62, код ЄДРПОУ: 24348073).

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей" (61109, місто Харків, вул. Сербиченка, буд. 62, код ЄДРПОУ: 24348073) з нежитлових приміщень загальною площею 131,0 кв. м., в тому числі: окремо розташованої будівлі магазину №4 - площею 90,0 кв. м., допоміжної будівлі - площею 41,0 кв. м., та обладнання: холодильна камера - 1шт., холодильник прилавок "Таір" - з шт., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Вешенська, 15 (вул. Сербиченко, 62);

Передати нежитлові приміщення загальною площею 131,0 кв. м., в тому числі: окремо розташованої будівлі магазину №4 - площею 90,0 кв. м., допоміжної будівлі - площею 41,0 кв. м., та обладнання: холодильна камера - 1шт., холодильник прилавок "Таір" - з шт., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Вешенська, 15 (вул. Сербиченко, 62) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (61024, місто Харків, вул. Гуданова, буд. 18, код ЄДРПОУ: 23148337).

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей" (61109, місто Харків, вул. Сербиченка, буд. 62, код ЄДРПОУ: 24348073) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 6 090 (шість тисяч дев'яносто грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/4995/15