Постанова

від 23.09.2015 по справі 910/12398/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа№ 910/12398/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Марченко А.І. дов. від 03.09.2015 б/н,

від відповідача Безхутрій К.О. дов. від 02.06.2015 №1361-НЮ,

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 (підписане 03.08.2015)

у справі №910/12398/15 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сонар»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 219 982,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Залізний кулак» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення 219 982,28 грн, яка складається з: основного боргу в сумі 214 791,96 грн, пені в сумі 4 943,16 грн та 3% річних в сумі 247,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Залізний кулак» правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сонар».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сонар» 214 791, 96 грн заборгованості та 4 295, 83 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом, за відсутності доказів направлення відповідачу рахунків на оплату спірних послуг на суму 214 791,96 грн, 28.07.2015 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. При цьому, місцевим господарським судом здійснено заміну позивача без відома відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.09.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

У судовому засіданні 23.09.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Залізний кулак» (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (замовник) укладено договір про надання послуг з охорони (далі - договір) з 01.01.2015 по 31.03.2015.

За умовами вказаного правочину замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити охорону об'єктів та територій (далі - об'єкт), перелік яких визначено в специфікації (додаток №1) до даного договору, при цьому замовник зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг, наданих виконавцем, відповідно до умов цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору найменування послуг: послуги цілодобової охорони об'єктів та територій кінцевих одержувачів послуг. Кінцевими одержувачами послуг є відокремлені підрозділи: вокзал станції Козятин, вокзал станції Жмеринка, вокзал станції Фастів.

Згідно з п. п. 3.1 - 3.3 договору вартість послуг виконавця визначається сторонами в щомісячних рахунках-фактурах та актах наданих послуг, підписаних кінцевим одержувачем послуг замовника і виконавцем (для кожного одержувача послуг окремо). Загальна вартість надання послуг з 1 січня 2015 по 31 березня 2015 по договору становить 568 035,72 грн без ПДВ згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток №5), який є невід'ємною частиною договору.

У розд. 4 договору контрагенти погодили порядок здійснення оплати.

Так, п.п.4.1 - 4.3 договору передбачено, що визначена в п.3.2 договору сума сплачується на поточний рахунок виконавця по факту надання виконавцем послуг з охорони, протягом 20-ти банківських днів після надання виконавцем рахунка-фактури для оплати, який складається на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Кінцевий одержувач послуг повинен підписати акт надання послуг протягом трьох робочих днів з дати подання його виконавцем. Виконавець виставляє кінцевому одержувачу послуг замовника рахунок за надані послуги протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акта. Кінцевий одержувач послуг вказує в своєму платіжному дорученні номер і дату цього договору, номер і дату рахунка, що підлягає оплаті.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту підписання і діє з 01.01.2015 по 31.03.2015.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, в березні 2015 виконавцем надано замовнику послуги на загальну суму 214 791,96 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами: від 31.03.2015 №112 на суму 69 179,64 грн, від 31.03.2015 №113 на суму 61 585,56 та від 31.03.2015 №114 на суму 84 026,76 грн.

Вказані акти підписані замовником та виконавцем без жодних зауважень та заперечень.

Доказів оплати Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» Товариству з обмеженою відповідальністю «Залізний кулак» за надані виконавцем послуги матеріали справи не містять.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, 02.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Залізний кулак» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сонар» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги), відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг з охорони №ПЗ/Л-142564/НЮ від 01.01.2015 (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (боржник).

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги встановлено, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», що є замовником за договором про надання послуг з охорони №ПЗ/Л-142564/НЮ від 01.01.2015 належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п.2.2 договору про відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний протягом 3-робочих днів з дати підписання даного договору повідомити Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», що є замовником за договором про надання послуг з охорони від 01.01.2015 №ПЗ/Л-142564/НЮ, про відступлення права вимоги новому кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2015 первісний кредитор, на підставі описів вкладення у цінні листи та фіскальних чеків, повідомив боржника Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», що з 02.06.2015 до позивача перейшло право вимоги за основним договором.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сонар» на підставі договору відступлення права вимоги від 02.06.2015 набуло право стягнення з відповідача 214 791,96 грн заборгованості за отримані ним охоронні послуги.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати наданих охоронних послуг не виконав та був обізнаний щодо заміни кредитора у зобов'язанні, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд правомірно і обґрунтовано стягнув з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Сонар» 214 791,96 грн основної заборгованості.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки неотримання замовником рахунків-фактур на оплату не звільняє відповідача від обов'язку сплатити обумовлені умовами договору кошти.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що рахунки на оплату від 31.03.2015 №112, №113 та №114 надсилались позивачем на адресу відповідача 26.05.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (описами вкладення та фіскальними чеками).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в п.4.1 договору , визначена в п.3.2 сума сплачується на поточний рахунок виконавця по факту надання виконавцем послуг з охорони протягом 20-ти банківських днів після надання виконавцем рахунка-фактури для оплати, який складається на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4 943,16 грн та 3% річних в сумі 247,16 грн, Господарський суд міста Києва виходив з того, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунків-фактур для оплати.

Враховуючи умови договору та те, що позивачем не доведено факту направлення та отримання відповідачем рахунків-фактур до подання позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість встановлення початку прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскаржуючи прийняте 28.07.2015 Господарським судом міста Києва рішення, відповідач посилався на те, що судом першої інстанції здійснено заміну позивача без його відома. Водночас, суд відхиляє доводи скаржника та виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Зазначеною статтею ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (п.1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18).

З протоколу судового засідання від 16.06.2015 та ухвали від 16.06.2015 вбачається, що «Представник відповідача не заперечив проти задоволення вказаного клопотання», що в свою чергу свідчить про обізнаність вказаної сторони із здійсненою судом процесуальною дією.

Щодо ненадсилання на адресу апелянта ухвали від 16.06.2015, то колегія суддів зазначає, що порядок надсилання рішень та ухвал на адресу сторін та учасників судового процесу, в господарському процесуальному судочинстві, унормовано ст.87 ГПК України.

Оскільки, як вже зазначалось, повноважний представник Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» був присутнім у судовому засіданні 16.06.2015, відповідний процесуальний документ суду на його адресу не надсилався.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі №910/12398/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/12398/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій