ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2015 року Справа № 904/2835/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)
суддів: Дмитренко Г.К., Дарміна М.О. (зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати ОСОБА_1 від 21.09.2015р.)
при секретарі судового засідання: Валяр М.Г.
Представники сторін:
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1225 від 12.06.2015р., представник;
представник позивача у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015р. у справі №904/2835/15
до міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ
про стягнення 131 233,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Промтехуслуги" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом про стягнення з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" загальної заборгованості в сумі 101628,85 грн., з яких: 83681,21 грн. основного боргу, 698,36 грн. 3% річних, 8761,89 грн. інфляційних втрат та 8487,39 грн. пені у зв’язку з невиконанням останнім умов договору підряду №148-14р від 15.10.2014р., а також 1461,60 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
19.05.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Промтехуслуги" надало заяву про збільшення позовних вимог, в якій внаслідок зміни періоду нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій просило стягнути з відповідача основний борг у сумі 83681,21 грн., пеню в сумі 16840,30 грн., 3% річних у сумі 1073,79 грн. та інфляційні втрати в сумі 29638,49 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015 року у справі №904/2835/15 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено.
Стягнуто з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Промтехуслуги", м.Дніпропетровськ основний борг у сумі 83681,21 грн., інфляційні втрати у сумі 29638,49 грн., пеню у сумі 16840,30 грн., 3% річних у сумі 1073,79 грн., судовий збір у сумі 2624,68 грн. та витрати на послуги адвоката у сумі 1461,60 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що суд не звернув увагу на те, що позивач мав належним чином довести, з якого саме дня починає обліковуватись прострочення зобов'язання (який день є першим днем неналежного виконання зобов'язання). Як зазначено скаржником, позивач першим днем прострочення зобов'язання необґрунтовано визначив дату підписання акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт, не звернувши жодної уваги на застереження, узгоджене сторонами в пункті 11.2 Договору (мова йде про те, що прострочення платежу може початися лише на п'ятнадцятий банківський день з дня надходження на рахунок замовника бюджетних коштів, призначених для виконання за цим Договором робіт).
Також скаржник зазначає, що оскільки до цього часу бюджетні кошти для оплати вартості робіт за Договором підряду на рахунок скаржника ще не надходили, відповідно, зобов'язання не є простроченим. А тому вважати дату підписання акту приймання-передачі першим днем прострочення виконання зобов'язання - є неправомірним та безпідставним, а нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати немає жодних підстав, оскільки мова в жодному разі не йде про наявність неналежного виконання зобов'язання.
Щодо витрат на правову допомогу скаржник звертає увагу, що акт приймання наданих послуг може містити лише перелік та вартість послуг, які на дату підписання такого акту вже надані. Проте послуга В«попередня оплата за участь у судовому засіданніВ» - по-перше, не є юридичною послугою, по-друге, не є такою, що взагалі могла бути наданою станом на 26.03.2015 року - дату складання акта, а тому вартість надання такої В«послугиВ» пред'явлена безпідставно.
23.07.2015р. скаржником подано письмове клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
15.10.2014р. між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір підряду №148-14р., згідно п.1.1. якого предметом договору є виконання підрядником відновлення ізоляції трубопроводів розташованих у кіровському тепловому районі м.Дніпропетровська.
Підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно Графіка виконання етапів монтажних робіт, який є невід'ємною частиною договору (п.2.1. договору).
Відповідно до п.3.1. договору ціна визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складає з договірної ціни в сумі 105054,55 грн. з ПДВ.
Згідно п.11.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку: розрахунки здійснюються на підставі актів фактично виконаних робіт в 10-ти денний термін, за формою КБ-2В, підписаних уповноваженими представниками сторін.
Як вбачається з доданих до матеріалів справи актів приймання виконаних будівельних робіт від 28.11.2014р. та 29.12.2014р., які підписані сторонами без зауважень, в рамках договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 83681,21 грн.
Відповідач свої зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт не виконав, внаслідок чого, в нього виникла заборгованість в розмірі 83681,21 грн.
Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене і те, що доказів оплати виконаних позивачем робіт відповідачем не надано судам обох інстанцій, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача 83 681,21 грн. основного боргу.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов’язань на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 14.9 договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником договірних зобов'язань протягом термінів, визначених цим договором, замовник оплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від ціни договору за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати пені.
З урахуванням наведеного, перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача за період з 09.12.2014р. по 26.05.2015р. 3% річних у сумі 1073,79 грн., інфляційних втрат у сумі 29638,49 грн. та пені у сумі 16 840,30 грн.
Щодо посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції положень п.11.2. укладеного між сторонами договору підряду, то це не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки:
- згідно з п.10.1. цього ж договору фінансування робіт здійснюється за рахунок власних коштів замовника;
- порядком розрахунків, зазначеним у п.11.1 договору, вказано підставу для оплати, - акт фактичного виконання робіт;
- оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, що виникла за листопад та грудень 2014 року, а позов пред'явлений у квітні 2015 року, відповідач, наполягаючи на застосуванні до правовідносин сторін положень п.11.2. договору, не надав доказів того, що у цьому часі і впродовж до моменту постановлення судом оскаржуваного рішення було відсутнє бюджетне фінансування, наразі графіки бюджетного призначення відсутні взагалі, а також докази того, що кошториси витрат на ці види робіт були погоджені за рахунок бюджету, а не за власні кошти, як про це вказано у п.10.1. договору підряду.
Джерелами формування майна відповідача є як доходи, одержані від господарської діяльності, так і дотації з бюджетів (п.3.3.2. і п.3.3.5. Статуту).
У зв’язку з чим, колегія суддів відхиляє заперечення скаржника щодо не оплати виконаних робіт за відсутності бюджетного фінансування, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2014 рік не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи для з'ясування вартості і об'єму виконаних за договором робіт судова колегія вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи дозволяють судовій колегії зробити висновки без участі експертів.
Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру ".
Згідно до пунктів 4, 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; зазначає представництво як один із видів адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
20.03.2015 року між ОСОБА_3, як адвокатом, та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Промтехуслуги", як клієнтом, укладено договір № 07/15-ЮО про надання адвокатських послуг (а.с.27).
Право ОСОБА_3 на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва від 17.11.2008 року за №1927 (а.с.49).
Пунктом 1.1 договору про надання адвокатських послуг передбачено, що адвокат зобов’язується надати правову допомогу за окремими дорученнями клієнта.
Вартість послуг адвоката становить: 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі адвоката, у підготовці матеріалів до судового розгляду (ознайомлення з матеріалами, складання документів), участі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді (п.4.2 договору про надання адвокатських послуг).
На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результат вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару (п.4.1 договору про надання адвокатських послуг).
Гонорар адвоката може оплачуватись на будь-якому етапі виконання даного договору, на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт. Клієнт може здійснити адвокатові попередню оплату за послуги, які будуть надані. При цьому остаточний розрахунок між сторонами здійснюється не пізніше 10 днів після закінчення терміну дії договору (п.4.5 договору про надання адвокатських послуг).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання. Термін дії договору 3 роки (п.3.1 договору про надання адвокатських послуг).
На виконання вищезазначених умов договору між замовником і виконавцем складено акт надання послуг від 26.03.2015 року за №15, який підписано сторонами без зауважень (а.с.28).
Послуги адвоката оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 27.03.2015 року №110 на суму 1 461,60 грн. (а.с.29).
Вищезазначений договір про надання адвокатських послуг від 20.03.2015р. № 07/15-ЮО, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, акт надання послуг від 26.03.2015р. №15 на суму 1 461,60 грн., який підписаний сторонами договору без зауважень, та платіжне доручення №110 від 27.03.2015р. на суму 1461,60 грн. на думку колегії суддів є достатніми підставами для оплати послуг адвоката і такими, що у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладені на відповідача і є співрозмірними з ціною позову, а отже доводи апеляційної скарги в частині відмови про стягнення 1461,60 грн. до уваги не приймаються.
Отже, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.
Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2015р. у справі №904/2835/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 23.09.2015р.
Головуючий суддя А.Є. Прокопенко
Суддя Г.К.Дмитренко
Суддя М.О.Дармін
Суд | Дніпропетровський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2015 |
Оприлюднено | 30.09.2015 |
Номер документу | 51069361 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Прокопенко Алла Єгорівна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Прокопенко Алла Єгорівна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Прокопенко Алла Єгорівна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Прокопенко Алла Єгорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні