Постанова

від 08.02.2010 по справі 5/63-93

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

08.02.10 Справа № 5/63-93

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржник) -не з'явився

від відповідача -ОСОБА_2

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Захід», вих.№115 від 30.12.2009 року

на рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2009 року, суддя Слупко В.Л.

по справі № 5/63-93,

за позовом Приватного підприємства «Захід», с.Павловичі

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль»в особі Волинської обласної дирекції, м.Луцьк

про визнання договору поруки припиненим

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Волинської області від 22.12.2009 року по справі №5/63-93 відмовлено в задоволенні позову ПП «Захід»до ВАТ «ОСОБА_4 банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції про визнання припиненим договору поруки №12/08-03/2065/12 від 25.02.2009 року.

Рішення суду мотивоване тим, що вимога про визнання договору припиненим не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ст.16 ЦК України, така позовна вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Захід»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2009 року по справі №5/63-93 скасувати, прийняти нове рішенням, яким позов задоволити, вказуючи на порушення норм процесуального та матеріального права. Зокрема, зазначає про те, що судом безпідставно не відкладено розгляд справи за клопотанням позивача та прийнято рішення за його відсутності. Поряд з цим, скаржник вказує на те, що згідно із ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності та зазначає, що вказаною нормою передбачено припинення правовідношення, яким є договір поруки, що кореспондується із способами захисту, визначеними ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, а відтак, вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2010 року склад судової колегії змінено.

Представник скаржника (позивача) в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду клопотання, в якому просить про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду розглянувши зазначене клопотання, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача (скаржника).

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта, а саме що, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до спірного договору поруки, дія договору припиняється з моменту припинення зобов'язань позичальника перед кредитором за кредитним договором, а також у разі, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явив позову до поручителя. Таким чином, звертає увагу суду на те, що момент припинення поруки залежить від моменту настання обставин, з якими пов'язується припинення поруки, а отже, відбувається автоматично.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить про визнання припиненим договору поруки №12/08-03/2065/12 від 25.02.2009 року , що укладений між ВАТ «ОСОБА_4 банк Аваль»(в тексті договору -кредитор) та ПП «Захід»(в тексті договору -поручитель), згідно п.1.2 якого позивач на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед відповідачем відповідати по боргових зобов'язаннях боржника -ТзОВ ВКФ «Євробуд»ЛТД, які виникають з умов кредитного договору №010/08-11/2065 від 09.01.2008 року , додаткових угод: №1 від 10.07.2008 року , №010/08-03/2065/2 від 12.01.2009 року , №010/08-03/2065/3 від 25.02.2009 року , а саме повернути кредит в розмірі 7500000 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Таким чином, в договорі поруки є посилання на додаткові угоди до кредитного договору №010/08-11/2065 від 09.01.2008 року і саме договором поруки передбачено зобов'язання поручителя, а не кредитним договором.

Отже, виходячи із вищенаведеного позивач безпідставно стверджує, що відповідно до умов кредитного договору відповідальність поручителя обмежена сумою кредиту 7500000 та сплатою відсотків у розмірі 14,5 % річних, та що Банком збільшено обсяг відповідальності поручителя, понад той, який визначений договором поруки.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Договором поруки від 25.02.2009 року, а саме у п.4.1 сторони обумовили, що даний договір втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явив позову до поручителя.

Враховуючи вищенаведене, передбачені статтею 559 Цивільного кодексу України підстави припинення поруки застосовуються поза судовим розглядом.

Таким чином, припинення правовідносин (зобов'язань) здійснюється у спосіб, визначений договором чи законом. Заявлені позивачем вимоги не відповідають визначеним законом способам захисту судом цивільних прав.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів.

Щодо посилання позивача на те, що судом першої інстанції безпідставно не відкладено розгляд справи за його клопотанням та прийнято рішення за відсутності представника позивача, слід зазначити, що відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Поряд з цим, судом відзначено, що нормами ГПК України не визначено вичерпне коло осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси підприємства мають право представляти також директор, засновник, головний бухгалтер та інші особи.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2009 року по справі №5/63-93 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Захід»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

ОСОБА_1