Постанова

від 09.06.2010 по справі 11/б-1104

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

09.06.10 Справа № 11/Б-1104

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянув апеляційні скарги Підволочиського районного центру зайнятості; ДП «Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств АПК»

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 20.04.2010р.

у справі № 11/Б-1104

за заявою УПФУ в Підволочиському районі, смт.Підволочиськ

до ПАП «Надія», с.Гнилички Підволочиського району

про визнання банкрутом ,

з участю представників :

від скаржників -не з»явились

від боржника -не з»явився

арбітражний керуючий -не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обовВ»язки, передбачені ст.22 ГПК України розВ»яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в звВ»язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за наявними у справі доказами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.04.2010р. у справі № 11/Б-1104 (суддя Сидорук А.М.) про банкрутство ПАП «Надія», с.Гнилички Підволочиського району Тернопільської області задоволено клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_2 та стягнуто з кредиторів пропорційно на користь арбітражного керуючого-ліквідатора оплату послуг в розмірі 7677,50 грн.

Не погоджуючись з даною ухвалою кредитори -Підволочиський районний центр зайнятості та ДП «Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств АПК»подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати згадану ухвалу.

Враховуючи те, що скаржниками подано апеляційні скарги на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 20.04.2010р., суд апеляційної інстанції вирішив обВ»єднати їх в одне апеляційне провадження.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали скаржники вважають те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки процедура щодо визнання боржника банкрутом проводилась відповідно до статті 52 Закону, яка не передбачає обов»язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів, а тому кошти на оплату праці ліквідатора та на відшкодування витрат ліквідатора повинні стягуватись з ініціюючого кредитора.

Крім того скаржник -Підволочиський районний центр зайнятості зазначає, що не може проводити будь-яку іншу діяльність, окрім визначеної Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», і використовувати кошти на цілі, не пов»язані з цією діяльністю, а в кошторисі видатків Фонду не передбачено коштів на оплату послуг арбітражного керуючого-ліквідатора.

Наводять скаржники і інші доводи, що є на їх думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Тернопільської області знаходилась справа № 11/Б-1104 про банкрутство ПАП «Надія», с.Гнилички Підволочиського району Тернопільської області, порушеної за заявою УПФУ в Підволочиському районі в порядку передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч. 10. ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, тобто на платній основі.

У відповідності до ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатором ОСОБА_2 до господарського суду подано розрахунок розміру оплати праці за період здійснення ним обов'язків ліквідатора у справі, згідно якого оплата послуг ліквідатора становить 7677,50 грн., яку ліквідатор просив стягнути, посилаючись на п.п. 10, 12 ст. 3 1 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» .

Враховуючи, що провадження у даній справі здійснювалося за особливою процедурою банкрутства, в порядку ст. 52 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , що виключає створення комітету кредиторів, поданий арбітражним керуючим ОСОБА_2 розрахунок оплати послуг за період виконання ним повноважень ліквідатора боржника складений в мінімальному розмірі (в межах подвійної мінімальної заробітної плати), господарський суд, виходячи з системного аналізу п.п. 4, 10, 12 ст. 3 1 , ст.ст. 25, 52 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» та враховуючи неможливість відшкодування таких витрат за рахунок майна банкрута через відсутність будь-яких активів, підставно визнав його достатнім та належним доказом для відшкодування оплати послуг в заявленому розмірі.

Разом з тим, як встановлено судом, кредитором у даній справі є не лише ініціюючий кредитор, відтак, за наявності інших кредиторів, дотримуючись принципу пропорційності понесених ліквідатором витрат, суд обгрунтовано задовольнив клопотання ліквідатора шляхом покладення обов'язку по відшкодуванню витрат на оплату послуг арбітражного керуючого на всіх кредиторів, чиї грошові вимоги включені до реєстру та ліквідаційного балансу відносно боржника, пропорційно до розміру кредиторських вимог.

За таких обставин, доводи скаржників зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 20.04.2010р. у справі № 11/Б-1104 - залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.