Постанова

від 20.10.2010 по справі 7/78-б

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

20.10.10 Справа № 7/78-Б

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянув апеляційні скарги УПФУ в м.Луцьку; ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» та арбітражного керуючого ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду Волинської області від 02.09.2010р.

у справі № 7/78-Б

за заявою ТзОВ «Торговий дім «Луцький КРК», м.Луцьк

до ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», м.Луцьк

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від УПФУ в м.Луцьку -ОСОБА_3

від ВАТ «Луцький КРК» - ОСОБА_4; ОСОБА_5

від ДІФКУ -ОСОБА_6; ОСОБА_7

арбітражний керуючий -ОСОБА_2

В ході судового засідання сторонам права і обовВ»язки, передбачені ст.22 ГПК України розВ»яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.09.2010р. у справі № 7/78-Б (суддя Шум М.С.) про банкрутство ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», м.Луцьк затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого в тому числі включено вимоги УПФУ в м.Луцьку на суму 797257,48 грн. як вимоги третьої черги; Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення на суму 1757726,00 грн., з яких 1505000,00 грн. як вимоги четвертої черги та 252726,00 грн. як вимоги шостої черги, а також заборгованість по заробітній платі у розмірі 313862 грн. як вимоги першої черги.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржники -УПФУ в м.Луцьку; ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»та арбітражний керуючий ОСОБА_2 подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати частково згадану ухвалу.

Враховуючи те, що скаржниками подано апеляційні скарги на ухвалу господарського суду Волинської області від 02.09.2010р., суд апеляційної інстанції вирішив обВ»єднати їх в одне апеляційне провадження.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали скаржник -УПФУ в м.Луцьку вважає те, що судом першої інстанції безпідставно включено заявлені грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів в третю чергу, оскільки такі у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі -Закон) повинні включатись в другу чергу задоволення.

ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»та арбітражний керуючий ОСОБА_2 вважають безпідставним включенням до реєстру вимог кредиторів грошових вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення, оскільки даним кредитором пропущено загальний строк позовної давності щодо звернення з вимогою про стягнення заборгованості, а питання пов»язані з отриманням інноваційної позики було предметом розгляду у всіх судових інстанціях. Крім того, скаржники вважають, що судом першої інстанції невірно застосовано положення Закону щодо включення до реєстру вимог кредиторів заборгованість із заробітної плати.

Наводять скаржники і інші доводи, що є, на їх думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частково до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Волинської області знаходиться справа № 7/78-Б про банкрутство ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», м.Луцьк, порушена за заявою ТзОВ «Торговий дім «Луцький КРК»в порядку статті 11 Закону.

Оголошення про порушення справи про банкрутство опубліковано в газеті «Урядовий кур»єр»від 25.07.2010р. № 133.

Статею 14 Закону встановлено, що кредитори протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення в офіційному друкованому органі про порушенння справи про банкрутство зобовВ»язані подати до господарського суду письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

УПФУ в м.Луцьку звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 797257,48 грн. Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції визнав заявлені вимоги та включив їх до реєстру вимог кредиторів як вимоги третьої черги, з чим суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки у відповідності до вимог статті 31 Закону у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задово?лених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю г?ромадян, шляхом капіталізаці?ї відповідних платежів, у тому? числі до Фонду соціального ст?рахування від нещасних випад?ків на виробництві та професі?йних захворювань України за г?ромадян, які застраховані в ць?ому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі с?плати страхових внесків на за?гальнообов'язкове державне п?енсійне страхування та інші в?иди загальнообов'язкового де?ржавного соціального страху?вання , а також вимоги г?ромадян - довірителів (вкладни?ків) довірчих товариств або ін?ших суб'єктів підприємницько?ї діяльності, які залучали май?но (кошти) довірителів (вкладників) . В зв»язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Щодо вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення слід зазначити наступне:

При р?озгляді грошових вимог креди?торів у справі про банкрут?ство № 7/78-Б та в?ключення грошових вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення до реєстру вимог кредиторів, господарський суд Волинської області в обґрунтування свого рішення про визнання кредиторських вимог зазначає, що на момент звернення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення з вимогою до суду у справі №7/78-Б спір про стягнення з ВАТ «Луцький картонно-р?уберойдовий комбінат»не розглядався та, що станом на момен?т подання заяви про визнання Д?ержавної інноваційної фінан?сово-кредитної установи в осо?бі Рівненського регіонально?го відділення кредитором бор?жника, строк позовної давност?і був перерваний поданням поз?ову та розглядом справи в суді?.

Втім, господарським судом Волинської області при винесенні оскаржуваної ухвали не було прийнято до уваги, що 24.09.09р. пост?ановою Вищого господарського Суду України по справі №02/84-34 було задоволено касаційну скаргу комбінату, а саме ска?совано ухвалу Львівського ап?еляційного господарського с?уду від 20.05.09р. та залишено в силі ухвалу господарського суду Волинської області від 19.02.09р. по справі №02/84-34 про відмову в задоволенні подання прокурора про перегляд ухвали господарського суду Волинської області від 23.04.2002р. за нововиявленими обставинами.

Крім цього, колегією суд?дів Вищого господар?ського Суду України в постано?ві від 24.09.10р. у справі № 02/84-34 зазнача?лось, що прокуратура та Державна інновацій?на фінансово-кредитна установа в особі Рівненсь?кого регіонального відділен?ня з моменту прийняття ухвали від 23.04.02 року не були позбавлені можливості своєчасно відповідно до покладених н?а них обов'язків, в установленому законом порядку, звернутись з позовом про стягнення заборгованості по інноваційному договору, оскільки з ліквідацією Волинського регіонального відділення згідно Постанови правління Української Державної інноваційної компанії від 22.10.04 року № 320 Рівненське регі?ональне відділення по акту пр?ийому-передачі від 29.11.04 року прий?няло дебіторську заборгован?ість в тому числі по ВАТ «ЛКРК»в сумі 1 500 000,00 грн., але вчасно по?зовні вимоги заявлені не були?.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

З вищенаведеного вбачається, що строк позовної давності з звернення до суду з позовними вимогами про стягнення дебіторської заборгованості по інноваційному договору сплинув 29.11.2007р., а відтак судова колегія дійшла висновку відмовити Державній інноваційній фінасово-кредитній установі в особі Рівненського регіонального відділення у визнанні кредиторських вимог у справі про банкрутство ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат».

Заборгованість із заробітної плати судом першої інстанції підставно у відповідності до вимог Закону визнана та включена до реєстру вимог кредиторів як вимоги першої черги.

На підставі наведеного та відповідно до ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу УПФУ в м.Луцьку задоволити

Абз.1 п.1 ухвали господарського суду Волинської області від 02.09.2010р. у справі № 7/78-Б викласти в наступній редакції:

«Управління ПФУ в м.Луцьку у розмірі 797257,48 грн., черговість задоволення вимоги - друга»

Апеляційні скарги ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»та арбітражного керуючого ОСОБА_2 задоволити частково.

Скасувати абз.25 п.1 ухвали господарського суду Волинської області від 02.09.2010р. у справі № 7/78-Б.

У визнанні Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення кредитором ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»- відмовити.

В решта ухвалу господарського суду Волинської області від 02.09.2010р. у справі № 7/78-Б залишити без змін.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.