Постанова

від 24.11.2010 по справі 14/104(19/62)(5/670-19/78)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

24.11.10 Справа № 14/104(19/62)(5/670-19/78

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

скаржників зВ»явилися,

відповідачів-3,5,6 зВ»явився,

інших учасників судового процесу не зВ»явилися,

розглянув апеляційні скарги:

1. Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів

2.Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2010 року, суддя Кітаєва С.Б., у справі № 14/104 (19/62)

за позовом: державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів

до відповідачів:

1. Виробничо-комерційної корпорації «Ефа-Львів», м.Львів

2. Спеціалізованого об»єднання «Товарна біржа «Український центр спеціалізованих аукціонів», м.Львів

3. Закритого акціонерного товариства «Концерн Матс», м.Львів

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Матс», м.Львів

5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Разом», м.Львів

6. ОСОБА_2, м.Львів

за участю третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м.Львів

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання недійсними договору про надання маркетингових послуг від 22.12.2003 р., укладеного між ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» та спеціалізованим об'єднанням В«Товарна біржа В«Український центр спеціалізованих аукціонівВ» ; результатів публічних торгів (аукціону) 17.02.2004 р.; договору купівлі-продажу приміщень від 24.03.2004 р., укладеного між ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» та ЗАТ Концерн В«МатсВ» ; договору про купівлю-продаж приміщень від 25.10.2004 р., укладеного між ЗАТ Концерн В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» та ТзОВ В«Маркет-МатсВ» .

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не подано, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав, встановлених ст.ст.203,215 ЦК України та ст.ст.207,208 ГК України для визнання вказаних договорів та публічних торгів недійсними.

Щодо позовних вимог ЗАТ КБ В«ПриватбанкВ» про визнання недійсними договорів про надання маркетингових послуг від 22.12.2003 р., укладеного між ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» та Спеціалізованим об'єднанням В«Товарна біржа В«Український центр спеціалізованих аукціонівВ» ; договору купівлі-продажу приміщень від 24.03.2004 р., укладеного між ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» та ЗАТ Концерн В«МатсВ» ; договору купівлі-продажу приміщень від 25.10.2004 р., укладеного між ЗАТ Концерн В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» та ТзОВ В«Маркет-МатсВ» ; договору купівлі-продажу від 29.08.2005 р. нежитлових приміщень, укладеного між ТзОВ В«Маркет-МатсВ» та ОСОБА_2; договору купівлі-продажу від 16.05.2007 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ В«Телерадіокомпанія В«РазомВ» , то в цій частині провадження в справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.

В апеляційній скарзі третя особа з самостійними вимогами просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги банку задоволити, в звВ»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними є їх укладення без згоди ЗАТ КБ В«ПриватбанкВ» на відчуження заставного майна, що згідно ст.203 та ст.215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними. При цьому, скаржник вважає, що рішення комітету кредиторів ВКК «ЕФА-Львів»не є рішенням органу управління банку, яким надається згода на відчуження заставного майна, а також покликається на відсутність доказів в підтвердження обсягу повноважень представника банку, присутнього на зборах комітету кредиторів та прийняття рішення від 27.11.2003 року про надання такої згоди на відчуження.

В підтвердження факту відсутності згоди на відчуження скаржник покликається на постанову Верховного Суду України від 11.04.2006 року у справі №4/797-7/72, якою встановлено, що комітетом кредиторів боржника не надавалася згода на укладення арбітражним керуючим угод боржника, а тому дані факти доведенню не підлягають згідно вимог ст..35 ГПК України, а рішення комітету кредиторів від 27.11.2003 рок суперечить вищевказаній нормі.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині припинення провадження в справі на підставі п.1 ч.1. ст..80 ГПК України, оскільки вважає, що позовні вимоги третьої особи слід розглядати в сукупності з вимогами позивача, що підтверджується судовими рішеннями касаційної інстанції в даній справі в частині висновку про правомірність розгляду цих вимог господарським судом. Скаржник також зазначає, що у випадку припинення провадження в справі місцевий суд виносить процесуальний документ у вигляді ухвали суду, а не рішення, що наявне в спірному випадку.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю з аналогічних підстав. Додатково скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення фактичного розрахунку за придбане майно згідно договору від 24.03.2004 року. Наведене свідчить про те, що укладаючи спірний договір ЗАТ «Концерн «ОСОБА_4»не мав на меті провести розрахунок в грошовій формі, тобто договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку. Крім цього, ціна відчуження майна не відповідала ринковій вартості на дату відчуження, що підтверджується та встановлено судовими рішеннями по справі про банкрутство.

В судове засідання представники відповідачів - 1,2,4 та третьої особи на стороні позивача не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права і обовВ»язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з»явилися, які підтримали свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Львівської області від 08.05.2003 р. у справі №7/229-7/109 ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 30.09-17.10.2003 р. ОСОБА_5 призначено ліквідатором у справі №7/229-7/109, а ухвалою суду від 12.10.2004 р. арбітражного керуючого ОСОБА_5 усунуто від виконання обов'язків ліквідатора банкрута ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» та замість нього призначено ліквідатором ОСОБА_6.

Договором від 22.12.2003 р. про надання маркетингових послуг і реалізацію через біржові торги, укладеним між ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» в особі ліквідатора ОСОБА_5 та спеціалізованим об'єднанням В«Товарна біржа В«Український центр спеціалізованих аукціонівВ» (організатор) погоджено дії сторін, пов'язані з реалізацією майна підприємства - банкрута ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» за адресою м.Львів, вул.Лисенка,23А шляхом його продажу на біржових торгах (аукціоні). У відповідності до звіту Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про оцінку вартості майна: адміністративно-виробничої будівлі та складу-гаражу, що належать виробничо-комерційній корпорації В«Ефа-ЛьвівВ» в м.Львові по вул.Лисенка,23а станом на 01.03.2004 р., вартість об'єкта оцінки визначена в сумі 521731 грн..

Згідно протоколу проведення біржового аукціону №1 від 15.03.2004 р., переможцем торгів визнано Концерн В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» у формі закритого акціонерного товариства з продажною ціною лота 573904,10 грн.

Договором купівлі-продажу від 24.03.2004 р., укладеним на підставі протоколу проведення біржового аукціону №1 від 15.03.2004 р. між арбітражним керуючим (ліквідатором) виробничо-комерційної корпорації В«Ефа-ЛьвівВ» ОСОБА_5 (продавець) та концерном В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» у формі закритого акціонерного товариства (покупець) та посвідченим нотаріально 24.03.2004 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за №131, продавець передав у власність покупцеві адміністративно-виробничі будівлі та споруди складу-гаражу за адресою м.Львів, вул.Лисенка,23А загальною площею 805,7 кв.м. (у т.ч. склад-гараж площею 36,2 кв.м. (цифра 1), споруда клубу площею 769,5 кв.м. (цифра 2)). Відповідно до звіту про оцінку вартості майна -адміністративно-виробничої будівлі та складу -гаражу станом на 01.12.2003 р. їх вартість оцінена в 521731 грн. (п. 2.2.) Продаж вчинено за 573904,10 грн., з яких 52173,10 грн. зараховано покупцем на рахунок організатора аукціону як гарантійний внесок до підписання договору, а решта суми - 521731 грн. підлягають оплаті протягом 90 календарних днів, тобто до 21.06.2004 р. (п. 2.1. договору). Під забороною відчуження (арештом) згідно з довідкою, виданою з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна приватним нотаріусом ОСОБА_4 Львівського міського нотаріального округу 17.03.2004 р. за №900110-141 об'єкт продажу не перебуває (п. 3.2.). Право власності на вказане майно зареєстровано за концерном В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» у формі закритого акціонерного товариства, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.10.2004 р. №5158793.

25.10.2004 р. між концерном В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» у формі закритого акціонерного товариства (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Маркет-МатсВ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за №9909, згідно із яким продавець продав покупцеві зазначене вище майно за адресою м.Львів, вул.Лисенка,23а за 573904,10 грн. (п.п.1,4 договору). Правочин зареєстровано, що підтверджується витягом про реєстрацію в державному реєстрі правочинів від 26.10.2004 р. №231853. Право власності зареєстровано за ТзОВ В«Маркет-МатсВ» згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.10.2004 р. №5208523. Платіжним дорученням №29 від 26.10.2004 р. ТзОВ В«Маркет-МатсВ» оплачено продавцеві 573904,10 грн.

29.08.2005 р. між ТзОВ В«Маркет-МатсВ» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №5463, за яким покупець придбав вказане майно у м.Львів, вул.Лисенка,23А за ціною 600000 грн. (п. п. 1.1., 2.2. договору).

Право власності зареєстровано за ОСОБА_2 згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.08.2005 р. №8192647.

16.05.2007 р. між ОСОБА_2Д, (продавець) та ТзОВ В«ТРК В«РазомВ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд, за яким покупець придбав зазначене майно за 173314 грн. (п. п. 1.1., 2.2., т.4 а.с.51-53). На підставі вказаного договору, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №3163, зазначене майно зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю В«Телерадіокомпанія В«РазомВ» , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.05.2007 р. №14581023. У відповідності до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 22.05.2007 р. №2404, придбане ТзОВ В«ТРК В«РазомВ» за вказаним договором купівлі-продажу майно було передано в іпотеку ВАТ СКБ В«ДністерВ» . Як вбачається з розширеного витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на запит органу державної влади, станом на дату укладення оспорюваних правочинів, відчужене майно не перебувало під забороною відчуження.

Предметом спору в даній справі є визнання недійсними договору про надання маркетингових послуг від 22.12.2003 р., укладеного між ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» та спеціалізованим об'єднанням В«Товарна біржа В«Український центр спеціалізованих аукціонівВ» ; результатів публічних торгів (аукціону) 17.02.2004 р.; договору купівлі-продажу приміщень від 24.03.2004 р., укладеного між ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» та ЗАТ Концерн В«МатсВ» ; договору про купівлю-продаж приміщень від 25.10.2004 р., укладеного між ЗАТ Концерн В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» та ТзОВ В«Маркет-МатсВ» за позовом податкової інспекції, а також визнання недійсними вказаних договорів та договору купівлі-продажу від 29.08.2005 р. нежитлових приміщень, укладеного між ТзОВ В«Маркет-МатсВ» та ОСОБА_2; договору купівлі-продажу від 16.05.2007 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ В«Телерадіокомпанія В«РазомВ» за самостійними вимогами публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

Як вбачається зі змісту позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», вказана особа оскаржує правочини, стороною в яких вона не виступає, і які спрямовані на відчуження заставленого їй нерухомого майна від ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» до концерну В«МатсВ» у формі ЗАТ, а згодом до ТзОВ В«Маркет-МатсВ» , ОСОБА_2, ТзОВ В«ТРК В«РазомВ» , тобто відповідачем по цих вимогах, є зокрема, особа -ОСОБА_2Д,, яка не зареєстрована у встановленому порядку як фізична особа -підприємець.

Згідно із ст.21 ГПК України, сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути лише підприємства та організації, зазначені у ст.1 ГПК України.

Згідно із ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, але тільки ті, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Оскільки вимоги до ОСОБА_2, як фізичної особи нерозривно пов'язані з іншими заявленими вимогами спільними підставами та є взаємозалежними одні від одних, місцевий суд прийшов до правильного висновку про припинення провадження в справі в частині вимог ЗАТ КБ В«ПриватбанкВ» на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Покликання скаржника на судове рішення касаційної інстанції в даній справі, яким зроблено висновок про правомірність розгляду цих вимог господарським судом, є безпідставним, оскільки цей висновок суду (постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 р.) стосується вимог, за якими ОСОБА_2 у даній справі виступала в якості третьої особи, що допускається нормами ГПК України. За спірними вимогами ОСОБА_2, як фізична особа виступає в якості відповідача, що суперечить ст.ст.12,21 ГПК України.

Покликання скаржника на порушення норм процесуального права в частині припинення провадження шляхом винесення рішення, а не ухвали є також безпідставним, оскільки нормами ГПК України не виключається можливість суду поєднувати в одному процесуальному документі різні процесуальні дії.

Щодо вимог позивача в даній справі, то підставою визнання спірних договорів та торгів недійсними позивач зазначає відсутність згоди банку на відчуження заставного майна та відсутність наміру у сторін договору на реальне настання правових наслідків за договором.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство комерційний банк В«ПриватбанкВ» є правонаступником закритого акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватбанкВ» , яке змінило найменування, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 054809. Як вбачається з довідки №1/42 від 23.01.2009 р., ухвали господарського суду Львівської області від 14.06.2004 р. у справі №7/229-7/109, заборгованість ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» перед ЗАТ КБ В«ПриватбанкВ» становить 203278,15 грн. за кредитним договором №723 від 27.12.2001 р., а тому вимоги банку за вказаним договором були забезпечені заставою належного боржникові майна у м.Львів, вул.Лисенка,23А за договором застави майна від 29.12.2001 р., на якому приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 17.01.2002 р. проставлено заборону його відчуження.

Як вбачається з виписки з реєстру для накладення заборон на нерухоме майно, справа №02-03 за період з 22.01.1999 року по 29.12.2002 року, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за 17 січня 2002 року, зазначена заборона знята згідно із листом арбітражного керуючого від 18.03.2004 р. №17/1. Заставне майно не було внесено в Державний реєстр обтяжень (застав) рухомого (нерухомого) майна.

Згідно із ч. 1 ст.27 Закону України В«Про заставуВ» , застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи, а згідно із ч.2 ст.17 вказаного закону заставодавець може відчужити майно за згодою заставодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом №3 від 27.11.2003 р. зборів комітету кредиторів ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» , за участю представників ЗАТ Концерн В«МатсВ» , ЗАТ КБ В«ПриватбанкВ» , ПП В«Будінвест ЦентрВ» , ліквідатора ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» одноголосно вирішено надати згоду на продаж ліквідатором на відкритих торгах адміністративного будинку банкрута за адресою м.Львів, вул.Лисенка, 23А по оціночній вартості.

Покликання скаржників на відсутність у представника банку, присутнього на зборах комітету кредиторів 27.11.2003 р., повноважень надавати таку згоду, у встановленому порядку належними доказами суду не доведено. Доводи про відсутність таких повноважень грунтуються лише на відсутності у вказаному протоколі посилання на номер та дату довіреності представника, проте, доказів в підтвердження такого посилання скаржниками не подано, а судом не встановлено. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, а згідно ст..238 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Покликання скаржників на рішення господарського суду Львівської області від 26.08-31.08.2005 р. у справі №1/783-13/291, яким позов ЗАТ КБ В«ПриватбанкВ» до ТзОВ В«Маркет-МатсВ» за участю третіх осіб -концерн В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» у формі ЗАТ, ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» , ЛОСК БТІ та ЕО про звернення стягнення на заставлене майно задоволено, звернуто стягнення заборгованості шляхом передачі у власність ЗАТ КБ В«ПриватбанкВ» заставного нерухомого майна розташованого за адресою м.Львів, вул.Лисенка,23а загальною площею 805,7 кв.м. є необгрунтованим, оскільки доказів набрання зазначеним рішенням законної сили суду надано не було. При цьому, враховуючи зміст ч. 1 ст. 27 Закону України В«Про заставуВ» , зазначене не впливає на дійсність оспорюваних договорів.

Щодо покликання скаржника на заниження оцінки майна, то воно також не підтверджується жодними доказами та не доведено суду у встановленому порядку. Висновки про вартість об'єкта незалежної оцінки Агентства оцінки В«Львів-ВестаВ» б/д, б/н, згідно із якими станом на 30.06.2003 р. вартість майна становить 1300000 грн., не єналежним доказом, зважаючи на відмінність у датах оцінки та укладення договору купівлі-продажу. Крім цього, такий висновок відсутній в матеріалах справи.

Щодо покликання скаржника на відсутність у сторін договору наміру на реальне настання наслідків за договором, то воно ґрунтується на тому, що розрахунок в сумі 521731 грн. проведено концерном В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» у формі закритого акціонерного товариства шляхом зарахування зустрічних вимог, яке в подальшому визнано недопустимим рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2005 р. у справі №6/13-7/11 та стягнуто з концерну В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» у формі закритого акціонерного товариства на користь ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» 521731 грн. на виконання умов договору купівлі-продажу адміністративно-виробничих будівель та споруд складу-гаражу за адресою м.Львів, вул. Лисенка, 23а. Вказане рішення набрало законної сили. Разом з тим, з пояснень сторін вбачається, що на дату розгляду справи судом виконане воно не було, незважаючи на відкриття виконавчого провадження постановою №468-6 від 26.07.2006 р.. Меморіальним ордером №1 від 18.12.2006 р. підтверджується стягнення з вказаної особи лише 887,01 грн.

За приписами ст.204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочинів, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом.

В частині першій ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку вищезазначених підстав для визнання спірних договорів купівлі -продажу майна недійсними.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні спірних договорів сторонами досягнуто згоди з усіх їх істотних умов.

Судом встановлено, що договори укладені повноважними представниками сторін та зареєстровані, правочини є реальними, спрямованими на настання правових наслідків, що обумовлені ними, не суперечать вимогам ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства України, а також не суперечать моральним засадам суспільства.

З наведеного позовні вимоги державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання недійсними договору про надання маркетингових послуг від 22.12.2003 р., укладеного між ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» та спеціалізованим об'єднанням В«Товарна біржа В«Український центр спеціалізованих аукціонівВ» ; результатів публічних торгів (аукціону) 17.02.2004 р.; договору купівлі-продажу приміщень від 24.03.2004 р., укладеного між ВКК В«Ефа-ЛьвівВ» та ЗАТ Концерн В«МатсВ» ; договору про купівлю-продаж приміщень від 25.10.2004 р., укладеного між ЗАТ Концерн В«Міжрегіональний агротехнічний сервісВ» та ТзОВ В«Маркет-МатсВ» є безпідставними, а тому в їх задоволенні правильно відмовлено місцевим судом.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2010 року в справі за номером 14/104 (19/62)- залишити без змін, а апеляційні скарги державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова та публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»-без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1