Постанова

від 29.03.2010 по справі 16/148

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

29.03.10 Справа № 16/148

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржник) -ОСОБА_2

від відповідача -ОСОБА_3

Розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Управління механізації будівництва», б/н від 12.02.2010 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.01.2010 року (підписане 02.02.2010 року), суддя Васьковський О.В.

по справі № 16/148,

за позовом Закритого акціонерного товариства «Управління механізації будівництва», м.Ужгород

до відповідача ОСОБА_4 виробничо-комерційного підприємства «Оздоблювач», с.Забродь

про визнання недійсним біржового контракту

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.01.2010 року по справі №16/148 відмовлено в задоволенні позову ЗАТ «Управління механізації будівництва»до ПВКП «Оздоблювач»про визнання недійсним біржового контракту.

У рішенні суд посилаючись на положення ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України вказує на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним біржового контракту від 19.12.2003 року, а відповідачем заявлено про пропуск такого.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ «Управління механізації будівництва»подано апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення господарського суду Закарпатської області від 18.01.2010 року по справі №16/48 скасувати, прийняти нове рішення яким позов задоволити, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, посилаючись на положення ч.2 ст.180 та ч.3 ст.180 ГК України зазначає, що сторонами не погоджено істотної умови договору -ціни продажу транспортного засобу. Крім того, вказує, що вартість транспортного засобу відповідачем не оплачено та такий йому не передано. Поряд з цим, зазначає, що позивач до 11.12.2009 року не знав про наявність у відповідача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в якому ПВКП «Оздоблювач»вказаний як власник, а відтак, на думку апелянта, ним пропущено строк позовної давності з поважних причин.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, вказувала на те, що позивачу була відома підстава, в зв'язку з якою він просить про визнання недійсним біржового контракту та було відомо про отримання відповідачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, зазначає, що позивачем не наведено поважних причин пропущення строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

19.12.2003 року між членом біржі ПП «ОСОБА_5М.», діючим в інтересах ЗАТ «Управління механізації будівництва»(в тексті контракту -продавець) та членом біржі ПП «Павлюченко», діючим в інтересах ПВКП «Оздоблювач»(в тексті договору -покупець) на товарній біржі „ЦентральнаВ» укладено біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу (агрегату) за реєстраційним №19120306, згідно якого позивач продав, а відповідач купив транспортний засіб КАМАЗ 43101, шасі №ХТС431010N0041083, рік випуску 1992, зеленого кольору (п. 1 біржового контракту). Відповідно до п. 2 біржового контракту вартість транспортного засобу сторонами визначена як договірна.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач (апелянт) посилаючись на положення ч.2 ст.180 та ч.3 ст.180 ГК України зазначає, що сторонами не погоджено істотної умови договору -ціни продажу транспортного засобу, а відтак, на його думку, біржовий контракт від 19.12.2003 року слід визнати недійсним. Проте, таке твердження скаржника не заслуговує на увагу з огляду на наступне:

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, про що вказано у ч. 1 ст. 215 цього Кодексу. За ч. 1 ст. 203 названого Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Частиною 4 ст.632 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив у оскаржуваному рішенні, що аналіз вказаних норм та параграфу 2 „Правові наслідки недодержання сторонами при вчинені правочину вимог законуВ» Глави 16 Цивільного кодексу України, дають підстави для висновку, що законодавець не пов'язує конкретне визначення ціни у договорі із настанням такого наслідку, як визнання договору недійсним.

Стосовно посилань скаржника (позивача) на те, що до 11.12.2009 року він не знав про наявність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25.12.2003 року, виданого Ужгородським МРЕВ ДАІ України у Закарпатській області, в якому ПВКП «Оздоблювач»вказаний як власник, а дізнався про вказане в ході проведення 11.12.2009 року працівниками міліції огляду і вилучення транспортного засобу, про що складено протокол огляду від 12.12.2009 року, то такі не заслуговують на увагу, бо на зворотній стороні біржового контракту від 19.12.2003 року є примітка щодо реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ у десятиденний строк.

Крім того, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що біржовий контракт між сторонами укладено 19.12.2003 року, а тому строк позовної давності у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу сплив 20.12.2006 року.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. №1371 - для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ (п.8 Порядку). Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини) (п.7 Порядку).

Частини третя та четверта ст. 267 Цивільного кодексу України встановлюють, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву (арк. справи 16) відповідач вказує на пропуск позивачем позовної давності в зв'язку з чим просить господарський суд відмовити у задоволенні позову ЗАТ «Управління механізації будівництва»про визнання недійсним біржового контракту від 19.12.2003 року.

Одночасно, судом першої інстанції підставно не взяті до уваги посилання позивача на те, що транспортний засіб, що є предметом спірного контракту, перебував у нього на балансі і ним з 2003 року до 2009 року сплачувався податок з власників транспортних засобів, так як вказані докази не спростовують доводів про поважність причин пропуску строків позовної давності.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.01.2010 року по справі №16/148 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Управління механізації будівництва»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

ОСОБА_1