Постанова

від 06.04.2010 по справі 7/84-б

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

06.04.10 Справа № 7/84-Б

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу АТ «Укрінбанк»в особі Луцької філії

на ухвалу господарського суду Волинської області від 15.02.2010р.

у справі № 7/84-Б

за заявою ПП «Хім-Резерв», с.Липини Луцького району

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від боржника - ОСОБА_2

В ході судового засідання сторонам права і обовВ»язки, передбачені ст.22 ГПК України розВ»яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в звВ»язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.02.2010р. у справі № 7/84-Б (суддя Шум М.С.) про банкрутство ПП «Хім-Резерв», с.Липини Луцького району Волинської області відмовлено в задоволенні скарги АТ «Укрінбанк»в особі Луцької філії на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 23.11.2009р. про зупинення виконавчого провадження та скасування постанови від 23.11.2009р. про зупинення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник - АТ «Укрінбанк»в особі Луцької філії подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що згідно положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»АТ «Укрінбанк»є кредитором з особливим статусом, а не конкурсним або поточним, так як вимога забезпечена заставою майна боржника і стягнення звернено саме на це майно. Як вважає скаржник, стаття 12 вказаного закону встановлює порядок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а не регулює порядок здійснення виконавчого провадження органами Державної виконавчої служби. Тому, частина 6 статті 64 Закону України «Про виконавче провадження», в якій встановлено, що у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника-юридичної особи, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно, є спеціальною нормою, яка регулює саме процедуру виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно юридичних осіб, зокрема, і в справах про банкрутство.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.08.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Хім-Резерв», с.Липини Луцького району Волинської області та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

03.12.2009р. АТ «Укрінбанк»в особі Луцької філії звернулось до господарського суду із скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 23.11.2009р. про зупинення виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису № 485 виданого 16.02.2009р. приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_3

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» .

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Статтею 34 вказаного Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Так, п. 8 ч. 1 вказаної статті Закону передбачає, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до абзацу 4 ч.2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" у даному випадку виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню до розгляду питання по суті.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено перелік вимог кредиторів, на яких не поширюється дія мораторію, а саме: на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Відповідно до ст. З Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами, а тому на виконання виконавчого напису поширюється дія мораторію введена згідно ухвали господарського суду від 21.08.2009р. у справі №7/84-Б.

Враховуючи викладене господарським судом підставно не взято до уваги доводи скаржника з посиланням на норми ч.6 ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.

Таким чином, під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з ч.6 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не поширюється дія мораторію.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Слід також зазначити, що у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника та її забезпечення майном боржника за рахунок якого кредитори повинні отримати задоволення своїх вимог. Встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення вимог в індивідуальному порядку, а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, зокрема й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 15.02.2010р. у справі № 7/84-Б залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Мельник Г.І.