Постанова

від 30.11.2011 по справі 5015/697/11 (11/23, 32/247)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа № 5015/697/11 (11/23, 32/24

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект»

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року

у справі № 5015/697/11 (11/23; 32/247)

за позовом: ДП «Львівський державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні знаки», с. Черляни, Городоцький район, Львівська область

про стягнення 53 595,65 грн.

та за зустрічним позовом: ТзОВ «Дорожні знаки», с. Черляни, Городоцький район, Львівська область

до відповідача: ДП «Львівський державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект», м. Львів

про розірвання договору та стягнення 41000 грн.

За участю представників сторін за первісним позовом:

від позивача -ОСОБА_2 -представник

від відповідача -ОСОБА_3 -представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі № 5015/697/11 (11/23; 32/247) (суддя Костів Т.С.) в задоволенні первісного позову ДП «Львівський державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект»до ТзОВ «Дорожні знаки» про стягнення 53 595,65 грн. -відмовлено. Зустрічний позов ТзОВ «Дорожні знаки»задоволено частково: стягнуто з ДП «Львівський державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект»на користь ТзОВ «Дорожні знаки»- 21 078,94 грн. коштів, сплачених за ІІ чергу робочого проекту, 6 000,00 грн. збитків, 270,79 грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, 3 154,10 грн. витрат на оплату судової експертизи. В частині вимог зустрічного позову про розірвання договору № 06130 від 29.08.2006 року провадження у справі припинено, в задоволенні решти вимог зустрічного позову -відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновком судової будівельно-технічної експертизи № 992 від 30.08.2011 року, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що проектна документація, яка передана позивачем відповідачу на виконання II черги робіт, була фактично виконана на суму 11 600 грн., що становить 17,43% від загальної вартості робіт II черги, а тому по роботах II етапу позивачу належало до оплати 11 600 грн., з яких відповідачем було фактично оплачено 35 000 грн., відповідно, посилання позивача на належність йому до оплати ще 44 868,40 грн. не доведена у встановленому порядку належними доказами, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафних санкцій при тому враховуючи, що доказів надання відповідачу рахунків на оплату суду не надано.

Щодо зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про повернення сплачених ТзОВ «Дорожні знаки»35 000,00 грн. підлягає частковому задоволенню, - після погашення належної до оплати позивачу суми 11 600 грн. без ПДВ (13311,40 грн. з ПДВ), на підставі ст. 1212 ЦК України належить - 21 078,94 грн.

Також, суд першої інстанції у рішенні зазначив, що згідно із ч. 4 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками, а тому оскільки встановлено, що позивач безпідставно завищив суму фактично виконаних ним робіт II етапу, то витрати в сумі 6000,00 грн. понесені відповідачем на проведення експертизи Державним вищим навчальним закладом «Придніпровська державна академія будівництва і архітектури»підлягають стягненню з позивача. Щодо решти заявленої суми збитків, суд прийшов до висновку, що позов в цій частині не обґрунтований належними доказами і задоволенню не підлягає.

Також, рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що витрати на проведення експертизи в сумі 3154,10 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 000,00 грн. підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо вимоги відповідача за зустрічним позовом про розірвання договору № 06130, місцевий суд припинив провадження, оскільки з матеріалів справи не вбачається доказів пролонгації даного договору, строк дії якого закінчився 31.12.2007 року.

ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект»подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови в позові ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект»і в частині часткового задоволення зустрічного позову ТзОВ «Дорожні знаки»та прийняти нове рішення, яким задоволити первісний позов, в задоволенні зустрічного позову -відмовити повністю.

30 листопада 2011 року через канцелярію суду позивачем за первісним позовом подано заяву про уточнення апеляційної скарги, в якій позивач просить рішення суду скасувати в частині відмови в позові ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект»і в частині часткового задоволення зустрічного позову ТзОВ «Дорожні знаки»та прийняти нове рішення, яким задоволити первісний позов, а в частині часткового задоволення зустрічного позову - відмовити.

Зокрема, скаржник вважає, що:

- судом першої інстанції не взято до уваги те, що відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи частково зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції в оскаржуваному рішення не надав належної оцінки тому факту, що відповідач за первісним позовом 13.11.2007 року підписав без зауважень акт звірки на суму 79 868,40 грн. підтвердивши підписом та печаткою згоду з виконаними об'ємами робіт;

- судом першої інстанції безпідставно покладено на позивача за первісним позовом витрати в сумі 6000,00 грн. за проведення експертизи Державним вищим навчальним закладом «Придністровська державна академія будівництва і архітектури», оскільки висновок здійснений останнім суперечить висновку судової будівельно-технічної експертизи № 992 від 30.08.2011 року, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, при цьому він зроблений упереджено і в користь відповідача за первісним позовом;

- проведена судова будівельно-технічна експертиза повинна була встановити саме процентне співвідношення виконаних робіт та переданих по накладних і актах здачі-приймання до загальної вартості по договору, однак суд першої інстанції проігнорував питання, про яке клопотав позивач у заяві від 30.03.2010 року;

- судом першої інстанції не враховано те, що позовні вимоги за зустрічним позовом були задоволенні частково, тому витрати на адвоката повинні бути покладенні на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягнення витрат на адвоката в повному обсязі є безпідставним.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги. А саме, відповідач за первісним позовом зазначає, що із висновку № 992 судової будівельно-технічної експертизи по даній справі встановлено, що підрядник -ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект», передав замовнику -ТзОВ «Дорожні знаки», по другій черзі роботи згідно накладної № 193 від 12.10.2007 року та б/н від 14.05.2008 року, а згідно накладної №157 від 06.09.2007 року передана проектна документація на будівництво 1-ї черги. Фактична сума виконаних проектних робіт по ІІ-ї черзі будівництва 11 600,00 грн., що становить 17,43%. А тому, даний висновок, дає підстави вважати, що зі сторони позивача за первісним позовом, має місце подання завідомо неправдивих відомостей про об'єми виконаних робіт, з метою заволодіння чужими грошовими коштами.

Щодо включення до складу збитків за проведення експертизи матеріалів робочого проекту другої черги будівництва «виробничих приміщень ТзОВ «Дорожні знаки»в с. Черляни, вул. Польова, 34, Державним вищим учбовим закладом «Придніпровською державною академією будівництва і архітектури», то суд правильно встановив причинно-наслідковий зв'язок між витратами на проведення зазначеної експертизи та протиправними діями позивача по первісному позову, так як внаслідок саме подання неправдивих відомостей про об'єми виконаних робіт, що також підтверджується судовою будівельно-технічною експертизою, відповідач -ТзОВ «Дорожні знаки», змушений був звернутись з метою захисту порушеного права за наданням кваліфікованої допомоги в галузі, що потребує спеціальних знань, а тому судом правильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 853, 887 ЦК України, які врегульовують спірні правовідносини.

Щодо посилання скаржника на те, що суд першої інстанції проігнорував питання, про яке клопотав позивач у заяві від 30.03.2010 року, відповідач за первісним позовом у відзиві зазначає, що позивач по первісному позову черговий раз намагався ввести суд та відповідача по первісному позову -ТзОВ «Дорожні знаки», в оману, оскільки предметом спору є заборгованість яка виникла по ІІ-ій черзі будівництва, а по 1-ій черзі спору не було, що в судовому засіданні сторонами не заперечувалось.

30 листопада 2011 року через канцелярію суду скаржником подано клопотання про призначення додаткової експертизи, на вирішення якої поставити наступне питання: «Визначити відповідність переліку виконаних робіт, зазначених у акті звірки по виконанню, переліку робіт переданих по накладним № 245 від 30.11.2006 року, № 182 від 26.10.2006 року, № 193 від 12.10.2007 року та № 157 від 06.09.2007 року -відповідність об'єму незавершених, згідно листа від 10 жовтня 2007 року, вих. № 06-1/10-07, виконаних робіт, зазначених в актах здачі-приймання продукції № 245 та № 193 в процентному співвідношенні до загальної вартості по Договору».

Судова колегія, вирішила у задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки у даній справі спір виник між сторонами щодо вартості виконаних робіт другої черги, а тому на думку судової колегії призначення додаткової експертизи для визначення відповідності переліку виконаних робіт, зазначених у акті звірки по виконанню, в процентному співвідношенні до загальної вартості по договору, є безпідставним та належним чином скаржником не обґрунтоване.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

29.08.2006 року між ДП «Львівський державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект»(підрядник) та ТзОВ «Дорожні знаки»(замовник) укладено договір № 06130 на створення проектно-вишукувальної документації, за яким замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт: Робочий проект виробничих приміщень ТзОВ «Дорожні знаки»в с. Черляни Львівської області, вул. Польова, 34 (п. 1.1).

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість робіт становить 79 870,80 грн. Форма оплати - з авансовим платежем в розмірі 30% від загальної вартості робіт (п. 3.3.).

Пунктом 12.1 договору сторони передбачили, що договір діє до 31.12.2007 року.

У відповідності до зведеного кошторису № 06130 (додаток до договору) передбачено стадії проектування та перелік робіт, що складаються з: 1) проектних робіт, 2) визначення, обміри. Календарним планом виконання робіт (додаток №2 до договору) передбачено завершення виконання робіт І черги - листопад 2006 р. (25 000,80 грн.), II черги - II квартал 2007 р. (54 870 грн.). 31.08.2006 року сторонами було погоджено завдання на проектування.

10.10.2006 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору № 06130 від 29.08.2006 року, якою п. 3.1. договору було доповнено та викладено у новій редакції, за якою загальна вартість усіх робіт визначена в сумі 87 430 грн.. У відповідності до зведеного кошторису № 06130/Ду1 до вказаної додаткової угоди, вартість робіт зросла за рахунок: 1) проектних пропозицій по виробничих приміщеннях, 2) авторського нагляду за будівництвом на суму 25045,20 грн.

20.06.2006 року між сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору №06130 від 29.08.2006 р., якою п. 3.1. договору було доповнено та викладено у новій редакції, за якою загальна вартість всіх робіт визначена в сумі 120 373,20 грн. У відповідності до зведеного кошторису №06130/Ду2 до вказаної додаткової угоди, вартість робіт зросла за рахунок проектних робіт (зазначених в кошторисах №№ 5, 6) на суму 15 457,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, договір виконувався сторонами, а саме у відповідності до акту № 245 від 30.11.2006 р. здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції, накладної №245 від 30.11.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв без зауважень виконані роботи на загальну суму 25 000,80 грн.. Вказані роботи були оплачені повністю, що визнає позивач у позовній заяві та підтверджується банківськими виписками.

Листом № 06-1/10-07 від 10.10.2007 року «Про проектування об'єкту «Виробничі приміщення ТзОВ «Дорожні знаки»Львівської області в с. Черляни, вул. Польова, 34»відповідач просив укласти акт на тимчасове припинення проектних робіт по договору № 06130 у зв'язку із необхідністю удосконалення технологічного процесу, змінами об'ємно-планувальних рішень.

Як встановлено судом першої інстанції, перша черга робіт була виконана сторонами, а друга черга була виконана частково, на суму 79868,40 грн., що вбачається з актів звірки (том І, а.с. 34, 40), які підписані сторонами та скріплені печатками. Платіжним дорученням від 11.02.2008 р. № 117 відповідач сплатив позивачу 35 000 грн., у зв'язку із чим позивач за первісним позовом звернувся з вимогою до суду та просить стягнути різницю - 44 868,40 грн.

Відповідач у зустрічному позові посилається на неповне виконання позивачем за первісним позовом умов договору в частині об'ємів робіт, що підлягали виконанню, а саме у листі філії ДП «Укрдержбудекспертиза»у Львівській області № 79 від 15.07.2008 р., зазначається про відсутність у складі проектно-кошторисної документації ряду матеріалів. З урахуванням наведеного, позивач наполягає на оплаті робіт в частині фактично виконаних ним на момент припинення виконання робіт, з врахуванням зупинки виконання робіт замовником, часткове виконання позивачем умов договору не носить характеру порушення умов договору.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи представника позивача за первісним позовом та заперечення представника відповідача за первісним позовом, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Львівської слід залишити без змін, апеляційну скаргу ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект»-без задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 888 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом свої вимоги обґрунтовує посиланням на лист філії ДП «Укрдержбудекспертиза»у Львівській області №79 від 15.07.2008 року (том І, а.с. 78), у якому зазначається про відсутність у складі проектно-кошторисної документації ряду матеріалів та на висновок по експертизі поданих матеріалів робочого проекту другої черги будівництва «Виробничі приміщення ТзОВ «Дорожні знаки»в с. Черляни, вул. Польова, 34», виконаного Державним вищим навчальним закладом «Придніпровська державна академія будівництва і архітектури»у 2009 році (том ІІ, а.с. 51-59), в якому встановлено, що перша черга була виконана у повному обсязі, а друга черга не виконана, оскільки подана документація не підлягає прийняттю.

Згідно проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової будівельно-технічної експертизи надано висновок №992 від 30.08.2011 року, згідно із яким проектна документація, яка передана позивачем відповідачу на виконання II черги робіт, була фактично виконана на суму 11 600,00 грн., що становить 17,43% від загальної вартості робіт II черги.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що по роботах II черги позивачу належало до оплати лише 11 600,00 грн., з яких відповідачем було фактично оплачено 35 000 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (п. 3 ст. 1212 ЦК України).

Отже, господарським судом обґрунтовано частково задоволено зустрічну позовну вимогу про повернення 21 078,94 грн., сплачених відповідачем за первісним позовом за виконання підрядних робіт ІІ-ї черги.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 44 868,40 грн., місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що така вимога позивача є не доведена у встановленому порядку належними та допустимими доказами, а тому і не підлягають до стягнення штрафні санкції.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач за первісним позовом 13.11.2007 року підписав без зауважень акт звірки на суму 79 868,40 грн. підтвердивши підписом та печаткою згоду з виконаними об'ємами робіт, оскільки такі твердження спростовані вищенаведеним та висновком судової будівельно-технічної експертизи надано №992 від 30.08.2011 року, яким встановлено реальний об'єм виконаних підрядником робіт за .

Щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в сумі 6000,00 грн. сплачених Державному вищому навчальному закладу «Придніпровська державна академія будівництва і архітектури», суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що згідно із ч. 4 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом замовив висновок у Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва і архітектури», щоб встановити, що підрядник безпідставно завищив суму фактично виконаних ним робіт II черги, та внаслідок цього витратив 6000,00грн., що підтверджує причиновий зв'язок. А тому, понесені відповідачем витрати в сумі 6 000,00грн. підлягають стягненню з позивача. Щодо решти заявленої суми збитків, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позов в цій частині не обґрунтований належними доказами і задоволенню не підлягає.

Обґрунтованим вважає судова колегія стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 3 154,10 грн. витрат на оплату проведення судової експертизи, оскільки:

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 48 ГПК України вказує, що витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». У названому Законі вказується, що оплата адвокатові проводиться на підставі договору між юридичною особою і адвокатом (ст. 12). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката. В силу майнових відносин між адвокатом і клієнтом, при їх встановленні і виконанні повинні застосовуватись норми цивільного законодавства. Цивільний кодекс надає свободу сторонам у визначенні умов договору. Сума в договорі визначається за згодою сторін.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, в редакції Закону України від 31.05.2011 року № 3445-VI, чинної на момент прийняття рішення, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Місцевий господарський суд в рішенні встановив, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача по зустрічному позову -ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект», а тому підставно поклав державне мито на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Таким чином, оскільки дані витрати (оплата послуг адвоката та оплата проведення судової експертизи) підтвердженні належними доказами, а саме платіжними дорученнями, що знаходять в матеріалах справи та договором про надання юридичних послуг, то вони підлягають до задоволення та відповідно відшкодування за рахунок відповідача за зустрічним позовом.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про розірвання договору № 06130 від 29.08.2006 року, то судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що з матеріалів справи не вбачається доказів пролонгації даного договору, строк дії якого закінчився 31.12.2007 року, а тому згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в цій частині вимог провадження у справі слід припинити.

Твердження апелянта про те, що при проведенні судової будівельно-технічної експертизи слід було експертиза повинна була встановити саме процентне співвідношення виконаних робіт та переданих по накладних і актах здачі-приймання до загальної вартості по договору, не заслуговує на увагу суду, оскільки як зазначалось вище, спір між сторонами виник щодо виконаних робіт за ІІ чергою, а тому встановлення процентного співвідношення до загальної вартості по договору підряду є безпідставним. Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, спір щодо І-ї черги виконаних робіт відсутній.

Крім цього, ухвалою апеляційного суду від 17.11.2011 року, судова колегія вимагала від скаржника доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, однак останній вимог ухвали не виконав та у встановленому законом порядку та розмірі судовий збір не доплатив.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», у випадках коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини першої статті 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, а у випадку несплати державного мита у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму мита за результатами апеляційного провадження.

За таких обставин, судова колегія вважає, за необхідне достягнути з апелянта судовий збір у встановленому Законом України «Про судовий збір»розмірі.

В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянт при наданих йому можливостях, підставності своїх вимог не довів. Висновки викладенні скаржником в апеляційній скарзі є безпідставними та спростовані вищенаведеним і матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект»-без задоволення.

2. Достягнути з ДП «Львівський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України «Львівтранспроект» (м. Львів, вул. Замарстинівська, 85, код ЄДРПОУ 01095801) в дохід Державного бюджету України 332,96 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Мурська Х.В.