Постанова

від 11.05.2010 по справі 4/146

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

11.05.10 Справа № 4/146

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Якімець Г.Г.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємця ОСОБА_3, м.Чернівці

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.03.2009р.

у справі № 4/146

за первісним позовом ОСОБА_2 підприємця ОСОБА_3, м.Чернівці

до первісного відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Євробуд ХХІ», м.Чернівці

про стягнення 60560 грн. та розірвання договору оренди

за зустрічним позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Євробуд ХХІ», м.Чернівці

до зустрічного відповідача ОСОБА_2 підприємця ОСОБА_3, м.Чернівці

про визнання недійсним договору оренди

За участю представників:

первісного позивача: ОСОБА_5

первісного відповідача: ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.03.2009р. у справі № 4/146 відмовлено у задоволені первісного позову ОСОБА_2 підприємця ОСОБА_3, м.Чернівці, до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Євробуд ХХІ», м.Чернівці, про стягнення 60560 грн. та розірвання договору оренди № 07/12 від 01.12.2007р., відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Євробуд ХХІ», м.Чернівці до ОСОБА_2 підприємця ОСОБА_3, м.Чернівці про визнання недійсним договору оренди № 07/12 від 01.12.2007р.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що, як позивач, так і відповідач, не довели обставини укладення між ними договору оренди, який спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків щодо передачі майна у користування за плату.

Не погоджуючись з рішення суду, первісний позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав невідповідності матеріалам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник первісного позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Первісний відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник первісного відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши доводи первісного позивача, викладені в апеляційній скарзі, заперечення первісного відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, приватний підприємець ОСОБА_3 звернулася з первісним позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Євробуд XXI»про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 22000 грн. та пені в сумі 38560,00 грн., розірвання договору оренди № 07/12 від 01.12.2007р., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 01.12.2007р. між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 07/12 площею 120 кв.м. терміном на 2 роки і 11 місяців. Згідно з пунктом 4.1 договору відповідач зобов'язаний був сплачувати щомісячно орендну плату в сумі 1000 грн. У разі несвоєчасної сплати коштів пунктом 8.1 передбачено штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежів. Позивач неодноразово звертався в усній та письмовій формі щодо виплати коштів за оренду приміщень та дострокового розірвання договору у зв'язку з порушенням умов його виконання. Однак, відповідач безпідставно надав відповідь за № 26 від 17.08.2009р. та повідомив, що умови договору виконуються і підстав для дострокового його розірвання не вбачається. 10.09.2009р. позивач направив відповідачу претензію на суму 53000 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Євробуд XXI»звернулось до приватного підприємця ОСОБА_3 із зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди № 07/12 від 01.12.2007р., який обґрунтовує тим, що 01.12.2007р. сторони підписали договір оренди нежитлового приміщення та акт приймання передачі. Предметом підписаного договору є тимчасове володіння і користування приміщенням з площею 120 кв.м. яке розташоване в м.Чернівці, вул.Лугова, 11 та належить ОСОБА_3 Цільове призначення приміщення, є його використання під склад-магазин будівельно-оздоблювальних матеріалів. Однак, укладення спірного договору не створило та не могло створити для сторін жодних правових наслідків, оскільки фактично у спірному договорі сторони не дійшли згоди про визначення об'єкту оренди, так як у відповідача відсутня у власності така індивідуально визначена нерухома річ, яка є предметом спірного договору. За змістом договору купівлі-продажу від 26.10.2001р., ОСОБА_3 належить 22/100 ідеальних часток будівель і споруд, що розташовані за адресою м.Чернівці, вул.Лугова,11. При цьому, до складу цих часток входять склади площею 790, кв.м. В договорі не зазначено, яке саме приміщення надається в оренду. На території будинковолодіння по вул.Луговій, 11 м.Чернівці немає жодного окремого приміщення в будівлі або окремої будівлі, які б мали площу 120 кв.м. Згідно з матеріалами інвентарної справи, вищевказані будівлі складів не містять в собі окремих приміщень площею 120 кв.м. Тому оскільки в момент вчинення правочину сторонами недодержано вимог ч.5 ст.203 ЦК України, спірний договір оренди № 07/12 від 01.12.2007р. відповідно до ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані зокрема встановлюються такими засобами, як письмові докази.

Стаття 34 ГПК України встановлює вимогу належності доказів: обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2010р. було витребувано у сторін оригінал договору оренди № 07/12 від 01.12.2007р. та оригінал акту приймання передачі приміщення від 01.12.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, останні не надали суду витребуваних документів, оскільки оригінали договору оренди № 07/12 від 01.12.2007р. та акту приймання передачі приміщення від 01.12.2007р. у них відсутні.

Обставину відсутності оригіналів договору оренди № 07/12 від 01.12.2007р. та акту приймання передачі приміщення від 01.12.2007р. апелянт в апеляційний скарзі підтвердив.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (частина 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2).

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає правомірним та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами не доведено обставини укладення між ними договору оренди, який спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків щодо передачі майна у користування за плату.

Оскільки позивачем (як і відповідачем) не доведено обставини укладення між сторонами оспорюваного договору оренди № 07/12 від 01.12.2007р., відповідно позивачем не доведено обставини виникнення у відповідача заборгованості за оренду плату у сумі 22000 грн. і пені у сумі 38560 грн., а отже у задоволенні первісного та зустрічного позовів судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності та того, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.03.2009р. у справі № 4/146 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3, м.Чернівці - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Якімець Г.Г.

Суддя Зварич О.В.