Постанова

від 06.03.2007 по справі 5/3081-26/407

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/3081-26/407

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

06.03.07                                                                                           Справа№ 5/3081-26/407

За позовом: Державного підприємства „Львівприлад”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000241531/0/5102 від 27.03.2006 р.

                                                                                                    Суддя  Ю.Б. Деркач

при секретарі: Боровець Я.

Представники:

від позивача Босак О.Є. –представник

від відповідача Палій М.В. –старший державний податковий інспектор юридичного відділу

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.03.2007 р.

Суть спору: Державне підприємство „Львівприлад”, м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000241531/0/5102 від 27.03.2006 р.

Ухвалою суду від 08.11.2006 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справи та призначено її до розгляду в засіданні на   28.11.2006 р. Ухвалою суду від 28.11.2006 р. розгляд попереднього судового засідання відкладався до 16.01.2007 р. Ухвалою суду від 16.01.2007 р. закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду на 06.02.2007 р. В судовому засіданні 06.02.2007 р. оголошувалась перерва до 06.03.2007 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позову. Зокрема, представник позивача в судовому засіданні стверджував, що відповідачем не враховано норми спеціального законодавчого акту, яким є Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме норми ст.ст. 1, 11, 14 цього Закону.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позовну заяву, яким заперечив позовні вимоги. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги також заперечив, мотивуючи це тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зокрема норми п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02 червня 2003 р. було порушено провадження у справі № 6/165-4/122 про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.09.2003 р. по справі № 6/165-4/122 провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Львівприлад” припинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003 р. було порушено провадження у справі № 6/246-4/191 про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»опубліковане 03 жовтня 2003 року в газеті «Голос України».

Господарський суд Львівської області ухвалою від 09 лютого 2004 року по справі           № 6/246-4/191 затвердив реєстр вимог кредиторів ДП «Львівприлад».

До реєстру вимог кредиторів, згідно вищевказаної ухвали було включено кредиторські вимоги відповідача в сумі 2 896 816,26 грн. До заяви про визнання кредиторських вимог та відповідно до реєстру вимог кредиторів, затвердженого вищевказаною ухвалою не увійшла сума штрафу в розмірі 864,50 грн. вказана у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Ухвалою від 03 березня 2004 р. по справі № 6/246-4/191 господарським судом Львівської області було введено судову процедуру санації державного підприємства «Львівприлад»та призначено керуючого санацією боржника –ДП «Львівприлад», а ухвалою від 15 листопада 2004 року по справі № 6/246-4/191 господарський суд Львівської області затвердив план санації державного підприємства “Львівприлад”.

Ухвалою від 23 грудня 2005 р. по справі № 2/246-4/191 господарським судом Львівської області було затверджено звіт керуючого санацією ДП «Львівприлад»та провадження по справі про банкрутство ДП «Львівприлад»припинено.

23.02.2006 р. за результатами документальної невиїзної перевірки проведеної головним державним податковим інспектором ДПІ у м. Львові Качмар Т.Я. складено акт № 14 про порушення ДП “Львівприлад” термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по збору за спецводокористування.

На підставі вказаного акту, начальником ДПІ у м. Львові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000241531/0/5102 від 27.03.2006 р., яким ДПІ у м. Львові за порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, застосовано штраф у розмірі 864,50 грн.

Приймаючи рішення у даній справі та оцінюючи докази в порядку ст. 86 КАС України, господарський суд виходив з наступного:

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) –це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 5.1. ст. 5 вищевказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Одночасно, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, вказаний Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до загальних норм щодо регулювання порядку відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності –боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Штраф згідно спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 864,50 грн. нарахований за період з 20.05.2003 р. до 03.08.2005 р.

Як встановлено судом, оголошення про порушення справи про банкрутство Державного підприємства «Львівприлад»опубліковане 03 жовтня 2003 року в газеті «Голос України».

При, цьому відповідачем не було включено до заяви про визнання кредиторських вимог та відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів, суму штрафу в розмірі     864,50 грн., що вказана у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, –не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону від 10 січня 2002 року № 2922-III встановлював наступне, після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний був сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Проте, Законом України № 3088-ІІІ від 07.03.2002 р. статтю 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” викладено в новій редакції. Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону № 3088-ІІІ від 07.03.2002р., (що не була змінена до часу розгляду даної справи) мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Отже, враховуючи чинну редакцію вищевказаної статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми вказаного Закону не передбачають можливості стягнення після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди, грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які існували на дату введення мораторію.

Також, досліджуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що відповідно до        ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Як встановлено судом вище, мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо позивача вводився судом двічі, а саме: ухвалою господарського суду Львівської області від 02 червня 2003 р. по справі № 6/165-4/122 та ухвалою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003 р. по справі № 6/246-4/191.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 7 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження по справі про банкрутство.

В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, розрахунок штрафу здійснено відповідачем за період з 20.05.2003 р. до 03.08.2005 р.

При цьому, відповідачем при здійсненні розрахунку було взято до уваги ухвалу господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003 р. № 6/246-4/191 якою було порушено провадження по справі про банкрутство та введено процедуру мораторію, однак відповідачем не враховано ухвали господарського суду Львівської області від 02 червня      2003 р., якою було порушено провадження по справі № 6/165-4/122 та було також введено процедуру мораторію.

Наведене, на думку суду, є підставою для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення. Наведене в свою чергу, є підставою для задоволення позовних вимог ДП “Львівприлад”.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обгрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення повністю.

Суд в порядку ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України присуджує судовий збір (державне мито) з  державного бюджету України на користь позивача в сумі 3 грн. 40 коп. (відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, оскільки позов заявлено після набрання чинності цим Кодексом).

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ст.ст. 1-2, 4-12, 41, 42, 49, 51, 71, 73, 76, 76, 79, 82, 86, 122-126, 127, 130, 133-135, 137, 138-139, 140, 143, 151-154, 158, 159-163, 167, 254 та п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000241531/0/5102 від 27.03.2006 р.

3.          Присудити відшкодувати з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Львівприлад” (місцезнаходження: м. Львів, вул. Стрийська, 48, банківські реквізити: р/р 26008001000100 в ЛФ ВАТ Банк „БІГ Енергія”, МФО 325008, код ЄДРПОУ 05796593) 3 грн. 40 коп. –судового збору (державного мита).

4.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                       Деркач Ю.Б.